Рішення № 13382414, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.10 р. Справа № 16/3пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю

прокурора не з”явився

представників сторін

від позивача - Амірахнян Г.Л. за довір., Амірахнян І.Г. за довір.

від першого відповідача не з”явивися

від другого відповідача не з”явився

від третьої особи не з”явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасторг”, м.Донецьк

до відповідачів

- приватного підприємця ОСОБА_3, м.Донецьк

- Донецької міської ради, м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” , м.Донецьк

за участю прокурора

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасторг”, м.Донецьк звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_3, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м.Донецьк та просило суд визнати за ним право власності на нерухоме майно магазин будівельних матеріалів з відкритим майданчиком з навісом та гостьовою автостоянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 1549,47 кв.м.

Рішенням по справі від 19.02.2009 р. позовні вимоги було задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р. рішення було залишено без змін.

Рішення по справі від 05.11.2009 р. (яке було прийняте внаслідок перегляду вище зазначеного рішення за нововиялвеними обставинами) заяву ТОВ “Донбасторг” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

Прийняте нове рішення, визнано за позивачем право власності на нерухоме майно магазин будівельних матеріалів з відкритим майданчиком з навісом та гостьовою автостоянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 1785,20 кв.м.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2010 р. рішення господарського суду від 19.02.2009 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2009 та рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2009 р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою суду від 06.04.2010 року господарським судом Донецької області було залучено Донецьку міську раду до участі у справі в якості другого відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2010 р. позовні вимоги було задоволено. Визнано право власності на нерухоме майно магазин будівельних матеріалів з відкритим майданчиком з навісом та гостьовою автостоянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 1785, 2 кв.м.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2010 р. рішення було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду прокурор наполягав, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.05.2005 р. за № 267 позивачу була надана в оренду земельна ділянка, загальною площею 0,1453 га для будівництва магазину будівельних матеріалів, відкритого майданчику з навісом і гостьовою автостоянкою по Ленінському проспекту в Ленінському районі м. Донецька.

03.11.2005 р. між позивачем та виконкомом Донецької міської Ради укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Згідно пояснень представника позивача ним за власний кошт було здійснено будівництво спірного майна з відхиленням від проекту .

Позивач просить суд визнати за ним право власності.

Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. (ст. 319 ЦК України).

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме для будівництва спірного майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, і саме це є підставою для відмови в задоволені позову про визнання права власності на самочинне будівництво, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на новостворені об'єкти нерухомого майна.

Так, право власності на новостворене майно у разі прийняття його в експлуатацію виникає на підставі ст. 331 ЦК України.

Вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів, визначені постановою Кабінету Міністрів України за № 923 від 08.10.2008 “Про Порядок прийняття в експлутацію закінчених будівництвом об”єктів”. При цьому, у видачі сертіфікату відповідності може бути відмовлено у разі, невідповідності закінченого будівництвом об”єкту погодженій та затвердженій проектній документації. Відсутність зазначеної документації унеможливлює взагалі видачу такого сертіфікату.

В той же час, у разі створення об”єктів нерухомості, які були побудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, право власності на них може бути визнано тільки судом на підставі приписів саме ст. 376 ЦК України .

З огляду на наведене, здійснення забудовником будівництва об”єктів нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, робить неможливим прийняття таких об”єктів до експлуатації у встановленому законом порядку, і як наслідок, визнання права власнсті на ці об”єкти на підставі ст. 331 ЦК України.

В той же час, обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

Суд зазначає, що на відміну від ст.105 ЦК УРСР, новий Цивільний кодекс України не акцентує увагу на необхідність знесення таких об”єктів, а закріплює широке коло можливостей саме для узаконення самочинно побудованих об”єктів. При цьому необхідними умовами такого узаконення є відведення для цієї мети у встановленому законом порядку самочинному забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника (користувача земельної діялнки), відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. Новий Цивліьний кодекс України фактично змінив практику узаконення самочинної забудови в адміністративному порядку. Відтепер таке узаконення має відбуватися лише за рішенням суду.

Як встановлено судом, за наслідками будівництва мало місце відхилення від проекту та фактично збудовано магазин будівельних матеріалів з відкритим майданчиком з навісом та гостьовою автостоянкою загальною площею 1 785, 20 кв.м.

Доказів, що конструктивні зміни мають негативні наслідки для третіх осіб в порівнянні з узгодженим проектом суду не надано. При цьому при відхилені від проекту позивач не припустив порушень ані меж земельної ділянки, наданої йому у користування, ані її цільового призначення.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об"єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбасторг” (м.Донецьк вул. Арктики, 2 ЄДРПОУ 31137116) право власності на нерухоме майно магазин будівельних матеріалів з відкритим майданчиком з навісом та гостьовою автостоянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 1785,20 кв.м.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2010 р.

Суддя Склярук О.І.