Рішення № 13380298, 27.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2010 р.Справа № 20/132-10-4543 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ”

про стягнення 478635,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Юдін О.Ю.- за довіреністю № 281 від 21.10.2010 року;

від відповідача: Притула Г.Л.- за довіреністю № 012/1 від 10.11.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на користь позивача завдані збитки в сумі 517435,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ „Фертеліта Групп” та ТОВ „Агро-Світ” були укладені договори зберігання: № ХР-12 від 04.07.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року, № ХР-02 від 28.12.2007 року, № ХР-02 від 29.12.2008 року та № ХР-03 від 29.12.2009 року, відповідно до яких позивач передав на зберігання відповідачу 1808,15 тон селітри аміачної та 511,03 тон нітроамофоски 16:16:16, що підтверджується актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей. Протягом дії зазначених договорів зберігання відповідач повернув позивачу 1731,70 тон селітри аміачної та 410,26 тон нітроамофоски 16:16:16, що підтверджується актами зняття з відповідального зберігання. Таким чином, за підрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на зберіганні повинно було залишитись 76,45 тон селітри аміачної (передано 1808,15 тон –знято 1731,70 тон = 76,45 тон) та 108,77 тон нітроамофоски 16:16:16. (передано 511,03 тон –знято 402,26 тон = 108,77 тон.)

Між тим, за наслідками інвентаризаційної перевірки, що була проведена 22.07.2010 року, було встановлено нестачу товару у кількості 76,45 тон селітри аміачної згідно залогової вартості на суму 191 125,00 грн. (76,45 тон х 2500,00 грн./тону = 191 125,00 грн.) та нітроамофоски 16:16:16 у кількості 108,77 тон згідно залогової вартості на суму 326 310,00 грн. (108,77 тон х 3000 грн./тону), що підтверджується актом інвентаризації від 22.07.2010 року.

За таких обставин, позивач вважає, що ТОВ „Агро-Світ” повинно відшкодувати йому збитки, завдані втратою (нестачею) товару, у розмірі 517435,00 грн., що й зумовило його звернення до господарського суду з відповідним позовом, з посиланням на ст.ст. 950, 951, 623 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2010 року було порушено провадження у справі № 20/132-10-4543 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” про стягнення 517435,00 грн., із призначенням справи до розгляду в засіданні суду.

Відповідач надав суду відзив на позов (т.2, а.с.4), в якому проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” заперечує з наступних підстав:

ТОВ „Агро-Світ” на підставі укладених між сторонами договорів протягом 2006-2010 років надавало позивачу послуги зі зберігання мінеральних добрив (аміачної селітри та нітроамофоски). Вказані договори укладалися строком на один рік. Передача на зберігання та повернення майна, що зберігалося, позивачу оформлювалася двохсторонніми актами. Разом з тим, відповідач зазначає, що жодного з цих актів позивач суду не надав, а тому неможливо встановити, про яку саме нестачу йде мова, в якому періоді було передане на зберігання майно, яке, на думку позивача, на даний час відсутнє. Між тим, за твердженням відповідача, ця обставина є важливою для визначення вартості втраченого майна, розрахунок якої позивачем зроблено за умови, що заставна вартість 1 т нітроамофоски становить 3000 грн., а аміачної селітри – 2500 грн. Проте, договорами різних періодів передбачалися різні ціни, а тому визначення періоду передачі на зберігання мінеральних добрив і періоду виникнення їх нестачі (за умови її встановлення) є важливим для визначення суми позову, а також для визначення строків позовної давності.

Відповідач зазначає, що, з урахуванням норм ст. 261 ЦК України, строк позовної давності за договором зберігання від 04.07.2006 року, термін дії якого встановлений до 31.12.2006 року, вже минув. Натомість позивач робить розрахунок нестачі починаючи з передачі майна на зберігання у другій половині 2006 року. Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо обов'язковості зберігання первинних бухгалтерських документів протягом трьох років, документи, що могли б підтвердити приймання та повернення позивачу мінеральних добрив у 2006 - 2007 роках, у відповідача не збереглися, що унеможливлює підтвердження або заперечення даних позивача за цей період.

Додатково ТОВ „Агро-Світ” вказує на те, що позивачем не було застосовано норми природного убутку мінеральних добрив, не враховано їх списання через закінчення строків придатності, що також впливає на загальну вартість майна, яке знаходилося на зберіганні. Таким чином, оскільки позивачем доказів нестачі товару не надано, а надані розрахунки містять похибки і невідповідності, підстави для задоволення вимог про відшкодування збитків відсутні, у зв’язку з чим відповідач просить у задоволенні позову ТОВ „Фертеліта Групп” відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.12.2010 року представник позивача надав суду клопотання, в якому, враховуючи, що відповідач відмовляється провести разом з представником позивача інвентаризацію на складі відповідача для з’ясування наявності фактичної наявності у відповідача майна, між тим, наявність або відсутність майна на складі відповідача безпосередньо впливає на предмет спору, просив зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” провести спільно з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” інвентаризацію складу, де зберігається нітроамофоска 16:16:16.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2010 року, не заперечуючи по суті проти заявленого клопотання, просив суд визначити період, за який має проводитись інвентаризація, та надав суду копію інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей станом на 14.12.2007 року, у зв’язку з чим просив проводити інвентаризацію складу починаючи з 15.12.2007 року.

Представник позивача проти визначення такого періоду проведення інвентаризації заперечував, посилаючись на відсутність оригіналу вказаного інвентаризаційного опису.

Для вирішення наданого клопотання суд оголосив перерву у судовому засіданні 01.12.2010 року до 03.12.2010 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши заявлене клопотання у судовому засіданні 03.12.2010 року, враховуючи, що питання наявності або відсутності товарно-матеріальний цінностей, що були передані відповідачу за договорами зберігання № ХР-12 від 04.07.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року, № ХР-02 від 28.12.2007 року, № ХР-02 від 29.12.2008 року, № ХР-03 від 29.12.2009 року, є визначальним при розгляді заявлених позовних вимог, суд ухвалою від 03.12.2010 року зобов’язав сторони провести інвентаризацію на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” по товарно-матеріальним цінностям, що є предметом договорів зберігання № ХР-12 від 04.07.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року, № ХР-02 від 28.12.2007 року, № ХР-02 від 29.12.2008 року, № ХР-03 від 29.12.2009 року, укладених між сторонами, починаючи з 04.07.2006 року, та звірити наявні на складі залишки товарно-матеріальних цінностей із відомостями, що містяться у первісних документах, маючи при собі оригінали вказаних первісних документів та належним чином засвідчені їх копії.

При цьому, приймаючи до уваги відсутність у відповідача оригіналу інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей станом на 14.12.2007 року, на що посилається представник позивача, а також те, що наявні у зазначеному інвентаризаційному опису відомості не підтверджуються первісними документами, що містяться у матеріалах справи, суд зобов’язав сторін здійснити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” по усім правовідносинам сторін по зберіганню, починаючи з 04.07.2006 року.

З урахуванням проведеної сторонами 15.12.2010 року на виконання ухвали суду інвентаризації на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ”, у судовому засіданні 17.12.2010 року представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” завдані збитки у розмірі 478635,00 грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивач зазначає, що за результатами інвентаризації сторонами було складено два акти звірки – один щодо селітри аміачної, а другий щодо нітроамофоски 16:16:16. Згідно зазначених актів, підписаних з боку відповідача, нестача селітри аміачної на складі відповідача становить 84,45 тон, а нестача нітроамофоски 16:16:16 – 89,17 тон. Крім того, під час інвентаризації відповідачем було повернуто ТОВ „Фертеліта Групп” 11,6 тон нітроамофоски 16:16:16, що підтверджується Актом зняття з відповідального зберігання від 15.12.2010 року. На думку позивача, складення сторонами зазначених вище актів звірки свідчить про часткове визнання відповідачем позову.

Щодо визначення вартості майна, нестача якого була визначена сторонами, позивач зазначає про те, що згідно п. 13.4 наказу директора ТОВ „Фертеліта Групп” № 4/К-01 від 08.06.2004 року „Про облікову політику ТОВ „Фертеліта Групп”, оцінка запасів при відпуску зі складу або іншому вибутті здійснюється по методу ФІФО. Зазначене ґрунтується на нормах п.п. 16, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246. На думку позивача, той факт, що відповідач здійснював облік добрив, переданих йому позивачем на зберігання, також за методом ФІФО підтверджується документами, за якими здійснювався відпуск добрив зі зберігання. Інший порядок визначення суми нестачі суперечив би не тільки наведеним нормативам з обліку запасів, а й юридичній природі добрив, що знаходилися на зберіганні. Позивач зазначає, що селітра аміачна та нітроамофоска є речами, визначеними родовими ознаками, тобто замінними речами. Саме тому твердження відповідача щодо визначення вартості нестачі добрив за вартістю перших поставок є необґрунтованим. До того ж, відповідач наполягав на тому факті, що станом на 14.12.2007 року нестач не було. Між тим, усі акти приймання на зберігання, що були складені після 14.12.2007 року, складалися за такою заставною вартістю –2500,00грн/тн селітра аміачна, та 3000,00грн/тн – нітроамофоска. Враховуючи викладене, для розрахунку суми нестачі, яку визнає відповідач, потрібно використовувати останні, за часом надходження, значення заставної вартості відповідних добрив.

За таких обставин, за підрахунком позивача, загальна сума нестачі складає 478635,00 грн., з яких: селітра аміачна – 2500,00 грн./тн х 84,45тн = 211125,00 грн., нітроамофоска 16:16:16 - 3000,00 грн./тн х 89,17 тн = 267510,00 грн.

У судовому засіданні 27.12.2010 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.12.2010 року надав зауваження до актів звірок між сторонами від 15.12.2010 року (фактично відзив на уточнення до позову), в якому зазначає, що стосовно акту звірки по аміачній селітрі через відсутність у сторін оригіналів належним чином оформлених актів зняття зі зберігання за 2006 та березень 2007 року визначити кількість знятої сторонами зі зберігання аміачної селітри протягом 2006 - 1 кварталу 2007 року не вбачається можливим. Передбачений чинним законодавством трьохрічний строк позовної давності за вимогами про повернення переданої на зберігання у 2006 році аміачної селітри позивачем пропущено. Стосовно акту звірки по нітроамофосці 16.16.16 відповідач зазначає, що через відсутність у сторін оригіналів належним чином оформлених актів зняття зі зберігання за березень 2007 року визначити кількість знятої сторонами зі зберігання нітроамофоски 16.16.16 протягом 1 кварталу 2007 року також не вбачається можливим. Крім того, відповідно до вимог чинної Постанови Держпостачу СРСР № 15 від 20.03.1989 року „Про затвердження норм природного убутку мінеральних добрив під час зберігання та перевезення автомобільним і залізничним транспортом” до визначеної позивачем нестачі не застосовані норми природного убутку. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що за актами звірки неможливо встановити, чи була нестача аміачної селітри, переданої на зберігання у 2006 році та першому кварталі 2007 року, і коли саме вона виникла, так само неможливо встановити, чи була нестача нітроамофоски, переданої на зберігання у першому кварталі 2007 року, і коли саме вона виникла, а це, в свою чергу, означає неможливість встановлення факту заподіяння збитків. Таким чином, за переконанням відповідача, проведена за клопотанням позивача звірка не встановила факту нанесення позивачу відповідачем, як зберігачем за договорами зберігання, збитків.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” (зберігач) були укладені наступні договори зберігання: № ХР-12 від 04.07.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року, № ХР-02 від 28.12.2007 року, № ХР-02 від 29.12.2008 року та № ХР-03 від 29.12.2009 року, відповідно до яких ТОВ „Фертеліта Групп” передає, а ТОВ „Агро-Світ” приймає на відповідальне зберігання майно – 1808,15 тон селітри аміачної та 511,03 тон нітроамофоски 16:16:16.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 зазначених договорів зберігач зобов’язується за винагороду зберігати отримане майно та здійснювати відпуск майна згідно до письмового розпорядження поклажодавця, а також здійснювати комплекс вантажно-розвантажувальних робіт, які складаються з із вивантаження майна з залізничного транспорту, переміщення на місце відповідального зберігання, переміщення майна по території складу та завантаження майна на автотранспорт при відпуску згідно письмового розпорядження поклажодавця.

У пункті 1.4. договорів сторони встановили, що місце відповідального зберігання розташовується за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф’яни, ТОВ „Агро-Світ”.

Відповідно до п. 2.4 договорів передача/відпуск майна оформлюється актом на приймання/зняття на зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно до п. 2.5 договорів зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення строку зберігання повертає поклажодавцю майно, визначене пунктом 1.1. договору.

Пунктами 2.8, 2.10 договорів встановлено, що зберігач зобов’язаний у випадку втрати, нестачі, пошкодження або безпідставного відчуження (присвоєння) товару відшкодовувати його вартість, зазначену у договорі. Зберігач зобов’язаний надавати поклажодавцеві під час зберігання можливість оглядати майно, брати проби та приймати міри, необхідні для забезпечення збереження майна, що не протирічать законодавству.

У пунктах 2.13, 2.14 договорів встановлено, що поклажодавець отримує майно після закінчення дії договору у місці його здачі, якщо інше не встановлено сторонами. Поклажодавець зобов’язується здійснювати своєчасну виплату винагороди зберігача у порядку, встановленому договором.

Згідно до п. 4.2 договорів зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, нанесення шкоди майну. Зокрема, пунктом 4.2.1 встановлено, що за втрату, порчу майна – зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у розмірі повної заставної вартості майна.

Так, заставна вартість майна визначена сторонами у п. 1.1 договорів та складає: за договорами зберігання № ХР-12 від 04.07.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року –1250,00 грн. за тону селітри, за договором зберігання № ХР-02 від 28.12.2007 року –2500,00 грн. за тону селітри та 3200,00 грн. за тону нітроамофоски, за договорами зберігання № ХР-02 від 29.12.2008 року, № ХР-03 від 29.12.2009 року –2500,00 грн. за тону селітри та 4 500,00 грн. за тону нітроамофоски.

Строк дії договорів був встановлений сторонами у пункті 8.1. договорів: договір зберігання № ХР-12 від 04.07.2006 року діє до 31.12.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року –до 31.12.2007 року, № ХР-02 від 28.12.2007 року –до 31.12.2008 року, № ХР-02 від 29.12.2008 року –до 31.12.2009 року, № ХР-03 від 29.12.2009 року –до 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання зобов’язань.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання умов укладених договорів ТОВ „Фертеліта Групп” передало, а ТОВ „Агро-Світ” прийняло на відповідальне зберігання майно –1808,15 тон селітри аміачної та 511,03 тон нітроамофоски 16:16:16, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі товарно-матеріальних цінностей, а також актами звірки сторін станом на 15.12.2010 року, складеними за результатами проведеної на виконання вимог ухвали суду інвентаризації на складі ТОВ „Агро-Світ”.

Після повернення частини переданого майна позивачу на підставі актів зняття з відповідального зберігання, за підрахунком позивача, у відповідача на складі повинно було залишитись 76,45 тон селітри аміачної (передано 1808,15 тон –знято 1731,70 тон = 76,45 тон) та 108,77 тон нітроамофоски 16:16:16. (передано 511,03 тон –знято 402,26 тон = 108,77 тон).

За наслідками проведеної сторонами 15.12.2010 року на виконання ухвали суду інвентаризації на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ”, було встановлено нестачу товару, а саме: нестача селітри аміачної на складі відповідача становить 84,45 тон, а нестача нітроамофоски 16:16:16 –89,17 тон.

у судовому засіданні 17.12.2010 року представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” завдані збитки у розмірі 478635,00 грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, за підрахунком позивача, загальна сума нестачі складає 478635,00 грн., з яких: селітра аміачна –2500,00 грн./тн х 84,45тн = 211125,00 грн., нітроамофоска 16:16:16 - 3000,00 грн./тн х 89,17 тн = 267510,00 грн.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Як було встановлено судом та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, на виконання умов укладених між сторонами договорів зберігання № ХР-12 від 04.07.2006 року, № ХР-2 від 28.12.2006 року, № ХР-02 від 28.12.2007 року, № ХР-02 від 29.12.2008 року та № ХР-03 від 29.12.2009 року ТОВ „Фертеліта Групп” передало, а ТОВ „Агро-Світ” прийняло на відповідальне зберігання 1808,15 тон селітри аміачної та 511,03 тон нітроамофоски 16:16:16 на підставі актів приймання-здачі товарно-матеріальних цінностей. Вказаний факт був також встановлений за результатам проведеної сторонами інвентаризації та підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.

Як свідчать вказані акти звірки, підписані відповідачем, після зняття зі зберігання частини переданого товару на підставі актів зняття з відповідального зберігання, на складі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” повинно було залишитися 84,45 тон селітри аміачної та 89,17 тон нітроамофоски 16:16:16. Разом з тим, згідно даних, встановлених на підставі проведеної інвентаризації, фактичний залишок вказаного товару на складі відповідача дорівнює нулю. Таким чином, станом на 15.12.2010 року нестача товару на складі відповідача становить: 84,45 тон –селітри аміачної та 89,17 тон –нітроамофоски 16:16:16.

У відповідності до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно до п. 4.2 договорів зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, нанесення шкоди майну. Зокрема, пунктом 4.2.1 встановлено, що за втрату, порчу майна –зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у розмірі повної заставної вартості майна.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, зазначені у наданому до суду зауваженні до актів звірок, про те, що через відсутність у сторін оригіналів належним чином оформлених актів зняття зі зберігання за 2006 та березень 2007 року визначити кількість знятої сторонами зі зберігання аміачної селітри та нітроамофоски 16.16.16 протягом 2006 - 1 кварталу 2007 року не вбачається можливим та зауваження відповідача щодо визначення вартості майна, оскільки, як вбачається з п. 13.4 наказу директора ТОВ „Фертеліта Групп” № 4/К-01 від 08.06.2004 року „Про облікову політику ТОВ „Фертеліта Групп”, оцінка запасів при відпуску зі складу або іншому вибутті здійснюється по методу ФІФО.

Так, згідно до п. 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Відповідно до п. 20 Положення оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що селітра аміачна та нітроамофоска є речами визначеними родовими ознаками, тобто замінними речами, саме тому при оцінці запасів при відпуску зі складу або іншому вибутті вказаного товару обґрунтовано застосовувався метод ФІФО, у зв’язку з чим твердження відповідача щодо визначення вартості нестачі добрив за вартістю перших поставок є необґрунтованим.

Враховуючи, що згідно із договорами зберігання заставна вартість селітри визначена у розмірі 2500,00 грн./тн та останні акти приймання на зберігання складалися за цією ж заставною вартістю, суд вважає, що саме ця вартість повинна використовуватися для розрахунку суми збитків.

Стосовно ціни нітроамофоски суд вказує, що, згідно із договором зберігання від 28.12.2007р. (т.1 а.с.20-23) сторонами визначено заставну вартість добрива у розмірі 3200,00 грн./тн, проте, враховуючи, що у відповідності до останнього акту приймання на зберігання (т.1 а.с.55) нітроамофоска була передана за ціною 3000,00 грн./тн, приймаючи до уваги норми ст.22 ГПК України, суд погоджується з використанням позивачем для розрахунку заставної вартості нітроамофоски в сумі 3000 грн./тн.

Разом з тим, при підрахунку вартості нестачі товару, суд знайшов слушними доводи відповідача щодо необґрунтованого незастосування позивачем при визначенні суми нестачі норм природного убутку мінеральних добрив.

Так, у відповідності до Постанови Держпостачу СРСР № 15 від 20.03.1989 року „Про затвердження норм природного убутку мінеральних добрив під час зберігання та перевезення автомобільним та залізничним транспортом” норма природного убутку у відсотках до маси продукції –селітри аміачної при зберіганні в мішках паперових становить 0,1 %, а норма природного убутку у відсотках до маси продукції – нітроамофоски при зберіганні становить 0,15%.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосувати при визначенні вартості нестачі товару, переданого відповідачу на зберігання, норми природного убутку, затверджені Постановою від 20.03.1989 року № 15, що за підрахунком суду становить:

- для селітри аміачної: 1808,15 тн (кількість переданого товару на зберігання) х 0,1% = 1,81 тн (природний убуток); 84,45 тн (сума нестачі) –1,81 тн = 82,64 тн; 82,64 тн х 2500,00 грн. = 206600,00 грн.;

- для нітроамофоски: 511,03 тн (кількість переданого товару на зберігання) х 0,15% = 0,77 тн (природний убуток); 89,17 тн (сума нестачі) –0,77 тн = 88,40 тн; 88,40 тн х 3000,00 грн. = 265 200,00 грн.

Таким чином, за підрахунком суду, загальна сума нестачі товару становить: 206600,00 грн. + 265200,00 грн. = 417 800,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп”, з урахуванням застосованих судом норм природного убутку, підлягають задоволенню частково, в сумі 471800,00 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності, згідно з положеннями ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналізуючи правовідносини сторін, суд зазначає, що сторонами договорів конклюдентними діями був встановлений інший порядок передачі майна, ніж передбачено у п.2.13 договору, тобто залишки товару, переданого на зберігання, продовжувалися зберігатися за наступним договором. Про вказане свідчить, наприклад, факт відпуску товару (нітроамофоски) у 2009 - 2010р.р., незважаючи на останню передачу добрива на зберігання лише у 2008 році.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про пропуск позовної давності за договором від 4.07.2006р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, у зв"язку з чим витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Світ” (68670, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф’яни, вул. Шкільна, 13, код ЄДРПОУ 31622360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фертеліта Групп” (65044, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 4, кв. 15, код ЄДРПОУ 32933117) збитки у розмірі 471800 /чотириста сімдесят одна тисяча вісімсот/ грн. 00 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 4718 /чотири тисячі сімсот вісімнадцять/ грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 215 /двісті п’ятнадцять/ грн. 18 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М. Повне рішення складено 31.12.2010р.