Рішення № 13382169, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 14/253

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”,

ЄДРПОУ 00186513, м.Стаханов

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод

„Ремкоммунелектротранс”, ЄДРПОУ 32598622, м.Макіївка

про стягнення 163056 грн. 00 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Тєрнова В.О. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 30.11. по 27.12.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод „Ремкоммунелектротранс”, м.Макіївка, про стягнення штрафу в сумі 12640,00 грн., штрафу в сумі 25280,00 грн. та пені в сумі 125136,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №84 від 29.07.2009р. в частині своєчасного постачання товару належної якості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.11.2010р., проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на недоведеність позивачем факту постачання відповідачем товару неналежної якості. Одночасно, відповідач також стверджує про невірне нарахування позивачем суми пені. Зокрема, як вказує відповідач, сума пені має розраховуватись від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

29.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов та Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Ремкоммунелектротранс”, м.Макіївка був підписаний договір поставки №84. Згідно з умовами вказаного договору відповідач зобов’язався поставити позивачу товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказуються у специфікаціях (додатках) до договору, а позивач прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити поставлений товар.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на підставі узгодженої та підписаної сторонами без зауважень специфікації №02/10-а від 12.05.2010р. до договору від 29.07.2009р. №84 відповідачем було здійснено спроби поставити позивачу товар – ланки ланцюга конвеєра кресл. №РМ 136.00.00.001 у кількості 50 одиниць та ланки ланцюга конвеєра кресл. №РМ 136.00.00.001.01 у кількості 50 одиниць.

Як вказує позивач, 17.06.2010р. при прийманні вказаної продукції за якістю при візуальному огляді та внаслідок проведених замірів було встановлено певні недоліки у поставленому відповідчем товарі, що зафікосовано у комісійному акті від 17.06.2010р. Як наслідок, поставлена відповідачем продукція позивачем прийнята не була.

Згідно п.5.4 договору №84 від 29.07.2009р. відповідач у випадку невідповідності якості, асортименту поставленого товару умовам договору, зобов’язаний замінити неякісний товар на якісний, який відповідає асортименту, протягом 20 днів.

В подальшому, 08.07.2010р. відповідачем було повторно здійснено спробу заміни на раніш поставлений товар. Проте, заміна товару фактично не відбулась, внаслідок встановлення позивачем певних дефектів.

За таких обставин, на підставі п.п.5.3, 5.4, 5.6 та п.9.1 договору №84 від 29.07.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 12640,00 грн., штрафу в сумі 25280,00 грн. та пені в сумі 125136,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 15.11.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 29.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов та Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Ремкоммунелектротранс”, м.Макіївка був підписаний договір поставки №84, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити позивачу товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується у специфікаціях (додатках) до договору, а позивач прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити поставлений товар.

12.05.2010р. сторонами було підписано специфікацію №02/10-а до договору №84 від 29.07.2009р., за якою сторони узгодили найменування, кількість, строки поставки та умови оплати.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.1 договору №84 від 29.07.2009р. приймання товару за кількістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при раді міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями.

Позивач здійснює приймання товару за якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при раді міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями (п.5.2 договору).

У разі виявлення позивачем при прийманні невідповідності фактично поставленої кількості та/або якості та/або асортименту товару умовам даного договору, позивач у письмовому виді, у тому числі по факсу, повідомляє про це відповідача з визначенням строку, в який має прибути представник постачальника на територію покупця, а відповідач або його представник за довіреністю зобов’язаний прибути у встановлений позивачем термін для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акту (п.5.3 договору).

Протягом 2 робочих днів з моменту прибуття постачальника або настання строку для його прибуття сторони складають та підписують відповідний акт (п.5.4 договору).

У випадку, якщо постачальник не прибув, або прибув з порушенням встановленого п.5.3 договору строку, або відмовляється підписувати акт про невідповідність якості/кількості/асортименту поставленого товару умовам цього договору, або при наявності спірних питань між сторонами про відповідність поставленого товару умовам договору, позивач має право залучити для перевірки відповідності кількості/якості/асортименту товару представника ТПП, у цьому випадку висновок ТПП є підставою для виникнення у сторін прав та обов’язків, передбачених цим договором (п.5.5 договору).

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, за висновками суду, сторонами в договорі №84 від 29.07.2009р. було узгоджено певний порядок приймання-передачі товару. При цьому, сторонами також було досягнуто згоди щодо документу, яким має підтверджуватись факт невідповідності якості/кількості/асортименту поставленого товару умовам цього договору, порядку його складання тощо.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи факт постачання відповідачем товару неналежної якості за договором №84 від 29.07.2009р. позивач посилається на надані до матеріалів справи акти приймання від 17.06.2010р., від 08.07.2010р.

Проте, за висновками суду, вказані акти складені в односторонньому порядку представниками позивача, без участі повноважних представників відповідача.

При цьому, всупереч умов укладеного між сторонами договору від 29.07.2009р. №84 позивачем до матеріалів справи також не надано доказів виклику представника відповідача на територію покупця для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акту.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи умови підписаного між сторонами договору від 29.07.2009р. №84, надані позивачем до матеріалів справи акти приймання від 17.06.2010р. та від 08.07.2010р. не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів постачання відповідачем позивачу продукції неналежної якості.

Інших доказів постачання відповідачем товару неналежної якості позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Пунктом 5.3 договору поставки від 29.07.2009р. №84 передбачено, що у разі виявлення покупцем при прийманні невідповідності фактично поставленої кількості та/або якості та/або асортименту товару умовам цього договору, покупець в письмовому виді, в том числі по факсу, повідомляє про це постачальника із зазначенням строку, в який повинен прибути представник постачальника на територію покупця, а постачальник або його представник по довіреності зобов’язаний прибути в установлений покупцем строк для засвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акту. Представник постачальника по довіреності зобов’язаний мати при собі оригінал довіреності, який підтверджує його повноваження діяти від імені постачальника. При цьому, постачальник сплачує штраф в розмірі 10% від вартості поставки неякісного товару.

Відповідно до п.5.6 договору у випадку порушення строку заміни товару встановленого п.5.4 договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості неякісного товару та/або товару, який не відповідає асортименту. У випадку, якщо заміна неякісного товару, товару, який не відповідає асортименту неможлива, постачальник зобов’язаний протягом 5 (п’яти) банківських днів після спливу строку, встановленого для його заміни, а також своїми силами за власний рахунок та в той же строк забрати неякісний товар та той, який не відповідає асортименту. У випадку порушення строків повернення грошових коштів, встановлених даним пунктом, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми не повернутих грошових коштів за кожний день прострочення. Умови даного пункту про повернення покупцю грошових коштів діє лише у випадку перерахування покупцем постачальнику попередньої оплати.

На підставі вищевикладеного, виходячи з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору поставки №84 від 29.07.2009р., нарахування позивачем суми штрафів за поставку неякісного товару та прострочення його заміни, пені за порушення строків повернення грошових коштів є неправомірним, а позов про стягнення штрафу в сумі 12640,00 грн., штрафу в сумі 25280,00 грн. та пені в сумі 125136,00 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов, викладене у телеграмі, що надійшла до суду 27.12.2010р., про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення, враховуючи сплив 27.12.2010р. встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку розгляду справи.

Крім цього, за висновками суду, з моменту порушення провадження у справі у сторін було достатньо часу для надання суду доказів, заявлення клопотань тощо, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м.Стаханов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Ремкоммунелектротранс”, м.Макіївка про стягнення штрафу в сумі 12640 грн. 00 коп., штрафу в сумі 25280 грн. 00 коп. та пені в сумі 125136 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 27.12.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.