Ухвала суду № 133825847, 04.02.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6418/21

Провадження № 1-кп/466/93/26

У Х В А Л А

02 лютого 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України;

ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України;

та клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження покладених обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України

ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходяться матеріали кримінального провадження №12021141090000191 від 31.03.2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

На адресу суду прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 на 60 /шістдесят/ діб із визначенням застави у 80 /вісімдесят/ розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ОСОБА_8 на 60 /шістдесят/ діб та про продовження обов`язків обвинуваченому ОСОБА_9 .

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.10.2025 строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було продовжено до 02 лютого 2026 року включно та ОСОБА_9 було продовжено обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України до 02 лютого 2026 року включно.

Суд, заслухавши обгрунтування прокурора в підтримку клопотань, заперечення захисників та обвинувачених, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

З обвинувального акту вбачається, обвинувачений ОСОБА_8 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за ч.5 ст.185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_8 неодноразово без поважних причин не з`являвся в судові засідання, чим порушив обов`язки, покладені ст.194 КПК України, та будучи особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання його виним у вчиненні злочину, у якому він обвинувачується, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від суду, що вже було встановлено в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження. Разом з тим ОСОБА_8 не працює, стійких соціальних зв`язків немає, що може провокувати до вчинення інших кримінальних та адміністративних правопорушень, а також може впливати на свідків, які в ході судового розгляду кримінального провадження ще не допитані.

У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Наведені прокурором у клопотанні докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочинів, причетності обвинуваченого ОСОБА_8 до їх скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення.

Суд вважає, що і надалі продовжують існувати ризики, які передбачені ст.177 КПК України, і які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, ризик переховування обвинувачених від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на свідків.

Відповідно до положень ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У даному кримінальному провадженні обвинувачуються троє осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , матеріали кримінального провадження відносно якого об`єднані у одне провадження.

Обвинуваченому ОСОБА_9 при наявності аналогічного обвинувачення слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою була визначена застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відтак, враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 , суд вважає клопотання прокурора обрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, виходячи зі змісту ст. 194 КПК України.

Щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05.12.2025 строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено до 02 лютого 2026 року включно. Вирок у відношенні останнього не ухвалено, триває судовий розгляд.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КПК України.

Злочин в якому обвинувачується ОСОБА_7 відноситься до категорії особливо тяжких.

Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про його ухилення від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, він не перешкоджав встановленню істини у справі, яка розслідувалась.

Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи обрання дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також враховує наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров`я, відсутність судимості.

З урахуванням того, що відсутні дані про те, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на свідків може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання.

Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

З урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на потерпілого чи свідків, чи ухилитись від суду.

За таких обставин, суд, з урахуванням ризику впливу на потерпілих, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілими, свідками.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці.

Захисником ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання. В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_9 з обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України на обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, що є нетяжким злочином. Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, визначається в межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти прожиткових розмірів для працездатних осіб, який на даний час застосований стосовно ОСОБА_10 не відповідає вимогам КПК України.

ОСОБА_9 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав та просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу не заперечував.

Відповідно до вимог ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 1 ст.201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права і законність (ч.1 ст.7 КПК України).

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; такий принцип застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, ч.1 ст.194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані документи, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

З огляду на зазначене, стадію судового розгляду дослідження доказів, враховуючи зміну обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_9 , суд доходить висновку про можливість змінити запобіжний захід із застави на особисте зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_9 , оскільки на цей час ризики, передбаченіст.177 КПК України, які були враховані під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, значно зменшились.

Частина 1 ст.189 КПК визначає, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.189 КПК підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, із покладенням на обвинуваченого обов`язків відповідно до п.1-9 ч. 5 ст.194 КПК України, буде необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_9 та забезпечать належну його поведінку під час розгляду справи.

Відповідно до ч.11 ст.182КПК України повернути заставу у розмірі 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот гривень) 00 копійок, що внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, код отримувача ЄДРПОУ: 26306742 в якості застави за ОСОБА_9 відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова від 23.07.2021 по справі № 466/5045/21 - повернути застоводавцю ОСОБА_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , шляхом їх перерахунку на рахунок ОСОБА_11 НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Акцент Банк», МФО: 307770, ЄДРПОУ: 14360080.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 183, 194, 201, 331, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 02 лютого 2026 року до 02 квітня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 обраний відносно нього запобіжний захід - тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на два місяці до 02 квітня 2026 року (включно).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

3) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу суду.

4) утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв`язку) з потерпілими та свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду;

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

ОСОБА_7 звільнити з під варти негайно.

Вважати ОСОБА_7 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалу в частині заміни відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити на виконання ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, який зобов`язаний поставити на облік ОСОБА_7 , про що повідомити суд.

Працівникам ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області з метою здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_7 , стосовно якого обраний запобіжний захід - домашній арешт надається право з`являтися в житло обвинуваченого ОСОБА_7 розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та вимагати надання усних та письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити начальнику Львівської установи виконання покарань (№19) УДПС України у Львівській області.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України обвинуваченому ОСОБА_9 - відмовити.

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 на строк до 02.04.2026 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою прокурора, суду;

- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання чи роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у даному кримінальному провадженні;

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що у разі невиконання цих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення.

Заставу у розмірі 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот гривень) 00 копійок, що внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, код отримувача ЄДРПОУ: 26306742 в якості застави за ОСОБА_9 відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова від 23.07.2021 по справі № 466/5045/21 - повернути застоводавцю ОСОБА_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , шляхом їх перерахунку на рахунок ОСОБА_11 НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Акцент Банк», МФО: 307770, ЄДРПОУ: 14360080.

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали складено 04.02.2026.

Суддя ОСОБА_1