Рішення № 133825956, 04.02.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1583/25

пров. №2/478/131/2026

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

29 грудня 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі «Позикодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8473117, за умовами якого Позикодавець надав Позичальнику фінансовий кредит в розмірі 13200 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,00% в день. Договір підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису С2033, що був надісланий Позикодавцем на вказаний Позичальником номер телефону, який зазначений у п.10 Договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Позикодавець на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 13200 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-1912, який Позичальник вказав при оформленні кредиту, за посередництвом надавача платіжних послуг ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

26 червня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-15/25, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року.

Станом на дату подання позову до суду заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року відповідачем ОСОБА_1 не погашається, проценти за користування кредитом не сплачуються, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Посилаючись на наведені обставини, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року у розмірі 35640 грн, яка складається з: 13200 грн заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 15840 грн заборгованості за відсотками; 6600 грн заборгованості за неустойкою по кредиту, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.82), про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 12 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №8473117, який позичальник підписала електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) С2033, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у пункті 10 Договору (а.с.6-15).

Так, за умовами Договору ОСОБА_1 отримала від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позику в сумі 13200 грн шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника, строком на 360 днів, процентна ставка визначена як: стандартна 1,00% в день (застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору), знижена процентна ставка 0,95% в день застосовується у разі якщо споживач до 12 грудня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти, не менше суми першого платежу, визначеного Графіком платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, отримує як учасник програми лояльності знижку на стандартну процентну ставку; строк кредиту відповідно до пункту 1.4 Договору - 360 днів.

Відповідно до п.2.1. Договору кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 (а.с.20).

Сторонами погоджено та підписано Графік платежів, який є Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року, згідно якого Позичальник здійснює повернення суми позики до 07.11.2025 (а.с.15 зворот -16).

На підтвердження укладення Договору про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надано Паспорт споживчого кредиту (а.с.17-19), який 12 листопада 2024 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором VH2919, та в якому міститься основні умови кредитування, інформація щодо процентних ставок, порядок повернення кредиту, що є свідченням того, що Позичальник особисто та свідомо уклала вищезазначений Договір.

На виконання даного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», в цей же день позичальнику ОСОБА_1 , було надано кредит, шляхом перерахування ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» номер транзакції 1508962830, сума 13200 грн, дата прийняття 12.11.2024 10:57:00, номер замовлення 51095144, номер картки НОМЕР_2 , номер кредитного договору 8473117 (а.с.33).

Отже, ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, який є предметом позову, в установленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором - 13200 грн.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року не виконала, заборгованість, у строк, обумовлений договором не погасила, проценти за користування кредитними коштами не сплатила.

26 червня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» («Клієнт») та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» («Фактор») укладено Договір факторингу №01.02-15/25, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року (а.с.39-49).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №01.02-12/25 від 26 червня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 35640 грн, з яких: 13200 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 15840 грн - сума заборгованості за відсотками, 6600 грн сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф) (а.с.51).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року, станом на 25 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 35640 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 13200 грн; заборгованість за відсотками по кредиту - 15840 грн; заборгованість за штрафом 6600 грн (а.с.34-38).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з приписами ст.12, ч.1, 5-7 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено матеріалами справи Договір про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року укладено між сторонами в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти Договір.

Установивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договір не був би укладений сторонами, суд доходить висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним Договором.

У Договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

За інформацією ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», викладеною у листі від 27 червня 2025 року за вих.№7/12410, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» відповідно до Договору про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року здійснено наступний переказ коштів: 12.11.2024 10:57:00 13200 грн на платіжну картку клієнта: НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 , номер замовлення 51095144 (а.с.33).

Отже, у суду відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 було перераховано визначену умовами договору позику, що підтверджується вищенаведеними доказами, та не спростовано відповідачем, яка будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляла. Відповідач не надала власного розрахунку заборгованості за кредитом на спростування розрахунку позивача.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст.629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Доказів виконання обов`язку попередньому кредитору, зокрема і після надходження справи до суду, відповідач не надав.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд вважає, що позивачем, при зверненні до суду з цим позовом, було надано достатні та допустимі докази щодо перерахування відповідачеві кредитних коштів на картковий рахунок, що був зазначений особисто ним у Договорі про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (штрафу) за невиконання грошового зобов`язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відтак, суд відмовляє у задоволені позову ТОВ «СВЕА ФІНАНС» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки (штрафу) за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року, у розмірі 6600 грн.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року у розмірі 29040 грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 13200 грн та заборгованості за відсотками - 15840 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №1234 від 23 грудня 2025 року (а.с.1).

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено на суму 29040 грн, що становить 81,48% від ціни позову 35640 грн, у зв`язку із чим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягає стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1973 грн 77 коп. (29040 грн х 100 : 35640 грн = 81,48%, 2422 грн 40 коп. х 81,48% = 1973 грн 77 коп.).

Керуючись ст.ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. №8) в рахунок відшкодування заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №8473117 від 12 листопада 2024 року 29040 (двадцять дев`ять тисяч сорок) грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13200 грн; заборгованості за відсотками 15840 грн.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1973 грн 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_1 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст заочного рішення складено 04.02.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко