Ухвала суду № 133822985, 03.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5307/25

н/п 6/953/43/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 у справі № 953/5307/25 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 заявник ОСОБА_1 звернулася до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 21.11.2025 по справі № 953/5307/25.

В обгрунтування вказаної заяви зазначається, що обставини скрутного фінансового становища виникли не з вини відповідача, а в силу об`єктивних та незалежних від ОСОБА_1 обставин. Відповідач посилається на військову агресію на території України та зазначає про намір виконати рішення суду в повному обсязі із застосуванням розстрочення його виконання, обґрунтовано розраховуючи на свої спроможності. Враховуючи наявність публічної інформації про обставини, які є загальновідомими та істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і враховуючи, те що ці обставини є винятковими просить розстрочити на 12 календарних місяців виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 у справі № 953/5307/25.

Представник АТ «Кредобанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. ОСОБА_1 має наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. В матеріалах справи містяться докази її належного повідомлення, зокрема довідки про доставку електронного документу до електронного кабінету.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про розстрочення виконання рішення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025, позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № КК/17853 від 20.07.2020 у розмірі 96 769,74 (дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят дев`ять, 74), з яких: 84 943,00 грн тіло кредиту, 11 826,74 грн відсотки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 1 551,06 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят один, 06) грн.

Заявник, звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду як на підставу розстрочення виконання судового рішення, посилається на військову агресію на території України та зазначає про намір виконати рішення суду в повному обсязі із застосуванням розстрочення його виконання.

Водночас, жодних доказів на підтвердження викладених у заяві про розстрочення виконання судового рішення доводів, заявником не надано.

Сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі № 922/1093/22).

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положенням ст. 129-1 Конституції України кореспондують положення ст. 18 ЦПК України, в яких зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З аналізу викладених вище положень слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Так, виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, при цьому без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Положеннями ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

За змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч. 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Разом з тим підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, заявниця посилається лише на об`єктивні та незалежні від ОСОБА_1 обставини, які конкретно не зазначає та жодних доказів на підтвердження зв`язку між їх існуванням та неможливістю вчасного виконання в повному обсязі рішення суду не надає.

Суд враховує, що заявник при наведенні мотивів для розстрочення виконання рішення суду не надав жодних належних та допустимих доказів його неплатоспроможності станом на час звернення з відповідною заявою до суду, а також доказів, які б підтверджували наявність інших підстав, визначених у ст. 435 ЦПК України для розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках, натомість заявницею не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України, на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, а відтак обставини на які посилається заявниця, не є такими обставинами, які б свідчили про їх винятковість.

Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на те, що матеріали справи не містять, а судом не встановлено виняткових обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робили б його виконання неможливим чи ускладненим, то у зв`язку з цим вимоги заяви про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 у справі № 953/5307/25 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромє безпідставними, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 77, 78, 81, 260, 435 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 у справі № 953/5307/25 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 04.02.2026.

Суддя О.М. Дяченко