Постанова № 13378804, 08.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2899/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Мікро Мет" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Спільне підприємство "Мікро Мет" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року державними податковими інспекторами був складений акт №1713/23-1/24706868/0110 від 26.03.2010 року, в якому зафіксовано порушення вимог пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0001062301/0 від 15.04.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 862316,00грн., в т.ч. основний платіж - 574877,00 грн. і 287439,00 грн. - штрафної санкції та №0001072301/0 від 15.04.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49529,00грн., в т.ч. основний платіж - 33019,00 грн. та 16510,00 грн. - штрафної санкції. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0001062301/0, №0001072301/0 від 15.04.2010 року та просить їх скасувати. Зазначає, що з ТОВ "Компанія Технополіс" і ТОВ "БІА "Укрбудкапітал" підприємство розрахувалось векселями строк сплати по яким ще не настав. Згідно умов договору з ТОВ "БК "Главбудмонтаж" оплата товару здійснюється на вимогу продавця. На час здійснення перевірки позивач не отримував такої вимоги, а про припинення діяльності контрагента дізналось лише з акту перевірки. Щодо відносин з ПП ОСОБА_1, ВАТ "Вінницяоблпаливо" та ВАТ "Кварцсамоцвіти", то позивач зазначив, що вони підтверджені всіма належними первинними документами. В ході перевірки перевіряючими було виявлено помилку позивача щодо списання сум кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), що рахувалась станом на 01.01.2007 року в сумі 50187,94 грн. Але виявивши вказану помилку бухгалтера СП "Мікро Мет" перевіряючими сума 50187,94 грн. не врахована при визначенні суми валових витрат позивача за 2009 рік. Що стосується нарахування податку на додану вартість, то вони випливають із сум валового доходу, які невизнані податковим органом по господарським операціям з ВАТ "Вінницяоблпаливо" та ВАТ "Кварцсамоцвіти" і є неправомірним. Також податковий кредит формувався на підставі податкових накладних минулих періодів, що є правильним і підтверджується реєстрами отриманих накладних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: ДПІ в м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку спільного підприємства "Мікро Мет" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, про що складений акт №1713/23-1/24706868/0110 від 26.03.2010 року.

В акті перевірки зафіксовано, що в порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 1-й квартал 2007 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Технополіс" - 163079,40 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 1-й квартал 2009 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" - 277343,20 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 4-й квартал 2009 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "БК "Главбудмонтаж" - 169942,56 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 68671,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат послуг оренди приміщення, яке не використовувалось у власній господарській діяльності СП "Мікро Мет" та, крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 43105,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат послуг оренди майна, яке не використовувалось у власній господарській діяльності СП "Мікро Мет" та, крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 689357,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат транспортних послуг, щодо яких не встановлена пов'язаність з власною господарською діяльністю СП "Мікро Мет" та які, крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства;

- пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством занижено валові доходи в сумі 586932 грн. за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

- заборгованість, яка відповідно до бухгалтерського обліку підприємства списана в сумі 20187,94 грн. відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є доходом з інших джерел.

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 13414,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості послуг, по яким не підтверджено фактичне їх придбання та відповідно використання в господарській діяльності (детально порушення вкладено в п.3.1.2 акту перевірки).

На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0001062301/0 від 15.04.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 862316,00грн., в т.ч. основний платіж - 574877,00 грн. та 287439,00 грн. - штрафної санкції та №0001072301/0 від 15.04.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) у розмірі 49529,00грн., в т.ч. основний платіж - 33019,00 грн. та 16510,00 грн. - штрафної санкції.

Суд частково погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Технополіс".

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 1-й квартал 2007 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Технополіс" - 163079,40 грн., так як у позивача рахується непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Компанія "Технополіс".

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Встановлено, що між ТОВ "Компанія "Технополіс" (продавець) та СП "Мікро Мет" (покупець) укладено договір №03/03-2003 від 03.03.2003 року згідно якого продавець продає, а покупець купує електро-побутову техніку, асортимент, кількість і ціна якої вказується в товарній накладній. Відповідно до п.5.3 вказаного договору за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись як в грошовій, так і в іншій формі, не забороненій діючим законодавством. (а.с.132 т.1).

Додатковою угодою №1 від 04.04.2003 року до договору №03/03-2003 від 03.03.2003 року сторони прийшли до згоди викласти п.5.1 договору в такій редакції: "5.1. Розрахунок за поставлений товар покупець здійснює шляхом (на свій розсуд):

- безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця;

- видачі (передачі) простого або переказного векселя."

Між СП "Мікро Мет" (покупець) та ТОВ "Компанія "Технополіс" (продавець) укладено договір №03/02-28 від 28.02.2003 року згідно якого продавець продає, а покупець купує лом і відходи чорних металів, асортимент, кількість і ціна якого вказується в накладних, оформлених належним чином. Відповідно до п.2.1 вказаного договору оплата товару здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня поставки товару покупцю, а також можливі інші форми розрахунків, які не заборонені діючим законодавством України за згодою сторін, яке оформлюється додатковою угодою до договору. Датою поставки вважати дату, вказану в накладній на товар.

Додатковою угодою №1 від 04.04.2003 року до договору №03/02-28 від 28.02.2003 року відповідно до п.2.1 договору сторони прийшли до згоди що покупець має право провести розрахунки з продавцем за поставлений товар шляхом (на свій розсуд):

- безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця;

- видачі (передачі) простого або переказного векселя.

15.09.2003 року позивач, у відповідності до умов зазначених договорів та додаткових угод видав ТОВ "Компанія "Технополіс" чотири векселі на загальну суму 195 695,29 грн. в рахунок оплати товару, отриманого від ТОВ "Компанія "Технополіс". Термін погашення вказаних векселів зазначено - 15.09.2010 року, що підтверджується актом прийому-передачи та векселями (а.с. 130-131, 136 т.1).

Оскільки векселі виписувались на непогашену частину заборгованості, то між позивачем та ТОВ "Компанія "Технополіс" було проведено звіряння взаємних розрахунків, в результаті чого було підписано відповідний акт. Згідно акту звіряння взаєморозрахунків між СП "Мікро Мет" та ТОВ "Компанія "Технополіс" заборгованість позивача перед ТОВ "Компанія "Технополіс" станом на 01.09.2003 року складала 195695,29 грн. (а.с.137 т.1).

Листом керуючого ЖФ ПАТ "Західінкомбанк" від 16.04.2010 року підтверджено, що СП "Мікро Мет" було придбано бланки векселів : 40 шт. - 20.08.2002 року, 27 шт. - 07.08.2002 року, 13 шт. - 06.08.2002 року, 10 шт. - 30.05.2002 року, 5 шт. -14.03.2002 року, 4 шт. -14.02.202 року. (а.с.129 т.1).

Згідно бухгалтерських балансів за 2007 рік, 2008 рік, 2009 року (а.с. 151-159 т.3) у позивача рахується заборгованість по векселям, що спростовує викладене на сторінці 17 акту перевірки про відсутність такої заборгованості.

Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та / або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно ст.38 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ст.75 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі простий вексель містить:

назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

зазначення строку платежу;

зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

зазначення дати і місця складання простого векселя;

підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Прості векселі, видані позивачем ТОВ "Компанія "Технополіс", відповідають зазначеним вимогам.

Статтею 77 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст.35 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Отже, строк оплати по зазначеним векселям наступає 15 вересня 2010 року, а не 15.09.2004 року, як безпідставно зазначено в акті перевірки.

Щодо посилання в акті перевірки на те, що за рішенням Господарського суду по ТОВ "Компанія "Технополіс" триває ліквідаційна процедура, то, по-перше, зазначене застереження не підтверджено належними документами.

Крім того, згідно статті 11 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Чинне законодавство щодо обігу векселів в Україні не зобов'язує векселедержателя ставити до відома векселедавця про подальшу передачу векселя третім особа. Зі змісту ст.15 Уніфікованого Закону випливає, що особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до ст.70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного (простого) векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає необґрунтованим та незаконним висновок ДПІ у м.Житомирі про те, що позивач занизив валові доходи в сумі 195695,29 грн. за 1-й квартал 2007 року і був зобов'язаний у І-му кварталі 2007 року зменшити валові витрати на суму вартості товару, отриманого від ТОВ "Компанія Технополіс", а саме на суму 1653079,40 грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "БІА "Укрбудкапітал".

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем за 1-й квартал 2009 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" - 277343,20 грн., так як у позивача рахується непогашена кредиторська заборгованість перед вказаним товариством.

Між ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" (продавець) та СП "Мікро Мет" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 07.05.2008 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві належний йому товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його. Відповідно до п.1.2 вказаного договору найменування товару: кабель ААБЛ 3х120, бувший у використанні.

Згідно п.2.1 цього договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за його вимогою.

Додатковою угодою від 04.08.2008 року до договору купівлі-продажу від 07.05.2008 року, укладеного між ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" та СП "Мікро Мет" сторони прийшли до згоди внести зміни в п.2.1 договору купівлі продажу від 07.05.2008 року і викласти в такій редакції: "2.1.Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за його вимогою, або шляхом видачі продавцю векселя (векселів) на суму вартості партії товару." (а.с.128 т.1).

Листом керуючого ЖФ ПАТ "Західінкомбанк" від 16.04.2010 року підтверджено, що СП "Мікро Мет" було придбано бланки векселів: 40 шт. - 20.08.2002 року, 27 шт. - 07.08.2002 року, 13 шт. - 06.08.2002 року, 10 шт. - 30.05.2002 року, 5 шт. -14.03.2002 року, 4 шт. -14.02.202 року. (а.с.129 т.1).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу б/н від 07.05.2008 року та додаткової угоди до нього від 04.08.2008 року, позивач придбав товар на загальну суму 332811,85 грн., в т.ч. ПДВ - 55468,65 грн. і розрахувався згідно акту прийому - передачі векселів від 15.08.2008 року з ТОВ "БІА "Укрбудкапітал" шляхом видачі п'яти векселів на загальну суму 332811,85 грн., термін погашення яких - 15.08.2013 року. (а.с.123-126 т.1).

Документами, що підтверджують факт отримання товару - є видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, факт отримання робіт, послуг - є акти прийому-передачі виконаних робіт. Зазначені документи мають бути оформлені належним чином. В акті перевірки не ставиться під сумнів товарність здійсненої господарської операції між позивачем і ТОВ "БІА "Укрбудкапітал" щодо придбання кабелю ААБЛ 3-120. До матеріалів справи долучено копії первинних документів по зазначеній операції (а.с. ............ .......т.3).

Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно ст.38 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ст.75 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі простий вексель містить:

назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

зазначення строку платежу;

зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

зазначення дати і місця складання простого векселя;

підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Прості векселі, видані позивачем ТОВ "БІА "Укрбудкапітал", відповідають зазначеним вимогам.

Статтею 77 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст.35 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Отже, строк оплати по зазначеним векселям наступає 15 серпня 2013 року, а не 1 квартал 2009 року, як безпідставно зазначено в акті перевірки.

Щодо посилання в акті перевірки на те, що ТОВ "БІА "Укрбудкапітал" припинено в зв'язку із визнанням банкрутом, то, по-перше, зазначене застереження не підтверджено належними документами.

Крім того, згідно статті 11 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Чинне законодавство щодо обігу векселів в Україні не зобов'язує векселедержателя ставити до відома векселедавця про подальшу передачу векселя третім особа. Зі змісту ст.15 Уніфікованого Закону випливає, що особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до ст.70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного (простого) векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно бухгалтерських балансів за 2007 рік, 2008 рік, 2009 року (а.с. 151-159 т.3) у позивача рахується заборгованість по векселям, що спростовує викладене на стор. 19 акту перевірки про відсутність такої заборгованості.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Щодо господарських операцій позивача з контрагентом "БК "Главбудмонтаж".

В акті перевірки зазначено, що у позивача рахується кредиторська заборгованість в сумі 203931,36 грн., яка виникла у жовтні 2008 року по ТОВ "БК "Главбудмонтаж", яке припинено у зв'язку із визнанням банкрутом відповідно до рішення Господарського суду від 13.08.2009 року. ТОВ "БК "Главбудмонтаж" в жовтні 2008 року податкові зобов'язання з ПДВ по відвантаженим товарам СП "Мікро Мет" не задекларував. На підставі викладеного податковий орган прийшов до висновку про необхідність позивачу на підставі пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшити валові витрати.

Встановлено, що відповідно до договору від 01.10.2008 року, укладеного між позивачем і ТОВ "БК "Главбудмонтаж", в жовтні 2008 року спільним підприємством отримано товар загальною вартістю 203931,36 грн., що підтверджено видатковими накладними, товаро-транспортними накладними.

Податковим органом не надано документів, які б підтверджували факт припинення ТОВ "БК "Главбудмонтаж" у зв'язку із визнанням його банкрутом та виключення з ЄДРПО, факт не декларування в жовтні 2008 року контрагентом зобов'язань по відвантаженим позивачу товарам.

Щодо застосування до зазначених операцій положення пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу зазначеної норми права встановлено, що платник податку - покупець (СП "Мікро Мет") зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості тільки за умови настання однієї із обставин:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Така ж позиція міститься і в наказі ДПА України № 346 від 11.07.2003 року "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як встановлено в судовому засіданні контрагент позивача не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, жодна сума заборгованості не визнана у порядку досудового врегулювання спорів та відсутній виконавчий напис нотаріуса з приводу стягнення заборгованості. У самому акті перевірки зазначено, що не проводилась судово-претензійна робота.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Щодо посилання податкового органу на те, що його контрагент не задекларував свої зобов'язання по ПДВ в жовтні 208 року, як на доказ неправомірності віднесення позивачем витрат по придбанню товару у ТОВ "БК "Главбудмонтаж", то Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає необґрунтованим та незаконним висновок ДПІ у м.Житомирі про те, що позивачу було необхідно зменшити валові витрати в сумі 277343,20 грн. у 1-й квартал 2009 року на суму вартості товару, отриманого від ТОВ "БК "Главбудмонтаж".

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених норм права та проведені донарахування податкових зобов'язань у відношенні господарських операцій з ТОВ "БК "Главбудмонтаж" є неправомірним.

Щодо господарських операцій позивача і ПП ОСОБА_1

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми транспортних послуг, отриманих від ПП ОСОБА_1, так як дані витрати не підтверджені товаро-транспортними накладними.

Встановлено, що між ОСОБА_1 (перевізник) та СП "Мікро Мет" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №3 від 12.01.2009 року, який регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника, в т.ч. і в міжнародному повідомленні (а.с.112 т.2).

Між ОСОБА_1 (перевізник) та СП "Мікро Мет" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №11 від 09.01.2008 року, який регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника, в т.ч. і в міжнародному повідомленні (а.с.113 т.2).

Між ОСОБА_1 (перевізник) та СП "Мікро Мет" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №5 від 17.01.2007 року, який регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника, в т.ч. і в міжнародному повідомленні (а.с.114 т.2).

У відповідності до умов зазначених договорів позивач отримував транспортні послуги, що підтверджується банківськими виписками про оплату наданих послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, товаро-транспортними накладними із зазначенням маршруту поїздки, пунктів навантаження-розвантаження товарів, перевізника, водія, автомобіля (а.с. т.2 115-250, т.3 1-91).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Отже, здійснення господарських операцій по отриманню позивачем транспортних послуг підтверджені всіма належними первинними документами, а тому нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Щодо списаної заборгованості в сумі 50187,94 грн.

В ході перевірки виявлено, що при складанні річного звіту бухгалтером було зменшено валові витрати СП "Мікро Мет" за 2009 рік на суму 50187,94 грн. замість того, щоб включити зазначену суму до валових доходів за 2009 рік.

Однак, як свідчить акт перевірки перевіряючими сума 50187,94 грн. не врахована при визначенні суми валових витрат позивача за 2009 рік. Отже, в даному випадку валові витрати позивача за 2009 рік зменшено на суму 50187,94 грн. і збільшено валові доходи за цей же рік на суму 50187,94 грн.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

У відповідності до п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Пунктом 1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає такій ознаці, як заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені правила ведення податкового обліку, згідно яких як валові доходи, так і валові витрати звітного періоду за загальним правилом збільшуються по першій події, що сталася раніше.

Правила ведення податкового обліку (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") не містить в собі норми, яка б зобов'язувала платника податку здійснювати будь-яке коригування в сторону зменшення валових витрат, які були сформовані по факту оприбуткування товарів в попередніх звітних періодах та не сплачених на протязі строків позовної давності.

На підставі викладеного, суд вважає неврахування відповідачем суми валових витрат у розмірі 50187,94 грн. при визначенні загальної бази оподаткування СП "Мікро Мет" з податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.122009 року неправомірним.

Щодо списання безнадійної кредиторської заборгованості.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідно до бухгалтерського обліку позивача встановлено списання сум безнадійної кредиторської заборгованості до валових доходів у відповідних звітних періодах (дата закінчення строку позовної давності).

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування підприємств" валовий доход включає доходи інших джерел, в тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

У відповідності з п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування підприємств" сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Пунктом 1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування підприємств" встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці ,як заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оподаткування підприємств" ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподаткованого прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватись та змінюватись лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування підприємств" встановлені правила ведення податкового обліку, згідно яких як валові доходи, так і валові витрати звітного періоду за загальним правилом збільшуються по першій події, що сталася раніше.

Правила ведення податкового обліку не містять в собі норми, яка б зобов'язувала платника податку здійснювати будь-яке коригування в сторону зменшення валових витрат, які були сформовані по факту оприбуткування товарів в попередніх звітних періодах, та не сплачених на протязі строків позовної давності.

На підставі викладеного, суд вважає висновок ДПІ у м.Житомирі про те, що СП "Мікро Мет" зобов'язане було зменшити валові витрати на суму товарів, по яких не отримано компенсації вартості і де сплинув строк позовної давності (безнадійна заборгованість), у розмірі 45037,00 грн. незаконним.

Щодо господарських операцій позивача з контрагентом ВАТ "Кварцсамоцвіти".

Встановлено, що між позивачем і ВАТ "Кварцсамоцвіти" 11.12.2000 року укладений договір оренди №02-85/00. Згідно умов договору ВАТ "Кварцсамоцвіти" передало в тимчасове платне користування на умовах оренди козловий кран ККС-10, залізничну гілку, що знаходиться на прирейковій базі Нова-Борова та інше.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору приймання - передача об'єктів, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

Згідно п.п.3.5, 3.6 даного договору при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі - приймання, підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання (а.с.21. т.1)

Додатковою угодою від 25.09.2003 року до договору оренди №02-85/00 від 11.12.2000 року, укладеного між позивачем і ВАТ "Кварцсамоцвіти", дійшли згоди про те, що термін дії договору №02-85/00 від 11.12.2000 року продовжити до 25.09.2007 року. Первинним документом, що відображає факт оренди в бухгалтерському обліку підприємств є даний договір (а.с.25 т.1).

В акті перевірки зазначено, що позивачем суми, враховані до складу валових витрат, не підтверджені належними первинними документами, не надано акта приймання майна, в ліцензіях на право здійснення господарської діяльності не внесено адресу: смт.Нова-Борова, а тому, на думку податкового органу, позивачем завищено валові витрати на суму послуг оренди, що не використовується у власній діяльності та не підтверджені первинними документами. Також, контролюючим органом, на підставі викладеного щодо валових витрат, зменшено податковий кредит на суму сплаченого ПДВ в вартості послуг оренди майна ВАТ "Кварцсамоцвіти".

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Орендоване майно за договором оренди передано спільному підприємству згідно акту від 24.10.2000 року (а.с.24 т.1)

Позивач отримав ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів у відповідні періоди, про що зазначено в акті перевірки на сторінці 25.

На підставі відповідних копій ліцензії серії АА №603498 та вищевказаного договору оренди зазначене майно використовувалось до 14.05.2007 року для заготівлі та переробки відходів та металобрухту чорних металів у відповідності до чинного законодавства.

Починаючи з 15.05.2007 року орендоване майно використовується у виробничій діяльності позивача з метою зберігання товару, який не є металобрухтом, придбаного позивачем відповідно до чинного законодавства та забезпечення проміжного вагового контролю власного металобрухту, що купляється і продається та можливістю його завантаження на території залізничної станції нова Борова у залізничні вагони з подальшим їх відправленням вантажоотримувачам відповідно до укладених договорів купівлі - продажу або поставки.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про металобрухт" та п.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України не потребують зазначення в копії ліцензії місця перевантаження, зберігання з метою накопичення транспортної партії металобрухту на території портів та залізничних станцій. На цих ділянках не дозволяється здійснювати заготівлю та переробку металобрухту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не спростовані доводи позивача щодо використання орендованого майна. Зберігання товару, який не є металобрухтом, не суперечить меті оренди згідно п.2.1. договору оренди від 11.12.2000 року.

Кошти до складу валових витрат та відповідно до податкового кредиту відносились позивачем на підставі рахунків, накладних, податкових накладних, банківських виписках (а.с.177-208 т.1, 12-55).

підпунктом 7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено порядок оподаткування операцій лізингу (оренди), а саме: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до переконання, що орендоване майно у ВАТ "Кварцсамоцвіти" використовується у господарській діяльності позивача та витрати по оплаті орендованого майна правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та сформовано податковий кредит.

Щодо господарських операцій позивача з ВАТ "Вінницяоблпаливо".

В акті перевірки зазначено, що підприємством завищено валові витрати на суму 68671 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат послуг оренди приміщення, яке не використовувалось у власній господарській діяльності СП "Мікро Мет", та крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства.

Встановлено, що між ВАТ "Вінницяоблпаливо" (орендодавець) та СП "Мікро Мет" (орендар) укладено договір оренди № б/н від 05.01.2007 року відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на мовах оренди майно орендодавця, що знаходиться за адресою: м.Калинівка - 2, вул. Коцюбинського, 58:

- заасфальтований виробничий майданчик, площею 11000 кв.м під складування - переробку металобрухту чорних та кольорових металів;

- при згоді орендодавця орендар може використовувати додаткову площу для складання і переробки металобрухту, що оформлюється відповідним доповненням до договору;

- орендодавець надає в користування під'їзну колію, залізничну естакаду L=76п/м, 30-тонні автомобільні ваги марки УЦК-1-500, завод №5883, а також санітарно побутові приміщення, площею 25 кв.м. (а.с.18-19 т.1).

ВАТ "Вінницяоблпаливо" та СП "Мікро Мет" склали акт прийому - передачі від 05.01.2007року про те, що 05.01.2007 року у відповідності до умов договору оренди №б/н від 05.01.2007 року ВАТ "Вінницяоблпаливо" передало, а СП "Мікро Мет" прийняло в користування:

- заасфальтований виробничий майданчик, площею 1000 кв.м. під складування - переробку металобрухту чорних металів;

- під'їзну колію, залізничну естакаду L=76п/м, 30-тонні автомобільні ваги марки УЦК-1-500, завод №5883, а також санітарно побутові приміщення, площею 25 кв.м. (а.с. 20 т.1).

Відповідно до ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Наданий до перевірки договір оренди від 05.01.2007 року укладений строком на п'ять років, а тому підлягав обов'язковій державній реєстрації. Однак, всупереч зазначеним вимогам Закону, договір оренди не пройшов обов'язкової державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Отже, витрати по оренді майна згідно договору від 05.01.2007 року не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту, так як цей договір в силу ч. 1 ст.220 ЦК України є нікчемним.

Однак, в акті перевірки зазначено, що підприємством за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року завищено валові витрати за надані послуги оренди згідно актів приймання-передачі на загальну суму 68671 грн. В додатку №8 до акту перевірки наведений перелік актів приймання-передачі отриманих послуг СП "Мікро Мет" від ВАТ "Вінницяоблпаливо" та безпідставно врахованих до складу валових витрат (а.с.211 т.3).

В додатку №8 загальна сума без ПДВ отриманих послуг зазначена - 68671,95 грн.

Із досліджених актів прийому-передачі встановлено, що за перевіряємий період до складу валових витрат підприємством відносились суми по оренді згідно договору від 05.01.2003 року та суми по іншим послугам, транспортним послугам згідно договору від 01.07.2003 року № ДГ-000000000001. Загальна сума отриманих позивачем інших послуг без ПДВ складає 15749 грн. (а.с.211 т.3).

Надані ВАТ "Вінницяоблпаливо" додаткові (інші) послуги підтверджуються оформленими і підписаними належним чином актами прийому - здачі виконаних робіт, податковими накладними, виписаними ВАТ "Вінницяоблпаливо" та банківськими виписками, що свідчать про оплату наданих послуг. Всі перелічені документи були надані перевіряючим ДПІ в ході перевірки.

Надання зазначених вище послуг податковими інспекторами не досліджувалось під час перевірки, а відображено в акті як послуги оренди, що є неправильним.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі викладеного суд прийшов до переконання про правильний висновок податкового органу про завищення валових витрат та податкового кредиту позивачем на суму отриманих послуг оренди від ВАТ "Вінницяоблпаливо" та безпідставне зменшення податковим органом суми валових витрат і податкового кредиту на суми отриманих інших послуг від ВАТ "Вінницяоблпаливо".

Щодо зменшення податковим органом податку на додану вартість по податковим накладним за минулі періоди.

В акті перевірки зазначено, що в пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 13414,00 грн. згідно податкових накладних минулих періодів.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року позивач отримував податкові накладні від постачальників за товар, поставлений в попередніх звітних періодах, та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, оборотно-сальдовими відомостями, деклараціями з ПДВ (а.с.152-175 т.1).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Крім того, аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбаний товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Така ж позиція висловлена у рішеннях апеляційної і касаційної інстанцій адміністративних судів та в довідці ВАС України "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

Посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Отже, зменшення суми податкового кредиту згідно податкових накладних минулих звітних періодів податковим органом проведено безпідставно.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги спільного підприємства "Мікро Мет" підлягають частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню за виключенням сум, віднесених до валових витрат і податкового кредиту щодо витрат по оренді з ВАТ "Вінницяоблпаливо".

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0001072301/0 від 15.04.2010 року в сумі 24690,00грн. нарахованих штрафних санкцій в сумі 14935,00грн. та №0001062301/0 від 15.04.2010 року в сумі 561647,00грн. нарахованих штрафних санкцій в сумі 280824,00грн.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 14 грудня 2010 р.