Рішення № 133803482, 22.01.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1088/25

Провадження №2/525/54/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сидоренко Ірина Олександрівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. перебуває виконавче провадження №67193990 відкрите на підставі виконавчого напису №3651 вчиненого 22.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивач вважає, що вчинений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що лише в безспірному порядку нотаріус міг би видати виконавчий напис і направити його до виконання. Позивач зазначає, що документи на підставі яких був вчинений виконавчий напис не відповідають вимогам Закону. Посилаючись на порушення його прав та інтересів, просить суд визнати виконавчий напис №3651 від 22.05.2021 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на його користь понесені ним судові витрати.

29.09.2025 судом відкрито загальне позовне провадження по справі, підготовче засідання призначено на 28.10.2025, відповідачу та третім особам направлено копію позову з додатками, роз`яснено порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 36).

01.10.2025 судом задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №3651, вчиненого 22 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 26870 грн. 00 коп., до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Сидоренко І.О., до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а.с. 60-61).

05.11.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову, проводити розгляд справи без участі сторони відповідача, відмовити у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу. Відповідач обґрунтовуючи свою позицію по справі, посилається на те, що сума та вид виконаної адвокатом роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної; час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт; сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом затраченим адвокатом на таку роботу (а.с. 81-83).

28.10.2025 та 20.11.2025 судом було витребувано додаткові докази по справі (а.с. 80, 92). Витребувані судом докази надійшли на адресу суду 27.11.2025, 01.12.2025 та 24.12.2025 (а.с. 106-107, 108, 125-126).

18.12.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (а.с. 113).

У судове засідання 22.01.2026 усі учасники судового розгляду не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача (а.с. 69, 87, 110, 128).

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги просив проводити розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с. 81-83).

Оскільки усі учасники судового розгляду у судове засідання не з`явилися, суд проводить розгляд справи з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 22.05.2021 громадянин ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №2196395 від 26.03.2020 укладеним з ТОВ «Авентус Україна», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором про відступлення права вимоги №ККАУ-07122020 від 07.12.2020 є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»». Сума заборгованості складає 25940 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000 грн., прострочена заборгованість за відсотками 17940 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 26870 грн. (а.с. 11, 55).

На підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. 19.10.2021 було відкрито виконавче провадження №67193990 (а.с. 16, 52). 15.11.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 53).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У пунктах 20, 22 постанови від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

Пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, було встановлено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662, якою доповнив перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано та визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19) зробив висновок, що: «укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Пізніше таку правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду, яка в п. п. 83, 93-95 постанови від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) виснувала, що оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (підпункти 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за №296/5 (далі - Порядок) визначено порядок вчинення виконавчих написів.

Так, пунктом 1 глави 16 розділу ІІ, підпунктами 2.1, 2.2, 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Пунктом 3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено умови вчинення виконавчого напису. Так вказаним пунктом передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Із наданих позивачем та витребуваних судом документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, а саме станом на 22.05.2021 боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Судом не установлено факту отримання позивачем повідомлення про наявність заборгованості та її розміру. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача. Подане представником відповідача на адресу суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не містить відповідних доказів, які б підтверджували його твердження щодо безспірності заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №3651 вчиненого 22 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений при зверненні до суду з даним позовом на загальну суму 1816 грн. 80 коп.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До матеріалів справи долучено Витяг із договору про надання правничої допомоги від 18.09.2025; акт приймання передачі наданих правничих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 18.09.2025 від 19.09.2025; копію квитанції №18.09.25-1 від 18.09.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги (а.с. 19, 20, 20 на звороті, 21, 22).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи обставини справи, фінансовий стан обох сторін, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), те, що справа є незначної складності, у даній категорії справ наявна стала судова практика, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до переконання, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 травня 2021 року, реєстраційний номер 3651 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 26870 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень.

У іншій частині у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №3651, вчиненого 22 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 26870 грн. 00 коп., втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Сидоренко Ірина Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3130 від 22.10.2019 видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів;

представник відповідача: Шпичак Карина Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: проспект Голосіївський, 132, оф. 22, м. Київ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, адреса: вул. Л. Первомайського, 9, офіс 1, м. Київ;

приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніна Вікторівна, адреса: вул. Юліана Матвійчука, 56-а, м. Полтава.

Повне рішення суду складено 02.02.2026.

Суддя Я.В. Прасол