Постанова № 13378787, 07.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-8320/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попова О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" звернулось до адміністративного суду із вказаним позовом до державної податкової інспекції в м.Житомирі. Вказує, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" з питань правомірності відображення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року та правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2009 року в розмірі 335378 грн., за січень 2010 року в розмірі 278422 грн., про що складено акт №4678/23-2/36389529 від 16.07.2010 року. В акті перевірки зазначено, що ТзОВ "Престиж Ойл" в порушення пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2680301,00 грн., яку не включено до податкових зобов'язань лютого 2010 року його контрагентами ТОВ "Славія", ТОВ "Вест-Траст" та ВАТ "Дніпронафтопродкт". На підставі акту перевірки видане податкове повідомлення-рішення №0000902304/0 від 27.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2389380 грн., в т.ч. основний платіж - 1592920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 796460,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м.Житомирі та ДПА України в Житомирській області, однак, скарги залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг були винесені нові податкові повідомлення-рішення №0000902304/0 від 27.07.2010 року, №0000902304/1 від 30.09.2010 року та №0000902304/2 від 18.10.2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2389380 грн., в т.ч. основний платіж - 1592920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 796460,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000902304/0 від 27.07.2010 року, №0000902304/1 від 30.09.2010 року та №0000902304/2 від 18.10.2010 року та просить їх скасувати, так як вважає, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких правомірно формувало податковий кредит. Крім того вважає, що не зобов'язано контролювати звітність та діяльність своїх контрагентів.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнали, надали суду заперечення проти позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл" з питань правомірності відображення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року та правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2009 року в розмірі 335378 грн., за січень 2010 року в розмірі 278422 грн., про що складено акт №4678/23-2/36389529 від 16.07.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ "Престиж Ойл", порушено вимоги пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2680301,00 грн., яку не включено до податкових зобов'язань лютого 2010 року наступних підприємств: 5676,13 грн. по ТОВ "Славія", 2671578,32грн. по ТОВ "Вест-Траст" та 3048,47грн. по ВАТ "Дніпронафтопродкт".

На підставі акту перевірки видане податкове повідомлення-рішення №0000902304/0 від 27.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2389380 грн., в т.ч. основний платіж - 1592920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 796460,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м.Житомирі та ДПА України в Житомирській області, однак, скарги залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг були винесені нові податкові повідомлення-рішення №0000902304/0 від 27.07.2010 року, №0000902304/1 від 30.09.2010 року та №0000902304/2 від 18.10.2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2389380 грн., в т.ч. основний платіж - 1592920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 796460,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту слугував висновок ДПІ у м. Житомирі, викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 16.07.2010 року, про неможливість підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача ТОВ "Вест-Траст", ТОВ "Славія" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" у зв"язку із неподанням контрагентами податкового звіту з ПДВ за лютий 2010 року.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Факт одержання від постачальників позивача товарів (робіт,послуг), податкових накладних належним чином оформлених та складених особами, які мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь постачальників відповідачем не оспорюється.

Постачальники позивача внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ДПІ.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що неподання звітності по ПДВ контрагентами позивача не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Престиж Ойл" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми податкового кредиту.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів /робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Житомирі №0000902304/0 від 27.07.2010 року, №0000902304/1 від 30.09.2010 року, №0000902304/2 від 18.10.2010 року прийняті з порушенням вимог законодавства, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 86,158-162,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення ДПІ у м.Житомирі від 18.10.2010 року №0000902304/2 (№0000902304/0 від 27.07.2010 року, №0000902304/1 від 30.09.2010 року).

           Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

           У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 13 грудня 2010 р.