Рішення № 13382495, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 34/224

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Бетон Нова”, с. Миронівський, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Експометал”, м. Донецьк

про стягнення 58931,94грн.

Представників сторін:

від позивача – Бучко І.В. (за довіреністю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним акціонерним товариством „Бетон Нова”, с. Миронівський, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експометал”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 52035,47грн., пені в сумі 5669,01грн., 3% річних в сумі 915,25грн. та інфляційних витрат в сумі 312,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №7Б від 21.04.2009р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати за отриманий товар, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 52035,47грн. Також позивач просить стягнути пеню в сумі 5669,01грн., 3% річних в сумі 915,25грн. та інфляційні витрати в сумі 312,21грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.11.2010р. (вхід. №02-41/47602) проти позову заперечує та зазначає, що між сторонами було підписано всього 4 специфікації на загальну суму 318222,94грн., а не 5 специфікацій як стверджує позивач. На виконання умов договору позивачем фактично було поставлено товару всього на загальну суму 318222,94грн., який, як стверджує відповідач, ним повністю було оплачено.

По справі була оголошена перерва з 07.12.2010р. на 20.12.2010р. про що представники сторін були повідомлені особисто (т. 2 а.с. 121), однак представник відповідача у судове засідання 20.12.2010р. не з'явився, у зв’язку із чим суд відклав розгляд справи на 27.12.2010р. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Закритим акціонерним товариством „Бетон Нова” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Експометал” (Покупець) 21 квітня 2009року укладеного договір поставки №7Б, за умовами якого Постачальник зобов’язується поставити у власність Покупця збірний та товарний бетон із якісними характеристиками, які погоджені сторонами у даному договорі та Специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Покупець зобов’язується прийняти, продукцію, яка постачається у його власність та оплатити її вартість на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.1. договору ціни на продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування оплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до виставлених рахунків, строки: відповідно до доданої специфікації. (п.2.2. договору). Умови оплати зазначені в специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору (п. 2.3. договору).

Розділом 3 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється в асортименті, кількості за цінами, з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі. Датою поставки товару вважається дата, зазначена на відповідних товаросупровідних документах про передачу продукції перевізнику.

Відповідно до п. 6.3. договору встановлено, що за порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаних грошових зобов’язань за кожен прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009року. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими ж сторонами до укладеного договору №7Б було підписано Специфікацію №1 на загальну суму 137553,79грн., Специфікацію №2 на загальну суму 31640,05грн., Специфікацію №3 на загальну суму 112359,30грн., Специфікацію №4 на загальну суму 38156,10грн., Специфікація №5 від 21.04.2009р. на суму 166600,00грн. було отримана представником відповідача, про що мається підпис у нижній частині Специфікації. В даних специфікаціях сторони зазначили порядок оплати товару, а саме: 30% передоплати, остаточна оплата – 70% за товар здійснюється покупцем протягом 60 днів з моменту отримання товару Покупцем.

На виконання умов договору та підписаних специфікації позивачем у період з 22.10.2009р. по 25.12.2009р. було поставлено на адресу відповідача продукцію, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме: накладною №2350 від 22.10.2009р. на суму 1511,00грн., №2358 від 23.10.2009р. на суму 564,00грн., №2374 від 26.10.2009р. на суму 564,00грн., №2380 від 27.10.2009р. на суму 611,00грн., №2385 від 28.10.2009р. на суму 4205,54грн., №2435 від 05.11.2009р. на суму 3002,40грн., №2437 від 06.11.2009р. на суму 1500,00грн., №2476 від 17.11.2009р. на суму 9664,07грн., №2480 від 18.11.2009р. на суму 5104,08грн., №2488 від 19.11.2009р. на суму 9907,92грн., №2495 від 20.11.2009р. на суму 1559,99грн., №2570 від 01.12.2009р. на суму 588,00грн., №2642 від 25.12.2009р. на суму 3930,01грн., №2650 від 28.12.2009р. на суму 2800,02грн.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується податковими накладними (т. 1. а.с. 47-61 ) та реєстрами виданих податкових накладних (т.1. а.с. 62-79)

У в’язку із неповною оплатою отриманого товару позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №22/02-344ор від 23.06.2010р. на суму 52035,46грн. Як доказ направлення претензії позивачем надано поштову квитанцію №9060 від 23.06.2010р.

Між сторонами неодноразово були підписані акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2010р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 52035,46грн. (т.1 а.с. 34-36) та станом на 04.11.2010р. відповідно до якого відповідач вдруге підтвердив наявність заборгованості в сумі 52035,46грн. (т.2 а.с. 107-109).

Крім того відповідачем було надано довідку про стан взаєморозрахунків за підписом керівника та головного бухгалтера, у якій зазначено, що за період всього строку взаємовідносин між сторонами станом на 30.11.2010р. за рахунком №631 були здійснені наступні операції: покупка товару на загальну суму 495985,38грн., оплата товару на загальну суму 443837,20грн. (т.1. а.с. 99). Тобто з даної довідки вбачається, що товар залишився неоплаченим на суму 52148,18грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором поставки №7Б від 21.04.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв’язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 52035,47грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того борг в сумі 52035,47грн. відповідач підтвердив в актах звірки взаєморозрахунків станом 01.03.2010р. та станом на 04.11.2010р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 52035,47грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що на виконання умов договору №7Б від 21.04.2009р. позивачем фактично було поставлено товару всього на загальну суму 318222,94грн., який, як стверджує відповідач, ним повністю було оплачено спростовується самим відповідачем, а саме довідкою про стан взаєморозрахунків за підписом керівника та головного бухгалтера, у якій зазначено, що за період всього строку взаємовідносин між сторонами станом на 30.11.2010р. за рахунком №631 були здійснені наступні операції: покупка товару на загальну суму 495985,38грн., оплата товару на загальну суму 443837,20грн. (т.1. а.с. 99). Тобто з даної довідки вбачається, що товару було поставлено на суму 4958985,38грн., а неоплаченим залишився товар на суму 52148,18грн.

Заперечення відповідача, що ним не була підписана Специфікація №5 та що в накладних не вказані строки оплати судом не приймається з наступних підстав. Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на факт здійснення ним поставки відповідачу товару у певній кількості і за певною ціною, що підтверджується доказами у вигляді як договору купівлі-продажу №7Б від 21.04.2009року, так і видаткових накладних про отримання відповідачем поставленого товару. Факт здійснення првочину з поставки відповідачу товару та факт здійснення відповідачем правочину з прийняття цього товару підтверджується видатковим та податковими накладними, крім того позивач в позовній заяві посилався як на обставини своїх вимог на факт здійснення поставки відповідачу певної кількості товару на певну суму, що в тому числі ним підтверджувалось посиланням на дані видаткових накладних. Тобто у даній справі підставою позовних вимог є факт поставки товару на підставі договору №7Б від 21.04.2009р., а не Специфікація №5.

Щодо не встановлення строків оплати товару суд зазначає наступне. Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування оплати грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до виставлених рахунків, строки: відповідно до доданої специфікації. В специфікаціях сторони зазначили наступний порядок оплати товару, а саме: 30% передоплати, остаточна оплата – 70% за товар здійснюється покупцем протягом 60 днів з моменту отримання товару Покупцем.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 915,25грн. та інфляційних в сумі 312,21грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 312,21грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 915,25грн. підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені відповідно п. 6.3 договору у розмірі 5669,01грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Бетон Нова”, с. Миронівський, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експометал”, м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 52035,47грн., пені в сумі 5669,01грн., 3% річних в сумі 915,25грн. та інфляційних витрат в сумі 312,21грн.., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експометал” (83114, м. Донецьк, пр-т Визволення Донбасу, б. 4-А, п/р 26005959969555 в філіалі ЗАТ «ПУМБ», МФО 335537, код ЄДРПОУ 32645745) на користь Приватного акціонерного товариства „Бетон Нова» (84791, м. Дебальцеве, с. Миронівський, вул. Советська, 42, п/р 26004301796524 в відділенні «Промінвестбанку» м. Донецька, МФО 334635, код ЄДРПОУ 32406629) борг в сумі 52035,47грн., пеню в сумі 5669,01грн., 3% річних в сумі 915,25грн., інфляційні витрати в сумі 312,21грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 589,84грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кододова О.В.