Постанова № 13379039, 29.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2010 року Справа № 2а-5817/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді Матвєєвої В.В.

при секретарі Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

представників позивача Антонець Л.С., Чекунової Т.К., Черних О.О.

представників відповідача Домніної М.В., Куріної Н.Л.

за участю прокурора Петрової Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" (далі ТОВ «СВК») до Державної податкової інспекції в м. Свердловську, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 №0000332342/0 та від 22.06.2010 №0000332342/1 про сплату податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 337683,90 грн., у тому числі за основним платежем 200333,00 грн. та штрафними санкціями 137350,90 грн.

Представник позивача у судових засіданнях неодноразово надавав заяви про збільшення позовних вимог та остаточними позовними вимогами позивача є:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 №0000332342/0 та від 22.06.2010 №0000332342/1 про сплату податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 337683,90 грн., у тому числі за основним платежем 200333,00 грн. та штрафними санкціями 137350,90 грн.;

- визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 №0000332342/0 в частині нарахування суми податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 147,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 303,00 грн.;

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про зменшення ТОВ "Східна вугільна компанія" суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 200423,00 грн.

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 900,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн.;

- зобовязати ДПІ в м. Свердловську відобразити у картці особового рахунку по податку на додану вартість ТОВ "Східна вугільна компанія" наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з податку на додану вартість в розмірі 944312,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ в м. Свердловську була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений акт № 370/23/32727602 від 06.04.2010, у якому вказані виявлені порушення з боку позивача.

Позивач підписав акт із запереченнями, однак відповідач, розглянувши заперечення, у своєму рішенні № 10360/23-20 від 22.06.2010 року дійшов висновків щодо обґрунтованості результатів перевірки та про відсутність підстав для задоволення заперечень позивача.

Крім того у період з 24.06.10 по 08.07.10 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602 у якому виявлені порушення, тотожні порушенням, виявленим під час попередньої планової виїзної перевірки.

В ході перевірок встановлено, що ТОВ "Східна вугільна компанія" в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» задекларувало валові витрати, які не мали відношення до господарської діяльності, направленої на отримання доходу, що не відповідає дійсності та вимогам податкового законодавства. Крім того, підприємство у порушення вимог Закону України «Про податок на прибуток» віднесло до податкового кредиту суми, які не повязані із господарською діяльністю та зменшило податкові зобовязання по ПДВ за результатами взаємовідносин із контрагентами по господарським договорам, які не можуть бути віднесені до господарської діяльності.

На підставі вказаних актів перевірки відповідачем складені податкові повідомлення - рішення від 19.04.2010 №0000332342/0 та від 22.06.2010 №0000332342/1 про сплату податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 337683,90 грн.; від 19.04.2010 №0000332342/0 про сплату податку з доходів найманих працівників у розмірі 454,50 грн.; від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 200423,00 грн.; від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 900,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем незаконно з наступних підстав.

ТОВ "Східна вугільна компанія" здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту товариства та вимог податкового законодавства України. Згідно статуту одним із основних видів діяльності підприємства є видобування та збагачення камінного вугілля, господарська діяльність позивача направлена на отримання доходу.

У 2007 році на підставі договору №1/13-07 від 11.06.2007, укладеного між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ "Східна вугільна компанія", був отриманий спеціальний дозвіл на користування надрами. У 2008 році була укладена «Угода про умови користування надрами» від 17.07.2008 між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ "Східна вугільна компанія" та отримано акт про надання гірничого відводу від 15.12.2008. У 2009 році був укладений договір оренди державного майна №003207/09 від 27.05.2009, після чого розпочалася робота по реалізації інвестиційного проекту створення шахти та видобутку запасів вугілля.

Під час проведення перевірки відповідачу були надані усі книги «ТЕО доцільності розкриття та підготовки гор. 1250м», інвестиційний проект, та договір на виконання комплексної державної експертизи № 29-00023-09 від 23.10.09р. між ТОВ «Східна вугільна компанія» та ДП «Спеціалізована державна експертна організація-центральна служба Української державної будівельної експертизи» про виконання роботи «Комплексна державна експертиза «ТЕО доцільності розкриття та підготовці гор.1250м (1-й етап - розкриття та підготовка запасів пласта М 1 ) шахти ім. В. Володарського». Передплата по цьому договору була здійснена 18.11.2009 у повному розмірі в сумі 35086,80грн.

На теперішній час ділянка головного ствола і уклони затоплені до горизонту 59-60 штреків. З цією метою передбачається відкачка води і відновлення затоплених виробок відповідних до вимог техніки безпеки. Для виконання робіт, пов'язаних з відкачкою води, інститутом ДВАТ «Луганськгіпрошахт» розроблений розрахунок відкачки води із затопленої частки шахти.

Таким чином, позивачем проводиться запланована робота по підготовці шахти до використання за основним призначенням, що підтверджує наявність господарської діяльності на підприємстві та правомірність несення зазначених витрат.

Крім того, обов'язковими умовами здійснення господарської діяльності ТОВ «СВК» на ш. В.Володарського є дотримання вимог природоохоронного законодавства Гірничого Закону України від 06 жовтня 1999 року, ст.26 якого містить вимоги до технічних та організаційних заходів щодо запобігання аваріям і катастрофам, які здійснюються на стадіях геологорозвідувальних і науково-дослідних робіт, проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, експлуатації, ліквідації або консервації гірничих підприємств із забезпеченням.

Всі витрати, які були понесені ТОВ «СВК» у перевіряємому періоді, у тому числі витрати, пов'язані з відкачкою води з шахти, були понесені під час здійснення господарської діяльності, в ході якої підприємство працювало в межах видів діяльності, передбачених статутом товариства, та у зв'язку з підготовкою та організацією видобування вугілля, що підтверджено первинними документами, які були надані під час перевірки, тому позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з відкачкою води, виплатою заробітної плати працівникам, сплатою податків і зборів та іншими господарськими витратами.

Також позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано нарахована сума податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 147,00 грн., оскільки працівник підприємства був направлений у відрядження в інше місто згідно наказу по підприємству, затвердженого керівником, у якому зазначено термін та ціль відрядження. Згідно рахунку готелю з поточного рахунку підприємства було сплачено за проживання працівника у відрядженні та отримано акти виконаних робіт. Для бухгалтерії підприємства посвідчення на відрядження є первинним документом, який є підставою для нарахування добових. Оскільки посвідчення на відрядження відсутнє, добові не нараховувались та не виплачувались.

Крім того, на підставі акту перевірки відповідачем було помилково прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082344/0 про зменшення ТОВ «СВК» суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 200423,00 грн., мотивуючи тим, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, то сума податку сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Але ТОВ «СВК» здійснює господарську діяльність відповідно до статуту товариства та вимог діючого законодавства України, в тому числі і податкового законодавства. Згідно Статуту Товариства, одним із основних видів діяльності є видобування та збагачення кам'яного вугілля, КВЕД 10.10.1. Пунктом 4.1 статуту товариства, передбачено, що «Основним предметом діяльності Товариства є отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності». ТОВ «СВК» здійснює свою господарську діяльність, яка направлена на отримання доходу. Тому податковою інспекцією необґрунтовано було прийнято оскаржуване повідомлення-рішення.

Також позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 900,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн. з наступних підстав.

Актом перевірки від 15.07.2010 було встановлено порушення абз. 1 п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст.. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «СВК», у звязку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому 2010 р., у сумі 900 грн.

Відповідач помилково стверджує, що ТОВ «СВК» зараховано до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) постачальникам (виконавцям) податку на додану вартість за товари та послуги, які в пєревіряємому періоді не використовувались в господарській діяльності підприємства, оскільки, як було зазначено, підприємство не здійснює господарську діяльність, а саме на теперішній час проводиться реконструкція шахти для подальшого використання у господарській діяльності.

У звязку з чим позивач просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, про що виклав у письмових запереченнях наступне.

ДПІ в м. Свердловську було проведено планову документальну перевірку ТОВ «СВК», за результатами якої було складено акт від 06.04.2010 №370/23/32727602. Перевіркою встановлено відсутність на підприємстві спеціалістів та фахівців, результатом праці яких стала б продукція гірничої промисловості. Відповідно до наданих на перевірку документів, а саме відомостей нарахування заробітної плати, наказів та інших документів, на підприємстві рахуються працівники обслуговуючих спеціальностей (електрослюсарі, зварювальник, машиністи). Також встановлено відсутність на підприємстві гірничошахтного устаткування, яке призначене для видобування вугілля та результатом праці яких стала б продукція гірничої промисловості.

Перевіркою головних книг, матеріальних звітів, оборотних відомостей встановлено відсутність оприбуткування у 2008-2009 роках результатів виробничого процесу (готової продукції чи залишків незавершеного виробництва).

Таким чином, процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів на підприємстві ТОВ «СВК» в ході перевірки не встановлено. У звязку з чим витрати, повязані з виробництвом та випуском продукції, відсутні.

При проведенні перевірки було встановлено, що ТОВ «СВК» здійснюються заходи щодо підготовки та організації видобування в майбутньому на полі шахти ім.. В.В. Володарського вугілля камяного. Таким чином, витрати, повязані з цим процесом, підприємство повинно рахувати як витрати майбутніх періодів.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем пп..7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємством у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у сумі 779780 грн. з вартості придбаних товарів, робіт та послуг, які не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В ході перевірки встановлено, що придбавання або виготовлення товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «СВК» відсутнє.

Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом у відповідності із чинним податковим законодавством.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові, просили задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позову.

Прокурор у судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні поясненням представника відповідача, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.11.2003 за № 1266 105 0001 002691 (т.1,а.с.124), перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Свердловську як платник податків.

ДПІ в м. Свердловську була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, за результатами якої відповідачем був складений акт № 370/23/32727602 від 06.04.2010 (т.1,а.с.30-114).

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- заниження податку на прибуток у сумі 349410,00 грн.;

- завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на суму 5461988,00 грн.;

- завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, на суму 650063,00 грн.;

- завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 129717,00 грн.;

- порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 151,50 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем була подана скарга від 28.04.2010 (т.1,а.с.20), але у своєму рішенні №10360/23-20 від 22.06.2010 року відповідач дійшов висновків щодо обґрунтованості результатів перевірок та про відсутність підстав для задоволення заперечень позивача (а.1,а.с.16-19).

На підставі акту перевірки відповідачем складені податкові повідомлення - рішення від 19.04.2010 №0000332342/0 та від 22.06.2010 №0000332342/1 про сплату податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 337683,90 грн. (т.1,а.с.14,15); від 19.04.2010 №0000332342/0 про сплату податку з доходів найманих працівників у розмірі 454,50 грн. (т.1,а.с.180).

У період з 24.06.10 по 08.07.10 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602 у якому зазначені наступні порушення :

-у квітні 2010 року завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 200423грн:

- завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за квітень 2010 року у сумі 944312грн.;

- завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за квітень 2010 року на загальну суму 93588грн. (рядок 22.2 декларації з ПДВ за квітень 2010 року зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) ;

-занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому 2010 року в сумі 900грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423,00 грн.; від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 900,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн.

02.08.2010 відповідачем була видана перша вимога №1/153 про сплату узгодженого податкового зобовязання у розмірі 337515,65 грн., з яких податок на прибуток 137350,90 грн., податок з доходів найманих працівників 454,50 грн. (т.1,а.с.149).

Основним доводом відповідача щодо винесення спірних податкових повідомлень-рішень було встановлення відсутності господарської діяльності, тобто процесу виробництва продукції за основним видом діяльності - добування та збагачення камяного вугілля - , який здійснюється з використанням певних ресурсів : сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо на підприємстві «Східна вугільна компанія» і, як наслідок, відсутності придбання товарів, робіт та послуг, повязаних з виробництвом та випуском продукції.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено поняття термінів, а саме господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.5.4.5 п.5.4 ст.5 Закону до валових витрат також включаються будь-які витрати платника податку, повязані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ДПІ в місті Свердловську було донараховано позивачу ТОВ Східна вугільна компанія» 200333грн податку на прибуток, та штрафних санкцій 137350грн.90коп. виходячи із того, що відповідач не погодився із рішенням позивача про віднесення до валових витрат витрат, повязаних із ремонтом, реконструкцією та утриманням шахти ім. Володарського. Сам факт наявності таких витрат відповідач не спростовує, але вважає, що оскільки господарська діяльність з основного виду діяльності по видобутку та збагаченню вугілля не ведеться, то всі витрати по ремонту повинні бути віднесені до витрат майбутніх періодів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу Міністерства вугільної промисловості № 338 від 19.06.08, в якому надано поняття витрат майбутніх періодів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996 сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР в якій зазначено, що для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином із системного аналізу зазначеного законодавства вбачається, що податковий облік та звітність відрізняється від бухгалтерського обліку та звітності за своєю суттю та правилами здійснення. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить поняття «втрати майбутніх періодів», а навпаки чітко визначає періоди віднесення валових витрат підприємства.

У зазначеному випадку при наданні податкової звітності до ДПІ у місті Свердловську позивач правомірно скористувався правилами, закріпленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відніс до валових витрат витрати підприємства по першій із подій, тобто по даті списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг).

Суд також погоджується із твердженням позивача, що всі валові витрати були повязані із здійсненням ним господарської діяльності.

Як вбачається із статуту підприємства основним видом його діяльності є добування та збагачення камяного вугілля (а.с.117 т.1).

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами видобування вугілля на теперішній час не здійснюється у звязку із реконструкцією та ремонтом шахти, але господарська діяльність по підготовці шахти до використання її за основним призначенням ведеться.

Так, з метою отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності по видобуванню камяного вугілля ТОВ «СВК» здійснювало господарську діяльність, а саме: в 2007р. на підставі договору № 1/13-07 від 11 червня 2007р., укладеного між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ «СВК», був отриманий Спеціальний дозвіл на користування надрами. В 2008р. була укладена «Угода про умови користування надрами» від 17 липня 2008р. між Міністерством охорони навколишнього середовища України та ТОВ «СВК», та отримано АКТ про надання гірничого відводу від 15 грудня 2008р. В 2009р. був укладений Договір оренди державного майна» № 003207/09 від 27 травня 2009р., після чого почалась робота по реалізації інвестиційного проекту створення шахти та видобутку запасів вугілля.

Як пояснив представник позивача, на теперішній час ділянка головного ствола і уклони затоплені водою. Для прийняття в експлуатацію стовбурів передбачається відкачка води і відновлення затоплених виробок відповідно до вимог ТБ. Для виконання робіт, повязаних з відкачкою води, інститутом ДВАТ «Луганскдіпрошахт» розроблений розрахунок відкачки води із затопленої частки шахти. В 2009р. проводились роботи з відкачки води (водовідведення).

Позивачем надано суду докази щодо здійснення витрат, повязаних із господарською діяльністю у період з 01.04.07 по 31.12.09 у сумі 20174038грн. у тому числі у сумі 6781365грн., яка відповідно до акту перевірки, значиться як завищення задекларованих валових витрат. Суд погоджується із тим, що витрати по утриманню майна, а саме придбання вугілля, палива, матеріалів, МШП, електроенергії, оренди майна, відкачки води та інш. повинні бути віднесені до валових витрат підприємства. Факт сплати коштів за придбані товари, роботи та послуги підтверджується платіжними документами, актами здачі-приймання.

Спору щодо фактичного отримання товарів та послуг та правильності розрахунку валових витрат між сторонами немає.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Суд вважає доведеним позивачем той факт, що діяльність ТОВ «Східна вугільна компанія» у перевіряємий період з 01.04.07 по 31.12.09 була повязана із господарською діяльністю відповідно до основного виду видобутку та збагачення вугілля , а також з тим, що валові витрати підприємства були валовими витратами виробництва у розумінні статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується із посиланням відповідача на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та на на п.7 розділу «Визнання витрат» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19.01.1999р. № 27/4248 із змінами та доповненнями, у якому зазначено, що витратами визнаються витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, та твердженням відповідача, що оскільки підприємство за період з 01.01.08р. по 31.12.09р. не задекларувало доходів у декларації з податку на прибуток, тому не має прав на валові витрати. Такий довід відповідача не має ніяких законних підстав, оскільки бухгалтерський облік ведеться з дотриманням нормативних актів, регулюючих бухгалтерський, облік в Україні, а у зазначеному випадку повинно застосовуватись податкове законодавство, зокрема Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств», де не ставиться віднесення витрат підприємства у звітному податковому періоді у залежність від отримання прибутку у цьому ж періоді. Крім того, ч. 2 п. 7 цього ж Положення (стандарту) бухгалтерського обліку передбачає, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Проаналізувавши наведені сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем ДПІ у місті Свердловську неправомірно визнано завищення валових витрат за період з 01.04.07р. по 31.12.09р. та визначено до сплати податок на прибуток в сумі 200333,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000332342/0, та від 22 червня 2010 року №0000332342/1 якими визначено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 200333 грн. та штрафні санкції 137350грн.90 коп., а всього 337683,90грн. повинні бути скасовані.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2010 року № 0000082344/0, та від 29 вересня 2010 року № 0000082344/1 якими зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до Свідоцтва № 100207791 ТОВ «Східна вугільна компанія» зареєстровано як платник податку на додану вартість 24.03.2009 року.

У період з 24.06.2010 року по 08.07.2010 року відповідачем ДПІ у місті Свердловську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602, у якому визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 200423грн. та на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у зазначеному вище розмірі.

Як вбачається із акту перевірки та наданих заперечень відповідач визначив, що підприємство порушило пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме було зараховано до складу податкового кредиту та відображено у деклараціях з податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) постачальникам (виконавця) податку на додану вартість за товари, роботі (послуги), які в перевіреному періоді, на думку відповідача, не використовувались у господарської діяльності підприємства.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з поданою ТОВ «Східна вугільна компанія» до ДПІ у м. Свердловську податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року ( вх.. від 19.05.2010 № 9001838076) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 200423грн.

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 1144735грн.; частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 200423грн., сума, що підлягає відшкодуванню, становить 200423грн. Залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли у звітних періодах з квітня 2009року по березень 2010 року.

Як вбачається із податкової декларації за квітень 2010 року позивачем у рядку 25.2 задекларовано до відшкодування ПДВ у сумі 200423грн.

Встановлено, що позивач у зазначеному періоді здійснював операції з придбання на митній території України вугілля, товарно-матеріальних цінностей, електроенергії, проектно-вишукувальних робіт, послуг по ремонту основних засобів, послуг по оперативно- техничному обслуговуванню розподільчих мереж та передавання електроенергії, послуг з оренди та інше, що віднесено відповідачем до витрат майбутніх періодів.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав матеріальні цінності, які призначалися для їх використання у господарській діяльності, а тому висновок відповідача про порушення пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим та не відповідає дійсності.

Право позивача на нарахування податкового кредиту у сумі 200423грн. підтверджується декларацією за квітень 2010 року, податковими накладними та прибутковими накладними. Як пояснив представник позивача у декларації за квітень 2010 року у рядку 25.2 був відображений податковий кредит після отримання права на відшкодування ПДВ, тобто після спливу 12 місяців з дня реєстрації платника ПДВ.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для включення в податковий кредит є податкова накладна. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами в термін перевірки позивачем були надані податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду, відображений в декларації з ПДВ за квітень 2010року.

За таких обставин суд вважає, що висновок відповідача про завищення податкового кредиту позивачем у сумі 200423грн. є хибним та таким, що не відповідає дійсності, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000082344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000082344/1 якими зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423грн. таким, що підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2010 року № 0000092344/0, та від 29 вересні 2010 року № 0000092344/1, якими донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 900грн. та штрафні санкції у сумі 450грн., а всього 1350грн., суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.06.2009 року по 31.03.2010 року.

Відповідно до зазначеного акту було встановлено порушення абз. 1 п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» №167/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме ТОВ «СВК» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому 2010 р. в сумі 900 грн.

Відповідно до абзацу 1 п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із пояснень представника відповідача та акту перевірки, донарахування податку на додану вартість було проведено у звязку із тим, що, на думку відповідача ДПІ у місті Свердловську, позивач не здійснював господарську діяльність у перевіряє мий період у відповідності до основного виду діяльності видобутку та збагачення вугілля, придбані ТОВ «СВК» товари та послуги за лютий 2010 року не використовувались у господарській діяльності підприємства, направленій на отримання доходу.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність передбачає також процес підготовки, організації до початку виробничого процесу, утримання допоміжних підрозділів, здійснення усіх необхідних заходів для дотримання природоохоронного законодавства та інших законів України, що відповідає вимогам п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд вважає доведеним той факт, що позивачем ТОВ «СВК» проводились заходи відповідно по реалізації інвестиційного проекту по відновленню шахти ім. В.Володарського та підготовці, організації виробництва. Всі витрати були понесені безпосередньо для того, щоб підприємство мало можливість виготовляти продукцію, видобувати вугілля та отримувати доходи.

Як пояснив представник позивача підприємством була проведена реалізація металобрухту, який виник внаслідок ремонту устаткування. Оскільки податковий кредит перевищував зобовязання, то при реалізації металобрухту було зменшено податкове зобовязання на суму 900грн.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами в термін перевірки позивачем були надані податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду та податкові зобовязання з ПДВ які підлягають сплаті у лютому 2010 року.

За таких обставин суд вважає, що висновок відповідача про заниження податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 900грн. є хибним та таким, що не відповідає дійсності, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000092344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересні 2010 року № 0000092344/1, якими донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 900грн. та штрафні санкції у сумі 450грн., такими, що підлягають скасуванню.

Розглядаючи вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000731742/0 та від 22 червня 2010 року № 0000731742/1 про сплату 454грн.50коп., з яких 151грн.50коп. сума податкового зобовязання за основним платежем з податку з доходів найманих працівників та 303грн. штрафні санкції, застосованих за порушення пп.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині нарахування суми податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 147грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 303грн. суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи зазначені податкові повідомлення-рішення були застосовані до позивача на підставі акту перевірки від 06.04.10 року № 370/23/32727602 за те, що не було оподатковано дохід, отриманий платниками податку від їх працедавця, як додаткове благо у випадку оплати за проживання у готелі та добові , та не сплачено до бюджету 151грн.50коп. З нарахуванням податкового зобовязання у сумі 147грн. за оплату проживання у готелі позивач не згоден.

З донарахуванням податку з фізичних осіб у сумі 4грн.50коп. позивач згоден, оскільки зазначений податок був донарахований із суми добових, сплачених робітнику при відрядженні.

Відповідно до п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до п.19.2 «а» ст. 19 зазначеного Закону особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

В загальних положеннях Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 за № 218/2658 зазначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, обєднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Підприємство, що відряджає працівник, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою, згідно з додатком 1 до цієї інструкції.

Згідно п. 1.3 розділу І зазначеної Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються у кожному пункті.

Як встановлено в судовому засіданні працівник ТОВ «Східна вугільна компанія» ОСОБА_7 отримав відшкодування вартості витрат на проживання у готелі у сумі 980грн. без підтвердження факту відрядження посвідченням про відрядження, тобто фактичний час перебування у відрядженні не визначався за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Таким чином на порушення п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 та п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не був нарахований та перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 147грн.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

За таких обставин суд вважає правомірним висновок відповідача щодо донарахування позивачу зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 454грн.50коп., та штрафних санкцій у розмірі 303 грн., а вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000731742/0 та від 22 червня 2010 року № 0000731742/1 не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вимогу позивача про зобовязання відповідача відобразити у картці особового рахунку по податку на додану вартість ТОВ «Східна вугільна компанія» наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з податку на додану вартість в розмірі 944312грн. суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки наявність чи відсутність інформації у картці особового рахунку не тягне за собою ніяких правових наслідків для платника податку. Стосовно зазначеної суми відшкодування ПДВ у розмірі 944312грн. відповідачем ніяких рішень не виносилось, зазначена інформація відображається самим платником податку у рядку 26 Декларації з ПДВ де зазначається податковий кредит наступного періоду.

Таким чином, у цій частині позову у задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог частково.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1грн.70коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про податок на додану вартість», суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000332342/0, та податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2010 року №0000332342/1 прийняте Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, яким визначено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 200333 грн. та штрафні санкції 137350грн.90 коп., а всього 337683,90грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000082344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000082344/1 прийняте Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, яким зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000092344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересні 2010 року № 0000092344/1 прийняте Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, яким донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 900грн. та штрафні санкції у сумі 450грн., а всього 1350грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ТОВ «Східна вугільна компанія» судовий збір у сумі 1грн.70коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 4 грудня 2010 року.

СуддяВ.В. Матвєєва