Рішення № 13382174, 23.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.10 р. Справа № 16/118

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу „Торговий дом Астрон” м.Краматорськ

про стягнення 107762,47грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Зайцев М.М. – за довіреністю

від відповідача: Бакіна Д.О. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.05.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Акціонерного товариства закритого типу „Торговий дом Астрон” м.Краматорськ про стягнення 107762,47грн., у тому числі суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 94917,94грн., пені в розмірі 9172,14грн., 3% річних в розмірі 753,87грн., індексу інфляції в розмірі 2918,52грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 03.06.2010р. – 11 год. 00 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 570 від 13.11.2007р. з додатками, додаткову угоду від 12.03.2009р. до договору, замовлення на ТЗ, акти приймання-передачі транспортних засобів, плани лізингу та зміни до них, рахунки-фактури, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем були нараховані пеня, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідач у відзиві за № 559 від 07.12.2010р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведення позивачем наявної суми заборгованості відповідача з лізингових платежів за договором.

Клопотання відповідача за № 532 від 24.11.2010р. про розгляд справи колегіально ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

13.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (Лізингодавець) та Акціонерним товариством закритого типу „Торговий дом Астрон” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 570 (далі за текстом – договір), згідно п.2.1. договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримав від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ.

Договір вступає в дію з моменту його підписання (п.19.1. договору).

Термін дії Договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов’язань по ньому (п.19.2. договору).

Договір підписаний без заперечень та зауважень.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти приймання-передачі ТЗ за № 570/001 від 17.12.2007р., № 570/002 від 17.01.2008р., № 570/003 від 27.11.2007р., № 570/004 від 11.06.2008р. щодо передачі транспортних засобів в платне користування на умовах договору.

Згідно пункту 3 договору, Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу та змінах до Планів лізингу.

За умовами договору Лізингоодержувач прийняв на себе зобов’язання вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов’язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів (п.7.16 договору).

За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках (п.5.1. договору).

Відповідно до узгоджених між сторонами змін до Плану лізингу оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку Лізингодавцем.

Сторонами було досягнуто згоди щодо розміру платежів за договором та дати лізингового платежу за відповідний період користування ТЗ за планом лізингу (визначено 20 число кожного місяця).

Згідно умов додаткової угоди від 12.03.2009р., яка є невід’ємною частиною договору та набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та скріплення їх печатками, пункт 5.8. договору викладений в наступній редакції: „Оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний Лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ – ЛППЛ), де:

КЛПМ – комісія Лізингодавця за поточний місяць,

КЛПЛ – комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу,

ЛППЛ – лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу,

КоефКВ – коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: курс валюти, зазначеної у відповідному Плані лізингу, за даними Української міжбанківської валютної біржі / курс валюти, зазначений у відповідному Плані лізингу.

При цьому розрахунок здійснюється, виходячи з обмінного курсу, що оприлюднено на Інтернет сайті: www.finance.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем.

У разі недоступності ресурсу Інтернет сайту www.finance.ua по незалежним від Лізингодавця обставинам, розрахунок вартості послуг Лізингодавця здійснюється, виходячи з обмінного курсу української гривні, що оприлюднено на Інтернет сайті www.ufs.com.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем”.

Вказана додаткова угода підписана обома сторонами без заперечень та скріплена їх печатками.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16.12.1997р., лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

На підставі договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за період з жовтня 2009р. по травень 2010р., які направлені на адресу відповідача, про що свідчать списки поштових відправлень за вказаний період. Оскільки відповідач здійснив часткову оплату лізингових платежів за договором, за розрахунком позивача сума заборгованості з лізингових платежів, яка до теперішнього часу не погашена, становить 94917,94грн.

Однак, із розрахунку позивача вбачається, що до загальної суми боргу включена компенсація витрат на страхування ТЗ внаслідок підвищення страхового тарифу на суму 6298,83грн. згідно рахунків-фактур № С-00052362 від 03.09.2009р.

Згідно ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

В пункті 9.3. договору встановлено, що до передачі транспортного засобі Лізингоодержувачу, Лізингодавець зобов’язаний застрахувати транспортний засіб за ризиками КАСКО та за іншими ризиками на весь строк дії договору.

За умовами договору за переданий у лізинг транспортні засоби в період з дати надання до завершення строку лізингу Лазингоодержувач сплачує лізингові платежі (лізингова плата, комісія, амортизація, ПДВ). Розмір та строки їх сплати встановлені в Планах лізингу та змінах до них, які узгоджені та підписані сторонами.

Із планів лізингу та змін до них вбачається, що серед всіх складових лізингової плати відсутня компенсація витрат на страхування транспортних засобів внаслідок підвищення страхового тарифу.

Оскільки позивачем під час розгляду справи не надано доказів узгодження між сторонами порядку сплати та розміру компенсації витрат на страхування транспортних засобів внаслідок підвищення страхового тарифу, понесені позивачем витрати зі страхування транспортних засобів внаслідок підвищення страхового тарифу не підлягають стягненню з відповідача. Отже суд відмовляє у стягненні суми компенсації витрат на страхування транспортних засобів внаслідок підвищення страхового тарифу в розмірі 6298,83грн.

Зважаючи на вищевикладене та на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати суми заборгованості з лізингових платежів в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів обґрунтовані, доведені належним чином, але підлягають частковому задоволенню в розмірі 88619,11грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 9172,14грн., суд виходить з наступного:

Згідно пункту 16.1. договору, при порушенні Лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд зазначає, що підставою для нарахування пені є факт прострочення платежів за договором.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Крім того, відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині вимог про стягнення суми пені за порушення строків оплати лізингових платежів відповідачем був здійснений контррозрахунок пені, із якого вбачається, що позивачем невірно здійснено нарахування пені, а саме нарахування пені на суму витрат на страхування ТЗ внаслідок підвищення страхового тарифу в розмірі 6298,83грн. є безпідставним, та за розрахунком відповідача пеня за порушення строків оплати лізингових платежів повинна складати 4509,73грн. Представник позивача у судовому засіданні погодився з розрахунком відповідача. Дослідивши наданий відповідачем розрахунок, суд визнав його таким, що підлягає задоволенню.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума пені за порушення строків оплати лізингових платежів в розмірі 4509,73грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 753,87грн. та індексу інфляції в розмірі 2918,52грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, та встановлено, що під час здійснення розрахунків індексу інфляції до суми боргу, на яку був нарахований індекс інфляції, не були включені витрати на страхування ТЗ внаслідок підвищення страхового тарифу в розмірі 6298,83грн., а тому розрахунок позивача в частині нарахування індексу інфляції є таким, що підлягає задоволенню.

За розрахунком позивача нарахування 3% річних здійснено з урахуванням витрат на страхування ТЗ внаслідок підвищення страхового тарифу в розмірі 6298,83грн. Однак, зважаючи, що суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на страхування ТЗ внаслідок підвищення страхового тарифу в розмірі 6298,83грн., розрахунок позивача в цій частині не підлягає задоволенню. У зв’язку із зазначеним, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 659,65грн. (753,87 – 22,80 – 71,42 = 659,65грн.).

Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 659,65грн. та індекс інфляції в розмірі 2918,52грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

Позивачем при зверненні до суду було заявлено майнові вимоги на загальну суму 107762,47грн., а тому державне мито повинно бути сплачене у розмірі 1 відсоток від заявленої суми, тобто 1077,62грн.

Оскільки позивачем за платіжним дорученням за № 1853 від 05.05.2010р. було сплачено державне мито у розмірі 1100,00грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, то суд дійшов висновку про видачу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ довідки про повернення державного мита у розмірі 22,38грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у зв’язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.525, 615, 549, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Акціонерного товариства закритого типу „Торговий дом Астрон” м.Краматорськ про стягнення 107762,47грн., у тому числі суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 94917,94грн., пені в розмірі 9172,14грн., 3% річних в розмірі 753,87грн., індексу інфляції в розмірі 2918,52грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „Торговий дом Астрон” м.Краматорськ (вул.Двірцева, буд.6, м.Краматорськ, Донецька область, 84301; ЄДРПОУ 20387067; п/р 26008198019601 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ (юридична адреса: пр.Перемоги, 67, м.Київ, 03062; фактична адреса: бул.І.Лепсе, 4, корп.1, м.Київ, 03680; ЄДРПОУ 32774741; п/р 2600510828 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) суму заборгованості з лізингових платежів в розмірі 88619,11грн., пеню в розмірі 4509,73грн., 3% річних в розмірі 659,65грн., індекс інфляції в розмірі 2918,52грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 967,07грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,79грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ (юридична адреса: пр.Перемоги, 67, м.Київ, 03062; фактична адреса: бул.І.Лепсе, 4, корп.1, м.Київ, 03680; ЄДРПОУ 32774741) довідку на повернення державного мита у розмірі 22,38грн., сплаченого платіжним дорученням за № 1853 від 05.05.2010р. на суму 1100,00грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у зв’язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

У судовому засіданні 23.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Манжур В.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.12.2010р.