Постанова № 13378773, 30.11.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-8580/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. Вказує, що за результатами документальної невиїзної перевірки відкритого акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" щодо правових відносин з платником податків ПП "Алтея - Спецмаш" за період з 01.12.2009 року по 31.01.2010 року, державними податковими інспекторами був складений акт №606/23-01/00110177 від 18.10.2010 року. В акті зафіксовано порушення з боку Відкритого акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року, заявлену в рахунок майбутніх платежів на суму 7709,00 грн. На підставі вказаного акту Коростенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року №0000982301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 7709,00 грн. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його недійсним та просить скасувати, так як підприємство при формуванні податкового кредиту за вказаний період дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що податковим органом не можливо встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами в ланцюгу постачання, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив: інспекторами податкової служби 18.10.2010 року проведена документальна невиїзна перевірка відкритого акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" щодо правових відносин з платником податків ПП "Алтея - Спецмаш" за період з 01.12.2009 року по 31.01.2010 року, державними податковими інспекторами, про що був складений акт №606/23-01/00110177 від 18.10.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення з боку відкритого акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року, заявлену в рахунок майбутніх платежів на суму 7709,00 грн.

На підставі акту перевірки Коростенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року №0000982301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 7709,00 грн.

З висновком податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування підприємством став той факт, що ПП "Алтея- Спецмаш" (з яким ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" не мало фінансово - господарських відносин) має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абз.1 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп.7.7.2 "а" п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В даному випадку платником є ВАТ "Ушицький КБМ", яке здійснило надмірну сплату податку при придбанні товарів у ПП "Поляріс"-Нова", а не у ПП "Альей - Спецмаш", та отримало податкові накладні на підставі чого сформувало податковий кредит, який перевищив податкові зобов'язання при реалізації продукції у відповідних періодах, що привело до надмірної сплати податку на додану вартість.

В акті перевірки не ставиться під сумнів поставка товару, сплата позивачем коштів за отриманий товар, відсутні зауваження щодо оформлення первинних документів.

З наведених законодавчих приписів встановлено, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Отже, неможливість перевірити постачальника безпосереднього продавця товару позивачу чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою у відмові щодо відшкодування зазначеного податку покупцю, який сформував суму до відшкодування ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю ПП "Поляріс-Нова".

Відтак власне неможливість здійснити перевірку чи відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум бюджетного відшкодування відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надав. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст.1, пп.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000982301/0 від 27.10.2010 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

повний текст постанови виготовлений 06.12.2010 року