Рішення № 13381507, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.10 р. Справа № 40/254пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ”, м. Київ

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про розірвання договору

за участю

представників сторін:

від позивача: Делова І.Ю.- юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_3 адвокат

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (пятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про:

·розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

·зобовязання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути предмет лізингу вантажний тягач VOLVO VNL42N, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 66022 грн. 21 коп.;

·стягнення основного боргу з лізингових платежів в сумі 165031 грн. 92 коп та незавершеного лізингового платежу в сумі 11018 грн. 96 коп. ;

·стягнення пені в сумі 10032 грн. 93 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, згідно договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р.

Відповідач позов визнав частково, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

§ані Законом України „Про фінансовий лізин”, ані договором не передбачено процесуальний порядок розірвання та відмова від договору фінансового лізингу;

§до договору фінансового лізингу застосовуються приписи частини другої статті 782 ЦК України, де вказано, що договір вважається розірваним з моменту отримання стороною повідомлення про розірвання договору, яке на адресу відповідача не надходило;

§ так, у випадку розірвання договору фінансового лізингу у судовому порядку, право вимоги на вчинення таких дій виникає у сторони за договором лише у випадку надіслання на адресу контрагента письмового попередження - пропозиції про розірвання правовідносин, що знайшло своє відображення у ст.ст. 188, 291 ГК України, які свідчать про припинення правовідносин;

§ позивач необґрунтовано змінив розмір лізингових платежів, у звязку з чим сума основного боргу дорівнює 114547 грн. 14 коп., яка і визнається відповідачем;

§у звязку з неналежним доведенням суми основного зобовязання з договором, позовні вимоги щодо стягнення суми незавершеного лізингового платежу в розмірі 11018 грн. 96 коп. також необґрунтовані;

§позивачем не надано документального підтвердження того, що під час збільшення винагороди, корегуванням лізингових платежів до курсу долару США тощо, додаткова угода №1 від 02.11.09р. відповідає вимогам закону Тому існують правові підставі відповідно до частини першої пункту першого статті 83 ГПК України для визнання додаткової угоди №1 від 02.11.09р. до договору фінансового лізингу недійсною, як правочин, вчинений під впливом помилки згідно вимог статті 229 ЦК України ;

§оскільки розрахунок пені в сумі 10032 грн. 93 коп. проведено виходячи із розміру лізингових платежів встановлених додатковою угодою №1 від 02.11.09р., то правових підстав для її стягнення не існує за законом та умовами договору;

§позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності, передбачений статтею 258 ЦК України на стягнення штрафних санкцій у вигляді пені;

§вказані обставини свідчать про відсутність правових наслідків щодо повернення відповідачем предмету лізингу - вантажного тягачу VOLVO VNL42N, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 66022 грн. 21 коп.;

§відповідач посилається на свій важкий фінансовий стан, ступень його вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, незначності прострочення виконання та часткового визнання ним основного боргу з лізингових платежів. Вказані причини позбавляють його належним чином здійснювати згідно статті 42 ГК України свою господарську діяльність, а тому клопоче перед судом з посиланням на пункт 6 статті 83 ГПК України про надання йому розстрочки виконання рішення рівними частками строком на три місяця.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, та часткові заперечення відповідача, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” надає послуги фінансового лізингу на підставі довідки про взяття на облік юридичної особі № 7341 від 22.05.07р., що видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Позов мотивовано тим, що 28.02.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ”, далі - Лізингодавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі - Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Плт-0167/ДЛ, далі - договір.

Відповідно до пункту 3 вказаного договору Лізингодавець придбав у власність від товариства з обмеженою відповідальністю „ Донбассавтотрасагенство” на підставі договору поставки, ( у матеріалах справи договір поставки відсутній) предмет лізингу - вантажний тягач VOLVO VNL42N, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 66022 грн. 21 коп., та надав його Лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору, Загальних правил, визначених у Додатку №1, далі - Правила, за специфікацією (Додаток №2), де відображені індивідуальні ознаки та технічні характеристики предмету лізингу.

Згідно пункту 1.1 Правил, Лізингоодержувач зобовязаний сплачувати лізингові платежі у строки та розмірі, що передбачені: графіком лізингових платежів визначені у Додатку №3 до договору, пунктом 5 договору фінансового лізингу та пунктом 3.1.6 Додатку №1.

Факт передачі предмету лізингу підтверджено актом прийому-передачі від 13.05.08р., підписаного сторонами без зауважень та заперечень. Сторонам встановлено, що строк лізингу дорівнює 36 місяцям, починаючи з дати акта прийому-передачі предмету у лізингу.

Додатковою угодою №1 від 02.11.09р., тобто після передачі предмету лізингу, сторонами було внесені зміни до підпунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 договору фінансового лізингу, зокрема: щодо ціни договору, яка формується в національній валюті України гривні; загальної суми договору фінансового лізингу; суми лізингових платежів та періодичності їх внесення; викупної вартості однієї одиниці предмету лізингу; комісії: за передачу предмету лізингу; за внесення змін до договору; строку лізингу тощо.

Свої зобовязання за договором відповідач не виконав, а тому за ним за період з 13.05.09р. по 13.09.10р. виник основний борг з лізингових платежів в сумі 165031 грн. 92 коп., який позивач і намагається стягнути.

Пунктом 5.1 Додатку №1 Правил, у разі прострочення внесення Лізингоодержувачем лізингових платежів нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості що підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Оскільки мало місце прострочення внесення лізингових платежів (лізингові платежі не сплачуються з 13.04.09р.), позивач намагається стягнути з відповідача пеню, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 10032 грн. 93 коп., починаючи з 14.05.09р. до 22.09.10р. відповідно до дати настання платежу за графіком, однак у межах шестимісячного строку, визначеного пунктом 6 статті 232 ГК України.

Позивач посилається на приписи підпункту 8.2.4 пункту 8.2 Правил, де вказано, що Лизінгодавець має право розірвати договір або відмовитися від нього в односторонньому порядку у випадку якщо заборгованість Лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів перевищує 30 календарних днів.

Наявність заборгованості є підставою відповідно до вимог статті 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. 188 ГК України для розірвання договору фінансового лізингу, а тому позивачем заявлені позовні вимоги щодо розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та повернути предмет лізингу - вантажний тягач VOLVO VNL42N, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 66022 грн. 21 коп.

Пунктом 10.7 Додатку №1 до Правил передбачено, що при розірванні договору лізингу через будь-яких обставин незавершений лізинговий період оплачується Лізингоодержувачем у повному обсязі. Відповідно до наданого позивачем розрахунку незавершений лізинговий платіж підлягає стягненню з відповідача за жовтень 2010 року і дорівнює сумі - 11018 грн. 96 коп.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом.

До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються Законом України „ Про фінансовий лізинг”.

За вимогами частини першої ст. 292 ГК України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Виходячи із умов договору, приписів закону, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобі, укладеного між сторонами є хибними, виходячи із наступного, зокрема:

Недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку з надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звертатися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову про розірвання договору. Втім, такі умови не повязані з порушенням сторонами досудового порядку врегулювання спору та позбавляють будь-яку особу, з урахуванням обставин правовідносин, звернутися до суду за захистом свого порушеного права відповідно до вимог статті 124 Конституції України. Умови зміни або розірвання договору повинні розглядатися за допомогою законодавчих актів, які конкретно регулюють спірні відносини сторін.

Так, імперативною нормою, передбаченою у частині другої статті 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна обовязково надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони.

Приписи частини другої статті 782 ЦК України вказують, що у разі одержання відмови Лізингодавця від договору фінансового лізингу, договір є розірваним з моменту одержання Лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду. Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач не надсилав на адресу відповідача пропозицію щодо розірвання договору фінансового лізингу, і позбавив відповідача у розумний строк виконати свої зобовязання у частині внесення лізингових платежів.

Позивачем не доведені підстави за законом для розірвання договору, у тому числі порушено порядок його розірвання, згідно приписів Закону України „Про фінансовий лізинг” та статті 188 ГК України.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. у частині розірвання договору відносяться на позивача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Оскільки договір не припинив свою дію, правових підстав, передбачений статтею 785 ЦК України щодо повернення предмету лізингу не існує.

Тому у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо зобовязання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” предмет лізингу вантажний тягач VOLVO VNL42N, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 66022 грн. 21 коп., слід відмовити.

Докази у справі підтверджують, що на час проведення звірки розрахунків між сторонами виникли розбіжності відносно суми заборгованості із лізингових платежів. Наданий сторонами у судове засідання акт звірки розрахунків підписано відповідачем на суму основного боргу в розмірі 114547 грн. 14 коп. Проти нарахування позивачем основного боргу у розмірі 176050 грн. 88 коп., у тому числі незавершеного лізингового платежу в сумі 11018 грн. 96 коп., відповідач заперечує.

Судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками тощо.

Розмір лізингових платежів відповідно до додаткової угоди №1 від 02.11.09р. зазначений у акті, не відповідає фактичним обставинам справи. Вказаною додатковою угодою, позивач необґрунтовано змінив лізингові платежі попередніх періодів до 02.11.09р., тобто, за період з моменту укладення договору - за 17 попередніх періодів.

Сімнадцять щомісячних лізингових платежів повинні бути сплачені відповідачем згідно Додаткової угоди від 01.07.08р., яка діяла в період внесення відповідачем вказаних платежів на загальну суму 86 216 грн., та нарахованих за вказаною угодою в сумі 135330 грн. 94 коп.

Таким чином, безспірний борг з лізингових платежів, який виник у відповідача і визнається ним за період з червня 2008 року до 02.11.09р. складає 49114 грн. 94 коп. Вказані розрахунки свідчать, що решта частина лізингових платежів повинні відповідати вимогам додаткової угоди від 01.07.08р., відповідно до якої відповідач повинен сплатити за період з листопада 2009 року по вересень 2010 року включно, суму боргу з лізингових платежів у розмірі 87485 грн. 20 коп., із котрих ним за вказаний період було сплачено 22053 грн.

Борг з лізингових платежів за період з листопада 2009 року по вересень 2010 року складає 65432 грн. 20 коп., у звязку з чим загальна сума основного боргу, який залишається за відповідачем складає - 114547 грн. 14 коп.

Безпосередньо у судовому засіданні, відповідач надав суду клопотання про визнання недійсною на підставі частини першої пункту 1 статті 83 ГПК України додаткової угоди №1 від 02.11.09р. до договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, оскільки її було укладено під впливом помилки, як це зазначено у статті 229 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені.

Статті 229 ЦК України вказує на те, що бставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають місце саме на момент вчинення правочину, ані тоді коли стало про це відомо. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна

довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі (майна) неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобовязань, які виникли з правочину, і не повязане з поведінкою іншої сторони правочину. Відповідач наполягає на своєму клопотанні про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 02.11.09р. до договору фінансового лізингу транспортних засобів засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р., укладеної між сторонами.

Дослідивши підстави винесення спірної додаткової угоди, суд вважає доводи відповідача у цій частині обґрунтованими, оскільки:

ьпозивач безпідставно змінив розмір лізингових платежів попередніх періодів після того, як була укладена угода ( спірна додаткова угода №1 набирає чинності з дати її укладення, а саме з 02.11.09р.);

ь за змістом угоди вбачається, що позивач збільшив розмір лізингових платежів приблизно на суму 77000 грн., однак вартість предмету лізингу залишилася без змін;

ьпозивач необґрунтовано збільшив винагороду, яка на момент укладення договору дорівнювала, приблизно 40% від вартості предмету лізингу, а після підписання додаткової угоди №1 від 02.11.09р. склала вже 74% від вартості автомобілю, отриманого у лізинг;

ьумови належності субєкта господарювання до фінансових установи підтверджуються законодавчими актами, у тому числі рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України тощо;

ьпозивач посилається на можливість надання ним фінансових послуг на час укладення з відповідачем договору фінансового лізингу на підставі довідки про взяття на облік юридичної особі № 7341 від 22.05.07р., яку було видано Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Однак до матеріалів справи довідку, яка б свідчила про надання позивачеві згоди від вказаного органу щодо пільгового надання фінансових послуг згідно розпорядження Держкомісії України щодо регулювання ринків фінансових послуг від 24.06.05р. за № 4241, та приписів Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.01р. за 2664 III, із змінами та доповненнями - не залучено;

ьвитрати Лізингодавця на час придбання предмет лізингу, збільшення розміру процента щодо залученого під придбання предмету лізингу кредиту, у тому числі збільшення винагороди мають правові наслідки щодо подальшого корегування між сторонами лізингових платежів;

ьдодаткові угоди від 01.07.08р. та 02.11.09р. скасували графік лізингових платежів, підписаного сторонами на моменту укладення договору - Додаток №3 від 28.02.08р.;

ьу додатковій угоді №1 від 02.11.09р. не вказано, що вона відміняє попередню угоду від 01.07.08р., у тому числі, що у майбутньому можуть виникнуть наслідки повязані із збільшенням розміру лізингових платежів з та винагороди за договором, а тому на час її підписання відповідача було введено в оману, оскільки таку угоду було укладено під впливом помилки;

ь незміна вартість предмету лізингу та збільшення лізингових платежів за рахунок винагороди з 91979 грн. 13 коп. за додатковою угодою від 01.07.08р. до 166990 грн. 08 коп., і за додатковою угодою №1 від 02.11.09р., є підставою для ствердження того, що позивач підняв свою винагороду за рахунок зміни курсу долару США до гривні що мало наслідків щодо необґрунтованого корегування позивачем лізингових платежів на час укладення спірної додаткової угоди №1 від 02.11.09р.;

ь під час судового процесу позивачем не доведено доказами у справі факт отримання (купівлі) кредиту в іноземній валюті для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу, відсутня довідка фінансової установи, щодо корегування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США під час укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 02.11.09р.

Укладена між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 додаткова угода №1 від 02.11.09р., до договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р. суперечить вимогам закону. Відповідно до вимог пункту 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

На підставі викладеного, слід визнати недійсною, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 додаткову угоду №1 від 02.11.09р., до договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р, оскільки вона суперечить вимогам закону.

В силу частини першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобовязання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Свої зобовязання за договором фінансового лізингу транспортних засобів відповідач у повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 114547 грн. 14 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню. У задоволенні решти частини основного боргу з лізингових платежів в сумі 50484 грн. 78 коп., слід відмовити.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача незавершеного лізингового платежу не ґрунтуються на доказах у справі. У звязку з недоведенням позивачем суми основного зобовязання з лізингових платежів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми незавершеного лізингового платежу в розмірі 11018 грн. 96 коп., також необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 10032 грн. 93 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, слід відмовити на тих підставах, що право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки у вигляді штрафу або пені, виникає в межах одного року спеціальної позовної давності передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України. Позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності на стягнення пені. Крім того, наданий позивачем розрахунок пені в сумі 10032 грн. 93 коп., проведено виходячи із розміру лізингових платежів встановлених додатковою угодою №1 від 02.11.09р., а тому правових підстав для її стягнення не існує за законом та умовами договору.

Щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду рівними частками строком на три місяця , то суд зазначає наступне, зокрема:

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених пунктом 6 статті 83 ГПК України, дана норма не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Відповідачем доведено його важкий фінансовий стан та неможливість виконати рішення у строк встановленим судом способом.

Обєктивно оцінивши, що даний випадок ж винятковим, виходячи із інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступені виконання відповідачем зобовязань, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконання зобовязань, фінансовий стан відповідача - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (довідка про валові прибутки та витрати від 09.10.10р., звіт малого підприємництва фізичної особи платник єдиного податку за третій квартал 2010 року, податковий розрахунок збору на забруднення навколишнього природного середовища станом на 05.10.10р.), наявність інфляційних процесів в економіці держави, суд вважає заяву відповідача обґрунтованою.

На час розгляду заяви відповідача, позивач не висловив свою згоду або заперечення щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та надати йому розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №40254пд рівними частками строком на 3 (три ) місяця.

На підставі викладеного, слід розстрочити виконання рішення господарського суду у справі № 40/254пд від 14.12.10р. в сумі 114 547 грн. 14 коп. строком на 3 ( три) місяця з 15.12.10р., рівними частками до 15.03.11р. включно, по 38 182 грн. 38 коп. за кожний місяць (останній місяць 38 182 грн. 38 коп.). Стягнення за наказом господарського суду Донецької області по даній справі здійснити з 16.03.11р.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до частини 5 статі 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 14.12.10р. згідно ч. ч. 2, 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

Керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 258, 599, 629, п. 1 ст. 638, 782, 806 ЦК України, ст. 173, п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, 188, 291, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 33, 34, 36 , 43, 44, ч. 5 ст. 49, ч. 3 ст. 69, 82, 82-1, п. п. 1, 6 ст. 83, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати недійсною, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 додаткову угоду №1 від 02.11.09р., до договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо зобовязання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” предмет лізингу вантажний тягач VOLVO VNL42N, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 66022 грн. 21 коп. відмовити.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 87526, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, дата державної реєстрації від 13.12.06р., номер запису НОМЕР_4, ідентифікаційний номер платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_2, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” , 03038, м. Київ, Соломянський район, вул. М.Гринченка, 4, оф. 130, ід. код 34832663, р/р 26004010425701 у ЗАТ „ Альфа Банк” м. Києві, МФО 300346, основний борг з лізингових платежів в сумі 114547 грн. 14 коп., витрати по державному миту в сумі 1145 грн. 47 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 107 грн. 23 коп., видавши наказ.

6. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 решти частини основного боргу з лізингових платежів в сумі 50484 грн. 78 коп. відмовити.

7. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в сумі 10032 грн. 93 коп. відмовити.

8. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ” щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 незавершеного лізингового платежу в сумі 11018 грн. 96 коп. відмовити.

9. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. у частині розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Плт-0167/ДЛ від 28.02.08р., укладеного між сторонами, відносяться на позивача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ”.

10. Розстрочити виконання рішення господарського суду у справі № 40/254пд від 14.12.10р. в сумі 114 547 грн. 14 коп. строком на 3 ( три) місяця з 15.12.10р., рівними частками до 15.03.11р. включно, по 38 182 грн. 38 коп. за кожний місяць (останній місяць 38 182 грн. 38 коп.). Стягнення за наказом господарського суду Донецької області по даній справі здійснити з 16.03.11р.

11. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст складено 20.12.10р.