Рішення № 13382237, 13.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.10 р. Справа № 29/77

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Агрофірма «Анастасія Плюс», с.Кірове, Оріхівський район, Запорізька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 74232,96грн., пені у сумі 4467,08грн., 3% річних у розмірі 777,14грн., штрафу у сумі 7423,30грн.

за участю:

представника Позивача Шипіцин О.В. (за свідоцтвом №НОМЕР_1)

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агрофірма «Анастасія Плюс», с.Кірове, Оріхівський район, Запорізька область (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М», м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 74232,96грн., пені у сумі 4467,08грн., 3% річних у розмірі 777,14грн., штрафу у сумі 7423,30грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором постачання товару №16 від 01.02.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного підприємства «Агрофірма «Анастасія Плюс», договору постачання товару №16 від 01.02.2008р., видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, листа-вимоги №29/10 від 29.09.2010р., довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 20, 173, 174, 199, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

27.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію договору№11-10/2010 про надання послуг адвоката від 11.10.2010р.

23.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: виписки з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, квитанції до прибуткового касового ордера, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Заявою від 22.11.2010р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 74232,96грн., пені у розмірі 4420,19грн., 3% річних у сумі 821,46грн., 10% штрафу у сумі 7423,30грн., крім того заявив до стягнення витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000,00грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві №02-41/41307 від 23.09.2010р., оскільки відповідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення господарським судом Позивач має право зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання зявився, підтримав заяву від 22.11.2010р. №б/н.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 83008, Донецька область, Куйбишевський район, вулиця Югославська, б.28.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд:

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008р. між Приватним підприємством «Агрофірма Анастасія Плюс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-М» (Покупець) було укладено договір постачання товару №16, відповідно п.1.1 договору Постачальник бере на себе зобовязання поставити Покупцеві наявні у нього товари, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно сплатити вартість цього товару, назва, кількість і ціна якого вказана в специфікації або накладній, які являються невідємною частиною договору.

Кількість та асортимент товару передбачається в специфікації або накладній, які є невідємною частиною договору (п.2.1 договору). Факт передачі товару по кількості підтверджується накладною (п.2.2 договору).

У розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо форми та порядку сплати:

- Покупець бере на себе зобовязання сплатити вартість одержаного товару протягом двадцяти календарних днів з дати його поставки від постачальника (п.6.1 договору);

- Форма сплати безготівковий рахунок (п.6.2 договору);

У разі порушення термінів оплати, вказаних в п.6.1 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної діючої, на момент виникнення заборгованості, ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення (п.8.3 договору). У разі порушення термінів оплати, вказаних в п.6.1 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% неналежного виконання зобовязання (п.8.4 договору).

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 83297,50грн., що підтверджується видатковими накладними №АА-0001145 від 23.04.2010р. на суму 41777,00грн., №АА-0001436 від 19.05.2010р. на суму 41 522,50грн., Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень, також у вказаних накладних мається посилання на договір №16 від 01.02.2010р.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи №52 та №53.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата у розмірі 9064,54грн., що підтверджується належним чином засвідченими виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 74232,96грн.

29.09.2010р. Позивачем був направлений лист №29/10, який містив вимогу про сплату заборгованості.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору постачання товару №16 від 01.02.2008р. Позивачем було здійснено поставку, але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 74232,96грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 74232,96грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М», м.Донецьк.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 821,46грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 821,46грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені сформульована безпосередньо у п.8.2 договору - у разі порушення термінів оплати, вказаних в п.6.1 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної діючої, на момент виникнення заборгованості, ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені за кожною накладною окремо, з урахування часткових оплат та період нарахування пені, дійшов висновку щодо часткового задоволення пені у розмірі 4415,71грн.

У разі порушення термінів оплати, вказаних в п.6.1 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% неналежного виконання зобовязання (п.8.4 договору).

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобовязань по за поставлену продукцію, є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 7423,30грн.

Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку , якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Правовідносини між Позивачем та адвокатом Шипіцин О.В. підтверджуються договором №11-10/2010 від 11.10.2010р. про надання послуг адвоката, свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 07.11.2007року, копією квитанцією до прибуткового касового ордера з підставою платежу: договір №11-10/2010р. з оплатою чотири тисячі гривень 00 коп.

Відповідно до п.1.1 договору адвокат зобовязується надати Клієнту послуги адвоката, повязані з будь-яким питаннями, які виникають у Клієнта, у тому числі, повязані з досудовим та/чи судовим вирішенням спірних взаємовідносин з третіми особами. Зокрема, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобовязання надати Клієнту послуги адвоката, повязані з представництвом інтересів Клієнта у господарському суді Донецької області як позивача по справі за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М» (ЄДРПОУ 25340151) про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та 3% річних за поставлений товар за договором постачання №16 від 01.02.2008р.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обовязкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява підписана не адвокатом, а керівником позивача. Крім того, адвокат брав участь лише у чотирьох судових засіданнях.

Інших доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи не надано.

Виходячи з розміру витрат на правову допомогу і в сумі 4 000грн. 00 коп., суд робить висновок, що вартість наданих послуг занадто завищена, не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду, підлягає стягненню в розмірі 2000,00 грн.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відмовляє у застосуванні заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти та майно Відповідача, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обовязковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Розяснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні Позивачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Агрофірма «Анастасія Плюс», с.Кірове, Оріхівський район, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 74232,96грн., пені у сумі 4420,19грн., 3% річних у розмірі 821,46грн., штрафу у сумі 7423,30грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М» (83008, м.Донецьк, вул..Югославська, 28, ЄДРПОУ 25340151, р/р26003002312342 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Анастасія Плюс» (70542, Запорізька обл., Оріхівський район, с.Кірове, вул.Чапаєва, 125, ЄДРПОУ 31533748, р/р 26001406501 у АБ «Металург», МФО 313582) заборгованість 74232,96грн., пеню у сумі 4415,71грн., 3% річних у розмірі 821,46грн., штрафу у сумі 7423,30грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-М» (83008, м.Донецьк, вул..Югославська, 28, ЄДРПОУ 25340151, р/р26003002312342 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Анастасія Плюс» (70542, Запорізька обл., Оріхівський район, с.Кірове, вул.Чапаєва, 125, ЄДРПОУ 31533748, р/р 26001406501 у АБ «Металург», МФО 313582) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 868,96грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,99грн., витрати на оплату адвоката у сумі 2000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 13.12.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 20 .12.10