Рішення № 13382140, 20.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.10 р. Справа № 16/235

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Донпроммаш” м.Донецьк

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 206585,75грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Штура Д.П. за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 за ордером, ОСОБА_1 СПД

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 14.12.2010р. було оголошено перерву до 16.12.2010р., у судовому засіданні 16.12.2010р. було оголошено перерву до 20.12.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.10.2010р. порушено провадження по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 206585,75грн., у тому числі суми остаточної вартості лінії з виробництва взуття в розмірі 140085,75грн., суми неодержаної орендної плати в розмірі 66500,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 15.11.2010р. 10год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін та третьої оособи було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 122/2000 від 17.01.2000р. та додаткові угоди до нього, безпідставність дій відповідача щодо включення орендованого майна до складу ліквідаційної маси ЗАТ „Аспект”, у звязку з чим позивачеві завдана матеріальна шкода.

Відповідач у відзиві від 12.11.2010р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність, припинення договірних відносин та недоведеність позивачем факту завдання матеріальної шкоди.

Третя особа надала до суду письмові пояснення від 09.12.2010р., в яких зазначає, що неодноразово зверталась до позивача з вимогою забрати належне йому майно, у звязку з чим просить зобовязати ЗАТ „Макіївський металургійний завод” прийняти лінію з виробництва взуття „Торіелі” у володіння. Однак, зазначені третьою особою вимоги щодо зобовязання позивача здійснити певні дії є самостійним позовними вимогами, а тому мають бути оформлені відповідно до ст.ст.54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Надані сторонами та третьою особою письмові пояснення та додаткові документи долучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

17.01.2000р. між Відкритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний комбінат” (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Аспект” (Орендар) був укладений договір оренди за № 122/2000 (далі за текстом договір оренди), згідно пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування, на умовах оренди лінію з виробництва взуття виробничою потужністю 700 пар на добу, інв. № 110420037 (обладнання).

Згідно п.10.1. договору оренди, договір діє з 01.01.1999р. по 31.12.2000р. За умовами додаткових угод № 1 від 05.02.2001р., № 2 від 18.01.2002р. строк дії договору був продовжений до 31.12.2001р., до 31.12.2002р. відповідно.

В подальшому, на підставі ст.260 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р.№ 1540-VI (в редакції, що діяла станом на 01.01.2004р., на момент закінчення строку дії договору оренди), враховуючи продовження користування Закритим акціонерним товариством „Аспект” майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця, договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Як зазначає позивач, договір, в порядку ст.260 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла станом на 01.01.2004р., на момент закінчення строку дії договору оренди), був поновлений на невизначений строк.

В пункті 6.1.3. договору оренди передбачено, що дія договору може бути достроково припинений з ініціативи Орендодавця, якщо Орендар не виконує будь-яке з зобовязань за договором. В такому випадку Орендодавець предявляє вимогу Орендареві про припинення дії договору відповідно до діючого законодавства.

Так, у звязку з порушенням ЗАТ „Аспект” п.п.2.1., 2.2., 2.5. договору оренди щодо сплати орендної плати, Відкритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний комбінат” на адресу ЗАТ „Аспект” був надісланий лист за № 0109/57 від 21.05.2004р. з вимогою про припинення дії договору та повернення майна в строк, передбачений п.3.4. договору оренди.

Отже, фактичні договірні відносини припинені у 2004 році.

Згідно умов договору купівлі-продажу майна № 366/05 від 18.03.2005р. та акту приймання-передачі майна, право власності на обладнання, що є обєктом договору оренди, перейшло від Відкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат” до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”.

Позивач у позові вказує, що, згідно ст.770 Цивільного кодексу України, до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” перейшли права та обовязки орендодавця за договором оренди.

Як новий власник майна та правонаступник прав орендодавця за договором оренди, Позивач звернувся до ЗАТ „Аспект” з вимогою (лист від 01.12.2005р. № 0104/70) про проведення інвентаризації майна.

Із матеріалів справи вбачається, що господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство ЗАТ „Аспект” та ухвалою від 21.12.2004р. введена процедура санації, керуючим санації призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Постановою господарського суду Донецької області від 11.05.2005р. Закрите акціонерне товариство „Аспект” (ЄДРПОУ 02772221) визнано банкрутом, ліквідатором призначений арбітражного керуючого ОСОБА_1 та відкрито ліквідаційну процедуру, про що в газеті „Голос України” № 98 від 31.05.2005р. опубліковано оголошення.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута (ч.2 ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Частина 3 статті 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає, що ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, встановлені в ч.1 ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у тому числі приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З метою погашення вимог кредиторів ліквідатор має право реалізувати майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ч.1 ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

В обґрунтування заявлених вимог в частині стягнення з відповідача суми остаточної вартості лінії з виробництва взуття в розмірі 140085,75грн. позивач посилається на ст.22 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.224, ст.225 Господарського кодексу України, та вчинення ліквідатором Закритого акціонерного товариства „Аспект” в частині привласнення та подальшого відчуження належного на праві власності позивачеві майна, за відсутності відповідних прав та повноважень, внаслідок чого позивачеві завдані збитки.

Відповідно до частини 2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 Господарського кодексу України).

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проте на позивачеві лежить обовязок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

-по-перше, факт заподіяння йому збитків;

-по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобовязань;

-по-третє, причинно-наслідковий звязок між невиконанням зобовязань та заподіяними збитками.

Породжуючи настання цивільних прав та обовязків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За результатами повного та всестороннього дослідження матеріалів справи, суд встановив:

У позові позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у вигляді остаточної вартості лінії з виробництва взуття в розмірі 140085,75грн.

Заявлену до стягнення суму збитків позивач також обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди, а саме привласненням відповідачем та подальшим відчуженням орендованого майна.

Однак, із пункту 3.4. договору оренди вбачається, що після закінчення строку дії договору Орендар зобовязаний передати Орендодавцеві орендоване ним майно.

Отже, за договором оренди не передбачена грошова відповідальність Орендаря у разі неповернення орендованого майна, сторонами узгоджений лише обовязок повернути майно у разі закінчення дії договору.

Крім того, з наявного у матеріалах справи листування (листи № 175 від 04.10.2007р., № 001/961 від 05.10.2007р., № 190 від 10.10.2007р., № 219 від 06.12.2007р., № 220 від 06.12.2007р., № 50 від 27.05.2008р., № 04 від 14.01.2009р., № 001/66 від 23.01.2009р.) між Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донпроммаш” вбачається, що лінія з виробництва взуття, в порядку ст.ст.954, 976 Цивільного кодексу України, прийнята останнім на зберігання.

За результатами засідання робочої інвентаризаційної комісії Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” складений протокол від 18.10.2007р., в якому зазначена пропозиція комісії вивезти лінію з території взуттєвої фабрики „Аспект” ТОВ „Донпроммаш” на склад ЦПП для її збереження та прийняття рішення щодо можливості її подальшого використання.

Також відповідач в листі від 10.04.2009р. запропонував позивачеві забрати майно за актом приймання-передачі.

Із звіту про оцінку майна цілісного майнового комплексу ЗАТ „Аспект”, здійсненої в ході ліквідаційної процедури, вбачається, що остаточна вартість лінії з виробництва взуття „Торіелі” становить 1350,00грн.

Отже, за результатами дослідження наданих сторонами доказів, судом встановлено, що позивачем під час розгляду даної справи не доведено прийняття всіх можливих заходів щодо повернення належного йому майна та усунення перешкод у його користуванні, яке знаходиться на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпроммаш”, оскільки обовязок по забиранню майна лежить саме на Позивачеві, про що вказано в протоколі від 18.10.2007р. складеного за результатами засідання робочої інвентаризаційної комісії Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”.

Зважаючи на те, що позивачем не проведені дії з прийняття всіх можливих заходів щодо повернення належного йому майна та усунення перешкод у його користуванні, а доказів існування між сторонами інших договірних відносин (зберігання, поставки, підряду, позики, тощо), що могли би бути підставою для виникнення грошових зобовязань, позивачем до суду не представлено, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошового зобовязання.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка про стягнення суми остаточної вартості лінії з виробництва взуття в розмірі 140085,75грн., у звязку з їх безпідставністю.

Стосовно позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка про стягнення суми неодержаної орендної плати в розмірі 66500,00грн., суд зазначає наступне:

Позивач просить стягнути з відповідача суму неодержаної орендної плати за договором оренди за період з 01.12.2005р. до 01.07.2007р. в розмірі 66500,00грн.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що фактичні договірні відносини за договором оренди припинені у 2004 році, про що Відкрите акціонерне товариство „Макіївський металургійний комбінат” повідомляв ЗАТ „Аспект” в листі за № 0109/57 від 21.05.2004р.

Посилання позивача щодо переходу до нього прав та обовязків Орендодавця за договором оренди судом не приймаються, оскільки права та обовязки Орендодавця за договором оренди не могли бути переданими до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” за припиненими зобовязаннями.

В статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата з наймача за договором оренди справляється лише за фактичне користування майном.

Позивачем під час розгляду справи не доведений факт знаходження у відповідача спірного майна у фактичному користуванні, оскільки фактичні договірні відносини за договором оренди припинені у 2004 році, а тому відсутні підстави для нарахування орендних платежів після припинення дії договору.

Посилання відповідача на приписи ст.ст.257, 267 Цивільного кодексу України щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про нарахування неодержаної орендної плати судом не приймається, оскільки, зважаючи на відсутність договірних відносин між сторонами стосовно спірного майна після 21.05.2004р. (лист Відкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат” за № 0109/57), позивачем не доведений факт спричинення збитків у вигляді суми неодержаної орендної плати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка про стягнення суми неодержаної орендної плати в розмірі 66500,00грн., у звязку з їх безпідставністю.

Судові витрати по даній справи суд покладає на позивача в порядку, передбаченому в статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст.22, 525, 615, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 206585,75грн., у тому числі суми остаточної вартості лінії з виробництва взуття в розмірі 140085,75грн., суми неодержаної орендної плати в розмірі 66500,00грн. відмовити.

У судовому засіданні 20.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Манжур В.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.12.2010р.