YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Донецька область

/

Господарський суд Донецької області

Рішення № 13381683, 20.12.2010, Господарський суд Донецької області

Дата ухвалення

20.12.2010

Номер справи

7/117

Номер документу

13381683

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"
2) ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "МАКІЇВСЬКИЙ ОБ"ЄДНАНИЙ РАЙОН ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО"

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.10 р. Справа № 7/117

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Е.В. Сгара, судді Г.Є. Курило, М.О. Лейба,

При секретарі судового засідання Тайлієвій Х.Р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За первісним позовом: Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

Предмет спору: зобовязання відповідача виконати в натурі зобовязання щодо поставки електроенергії та поновлення постачання електроенергії Бар ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору № 4098 від 25.03.23009р.; визнання рішення відповідача зафіксоване протоколом №411 від 15.04.2010р. недійсним; зобовязання відповідача вести розрахунок з 23.03.2010р. за фактично спожиту електроенергію по показникам - 24673 кВт/год.; стягнення збитків в сумі 23297, 57 грн. та моральної шкоди 30000,00 грн.

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 м Макіївка

Предмет спору: стягнення боргу 11 452, 09 грн.; суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії 9 506, 37 грн.; пені 335, 06 грн.; 3% річних - 49,03грн.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: не зявився

від відповідачаза первісним позовом: Бєльских С.С. - дов.,

У судовому засіданні 02.04.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 10.04.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа приватний підприємець ОСОБА_1 м Макіївка звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про зобовязання відповідача поновити електропостачання кафе „УЮТ” на умовах, передбачених Договором № 4098 від 25.03.2009р.до розгляду справи по суті; визнати акт №033703 від 23.02.2010р., складений відповідачем, необґрунтованим; зобовязати відповідача вести розрахунок з 23.02.2010р. за фактично спожиту електроенергію за договором № 4098 від 25.03.23009р. по показникам 24673 кВт/ч.; стягнення з відповідача збитків в розмірі 9759,94грн та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №4098 від 25.03.2009р. з додатками; заяву б/н; рахунок-фактуру №428 від 22.02.2010р.; квитанцію №14199.391.1 від 22.02.2010р.; акт повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії б/н від 23.02.2010о.; акт наряд №028817 від 23.02.2010р.; акти технічної перевірки розрахункових приладів обліку до 1 кВ №439300 від 23.02.2010р., №439301 від 23.02.2010р., акт про порушення Правил користування електричною енергією №033703 від 23.02.2010р.; акт перевірки усунення порушень Правил користування електричною енергією №033177 від 23.02.2010р.; акт вимогу №094681 від 23.02.2010р.; товарні чеки №18 від 25.03.2010р., №71 від 01.04.2010р., №32 від 20.03.2010р., №1203 від 31.03.2010р.; фіскальні чеки б/н від 07.04.2010р., б/н від 02.04.2010р.; №2890 від 05.04.2010р., №2867 від 04.04.2010р.; №1763 від 03.04.2010р., №1145 від 08.04.2010р.

Позивач неодноразово надав заяви про уточнення, якими змінював предмет позову та збільшував розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України та остаточно, заявою №18 від 14.12.2010р., просить:

- зобовязати відповідача виконати в натурі зобовязання щодо поставки електроенергії та поновлення постачання електроенергії Бар ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору №4098 від 25.03.23009р.;

- визнати рішення відповідача зафіксоване протоколом №411 від 15.04.10р. недійсним;

- зобовязати відповідача вести розрахунок з 23.03.2010р. за фактично спожиту електроенергію по показникам - 24673 кВт/год.;

- стягнути збитки в сумі 23297, 57 грн.;

- стягнути суму моральної шкоди 30000, 00 грн.

Заява розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті по суті з урахуванням цієї заяви.

У судових засіданнях та в письмових поясненнях позивач повідомив, що вперше його було відключено від електроспоживання у звязку з не допуском, проте зазначив, що факту не допуску не було; зауважив, що жодного повідомлення про припинення електропостачання 22.02.2010р. від відповідача не надходило; повідомив, що режим роботи споживача (з17:00 до 23:00 год.) вказаний у додатку №4 до Договору №4098 від 25.03.2009р.; зауважив, що про дату та час засідання комісії з розгляду акта №033703 від 23.02.2010р. повідомлений належним чином не був; зазначив, що причиною проведення перевірки 23.02.2010р. та зняття електролічильника є неспівпадіння показників обсягів спожитої електроенергії наданих споживачем електропостачальній організації та фактичних показників електролічильника; зазначив, що з висновком експертизи лічильника не згоден.

Позивач також неодноразово у судових засіданнях зазначив, що на час розгляду даної справи ОСОБА_1. старий електролічильник, який направлявся на експертизу, не отримувала. Відповідач зазначені твердження заперечив, посилаючись на отримання електролічильнику безпосередньо ОСОБА_1., в підтвердження чого надав відповідний журнал для огляду судом та витяг з нього для приєднання до матеріалів справи. Позивач зауважив, що підпис про отримання електролічильнику здійснений не ОСОБА_1., сфальсифіковано (підроблено).

Стосовно виявлених постачальником електричної енергії розбіжностей в показах приладу обліку, зазначив, що такі розбіжності виникли внаслідок перепаду напруги в електромережі під час здійснення припинення електропостачання 22.02.2010р. та автоматичного збільшення показів на електролічильнику.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що акт-вимогу щодо виносу електролічильника на фасад будівлі ним було складено з метою отримання безперешкодного доступу до приладів обліку електричної енергії позивача по справі.

У письмових та усних поясненнях обидві сторони підтвердили факт відключення ФОП Гусєвої Алли Йосипівні від електропостачання 22.02.2010р., проте акт про відключення (інших документів) сторонами не надано у звязку з тим, що він не складався. Підставою припинення електропостачання 22.02.2010р. обидві сторони зазначили складення ВАТ „Донецькобленерго” акта про не допуск від 15.02.2010р. із повідомленням на ньому дати припинення постачання електричної енергії 22.02.2010р.

Відповідач вважає, що відключення електричної енергії не могло спричинити автоматичну зміну показів приладу обліку електроенергії, в обґрунтування чого, у тому числі, посилається на результати проведення експертизи такого електролічильника (прилад обліку справний).

06.10.2010р. ВАТ „Донецькобленерго” заявило клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту, хто саме здійснив підпис (ОСОБА_1. чи ні) в журналі реєстру електролічильників у графі про отримання такого електролічильника.

21 червня 2010р. ВАТ „Донецькобленерго” м.Горлівка, в свою чергу, звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 м Макіївка про стягнення боргу 11452,09грн.; суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії 9506,37грн.; пені 335,06грн.; 3% річних - 49,03грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач по зустрічному позову посилається на договір про постачання електричної енергії №4098 від 25.03.2009р. з додатками; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1510532 від 18.09.2003р.; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №1879782; акт не допуску та повідомлення про припинення подачі електроенергії за не допуск від 15.02.2010р.; поштову квитанцію №1831 від 17.02.2010р.; заяву б/н від 22.02.2010р.; рахунок №30/4098 від 22.12.2009р.; платіжне доручення від 14.01.2010р. №9/10/20845; акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ №439301 від 23.02.2010р.; акт наряд №028817 від 23.02.2010р.; акт про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження №439446 від 23.02.2010р.; акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ №439300 від 23.02.2010р.; акт порушення Правил користування електричною енергією №033703 від 23.02.2010р.; акт проведення експертизи лічильника електроенергії №1499 від 25.02.2010р.; рахунок №4098 за лютий 2010р.; платіжне доручення №4 від 09.02.2010р.; рахунок №30/4098 від 21.02.2010р.; лист №1838 від 19.03.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.03.2010р., поштову квитанцію №6769 від 20.03.2010р.; рахунок №4098 за березень 2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.04.2010р.; лист №2335 від 06.04.2010р.; рахунок №30/4098.151553 від 02.04.2010р.; повідомлення б/н від 02.04.2010р.; лист №2407 від 07.04.2010р.; протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією та визначення обєму недоврахованої електроенергії №411 від 15.04.2010р.

Позивач по зустрічному позову на задоволенні своїх вимог у судових засіданнях та письмових поясненнях наполягав, посилаючись на невиконання споживачем договірних зобовязань щодо сплати виставлених рахунків за електроенергію за лютий 2010р., березень 2010р. та за перевищення договірних величин електроспоживання за березень 2010р.

Відповідач по зустрічному позову заперечив проти позовних вимог з мотивів, викладених в обґрунтування основного позову. Вважає, що факту перевищення договірної величини електроспоживання не було.

В ході розгляду спору, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, у судове засідання були викликані представники НКРЕ України. У судовому засіданні представник Донецького територіального представництва НКРЕ України пояснив суду, що під час припинення електричної енергії (відключення споживача) на спірному обєкті не могло відбутись зміни показів приладів обліку, оскільки перед припиненням електропостачання (у споживача було відрізано кабель) здійснюється знеструмлення приладів обліку та електричних мереж споживача; зауважив, що вимоги ВАТ „Донецькобленерго” щодо виносу електролічильника саме на фасад будівлі не передбачені будь-якими нормами діючого законодавства та є ініціативою ВАТ „Донецькобленерго”.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням голови господарського суду від 15.11.2010р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючий суддя Е.В.Сгара, судді Г.Є.Курило, М.О.Лейба.

З огляду на матеріали справи, господарський суд розглядає по суті спочатку первісний позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та НКРЕ України суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (в редакції, що діяла у спірний період) (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №4098 від 25.03.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами до нього.

Згідно п.9.5 Договору, він укладений на термін до 31.12.2009р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з огляду на умови Договору, враховуючи пояснення представників обох сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у спірний період сторони перебували у Договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (ВАТ „Донецькобленерго”) продає електричну енергію споживачу (ФОП ОСОБА_1.) для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма обєктами) приєднаною потужністю 2,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використано (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач по первісному позову (далі по тексту споживач), посилаючись на невиконання відповідачем по первісному позову (далі по тексту електропостачальник) умов Договору, зокрема безпідставне припинення електропостачання на обєкт споживача, просить зобовязати відповідача виконати в натурі зобовязання щодо поставки електроенергії та поновлення постачання електроенергії Бар ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору №4098 від 25.03.23009р.

Відповідно до ст..509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 2 ст.11 цього ж кодексу передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, у тому числі, договори.

Розділом 2 Договору обумовлені зобовязання сторін, у тому числі, умови, за яких електропостачальник зобовязується постачати електричну енергію споживачу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що електропостачальник має припиняти або обмежувати постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 Договору.

Згідно п.6.1.3 Договору, електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача (рекомендованим листом, телеграмою, врученням уповноваженій особі під розписку на другому екземплярі повідомлення, корінці повідомлення або в журналі реєстрації повідомлень) на пізніше ніж за 3 робочих дні у разі: відсутності у споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок; закінчення терміну дії, розірвання або не укладення договорів, наявність яких передбачена Правилами користування електричною енергією; недопущення споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обовязки згідно з чинним законодавством, або уповноважених представників постачальника до власних електроустановок, пристроїв релейного захисту, автоматики і звязку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку; несплати рахунків, виставлених відповідно до умов Договору; несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до складеного у встановленому порядку акта порушення; невиконання обґрунтованих вимог постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів; невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж внаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електроструму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж; в інших випадках, що передбачені чинним законодавством України, зокрема ПКЕЕ.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п.7.5 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки; несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства; невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Таким чином, право електропостачальника припиняти електропостачання у певних випадках прямо передбачено як діючим законодавством, так і умовами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень обох представників сторін, споживачу було припинено електропостачання 22.02.2010р., факт чого підтверджений обома сторонами у письмових та усних поясненнях. Стосовно не оформлення такого відключення відповідним актом від цієї дати, електропостачальником обґрунтованих пояснень суду не надано.

На підставі заяви споживача від 22.02.2010р., а також на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку №428 від 22.02.2010р. на суму 309, 12 грн. (в підтвердження факту оплати у справі міститься квитанція №14199.391.1 від 22.02.2010р. на суму 309,12 грн.), 23.02.2010р. споживачу було відновлено електропостачання, електролічильник №013755 замінено на електролічильник №1534493, в підтвердження чого у справі містяться акт перевірки усунення порушень Правил користування електричною енергією №033177 від 23.02.2010р. Факт відновлення електропостачання та заміни електролічильника також підтверджено обома сторонами.

31.03.2010р. електропостачання споживачу було знов припинено. З пояснень представника споживача вбачається, що під час здійснення повторного припинення електропостачання акт про відключення представниками ВАТ „Донецькобленерго” не складався. Факт повторного відключення електропостачальником та відсутність електропостачання на спірний обєкт на час розгляду спору підтверджено у письмових та усних поясненнях представниками обох сторін.

Посилання споживача на те, що електропостачання було йому припинено 31.03.2010р. без попередження, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

22.03.2010р. споживачу електропостачальником надано повідомлення про припинення подачі електроенергії №4098, в підтвердження отримання якого на ньому міститься відповідна відмітка та підпис ОСОБА_1.

З вказаного повідомлення №4098 вбачається, що споживачем не виконуються зобовязання щодо здійснення розрахунків, заборгованість за раніше виставлені рахунки складає: активна електроенергія 11452, 09 грн., ПДВ 9441, 60 грн., у звязку з чим, у відповідності до п.7.5 ПКЕЕ споживачу, у разі несплати виставлених рахунків, 31.03.2010р. буде здійснено відключення електричної енергії.

Повідомлення №4098 отримано споживачем без жодного зауваження до нього.

Згідно пояснень представників обох сторін, припинення електропостачання 31.03.2010р. відбулось саме внаслідок несплати споживачем виставлених йому рахунків.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі наявні у справі документи, господарський суд дійшов висновку, що позивач по основному позову не довів належними та допустимими доказами факт саме неправомірного припинення електропостачання 31.03.2010р. на його обєкті, у звязку з чим, вимоги про зобовязання відповідача виконати в натурі зобовязання щодо поставки електроенергії та поновлення постачання електроенергії Бар ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору №4098 від 25.03.23009р. задоволенню не підлягають.

Посилаючись на порушення електропостачальником умов Договору, несправність електролічильника №013755 внаслідок припинення електроспоживання 22.02.2010р., споживач також просить зобовязати ВАТ „Донецькобленерго” вести розрахунок з 23.03.2010р. за фактично спожиту електроенергію по показникам - 24673 кВт/год.

При розгляді вказаної вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Отже, перелік способів захисту порушених прав та обовязків сторони чітко визначений приписами діючого законодавства.

Як вбачається з тексту позову та з матеріалів справи, ані умовами Договору, ані будь-яким Законом чи іншими нормативно-правовими актами, ані приписами статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України не передбачений такий спосіб порушеного права, як зобовязання сторони за договором вести розрахунок з певної календарної дати за фактично спожиту електроенергію, починаючи з певних показників, які не визначені жодною нормою права та/або не узгоджені обома сторонами у передбаченому діючим законодавством порядку.

Разом з цим, додані до позову документи та викладені позивачем обставини, у тому числі посилання споживача на неможливість споживання значної кількості електричної енергії станом на 23.02.2010р. (акт прийняття передавання електроенергії за лютий 2010р. (розрахунковий період лютого становить з 19.01.2010р. по 18.02.2010р. згідно п.1 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, із останніми показниками приладу обліку 24673 кВт/год підписано сторонами без зауважень, останній показник приладу обліку на тому ж самому лічильнику зроблено обома сторонами 23.02.2010р. в акті-наряді №028817 від 23.02.2010р., в акті проведення експертизи лічильника електроенергії №1499 від 25.02.2010р. та складає 39110 кВт/год), можуть бути використані як докази у суді під час розгляду справи з іншим предметом позову, і підлягатимуть оцінці судом згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, споживач електричної енергії у разі незгоди із діями постачальника електричної енергії та показами приладів обліку електричної енергії не позбавлений права звернутися за захистом свого порушеного права у передбаченому діючим законодавством порядку та можливості доводити в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та/або заперечень.

Таким чином, комплексно застосовуючи приписи ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту свого права та законного інтересу, як зобовязання вести розрахунок з 23.03.2010р. за фактично спожиту електроенергію по показникам - 24673 кВт/год і дана вимога не може бути предметом позову.

У звязку з вищенаведеним, позовні вимоги про зобовязання ВАТ „Донецькобленерго” вести розрахунок з 23.03.2010р. за фактично спожиту електроенергію по показникам - 24673 кВт/год задоволенню не підлягають.

Посилаючись на порушення електропостачальником умов Договору, у тому числі безпідставним припиненням електропостачання та необґрунтованими вимогами винести прилад обліку на фасад спірного обєкту, внаслідок чого споживачем понесені додаткові витрати, позивач по первісному позову також просить стягнути з ВАТ „Донецькобленерго” збитки в сумі 23297, 57 грн., які складаються з:

1)1370, 00 грн. придбання металевого ящика для встановлення у ньому електролічильника та роботи по його встановленню;

2)309, 12 грн. та 3,09 грн. вартість роботи по підключенню кафе до мережі електроспоживання, після відключення за не допуск 22.02.2010р.;

3)740, 00 грн. ремонт приміщення, в якому знаходився електролічильник, до його винесення на фасад будівлі;

4)4260, 00 грн. вартість автономної генераторної установки, придбаної після повторного відключення;

5)16615, 36 грн. вартість бензину для автономної генераторної установки.

Позивачем суду надано розрахунок збитків лише на суму 9759, 94 грн. (арк.с.43) В ході розгляду спору позивач неодноразово збільшував розмір збитків та остаточно визначив їх в розмірі 23 297, 57 грн. Розгорнутого розрахунку збитків на вказану суму позивачем не надано, разом з цим у судовому засіданні позивач пояснив, що сума збитків збільшилась внаслідок збільшення витрат на бензин для автономної генераторної установки, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи фіскальні чеки (копії) про сплату таких сум.

Оскільки вказана вище сума визначена позивачем по первісному позову як збитки, при розгляді таких позовних вимог суд виходить з нижченаведеного.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення споживачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини електропостачальника, причинно-наслідковий звязок між такими витратами та діями/бездіяльністю електропостачальника (його виною).

Як вже зазначено вище, загальний розмір збитків 23297, 57 грн. складається з 5 складових:

1)1370, 00 грн. придбання обладнання для перенесення електролічильника (у виконання приписів відповідача) та оплата за роботу по перенесенню цього лічильника. Факт придбання вказаного обладнання підтверджується товарним чеком №32 від 20.03.20210р. лише на суму 630, 00 грн. Доказів (чек, платіжне доручення, договір, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо) понесення витрат на встановлення такого обладнання споживачем суду не надано. Факт необґрунтованості вимоги електропостачальника, внаслідок та на виконання якої було винесено електролічильник на фасад будівлі, доводиться матеріалами справи.

Зокрема, згідно акта-вимоги №094681 від 23.02.2010р. (п.2 акта-вимоги) споживача зобовязано в термін до 12.03.2010р. встановити прилад обліку електричної енергії в ящик заводського виконання, підготовлений до опломбування, на фасаді будівлі.

В обґрунтування своєї вимоги, електропостачальник посилається на п.п.3.1, 3.3, 8.1.4, 10.2.11 Правил користування електричною енергією та п.1.5.6 Правил улаштування електроустановок (далі ПУЕ), п.2.3.6 Договору.

Так, пункт 2.3.6 Договору, який кореспондується з вищезазначеними приписами ПКЕЕ та ПУЕ, передбачає обовязок споживача забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за предявленням службового посвідчення до електроустановок, засобів (систем) обліку електроенергії, приладів вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії,власних, так і у субсоживачів, а також для контролю дотримання встановлених режимів споживання електроенергії та потужності, виконання відключення та обмеження споживання відповідно до ПКЕЕ.

З аналізу вказаних вище пунктів Правил користування електричною енергією, Правил улаштування електроустановок та Договору не вбачається обовязку споживача виносити прилади обліку на фасад будівлі та/або виконувати інші роботи по їх переносу до інших місць. Аналогічна позиція також викладена представником Донецького територіального представництва НКРЕ України, який викликався у судове засідання в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу сторін на той факт, що винесення приладів обліку до іншого місця їх знаходження та безперешкодний доступ до таких приладів обліку електричної енергії представниками електропостачальної організації не є тотожними поняттями, тому приписи нормативно-правових актів про безперешкодний доступ до електроустановок не можуть бути застосовані у разі такої вимоги, як перенесення приладів обліку з одного місця до іншого.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана ВАТ „Донецькобленерго” вимога в акті №094681 від 23.02.2010р. є такою, що висунута не у виконання приписів нормативно-правових актів, а є безпосередньо з ініціативи електропостачальника.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення збитків в сумі 630 грн. (за обладнання, придбане у виконання приписів відповідача) підлягають задоволенню.

2)309, 12 грн. та 3,09 грн. вартість роботи по підключенню кафе до мережі електроспоживання. Понесення витрат споживачем у розмірі 309, 12 грн. підтверджено квитанцією №14199.391.1 від 22.02.2010р. Витрати у сумі 3,09 грн. не доведені споживачем жодним доказом.

Згідно матеріалів справи, витрати у сумі 309, 12 грн. понесені споживачем саме за послуги з підключення електричної енергії, яке відбулось 23.02.010р. Проте, позивач по первісному позову посилається на той факт, що відключення від електропостачання 22.02.2010р. здійснено ВАТ „Донецькобленерго” безпідставно, одноособово та з порушенням приписів діючого законодавства та умов Договору.

Як вже вказано вище, підстави для припинення електропостачання чітко визначені у п.7.5 ПКЕЕ та узгоджені сторонами у розділі 6 Договору.

Факт припинення електропостачання підтверджений обома представниками сторін як письмово, так і усно в судових засіданнях. Підставою для такого припинення є складення електропостачальником акта про не допуск №016360 від 15.02.2010р.

Згідно акта №016360 від 15.02.2010р., він складений об 11.20 год. та лише за участі представників ВАТ „Донецькобленерго”.

Згідно додатка №4 до Договору, підписаного обома сторонами, графік роботи споживача складає з 17.00 год. до 23.00 год. Зміни в цій частині умов до Договору та до його додатків сторонами не вносились. Доказів належного повідомлення та/або вимоги споживача про надання безперешкодного доступу до електроустановок в неробочий час споживача (саме 22.02.2010р. об 11.20 год.) ВАТ „Донецькобленерго” не надано. Отже, електропостачальник був належним чином обізнаний про графік роботи споживача, проти такого графіку під час укладення відповідного Договору не заперечив, умов щодо присутності представника споживача у певні дати та у певний час на спірному обєкті для надання безперешкодного доступу до обєкта в Договорі сторонами та/або нормативно-правовими актами не передбачено.

Примітка про те, що представник споживача від підпису відмовився, судом до уваги не приймається, оскільки з акта не вбачається яка саме особа (представник споживача) під час складання такого акта була присутньою, на підставі якого документа вона здійснювала представницькі функції та чи була така особа взагалі наділена правом представляти інтереси споживача ФОП ОСОБА_1. з огляду на приписи ст.ст.237-250 Цивільного кодексу України. Інших документів в підтвердження того, що взагалі був факт не допуску електропостачальника сторонами не надано. Отже, суд дійшов висновку, що електропостачальник не довів належними та допустимими доказами факту не допуску, та як наслідок, факту правомірного припинення електропостачання споживачу 22.02.2010р.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що припинення споживачу постачання електроенергії 22.02.2010р., яке стало наслідком понесення витрат по повторному підключенню у розмірі 309,12 грн., здійснено електропостачальником безпідставно і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, вимоги в частині стягнення збитків в сумі 309,12 грн. підлягають задоволенню.

3)740, 00 грн. ремонт приміщення, в якому знаходився електролічильник, до його винесення на фасад будівлі.

Факт понесення споживачем витрат саме у розмірі 740,00 грн. підтверджено товарним чеком №18 від 25.03.2010р. Разом з цим, споживач не довів належними та допустимими доказами (акт відповідної установи, висновок експерта, сумісний акт складений із електропостачальником тощо), що саме внаслідок перенесення електролічильника з приміщення на фасад будівлі, у цьому приміщенні необхідно було здійснювати ремонтні роботи саме на цю суму. Тобто не доведено причинно-слідчого звязку між протиправними діями відповідача та виниклими збитками.

Таким чином, вимоги щодо стягнення збитків в сумі 740 грн. задоволенню не підлягають.

4)4260, 00 грн. вартість автономної генераторної установки.

Факт понесення споживачем витрат у розмірі 4260, 00 грн. саме за придбання автономної генераторної установки підтверджено товарним чеком №1203 від 31.03.2010р. Разом з цим, суд звертає увагу сторін на той факт, що придбання такої установки відбулось внаслідок припинення електропостачання на обєкті споживача 31.03.2010р. Як вже вказано вище, позивач по основному позову не довів належними та допустимими доказами факт саме неправомірного припинення електропостачання 31.03.2010р. на його обєкті, а отже, не доведено причинно-слідчого звязку між протиправними діями відповідача та виниклими збитками.

Таким чином, вимоги щодо стягнення збитків в сумі 4260, 00 грн. задоволенню не підлягають.

5)Залишкова сума збитків (16615, 36 грн.) вартість бензину для автономної генераторної установки.

В підтвердження факту понесення витрат саме у цьому розмірі позивачем по основному позову до позовної заяви, а також до заяв про збільшення розміру позовних вимог додано копії фіскальних чеків. Оскільки судом вже зроблено висновок, що споживач не довів неправомірного припинення електропостачання 31.03.2010р., внаслідок чого ним було придбано генератор, відповідно, і у факті понесення витрат на бензин для цього генератору також не доведено вини відповідача та причинно-слідчого звязку між протиправними діями відповідача та виниклими збитками (витратами).

З огляду на вищевикладене, вимоги щодо стягнення збитків в сумі 16615, 36 грн. задоволенню не підлягають.

Посилаючись на той факт, що внаслідок припинення електропостачання 31.03.2010р., у спірному приміщенні (кафе „Уют”) спричинило погіршення ділової репутації споживача, зменшило асортимент та зменшення виручки, створення дефіциту коштів та викликало моральні страждання споживача, внаслідок чого споживач просить стягнути з електропостачальника моральну шкоду 30000, 00 грн.

Відповідно до п.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач вважає, що у звязку із протиправними діями відповідача, зокрема внаслідок припинення електропостачання, йому заподіяно моральну шкоду в сумі 30000,00 грн.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які підтверджують факт заподіяння моральних страждань, саме як субєкту підприємницької діяльності, не доведено розмір моральної шкоди, не надано відповідного розрахунку, до того ж судом вже встановлено факт недоведеності неправомірного припинення електропостачання 31.03.2010р.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 30000,00 грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Споживач також просить визнати рішення відповідача зафіксоване протоколом №411 від 15.04.2010р. недійсним.

Отже, предметом позовних вимог в цій частині є визнання рішення відповідача зафіксоване протоколом №411 від 15.04.2010р. недійсним.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одним з таких способів, як вказано у п.10 ч.1 вказаної статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає, що серед актів, визнання незаконними які передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у т.ч., актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обовязковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржений позивачем акт (рішення комісії, яке оформлене протоколом), за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обовязкових до виконання нормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлене при проведенні перевірки дотримання споживачем (позивачем) Правил користування електричною енергією. Тобто, оскаржений акт (рішення комісії, яке оформлене протоколом) не тягне для споживача правові наслідки у вигляді примусового стягнення вартості недооблікованої електроенергії. Зазначений вище акт (рішення комісії, яке оформлене протоколом) може бути використаний як доказ у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягає оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди із спірним протоколом №411 від 15.04.2010р., не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого акта.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007р. зі справи № 3/576н, в постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. № 7/206пн, від 29.06.2010р. №2-2/4818-2009, від 07.07.2010р. №2-2/6197-2009.

З огляду на викладене, спір про визнання рішення відповідача зафіксоване протоколом №411 від 15.04.2010р. недійсним не відноситься до підвідомчості господарських судів та не підлягає розгляду в них, що, відповідно до п.1 ст. 80 Господарського кодексу України, є підставою для припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково.

21 червня 2010р. ВАТ „Донецькобленерго” м.Горлівка, в свою чергу, звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 м Макіївка про стягнення боргу 11452,09грн.; суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії 9506,37грн.; пені 335,06грн.; 3% річних - 49,03грн.

Як встановлено судом вище, у спірний період, сторони знаходились у договірних відносинах та у відповідності до приписів ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України, повинні виконувати свої договірні зобовязання належним чином.

Отже, однією із зустрічних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 11452, 11 грн.

Вказана сума боргу, згідно розрахунку електропостачальника, складається із заборгованості за лютий 2010р. 29, 36 грн., за березень 2010р 11422, 73 грн.

При розгляді вказаної вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (ВАТ „Донецькобленерго”) продає електричну енергію споживачу (ФОП ОСОБА_1.) для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма обєктами) приєднаною потужністю 2,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використано (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.10 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим Договором та ПКЕЕ здійснюються споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів.

Позивач по зустрічному позову свої зобовязання за Договором у лютому 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передачі за вказаний період, а також відповідачем по зустрічному позову.

Споживач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії у вищевказаний період в повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 29,36 грн. боргу за електроенергію за лютий 2010р.

Посилання споживача на сплату вказаної суми згідно квитанції №1 від 28.12.2009р. по виставленому рахунку за лютий 2010р. судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно квитанції №1 від 28.12.2009р., споживач у графі призначення платежу зазначив: „за потребленную электроэнергию по счету №30/4098 от 23.11.2009г. за 1 2010”.

Рахунок на суму 29, 36 грн. виставлено споживачу за лютий 2010р. (2 2010) із номером 4098 від 01.03.2010р.

Отже, споживач сплатив аналогічну суму, але на два місяці раніше, ніж отримав рахунок на сплату за лютий 2010р. (дата оплати 28.12.2009р., дата отримання рахунку за лютий 2010р. 01.03.2010р.), на підставі іншого рахунку (з іншим номером та датою рахунку), за інший період.

Будь-яких доказів (квитанція, платіжне доручення тощо) в підтвердження оплати саме рахунку №4098 від 01.03.2010р. споживачем не надано.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за активну електроенергію за лютий 2010р. у розмірі 29,36 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Стосовно суми заборгованості за електроенергію за березень 2010р. у розмірі 11422,73 грн., при розгляді даної вимоги господарський суд виходить з наступного.

Факт споживання електроенергії споживачем у кількості 15589 кВт/год станом на березень 2010р. підтверджено як матеріалами справи, так і обома сторонами у письмових та усних поясненнях.

Пунктом 5 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між постачальником та споживачем „Акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” та інших умов Договору, з урахуванням сум та призначення платежів, що надійшли від споживача. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за фактичними показниками засобів обліку згідно порядку, обумовленого у додатку №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” до Договору та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених Договором.

Відповідно до п.1 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, розрахунковим вважається період з 00-00 годин 19 числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин 18 числа поточного місяця.

Таким чином, розрахунковим періодом березень 2010р. є період з 19.02.2010р. по 18.03.2010р. включно.

Відповідно до додатку №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” до Договору, за згодою сторін зняття показів активних і реактивних розрахункових приладів обліку здійснюється споживачем самостійно або в присутності представника постачальника о 24.00 год. 18 числа поточного місяця.

Згідно цього ж самого додатка, який додано до матеріалів справи самим споживачем, Споживач зобовязаний підписати „Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” протягом 24 годин з моменту зняття показів приладів обліку електроенергії. Перевищення даного строку вважається затримкою терміну сплати за спожиту електроенергію з вини споживача. У разі не оформлення споживачем „Акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)” у вищезазначений термін, він вважається дійсним та узгодженим сторонами за наявності підпису постачальника.

Згідно наявного у справі акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2010р., загальна кількість спожитої електроенергії споживачем станом на березень 2010р. складає 15589 кВт/год. Зазначений акт містить підпис та печатку постачальника електричної енергії. Підпис споживача на акті відсутній. Разом з цим, в підтвердження факту направлення вказаного акта споживачу у справі містяться копія супровідного листа №1838 від 19.03.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.03.2010р. та поштової квитанції №6769 від 20.03.2010р. Доказів повернення даного акта електропостачальнику споживачем не надано.

Згідно матеріалів справи, у тому числі, акта технічної перевірки розрахункових засобів обліку №439301 від 23.02.2010р., акта перевірки усунення порушень Правил користування електричною енергією №033177 від 23.02.2010р., акта наряду №028817 від 23.02.2010р., підписаних обома сторонами без зауважень, остаточна кількість спожитої електроенергії у кількості 15589 кВт/год розрахована, у тому числі, з урахуванням показів приладу обліку №013755 39110,0.

Споживач заперечив проти вказаного показника приладу обліку електроенергії, вважає, що кінцевими показами приладу обліку у спірний період є 24673,0 замість застосованих електропостачальником 39110,0. Вказані заперечення споживача судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що 25.02.2010р. проведено експертизу спірного лічильника, про що складено акт №1499 від 25.02.2010р. З акта №1499, як і з інших матеріалів справи, вбачається, що кінцевими показниками приладу обліку №013755 є 39110,6, а прилад обліку №013755 визнано придатним до експлуатації, пошкоджень лічильника не виявлено. Вказаний акт підписано споживачем без зауважень.

Оскільки будь-яких доказів в підтвердження факту несправності спірного лічильника споживачем не надано, акт №1499 від 25.02.2010р. із підписом на ньому споживача приймається судом як належний доказ справності та придатності до експлуатації лічильника.

До того ж, покази приладу обліку електроенергії саме 24673,0 не підтверджені споживачем жодним документом.

Посилання споживача на той факт, що така велика різниця між показами приладу обліку №013755 виникла саме під час припинення електропостачання 22.02.2010р. судом до уваги не беруться, оскільки, з огляду на всі матеріали справи, а також з урахуванням встановлення висновком експертизи лічильника, зафіксованого актом №1499 від 25.02.2010р., факт справності такого електролічильника є доведеним та не спростованим споживачем належними та допустимими доказами. Крім того, згідно пояснень представника Донецького територіального НКРЕ України, якого було викликано у судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України, на спірному обєкті не могло відбутись зміни показів приладів обліку, оскільки перед припиненням електропостачання (відрізається кабель) здійснюється знеструмлення приладів обліку та електричних мереж споживача.

З огляду на вищевикладене, з урахування умов Договору та додатків до нього, суд дійшов висновку, що сторони узгодили кількість фактично спожитої електроенергії, виявленої у розрахунковому періоді березня 2010р., у загальній кількості 15589 кВт/год.

В підтвердження направлення споживачу рахунку у справі містяться копія супровідного листа №1838 від 19.03.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.03.2010р. та поштової квитанції №6769 від 20.03.2010р.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за активну електроенергію, виявленої у розрахунковому періоді березня 2010р., у розмірі 11422, 73 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в сумі 11452, 09 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених з додатковим №5 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач сплачує постачальнику 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладеного, електропостачальник просить стягнути з відповідача за період з 06.03.2010р. по 01.06.2010р. 3% річних в сумі 49, 03 грн.

З огляду на вищевикладене, той факт, що у споживача дійсно була наявна заборгованість (прострочення платежу) у вказаний вище період, 3% річних перераховані судом та зясовано, що вказана сума нарахована електропостачальником згідно приписів чинного законодавства, арифметично вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1. 3% річних у сумі 49, 03 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 335, 06 грн. за період з 06.03.2010р. по 01.06.2010р.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених з додатковим №5 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно матеріалів справи, сторони не дійшли взаємної згоди щодо укладення спірного пункту 4.2.1 Договору, яким передбачено розмір пені, ані шляхом укладання протоколу розбіжностей до Договору, ані шляхом укладання протоколу узгодження розбіжностей до Договору та звернулись до суду для врегулювання даного питання.

З огляду на вищевикладене, той факт, що у споживача дійсно була наявна заборгованість (прострочення платежу) у вказаний вище період, сума пені перерахована судом та зясовано, що вказана сума нарахована електропостачальником згідно приписів чинного законодавства, арифметично вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в сумі 335, 06 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на той факт, що споживач спожив у березні 2010р. електричну енергію понад договірну величину, постачальник електричної енергії просить стягнути вартість за перевищення договірної величини споживання електроенергії за березень 2010р. у розмірі 9506, 37 грн.

Відповідач факт перевищення договірних величин у березні 2010р. заперечив.

Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживачі (крім населення) у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п. 6.14. ПКЕЕ, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, розрахунковий період період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

У судових засіданнях та у письмових поясненнях від 15.12.2010р. позивач зазначив, що загальна кількість електричної енергії - 15589 кВт/год (яка розрахована, у тому числі, з урахуванням показів приладу обліку №013755 39110,0) та, яка зафіксована в акті прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2010р. лише виявлена позивачем у розрахунковому періоді березня 2010р., разом з цим, за який саме період відповідач спожив дану кількість електроенергії визначити не можливо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів того, що кількість електричної енергії (15589 кВт/год.) яка виявлена та зафіксована представниками постачальника електричної енергії в березні 2010р., спожита ФОП ОСОБА_1. саме за розрахунковий період одного місяця березень 2010р. позивачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту перевищення договірних величин електроспоживання у березні 2010р.

У звязку з викладеним, вимоги в частині стягнення з відповідача суми за перевищення договірної величини споживання електроенергії за березень 2010р. у розмірі 9506, 37 грн. задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

Враховуючи вищенаведене, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В ході розгляду спору розглянуто клопотання ВАТ „Донецькобленерго” про призначення по справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту, хто саме здійснив підпис (ОСОБА_1. чи ні) в журналі реєстру електролічильників у графі про отримання такого електролічильника. З огляду на приписи статті 41 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи той факт, що доказів, які містяться в матеріалах справи достатньо для повного та всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні цього клопотання.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по основному та зустрічному позову розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 22, 23 237-250, 509, 526, 527, 610, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 193, 216-218, 224, 225, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N28, керуючись ст.ст. 2, 4-2, 4-3, 4-6, 30, 33, 34, 35, 43, 47, 49, 69, 82-85, 115 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26000363011372 у ВАТ „Державний ощадний банк України, МФО 335106) на користь Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 (86165, АДРЕСА_2, ідент.код. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії Донецького РУ АТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 307231) збитки в сумі 939, 12 грн., державне мито в сумі 9,39 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 12,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Провадження у справі по первісному позову щодо визнання рішення відповідача зафіксоване протоколом №411 від 15.04.2010р. недійсним припинити.

У задоволенні вимог по первісному позову в залишковій частині відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 (86165, АДРЕСА_2, ідент.код. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії Донецького РУ АТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 307231) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р структурної одиниці Макіївського обєднаного району електричних мереж із спеціальним режимом користування 260363011372 у філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ структурної одиниці Макіївського обєднаного району електричних мереж 35151993) заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 11452, 09 грн.

Стягнути з Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 (86165, АДРЕСА_2, ідент.код. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії Донецького РУ АТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 307231) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р структурної одиниці Макіївського обєднаного району електричних мереж 26004301535689 в ЦМВ ПІБ м.Макіївки, МФО 334516, ЄДРПОУ структурної одиниці Макіївського обєднаного району електричних мереж 35151993) пеню у сумі 335, 06 грн.; 3% річних у сумі 49,03грн.

Стягнути з Фізичної особи приватного підприємця Гусєвої Алли Йосипівни (86165, АДРЕСА_2, ідент.код. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії Донецького РУ АТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 307231) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р структурної одиниці Макіївського обєднаного району електричних мереж 26004301535689 в ЦМВ ПІБ м.Макіївки, МФО 334516, ЄДРПОУ структурної одиниці Макіївського обєднаного району електричних мереж 35151993) державне мито у сумі 118, 36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 130, 88 грн.

У задоволенні вимог по зустрічному позову в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку відповідно до приписів діючого законодавства.

Повний текст рішення підписаний 23.12.2010р.