Рішення № 13382330, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 34/256

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м. Луганськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 3492,79грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м. Луганськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 2500,00грн., інфляційних витрат в сумі 348,96грн., 3% річних в сумі 87,86грн., штрафної неустойки (пеню) в сумі 555,97грн. Крім того позивач просить стягнути судові витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 1250,00грн.

Клопотанням, яке додане до письмових пояснень від 16.12.2010р. (вхід. №02-41/54935) позивач просить збільшити розмір позовних вимог та зазначає, що оскільки відповідачем досі не виконані зобовязання щодо оплати суми боргу позивачем були перераховані штрафні санкції за період з 20.11.2010р. по 07.12.2010р. розмір яких збільшено на 30,54грн. Відтак позивач просить стягнути борг в сумі 2500,00грн., інфляційні витрати в сумі 352,59грн., 3% річних в сумі 95,36грн. та пеню в сумі 575,32грн. Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №181/69/Д від 06.04.2009р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2500,00грн. Крім того позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 348,96грн., 3% річних в сумі 87,86грн., штрафну неустойку (пеню) в сумі 555,97грн.

Клопотанням, яке додане до письмових пояснень від 16.12.2010р. (вхід. №02-41/54935) позивач просить справу розглянути без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з договору купівлі-продажу №181/69/Д від 06.04.2009р. відповідач в графі поштова та юридична адреса зазначив: 83085, АДРЕСА_1. Крім того дана адреса зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №НОМЕР_2

Дана адреса була зазначена позивачем у позові, саме на цю адресу судом були надіслані ухвали по справі.

Відтак відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

Між філіалом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” (Продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) 06 квітня 2009р. було укладено договір купівлі-продажу №181/69/Д, за умовами якого Продавець зобовязується передати Покупцю у визначені договором строки товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Продавець передає за даним договором Покупцю партіями наступний товар господарські товари, побутову техніку та інші товари народного споживання в асортименті, кількості та за цінами за одиницю товару відповідно до накладних, які є невідємною частиною договору. Партією товару вважається його кількість, що зазначена в одній накладній.

Згідно із п. 1.3. договору Покупець здобуває право власності на товар з моменту його отримання.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що датою продажу товару Покупцю вважається дата у накладній на передачу товару.

Загальна сума договору складається із сум, зазначених в усіх накладних, які видані за даним договором та є його невідємною частиною. (п. 1.6. договору).

За приписами п. 2.1.1. договору Покупець зобовязаний перерахувати оплату за товар на розрахунковий рахунок Продавця протягом 19 календарних днів з моменту поставки партії, та відповідно до п.1.2. договору оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України.

Відповідно до п. 3.1. умови поставки отримання товару на умовах самовивозу зі складу Продавця за адресою: м. Донецьк, вул. Баумана, 1-в.

За кожний прострочення платежу Покупцю нараховується штрафна неустойка у розмірі 0,6% від суми несплаченого товару. Нарахування штрафної неустойки припиняється через 12 місяців з дня коли, зобовязання повинно бути виконано. (п. 5.2. договору).

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2009р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем 23 листопада 2009р. було здійснено постачання товару відповідачу на загальну суму 4145,83грн., що підтверджується видатковою накладною №423276 від 23.11.2009р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

За твердженням позивача отриманий товар відповідачем частково було оплачено в сумі 1645,83грн.

Відтак у звязку із невиконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті за отриманий товар, за останнім на момент звернення до суду із позовом, за розрахунком позивача обліковується заборгованість в сумі 2500,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання за договором поставки №181/69/Д від 06.04.2008р. належним чином не виконав, отриманий товар за видатковою накладною №423276 від 23.11.2009р. не оплатив, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2500,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 2500,00грн. відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2500,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 352,96грн. та 3% річних в сумі 95,36грн., з урахуванням уточнень, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 348,96грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 44,72грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути пеню відповідно до п. 5.2. договору у розмірі 575,32грн.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення на 50%, що складає 287,66грн., виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 287,66грн. Відтак суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 287,66грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1250,00грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на Угоду №52 від 01.10.2010р. укладеною із ОСОБА_2., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №522 на імя ОСОБА_2. та видатковий касовий ордер від 17.11.2010р. на суму 1250,00грн.

Однак суд не може встановити особу, яка отримала грошові кошті в сумі 1250,00грн. за даним видатковим касовим ордером, оскільки в графі „одержувач” мається лише підпис без зазначення прізвища імя та по батькові та зазначені паспортні дані без предявлення паспорту суд не може встановити особу, якій він належить. Відтак оскільки не можливо ідентифікувати особу, яка отримала грошові кошти суд не може задовольнити вимогу позивача щодо стягнення судових витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 1250,00грн.

Крім того суд зазначає, що ордер адвоката ОСОБА_2 (а.с. 26) виданий для ведення господарської справи у господарському суді Луганської області.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія”, м. Луганськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 2500,00грн., інфляційних витрат в сумі 352,59грн., 3% річних в сумі 95,36грн., штрафну неустойку (пеню) в сумі 575,32грн., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 1250,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83085, АДРЕСА_1, ІІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мір Снабженія” (91047, м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, б. 2, р/р 2600401611324 в ЛФ ВАТ „Укрексімбанк”, м. Луганськ, МФО 304289, код ЄДРПОУ 31594936) борг у розмірі 2500,00грн., інфляційні витрат в сумі 352,59грн., 3% річних в сумі 95,36грн., штрафну неустойку (пеню) в сумі 287,66грн., державне мито в розмірі 102грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кододова О.В.