Рішення № 13382245, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р. Справа № 29/108

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка, Донецька область

до Відповідача: Комунального підприємства „Житлово – Експлуатаційної контори №14” Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 1903,51грн.

за участю:

представника Позивача – Дрозд Т.О. (за довіреністю №08-2312 від 23.03.2010р.)

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Макіївтепломережа”, м.Макіївка, Донецька області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства „Житлово – Експлуатаційної контори №14” Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1903,51грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором про постачання теплової енергії №527/59 від 01.10.2006р., щодо оплати за поставлену теплову енергію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про постачання теплової енергії №527/59 від 01.10.2006р., додатків до договору, додаткової угоди до договору, зводу по договору за період з 11.2008р. – 12.2009р., рахунків, рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 16.09.2008р. №1102 про тарифи на теплову енергію, рішення Макіївської міської ради від 28.01.2009р. №44/10 про реорганізацію комунальних підприємств Центрально-Міського району, правоустановчих документів Комунального підприємства „Жилцентр №3”, свідоцтва про державну реєстрацію „Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційної контори №14”Макіївської міської ради, актів на включення опалення, статуту Комунального підприємства „Макіївтепломережа”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

26.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку про юридичну адресу та рахунки.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, 23.11.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі, у яких він вказує, що заборгованість перед Комунальним підприємством „Макіївтепломережа” за поставлену теплову енергію виникла у зв’язку з тим, що на розрахункові рахунки підприємства державним виконавцем ВДВС Центрально-міського району м.Макіївки накладений арешт з утриманням 100% сум, які надходять на них. Проти заявлених позовних вимог Комунального підприємства „Макіївтепломережа” не заперечують. Просять розглянути справу у їх відсутності, на розсуд суду. Крім того Відповідачем надано належним чином засвідчені копії постанов про арешт коштів боржника

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006р. між Комунальним підприємством „Жилцентр №3 ” (Споживач) та КП „Макіївтепломережа” (Постачальник), було укладено договір про постачання теплової енергії №527/59, відповідно п.1.1 за даним договором Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені даним договором. Сторони керуються Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Законом України „Про теплопостачання”, Правилами постачання та користування тепловою енергією. Правилами технічної експлуатації теплопостачальних установок і теплових мереж та відповідної якості, а також іншими нормативними актами. Даним Договором та чинним законодавством.

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до вказаного договору (п.2.1 Договору).

У розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо розрахунків за теплову енергію:

- розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів та на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії (п.6.1 Договору);

- теплова енергія постачається Споживачеві на умові 100 відсоткової передплати. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3 Договору);

- Споживач до початку розрахункового періоду, але не менш, ніж за 15 днів, сплачує Постачальнику вартість зазначеного в додатку №1 обсягу споживання теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків за минулий період (п.6.4 Договору);

- якщо Споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, він до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику вартість теплової енергії поточного періоду. Остаточний розрахунок відбувається протягом 10-ти банківських днів після отримання рахунку фактичного споживання. У випадку, коли фактичне використання обсягів теплової енергії нижче передплати, залишок (сальдо) ураховується на наступний період(п.6.5 Договору);

- у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, зазначені у пунктах 6.4 та 6.5 договору Споживач сплачує на користь Енергопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.6.8 Договору);

Додатком №1 до договору сторони визначили розрахунок вартості послуг.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено Відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами на включення опалення від 10.11.2008р., від 02.12.2008р., від 24.12.2008р., від 23.03.2009р., від 17.04.2009р., від 21.04.2009р., від 21.04.2009р.

Факт постачання Позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Для оплати Позивачем були виставлені рахунки №527 від 27.02.2009р. на суму 592,46грн., №527 від 31.03.2009р. на суму 599,63грн., №527 від 23.04.2009р. на суму 711,42грн., вказані рахунки містяться в матеріалах справи, проте Відповідач незважаючи на настання строку оплати не здійснив оплату у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1903,51грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем за договором Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського

Оцінивши зміст договорів з яких виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання (поставки), який підпадає під правове регулювання норм статті 712, 714 Цивільного кодексу України та статей 264-271, 575-277 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач, уклавши договір про постачання теплової енергії №527/59 від 01.10.2006р., прийняв на себе зобов’язання сплатити поставлену теплову енергію. Проте, Відповідач незважаючи на настання строку оплати не здійснив оплату за надані послуги, у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 1903,51грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.

При цьому, відносно врахування позиції відповідача щодо визнання позовних вимог Комунального підприємства „Макіївтепломережа” в повному обсязі.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову.

Як встановлено п. 3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита.

Як вбачається із позову, Позивачем заявлені майнові вимоги – про стягнення заборгованості у розмірі 1903,51грн. Відповідно до п.п.а) п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, 28.10.2010р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №6187 від 25.10.2010 року, державне мито сплачено Позивачем у розмірі 121,40грн., що є більш ніж 102,00грн.

За таких обставин, надмірна сплачена сума державного мита підлягає поверненню у розмірі 19,40 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка, Донецька область до Комунального підприємства „Житлово – Експлуатаційної контори №14” Макіївської міської ради, м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 1903,51грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Житлово – Експлуатаційної контори №14” (86115, м.Макіївка, мікрорайон Мирний, 4, ЄДРПОУ 24157692, р/р 26002210852472 у Донецькому ОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м.Донецька, МФО 334011) на користь Комунального підприємства „Макіївтепломережа” (86156, м.Макіївка, вул.Лебедева, хозблок, ЄДРПОУ 31534547 р/р 26009402000 у 1 відділенні ЗАТ”Донгорбанк”, м.Макіївки, МФО 334970) заборгованість у розмірі 1903,51грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Житлово – Експлуатаційної контори №14” (86115, м.Макіївка, мікрорайон Мирний, 4, ЄДРПОУ 24157692, р/р 26002210852472 у Донецькому ОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м.Донецька, МФО 334011) на користь Комунального підприємства „Макіївтепломережа” (86156, м.Макіївка, вул.Лебедева, хозблок, ЄДРПОУ 31534547 р/р 26009402000 у 1 відділенні ЗАТ”Донгорбанк”, м.Макіївки, МФО 334970) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Видати довідку Комунальному підприємству „Макіївтепломережа”, м.Макіївка, Донецька область на повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 19,40грн.

У судовому засідання 08.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.10р