Ухвала суду № 133801627, 03.02.2026, Романівський районний суд Житомирської області

Україна

Романівський районний суд Житомирської області

290/1093/25

У Х В А Л А

3 лютого 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відстрочку (розстрочку) виконання рішення Романівського суду Житомирської області від 25 листопада 2025 року ухваленого у цивільній справі № 290/1093/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі ТОВ Діджи фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В заяві зазначено, що рішенням стягнуто на користь ТОВ «Діджи фінанс» з ОСОБА_1 14280,00 грн заборгованості за кредитним договором, 782,97 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 1616,11 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду набрало законної сили 25 грудня 2025 року. Водночас заявник на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, та не може погасити заборгованість відразу, а саме остання отримала дохід за 2025 рік у розмірі 49828,60 грн, у зв`язку з військовою агресією вимушена була покинути селище Миропіль Житомирської області та переїхати до міста Запоріжжя, де працює на даний час завідувачкою бібліотеки та має невеликий оклад у розмірі 8243,00 грн, що є єдиним її доходом, із якого більша частина витрачається на оренду житла, сплату комунальних послуг, одяг їжу та ліки. Посилаючись на вище викладене ОСОБА_1 просить відстрочити (розстрочити) виконання рішення суду.

У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Суд, дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення, додані до неї документи та матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1 статті 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 25 листопада 2025 року рішенням Романівського суду Житомирської області у цивільній справі № 290/1093/25 стягнуто на користь ТОВ «Діджи фінанс» з ОСОБА_1 14280,00 грн 00 коп заборгованості за кредитним договором, 782,97 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 1616,11 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду набрало законної сили 26 грудня 2025 року.

Згідно статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення ОСОБА_1 посилається на фінансову неспроможність, на підтвердження чого надає Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформовані 22 грудня 2025 року.

Суд зауважує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

До того ж, посилання на те, що заявник більшу частину зароблених коштів витрачає на оренду житла не підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявою факту відсутність матеріальних благ, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або зробити його неможливим. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.

Тлумачення положень статті 435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

У даній справі неможливо встановити матеріальний стан відповідачки ОСОБА_1 , оскільки остання не надає жодних належних та допустимих доказів, крім Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданих за 2025 рік.

Згідно статті 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведені заявницею обставини не можуть розцінюватися як такі, що є особливими або винятковими, та відповідно до приписів статті 435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

Як зазначено вище, матеріальний стан ОСОБА_1 не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до стягнення суми заборгованості, тобто грошових коштів, які, у тому числі, є еквівалентом будь-якого майна, яким відповідач може володіти. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке не зазначено у заяві про розстрочку, як і не зазначено про відсутність такого.

Розстрочка виконання рішення суду у спірному випадку може призвести до недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, а також знівелює сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення заявником дій, спрямованих на урегулювання питання виконання рішення суду. Доказів того, що з часу ухвалення рішення суду ОСОБА_1 здійснювала погашення суми заборгованості суду не надано.

Оцінивши подані докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами факт існування конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, з якими чинне законодавство пов`язує можливість такої розстрочки.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 12, 258-261, 435 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання рішення Романівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2025 року у справі №290/1093/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя М.М. Кірічук