Рішення № 13382598, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 15/272

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи “Інтерпап” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 35137937)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 00443364)

про стягнення основного боргу в сумі 21412,50 грн., пені в сумі 175,99 грн., 3% річних у розмірі 35,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ельвіх В.В. за довіреністю б/н від 18.05.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи “Інтерпап” м. Дніпропетровськ до приватного акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 21412,50 грн., пені в сумі 175,99 грн., 3% річних у розмірі 35,20 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/272, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Позивач надав до суду клопотання від 24.12.2010 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 р. сторони уклали договір поставки № S61, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти, а покупець (відповідач) зобов’язався придбати на умовах, викладених в договорі, товар в асортименті відповідно до специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість та номенклатура товару визначаються заявками покупця, згідно яких складаються специфікації на кожну партію товару.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 р.

До спірного договору сторони уклали специфікацію № 1583/Д від 01.11.2010 р., якою погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а також умови оплати та поставки товару. Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № S61 від 09.08.2010 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 1583/Д від 02.11.2010 р. на суму 21412,50 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Прийняв”, а також довіреністю № 3792 від 02.11.2010 р. на отримання товарно–матеріальних цінностей. Завірені копії видаткової накладної та довіреності містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № S61 від 09.08.2010 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в спірній видатковій накладній вказаний саме договір № S61 від 09.08.2010 р. Крім того, характеристики товару, вказані у видатковій накладній, повністю відповідають тим, що погоджені сторонами в специфікації до договору. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 21412,50 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № S61 від 09.08.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою з врахуванням специфікації до нього містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації № 1583/Д від 01.11.2010 р. до спірного договору № S61 від 09.08.2010 р. сторони погодили здійснення передоплати до 01.11.2010 р. Тобто, строк оплати закінчується ще до підписання специфікації до договору, що унеможливлює здійснення покупцем такої передоплати. Таким чином, в даному випадку застосуванню підлягає строк оплати, погоджений сторонами в спірному договорі № S61 від 09.08.2010 р. протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною товар був отриманий відповідачем 02.11.2010 р., строк оплати для відповідача наступив в період з 03.11.2010 р. по 16.11.2010 р. включно, а вже з 17.11.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару.

Відповідач надав до суду відзив № 103 від 24.12.2010 р. на позовну заяву, в якому повідомляє про повне погашення ним основного боргу в сумі 21412,50 грн., що підтверджується банківськими виписками від 08.12.2010 р. на суму 5000,00 грн., від 13.12.2010 р. на суму 16412,50 грн. з відмітками банку про проведення платежу. Призначенням платежу вказана оплата за папір. Завірені копії банківських виписок містяться в матеріалах справи. На підставі цього відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, а в іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду клопотання від 24.12.2010 р. про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв’язку з повним погашенням відповідачем заборгованості в цій частині. В частині стягнення пені та 3% річних позивач підтримує позовні вимоги.

Надані відповідачем банківські виписки від 08.12.2010 р. на суму 5000,00 грн., від 13.12.2010 р. на суму 16412,50 грн. свідчать про повне погашення відповідачем суми основного боргу після подачі позову до суду (позовна заява направлена до суду 08.12.2010 р. згідно відбитків поштових штемпелів на конверті).

За вищевказаних обставин провадження у справі в частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 21412,50 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 17.11.2010 р. по 06.12.2010 р. в сумі 175,99 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.2 договору прострочення строків поставки або оплати тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних заперечував.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач свої заперечення стосовно стягнення пені, 3% річних та судових витрат належними доказами не обґрунтував, у зв’язку з чим такі заперечення не приймаються судом до уваги.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивач застосовував неправильний розмір облікової ставки НБУ – 7,5% тоді, як фактично за спірний період (з 17.11.2010 р. по 06.12.2010 р.) така ставка складає 7,75%, що призвело до зменшення суми пені в розрахунку позивача. За власним розрахунком суду пеня за період, визначений позивачем, складає 181,86 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 175,99 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за період з 17.11.2010 р. по 06.12.2010 р. в сумі 35,20 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі покладаються на відповідача (спір виник з його вини).

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Горлівський м’ясокомбінат” (юридична адреса: 84630, Донецька область, м. Горлівка, вул. Хлібозаводська, буд. 1; код ЄДРПОУ 00443364; рахунок 26004301563109 в філії Центрально–міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Горлівка Донецької області, МФО 334464) на користь товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи “Інтерпап” (юридична адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно–Слобідська, буд. 8, літ. А, оф. 291; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, Головпоштамт, а/с 41; код ЄДРПОУ 35137937; рахунок 260040131899 у АТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) суму 211,19 грн. (а саме: пеню в сумі 175,99 грн., 3% річних в сумі 35,20 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 216,24 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 21412,50 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

У судовому засіданні 27.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.