Постанова № 13379009, 29.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2010 року Справа № 2а-8117/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача:Ткаченка В.В. (довіреність від 10.11.2010),

відповідача:Кулікова О.Ю. (довіреність № 14976/10/10-013 від 13.08.2010),

Клиновського Д.В. (довіреність № 19279/10/10-013

від 21.10.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом акціонерного товариства закритого типу «Компанія «Айдар Ліга» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов акціонерного товариства закритого типу «Компанія «Айдар Ліга» (далі АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі СДПІ ВПП у м. Луганську), у якому позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Луганську від 29.09.2010 № 0000758022/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, за червень 2010 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265. Проведеною перевіркою встановлено з боку позивача порушення ст.4, п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість на загальну суму 783182,62 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0000758022/0 про сплату 783182,62 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 234954,90 грн.

Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2010 № 0000758022/0, оскільки, на думку позивача, залізнична накладна є свідченням отримання вантажу від продавця (постачальника) тільки в сукупності з іншими документами. Кожна поставка ТОВ «ТК «Вертус» на адресу АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» підтверджена: договором поставки від 18.06.2009 № 28; додатками на кожну окрему партію нафтопродуктів; листами - повідомленнями ТОВ «ТК «Вертус» про відвантаження на адресу АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» нафтопродуктів із зазначенням марки, точної маси нафтопродуктів та номеру вагону-цистерни; видатковими накладними із зазначенням марки та точної маси нафтопродуктів; актами приймання-передачі нафтопродуктів з посиланнями на додаток до договору поставки від 18.06.2009 № 28, із зазначенням маси нафтопродуктів та номерів вагонів цистерн; податковими накладними із зазначенням марки та точної маси нафтопродуктів; актами приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, в яких зазначено постачальника нафтопродуктів, марку, точну масу нафтопродуктів та номери вагонів-цистерн; залізничними накладними із зазначенням дати відправлення та отримання вантажу, вантажовідправника та вантажоодержувача, марки та точної маси нафтопродуктів.

Облік нафтопродуктів на АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» ведеться у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496. Кожна поставка ТОВ «ТК «Вертус» на адресу АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» зафіксована актом приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-ПН, журналі обліку надходження нафтопродуктів за формою № 6-ПН, журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-ПН, книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-ПН. Жодні із перелічених документів відповідачем при проведенні перевірки не досліджено.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. ТОВ «ТК «Вертус» зареєстровано платником податку на додану вартість, здійснювало поставки нафтопродуктів на адресу АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга», своєчасно подало декларацію з ПДВ за червень 2010 року, а тому видані цим підприємством податкові накладні є достатньою та законною підставою включення зазначених в них сум податку до складу податкового кредиту АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга».

АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» сформувало податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «ТК «Вертус».

Акт проведеної перевірки від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265 складено всупереч Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, оскільки акт не містить виклад всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності підприємства, не містить викладення факту виявлених порушень, із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючи, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, позивач приходить висновку, що перевірка та її висновки зроблені з порушенням вимог та приписів діючого законодавства, а тому є незаконною.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.163-166), у яких зазначили, що відповідно наданих до перевірки документів, постачання бензину від ТОВ «ТК «Вертус» здійснювалось залізничним транспортом. Залізничні накладні свідчать про те, що бензин відправлявся зі станції Шебелінка Харківської області, одержувач - АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга». Бензин виробництва Шебелінського нафтогазового родовища. Юридична адреса ТОВ «ТК «Вертус» - м. Київ. Таким чином, відповідач приходить до висновку, що бензин не надходив до СГД, що є доказом того, що підприємство не мало наміру використовувати і не використовувало бензин у власній господарській діяльності, що не може свідчити про фактичне отримання бензину у власність АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» від ТОВ «ТК «Вертус».

Згідно бази автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень місяць 2010 року, проведеною перевіркою правильності формування податкового кредиту, встановлено завищення задекларованих обсягів на загальну суму 4699095,72 грн. за рахунок здійснення операцій з ТОВ «ТК «Вертус». Згідно інформації, отриманої від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, остання декларація з ПДВ подана за травень 2010 року з «0» показниками. Отже, ТОВ «ТК «Вертус» не відобразило у податковій звітності з ПДВ податкові зобовязання за червень 2010 року.

За результатами вжитих заходів встановлено, що операції з поставки бензину на адресу ТОВ «ТК «Вертус» мають ознаки «безтоварних», оскільки залізничні накладні свідчать, що бензин відправлявся зі станції Шебелінка на адресу АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга», що не може свідчити про отримання бензину від ТОВ «ТК «Вертус».

Оскільки ТОВ «ТК «Вертус» не відобразило податкові зобовязання за червень 2010 року у сумі 783182,62 грн., АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» не мало права включати до складу податкового кредиту ПДВ відповідно у сумі 783182,62 грн.

Відповідач зазначає, що відсутність у ТОВ «ТК «Вертус» трудових ресурсів, майна, власних основних засобів, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та отримання результатів відповідної господарської діяльності, та, як наслідок, свідчить про нікчемність укладених правочинів та відсутність наміру фактичного здійснення господарської діяльності та постачання товарів від постачальника.

У звязку з тим, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Крім того, зазначено, що сам по собі факт сплати коштів АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» та покупцями платника податків не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце.

Таким чином, відповідач робить висновок, що при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України, він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служб України повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу України» (із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.1 ст.11 вищезазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що СДПІ ВПП у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків у червні 2010 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265 (а.с.7-16).

Проведеною перевіркою встановлено, що АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» на порушення ст.4, п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизило податок на додану вартість на загальну суму 783182,62 грн.

Як зазначено в акті перевірки, при проведенні перевірки СДПІ ВПП у м. Луганську використано такі документи: документи, що знаходяться в обліковій справі підприємства, податкову декларацію АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» за червень 2010 року з додатками, копії податкових накладних, актів прийому-передачі нафтопродуктів, видаткових накладних на отримання нафтопродуктів, а саме, бензину А-76 за червень 2010 року.

Перевіркою правильності формування податкового кредиту за червень 2010 року встановлено його завищення на загальну суму 783182,62 грн. за рахунок здійснення операцій з ТОВ «ТК «Вертус».

ТОВ «ТК «Вертус» за червень 2010 року не задекларувало податкові зобовязання по взаємовідносинах з контрагентом за вказаний період, у звязку з чим, завищено податковий кредит АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» на суму 783182,62 грн. Дані декларації з податку на прибуток за 2009 рік, свідчать про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності.

В акті перевірки зазначено, що АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» здійснювало безтоварні операції без мети настання реальних наслідків, тому зазначена операція є нікчемним правочином та не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Такого висновку СДПІ ВПП у м. Луганську дійшла на підставі того, що постачальники по ланці придбання нафтопродуктів АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» не мали достатніх засобів для постачання товарів, надання послуг і виконання робіт та здійснення діяльності по причині відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, у постачальника з яким було здійснено фінансово-господарські операції та відображено у декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, що у свою чергу, унеможливлює подальший продаж АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» таких умовно придбаних товарів (робіт, послуг).

За виявлене правопорушення, згідно з п.п.«б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265 СДПІ ВПП у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0000758022/0, яким визначено АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1018137,90 грн., у тому числі: за основним платежем 783183,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 234954,90 грн. (а.с.6).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168. Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У судовому засіданні встановлено, що 18.06.2009 між АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» та ТОВ «ТК «Вертус» укладено договір № 28 на поставку нафтопродуктів (а.с.51-53).

Пунктом 3.2. договору визначено, що ціна, кількість, асортимент поставки кожної партії товару вказуються у додатковій угоді до даного договору.

До договору № 28 від 18.06.2009 між АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» та ТОВ «ТК «Вертус» укладено додатки № 49 від 01.06.2010, № 50 від 02.06.2010, № 51 від 07.06.2010, № 52 від 16.06.2010, № 53 від 17.06.2010, № 54 від 22.06.2010, № 55 від 24.06.2010, № 56 від 25.06.2010, якими визначено ціну, кількість, асортимент кожної партії товару (а.с.55, 62, 71, 80, 87, 94, 101, 110).

Продавцем - ТОВ «ТК «Вертус» надано покупцю - АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові накладні № 375 від 01.06.2010, № 378 від 02.06.2010, № 395 від 07.06.2010, № 423 від 16.06.2010, № 426 від 17.06.2010, № 440 від 22.06.2010, № 453 від 24.06.2010, № 457 від 25.06.2010 (а.с.59, 66, 75, 84, 91, 98, 105, 114).

Оглядом зазначених податкових накладних встановлено, що вони містять усі реквізити визначені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системним аналізом Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що єдиною та достатньою підставою для формування податкового кредиту є належно оформлена податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач у встановленому Законом порядку зареєстрований субєктом господарювання, знаходиться у відповідача на обліку, як платник податків, у своїй господарській діяльності позивач укладає договори з контрагентами, здійснює платежі за цими договорами.

Позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТК «Вертус», включено до складу податкового кредиту 783182,62 грн.

Врахувавши викладене, суд приходить до висновку, що АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» правомірно включено до складу податкового кредиту суму 783182,62 грн., що складається з сум податків, сплачених позивачем у звязку з придбанням товарів у ТОВ «ТК «Вертус», на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТК «Вертус».

Посилання представників відповідача на те, що угода укладена між АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» та ТОВ «ТК «Вертус» є безтоварною, судом визнається необґрунтованим, з огляду на таке.

Як встановлено у судовому засіданні, факт здійснення господарської операції, передачі товару та здійсненні оплати за нього підтверджено не тільки податковими накладними, а й сукупністю інших документів, що були предметом дослідження у судовому засіданні, а саме: договором поставки від 18.06.2009 № 28; додатками на кожну окрему партію нафтопродуктів; листами - повідомленнями ТОВ «ТК «Вертус» про відвантаження на адресу АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» нафтопродуктів із зазначенням марки, точної маси нафтопродуктів та номеру вагону-цистерни; видатковими накладними із зазначенням марки та точної маси нафтопродуктів; актами приймання-передачі нафтопродуктів з посиланнями на додаток до договору поставки від 18.06.2009 № 28, із зазначенням маси нафтопродуктів та номерів вагонів цистерн; податковими накладними із зазначенням марки та точної маси нафтопродуктів; актами приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, в яких зазначено постачальника нафтопродуктів, марку, точну масу нафтопродуктів та номери вагонів-цистерн; залізничними накладними із зазначенням дати відправлення та отримання вантажу, вантажовідправника та вантажоодержувача, марки та точної маси нафтопродуктів, платіжними дорученнями (а.с.51-116, 181-203).

Зазначені документи також були предметом дослідження при проведенні перевірки, про що зазначено в акті перевірки від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265.

Крім того, суд зазначає, що відповідач при проведенні перевірки, дійшовши висновку про безтоварність господарських операцій, мав дослідити обставини подальшої реалізації нафтопродуктів АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» своїм покупцям, зобовязати позивача провести інвентаризацію нафтопродуктів наявних у нього.

Посилання представників відповідача на те, що ТОВ «ТК «Вертус» податкову звітність по податку на додану вартість до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не подає спростовується відомостями зазначеними у акті від 31.08.2010 № 1075/08-5/23491265, складеному за результатами документальної невиїзної перевірки АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків у червні 2010 року (а.с.24-35). Так, в акті перевірки зазначено, що декларація з ПДВ ТОВ «ТК «Вертус» за червень 2010 року не була визнана як податкова (а.с.29).

Позивачем до суду надано належним чином завірену копію опису вкладення поштового направлення, корінець поштового відправлення (а.с.45,46), з яких вбачається, що ТОВ «ТК «Вертус» направлено поштою до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва оригінал декларації по ПДВ за червень 2010 року, заяву та диск з реєстром за червень 2010 року, які отримано уповноваженою особою ДПІ 22.07.2010, про що свідчить відповідна відмітка на корінці поштового відправлення.

Посилання представників відповідача на відомості викладені в акті перевірки, судом до уваги не беруться, з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем двічі проведено документальну невиїзну перевірку АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків у червні 2010 року, про що свідчать акти перевірки від 31.08.2010 № 1075/08-5/23491265 та від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265. Дослідженням цих актів встановлено, що проведеною у серпні 2010 року перевіркою, оформленою актом від 31.08.2010 № 1075/08-5/23491265, встановлено такі самі порушення, як і при проведенні перевірки у вересні 2010 року, результати якої оформлено актом від 29.09.2010 № 0000758022/0.

За результатами перевірки, оформленої актом від 31.08.2010 № 1075/08-5/23491265, податкове повідомлення-рішення не приймалося, оскільки відповідач погодився із доводами позивача викладеними у запереченнях на цей акт (а.с.36-39, 41).

Системним аналізом положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що податковій службі надано право здійснювати повторну перевірку платника податку з тих самих підстав, та за той саме період, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обовязкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обовязкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу (п.8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу»).

Таким чином, судом встановлено, що СДПІ ВПП у м. Луганську безпідставно проведено перевірку, результати якої оформлено актом від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки від 20.09.2010 № 1149/08-5/23491265 не може бути носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, оскільки цей акт складено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Пунктом 1.7 Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Дослідженням акту перевірки встановлено, що акт, у порушення вказаного Порядку, не містить виклад всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності підприємства, не містить викладення факту виявлених порушень, із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, висновки акта перевірки зроблені не на підставі первинних та інших документів, які досліджено при проведенні цієї перевірки, а є припущеннями перевіряючих, що також є порушенням зазначеного Порядку.

Порядком визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки було зазначено про те, що АТЗТ «Компанія «Айдар Ліга» здійснювало безтоварні операції без мети настання реальних наслідків, тому зазначена операція є нікчемним правочином та не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Такі висновки, на думку суду, є необґрунтованими, такими, що суперечать сукупності доказів, досліджених судом у судовому засіданні, та непідтверджені належними доказами.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представниками відповідача не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0000758022/0, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Так, деякі із встановлених ст.105 та ст.162 КАС України способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Оскільки, в даному випадку, предметом оскарження є акт індивідуальної дії податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 № 0000758022/0, суд вважає за потрібне обрати інший спосіб захисту порушеного права ніж обраний позивачем, та оскаржуване рішення визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 06 грудня 2010 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов акціонерного товариства закритого типу «Компанія «Айдар Ліга» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 29.09.2010 № 0000758022/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь акціонерного товариства закритого типу «Компанія «Айдар Ліга» (ідентифікаційний код 23491265) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 06 грудня 2010 року.

СуддяК.О. Пляшкова