Рішення № 13381956, 23.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.10 р. Справа № 15/255

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства “Зугрестепломережа-1” м. Зугрес (код ЄДРПОУ 32466819)

до відповідача комунального підприємства “Служба єдиного замовника м. Зугрес” (код ЄДРПОУ 32403819)

про стягнення збитків в сумі 3770,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Данило Т.В. за довіреністю № 566 від 04.08.2010 р.

від відповідача: Савелова О.Г. за довіреністю № 1774 від 14.09.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального підприємства “Зугрестепломережа-1” м. Зугрес до комунального підприємства “Служба єдиного замовника м. Зугрес” про стягнення збитків в сумі 3770,47 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/255, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

04.01.2005 р. був укладений договір доручення № 3 між комунальним підприємством “Зугрестеплосервіс” (довіритель) та комунальним підприємством “Служба єдиного замовника” (повірений), згідно якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобовязання від імені та за рахунок довірителя отримувати від населення грошові кошти за теплопостачання та гарячу воду на розподільчий рахунок.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що повірений зобовязаний по декадам 10, 20, 30 числа перераховувати всі грошові кошти на розрахунковий рахунок довірителя.

Завірена копія договору доручення додана до позову.

Даний договір діяв до 31.12.2005 р.

В матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Зугреської міської ради № 589 від 27.12.2006 р., передавальний акт та розподільчий баланс до цього рішення, довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 14/420/5984 від 07.12.2010 р., витяг з ЄДРПОУ серії АЕ № 391373 станом на 20.12.2010 р., з яких вбачається, що комунальне підприємство “Зугрестепломережа-1” є правонаступником всіх прав та обовязків комунального підприємства “Зугрестеплосервіс” (довірителя за спірним договором). КП “Зугрестеплосервіс” вилучено з ЄДРПОУ у звязку з припиненням господарської діяльності, запис держреєстратора від 01.06.2009 р.

Таким чином, права та обовязки довірителя за спірним договором № 3 від 04.01.2005 р. КП “Зугрестеплосервіс” перейшли в порядку правонаступництва до КП “Зугрестепломережа1”, позивача у даній справі.

Згідно Статуту КП “Зугрестепломережа1” (позивач) створено з метою задоволення потреб мешканців міста Зугрес у забезпеченні опалювання абонентів згідно складених договорів, виповнення капітальних та поточних ремонтів міських тепломереж, виповнення усіх заходів, що стосуються теплопостачання, по охороні навколишнього середовища від забруднення. Основним напрямком діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення теплопостачання населення міста.

В позовній заяві позивач зазначає, що в лютомуберезні 2010 року на його адресу надійшли заяви громадян ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про оплату в жовтні 2005 р. до каси КП „СЕЗ м. Зугрес” суми за послуги теплопостачання в розмірі 473,46 грн., та ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про оплату в сумі 433,89 грн. Вказані суми не надійшли на розрахунковий рахунок позивача та обліковані на особових рахунках абонентів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як заборгованість.

Позивач направив відповідачу лист № 126 від 26.03.2010 р. з вимогою відшкодувати завдані збитки в сумі 907,35 грн.

Відповідач у відповідь надіслав позивачу лист № 1680 від 08.09.2010 р., в якому повідомив про незаконне присвоєння в період з жовтня по листопад 2005 р. касиром, який на той час працював на КП „СЕЗ м. Зугрес”, грошових коштів, отриманих від споживачів через касу на загальну суму 3770,47 грн. (а саме: отриманих від ОСОБА_2 в сумі 473,46 грн., від ОСОБА_1 в розмірі 433,89 грн., від ОСОБА_3 в сумі 1397,89 грн., від ОСОБА_4 в розмірі 500,00 грн., від ОСОБА_5 в сумі 965,23 грн.). Також в даному листі відповідач вказував на те, що повернути вкрадені кошти на рахунок він не має можливості, тому звернувся до виконкому Зугреської міської ради з проханням визнати заборгованість безнадійною та прийняти рішення про її списання.

Позивач направив відповідачу претензію № 649 від 14.09.2010 р. з вимогою погасити заборгованість на загальну суму 3770,47 грн. Відповідач у відповідь надіслав лист № 1836 від 20.09.2010 р., згідно якого не погоджується з вимогами позивача.

Завірені копії вищевказаних листів та претензії додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором доручення (не відшкодував завдані ним збитки), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 2464 від 06.12.2010 р. на позовну заяву, в якому підтверджує обставини, викладені позивачем в позові стосовно факту незаконного присвоєння касиром, що працював в той час на підприємстві, грошових коштів, отриманих від квартиронаймачів за надані послуги теплопостачання та гарячу воду, на загальну суму 3770,47 грн. При цьому проти позовних вимог заперечує наступним:

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 10.08.2006 р. по справі № 1244/06 ОСОБА_6, касира КП „СЕЗ м. Зугрес”, було визнано винною у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 191 КК України та стягнуто на користь відповідача грошові кошти в розмірі 5110,74 грн. (за гарячу воду та опалення в сумі 3770,47 грн., по квартирній платі в розмірі 638,61 грн., за холодну воду в сумі 694,46 грн., за вивіз побутових відходів в розмірі 7,20 грн.). Завірена копія вироку суду додана до відзиву.

На виконання вироку від 10.08.2006 р. по справі № 1244/06 Харцизьким міським судом Донецької області був виданий виконавчий лист, який предявлений відповідачем до виконання до ВДВС Васильківського РУЮ. В процесі виконавчого провадження з ОСОБА_6 було стягнуто грошові кошти в розмірі 181,82 грн. Згідно довідки № 2442 від 02.12.2010 р. за підписом керівника та головного бухгалтера КП „СЕЗ м. Зугрес” вказані кошти були зараховані в рахунок погашення квартплати в сумі 177,82 грн., погашення ТПВ в сумі 4,00 грн. Завірена копія виконавчого листа та оригінал довідки містяться в матеріалах справи.

ВДВС Васильківського РУЮ була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2010 р. на підставі того, що у боржника відсутні рахунки в банківських установах, а також рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідач стверджує, що він не є правонаступником боргів колишнього контролеракасира ОСОБА_6, а навпаки сам зазнав від неї збитків. На підставі викладеного позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Позивач надав до суду клопотання № 880 від 22.12.2010 р. про збільшення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача 4281,87 грн., а саме: збитки в розмірі 3770,47 грн., держмито в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., витрати, повязані з отриманням витягів з ЄДРПОУ в розмірі 173,40 грн. Таке клопотання судом до розгляду як заява згідно ст. 22 ГПК України не приймається, у звязку з наступним:

Предмет позову це певна матеріальноправова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Позов заявлено про стягнення збитків на суму 3770,47 грн., які повязані з виконанням сторонами договірних зобовязань. Заявлені витрати у сумі 173,40 грн. можуть розглядатися як додаткові матеріальні витрати (тобто згідно ст. 225 ГК України збитки) позивача, але засновані вони не на виконанні сторонами умов спірного договору. Підстави позовних вимог в даному випадку різні.

Таким чином, клопотанням позивач фактично змінює підстави позову, що згідно ст. 22 ГПК України можливо тільки до початку розгляду судом справи по суті. Суд розпочав розгляд справи по суті в судовому засіданні 09.12.2010 р., що підтверджується протоколом судового засідання, а клопотання позивач надав до суду 23.12.2010 р. згідно штампу канцелярії суду.

Позивач помилково відносить до позовних вимог у даній справі судові витрати по державному миту, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Державне мито та інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу не можуть входити до складу позовних вимог, тому як їх розподіл передбачений спеціальними нормами закону.

Витрати позивача, повязані з отриманням витягів з ЄДРПОУ, не є іншими судовими витратами, тому не можуть бути розподілені згідно ст. 49 ГПК України.

У п. 1 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 025/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Відповідач надав до суду клопотання № 2463 від 06.12.2010 р. про застосування до позовних вимог про стягнення збитків в сумі 3770,47 грн. строків позовної давності у звязку з тим, що обставини, на які посилається позивач, відбулися у 20052006 роках і після цього минуло вже більше 4 років. При цьому відповідач стверджує, що позивач знав про вказані обставини ще під час проведення досудового слідства та суду.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 862 від 07.12.2010 р., в яких вказує, що йому стало відомо про факт заподіяння збитків тільки після отримання заяв від громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в лютомуберезні 2010 року. В матеріалах справи містяться завірені копії вказаних заяв із зазначенням на кожній із них вхідного номеру та дати отримання № 12 від 04.02.2010 р. та № 35 від 24.03.2010 р. відповідно.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав до суду доказів обізнаності позивача про факт заподіяння йому збитків станом на 20052006 р.р.

Відповідно до Глави 19 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з того, що позивачу стало відомо про заподіяння збитків в лютомуберезні 2010 року, позовна давність на момент звернення до суду 23.11.2010 р. для нього не спливла, у звязку з чим клопотання відповідача суд відхиляє.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно п. 3.3 договору доручення № 3 від 04.01.2005 р. якщо повірений своїми неправомірними або некомпетентними діями заподіє довірителю збитки, він зобовязаний відшкодувати їх в повному обємі протягом 5 днів з дня предявлення претензій довірителем.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

В обовязки повіреного (відповідача) за договором входило отримання від населення грошових коштів за теплопостачання та гарячу воду та подальше перерахування вказаних сум на розрахунковий рахунок довірителя.

Кошти населення за теплопостачання є одним із видів майна позивача.

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 10.08.2006 р. по справі № 1244/06 встановлені факти отримання під час дії спірного договору доручення № 3 від 04.01.2005 р. грошових коштів від населення за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду на суму 3770,47 грн. касиромконтролером КП „СЕЗ м. Зугрес” та подальша їх втрата для позивача шляхом незаконного присвоєння вказаною особою. Вирок суду вступив в законну силу з 29.08.2006 р.

Вказаний вирок суду підтверджує неправомірність дій відповідача стосовно коштів позивача, доводить факт нанесення позивачу цими діями матеріальних збитків.

Згідно ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, розмір збитків сторонами не оспорюється.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем були отримані від населення грошові кошти за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду на суму 3770,47 грн., але були втрачені з вини касираконтролера, у звязку з чим заподіяно збитків позивачу.

Згідно умов договору повірений зобовязаний відшкодувати завдані збитки в повному обємі протягом 5 днів з дня предявлення претензій довірителем.

Претензія була предявлена позивачем відповідачу на суму 3770,47 грн. 14.09.2010 р., про що свідчить відбиток штампу відповідача із зазначенням вхідного номеру та дати отримання № 348 від 14.09.2010 р., а також підтверджується листомвідповіддю № 1836 від 20.09.2010 р. Таким чином, строк відшкодування збитків на день подачі позову до суду, тобто 23.11.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “Служба єдиного замовника м. Зугрес” (юридична адреса: 86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Маяковського, буд. 12А; поштова адреса: 86784, Донецька область, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 50; код ЄДРПОУ 32403811; рахунок 26000560005000 у відділенні № 1 ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь комунального підприємства “Зугрестепломережа-1” (юридична адреса: 86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 50; код ЄДРПОУ 32466819; рахунок 26004301687127 в ПАТ „АКПІБ” в філії відділення ПІБ м. Харцизьк Донецької області, МФО 334345) збитки в сумі 3770,47 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 23.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.