Рішення № 13382861, 17.12.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.10 р. Справа № 27/62

за позовом Приватного підприємства «Картас», адреса: 17510, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Гвардійська, 52

до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, адреса: 37013.Полтавська область, Пирятинський район, с. Грабарівка

про стягнення 103539,91 грн.

Суддя Солодюк О.В..

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 3/10 від 20.06.2010 р., д-р Грабовець В.М., паспорт НОМЕР_1

від відповідача: Курило В.О., дов. № 01-240 від 10.06.2010 р.

В судовому засіданні 17.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 103539, 91 грн., в. т.ч. 39393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6110, 10 грн. 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), 47000 грн. збитки за надану правову допомогу, 5986, 44 грн. збитків, понесених позивачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду, 5050, 00 грн. збитків, понесених позивачем в зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду.

30.09.2010 р. позивач подав заяву про відмову в частині позовних вимог: про стягнення 5986, 44 грн. збитків, понесених позивачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду, 5050, 00 грн. збитків, понесених позивачем в зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду.

Заява позивача не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів і прийнята судом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення з відповідача 39393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6110, 10 грн. 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, 47000 грн. збитків за надану правову допомогу підтримав. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь 20707, 98 грн. - адвокатських витрат, понесених відповідачем в зв'язку з розглядом даної справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують з мотивів, викладених у відзиві. При прийнятті рішення просять застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали даної справи, справи № 18/24 за позовом Приватного підприємства «Картас»до Грабаровського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 73603, 42 грн., заслухавши представників сторін, суд встановив:

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24 з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату (відповідача) на користь Приватного підприємства «Картас»(позивача) стягнуто 69722 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 1 від 14.02.2006 р., 395 грн. 32 коп. пені, 701 грн. 17 коп. державного мита, 112 грн. 42 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищезазначеної постанови, господарським судом Полтавської області видано наказ від 16.08.2007 р. за № 18/24.

Як зазначає позивач і не заперечує відповідач, сума боргу була стягнута Державною виконавчою службою та перерахована позивачу в лютому 2010 року.

В зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення суду по справі № 18/24, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 39393, 37 грн. інфляційних нарахувань та 6110, 10 грн. 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, 47000 грн. збитків за надану правову допомогу, 20707, 98 грн.- витрат на оплату послуг адвоката.

Вивчивши матеріали справ № 27/62 та № 18/24, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи № 18/24 (а.с. 2, том 1) 10.02.2007 року (вх. № 966) позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 73603, 42 грн. заборгованості за виконані у 2006 році підрядні роботи згідно договору підряду № 1 від 14.02.2006 р.

Згідно ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, перебіг позовної давності по вимозі про стягнення з відповідача на користь позивача 73603, 42 грн. заборгованості за договором підряду № 1 від 14.02.2006 р. почався заново 10.02.2007 р.

31.05.2010 р. позивач звернувся з позовом до суду по справі № 27/62 (а.с. 2), тобто, коли строк позовної давності по основній вимозі сплинув.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, до вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 39393, 37 грн. інфляційних нарахувань та 6110, 10 грн. 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України також сплинув 10.02.2010 р.

Згідно ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи № 18/24, рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 р. (а.с. 71, том 1) позивачу було відмовлено в позові повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. (а.с. 123-126, том 1) з відповідача на користь позивача стягнуто 69722 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 1 від 14.02.2006 р., 395 грн. 32 коп. пені та судові витрати.

31.08.2007 р. відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24 (а.с. 130-131, том 1).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р. (а.с. 145-146, том 1) було зупинено виконання Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24 до закінчення перегляду вищезазначеної постанови в порядку касації.

Постановою Вищого господарського суду від 27.11.2007 р. по справі № 18/24 (а.с.151-155, том 1) постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. залишена без змін.

01.10.2007 р. відповідачем була подана скарга на дії органу державної виконавчої служби (державного виконавця ВДВС Пирятинського районного управління юстиції) по виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 16.08.2007 р. по справі № 18/24 (а.с. 2, том 2).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.03.2008 р. відмовлено скаржнику в задоволенні скарги ( а.с. 35, том 2).

Ухвалою Верховного суду України від 24.01.2008 р. (а. с. 21, том 4) відповідачу відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року у справі № 18/24.

09.04.2008 р. відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2007 р. по справі № 18/24.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 р. по справі № 18/24 (а.с. 66-70) постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2007 р. залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2008 р. по справі № 18/24 касаційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 р. без змін (а.с. 28-32, том 5).

Ухвалою Верховного суду України від 20.11.2008 р. (а.с. 48, том 5) відповідачу відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2008 р. по справі № 18/24.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.02.2009 р. (а.с. 61-62, том 5) відмовлено в задоволенні скарги відповідача про визнання неправомірними дій ВДВС Пирятинського РУЮ щодо списання бюджетних коштів боржника по справі № 18/24.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. по справі № 18/24 (а.с. 280-284, том 6) апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.02.2009 р. залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду від 03.02.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 р. (а.с. 12-15, том 7) касаційна скарга відповідача залишена без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. у справі № 18/24 залишена без змін.

З огляду на вищенаведене, а також на той факт, що рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 р. по справі № 18/24 (а.с. 71, том 1) позивачу було відмовлено в позові повністю і рішення суду по справі № 18/24 виконано лише в лютому 2010 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин і порушене право підлягає захисту.

Суд також взяв до уваги, що позивач по справі № 18/24 не пред'являв вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума боргу по справі № 18/24 була стягнута Державною виконавчою службою з відповідача на користь позивача в лютому 2010 р., за обґрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом за допомогою Юридичної пошуково-інформаціної системи «Законодавство»сума інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2010 р. становить 39393, 37 грн. та 6110,10 грн. відповідно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 47000,00 грн. збитків за правову допомогу, надану позивачу по справі № 18/24, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обгрунтування понесених збитків в сумі 47 000, 00 грн. (витрат за надану правову допомогу по справі № 18/24) позивачем надано розрахункові квитанції (а.с. 97), в яких зазначено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав грошові кошти від ПП «Картас»через Грабовця В.М.

До матеріалів справи позивачем надано договір про поворотну фінансову допомогу від 19.03.2007 р.(а.с. 121), згідно якого ПП «Картас»уповноважує Грабовця В.М. власними грошовими коштами останнього виконати грошові зобов'язання підприємства, які виникли з договору № 2-ПД 15-11/06 про надання правової (юридичної допомоги) від 15 листопада 2006 р., укладеним між підприємством та ОСОБА_1, що діє, як фізична особа підприємець.

Але докази того, що ПП «Картас»у відповідності до п. 2.3. договору про поворотну фінансову допомогу від 19.03.2007 р. за письмовою вимогою Грабовця В.М. виконало взяті на себе зобов'язання і повернуло Грабовцю В.М. грошові кошти, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивач не довів факт заподіяння йому збитків у вигляді витрат, які він зробив (як зазначено в позовній заяві) для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача 20707, 98 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В якості доказу оплати послуг адвоката в сумі 20707, 91 грн. позивач надав розрахункову квитанцію № 490609 від 01.09.2010 р. (а.с. 81), в якій зазначено, що адвокатом отримано гонорар від ПП «Картас» через директора Грабовця В.М. за ведення справи № 27/62 в господарському суді Полтавської області.

Доказів того, що на виконання договору № 2-ПДГ-25-05/10 про надання правової (юридичної) допомоги від 25.05.2010 р.(а.с. 81) гонорар адвокату ОСОБА_1 оплачено Приватним підприємством "Картас" не надано.

Посилання позивача на договір про поворотну фінансову допомогу від 19.03.2007 р. (а.с. 121) безпідставне, оскільки згідно п. 1.1. вищезазначеного договору ПП «Картас»уповноважує Грабовця В.М. власними грошовими коштами останнього виконати грошові зобов'язання підприємства, які виникли з договору № 2-ПД 15-11/06 про надання правової (юридичної допомоги) від 15 листопада 2006 р., укладеним між підприємством та ОСОБА_1, що діє, як фізична особа підприємець.

Таким чином, позовні вимоги в сумі 103539, 91 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 45503, 47 грн., як такі, що обґрунтовані, і підтверджені наявними доказами.

В частині стягнення з відповідача 5 986, 44 грн. збитків, понесених позивачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду, 5 050, 00 грн. збитків, понесених позивачем в зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду, провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, оскільки позивач відмовився від позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43,49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату(37013. Полтавська область, Пирятинський район, с. Грабарівка, код 03189268) на користь Приватного підприємства «Картас»( 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Гвардійська, 52, код 31135653) 39393, 37 грн. - інфляційних нарахувань, 6110,10 грн. - 3% річних, 455, 03 грн. - витрат на сплату державного мита та 103, 72 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 47000,00 грн. збитків за надану правову допомогу відмовити.

4. В решті позову провадження припинити.

Суддя О.В.Солодюк

Повний текст виготовлено та підписано 24 грудня 2010 року.

Примітка:Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України