Рішення № 133786431, 29.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13916/25

н/п 2/953/1185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді- Шаренко С.Л.,

при секретарі- Реуцькій Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Київського районного суду м. Харкова позовну заяву Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій,

УСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року представник позивача КП «Житлокомсервіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно заборгованість за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2007 по 01.11.2025 у сумі 42 356,02 гр. Також представник позивача просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 гр.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій які надає позивач. Відповідачі тривалий час не здійснювали оплату наданих послуг, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.01.2007 по 01.11.2025 в загальній сумі 42 356,02 гр. Добровільно борг, що утворився за відповідачами, не був оплачений, тому представник позивача звернувся до суду з позовом.

23.01.2026 відповідачами надано відзив на позовну заяву в якому зазначено що відповідачі вважають позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідачі заявляють про застосування позовної давності до вимог за період, що перевищує три роки до моменту звернення до суду. Відповідачі стверджують, що неодноразово ініціювали укладення договору проте КП «Житлокомсервіс» відмовляло у цьому, таким чином за відсутності укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а також за відсутності доказів фактичного надання послуг, у позивача відсутні підстави для нарахування буд-якої плати. Відповідачі наполягають, що за відсутності документів, що засвідчують статус Позивача як управителя будинку, позивач не має права нараховувати плату. Відповідачі наполягають, що Позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу фактичного надання послуг відповідачам. Відповідачі заявляють про неможливість примусового включення громадянина до публічного договору, а відмова Позивача в задоволенні прохання Відповідачів укласти з ними індивідуальний договір свідчить про відсутність згоди (акцепту) з боку Відповідачів на умови Позивача. Окремо Відповідачі заявляють про нікчемність односторонньої зміни тарифів, оскільки це суперечить п. 3? розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чинном вважають, що правові підстави для нарахування боргу у розмірі 42356, 02 гр. відсутні, а сам розрахунок не підтверджений.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, позовну заяву, відзив на позовну заяву відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 № 69/06 створено Комунальне підприємство «Жилкомсервіс».

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні КП «Житлокомсервіс».

Відповідно до довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 12.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Частиною 2 статті 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктами 1, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлені обов`язки співвласників забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Правовідносини, що існували між відповідачами та позивачем до 01.05.2019 були врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, а саме:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає обов`язок управителя забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами (п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 1875-IV).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України між КП «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відповідачем, як споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, був укладений публічний договір про надання житлово- комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 № 95/1 із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках (надалі - «Публічний договір»).

Згідно п. 22 публічного договору про надання житлово-комунальних послуг договір укладається строком на 3 роки і вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення дії його терміну однієї зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору.

Тобто, Публічний договір є чинним на момент звернення до суду з даною позовною заявою, а співвласники багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , перебувають у договірних відносинах з КП «Житлокомсервіс» і повинні здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифу.

Згідно з вимогами ст. 633 ЦК України, публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Виходячи з вимог зазначеної статті ЦК України перелік послуг по яким може бути укладено публічний договір не є вичерпним.Крім того, публічний договір передбачає обов`язковість однакових умов для всіх споживачів крім пільговиків, що не може бути розцінено як порушення закону. Навпаки, гарантує та закріплює Конституційне право громадян (споживачів), передбачене ст. 21 Конституції України.

01.09.2019 в дію введено Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9.11.2017 №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII визначено порядок укладення договорів про надання послуг управління багатоквартирним будинком. Так, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках», рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики (ч. 7 ст. 10 Закону).

Протокол про обрання управителя співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_2 до КП «Житлокомсервіс» не надходив, таким чином підстави для укладення типового договору про надання послуг управління багатоквартирним будинком за формою, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 відсутні.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З наведеного вище вбачається, що відповідачі є споживачами житлових послуг, що надаються Позивачем.

Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Відповідно дост. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Нарахування за надані Позивачем послуги здійснюються відповідно до встановлених тарифів органом місцевого самоврядування тарифу.

Щодо доведення до відома тарифів на послугу з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території, суд зазначає, що Відповідно до абз. 7 п. 2.4. Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, що затверджений наказом Мінрегіону від 30.07.2012 № 390, зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування, веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них.

Відповідно до п. 2.6. Порядку № 390 способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком. Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Рішення Харківської міської ради щодо встановлення / корегування тарифів КП «Житлокомсервіс» були опубліковані у газетах «Харьковские известия» та «Слобода», а також опубліковано у Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради (https://doc.city.kharkov.ua ). Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011р. № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (з подальшими змінами) затверджено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з економічно обґрунтованими витратами підприємств-виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

У зв`язку з укладанням договорів між мешканцями житлових будинків та КП «Харківводоканал», КП «ХТМ» з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання (згідно з Законом України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги») КП «Житлокомсервіс» припинило нарахування по вказаним послугам з 01.05.2022р. та з 01.07.2022р. відповідно.

Отже, позивач виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, перелік яких затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.01.2012 № 39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»), № 318 «Про корегування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова від 11.05.2018.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що послуги позивачем в зазначеному будинку надаються постійно та за тарифами, які встановлені уповноваженими органами, в той же час відповідачі від надання зазначених послуг не відмовлялася, будь-яких актів/претензій щодо неналежної якості послуг або відсутності послуг не надсилали. Таким чином, житловий об`єкт забезпечується діями позивача відповідними послугами, а відповідачі, які зареєстровані в зазначеному житловому приміщенні, користуються житлово-комунальними послугами, наданими позивачем, є їх споживачами.

Виходячи з викладеного, відповідачі повинні виконувати обов`язок по оплаті наданих послуг, а тому суд погоджується з доводами позивача.

Таким чином, суд враховує, що факт порушення відповідачами зобов`язань щодо своєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг КП «Житлокомсервіс» підтверджена матеріалами справи.

Всі заперечення відповідачів є необгрунтованими та спростовуються фактичними обставинами спірних правовідносин та вищевикладеними положеннями чинного законодавства.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів за період з 01.01.2007 по 01.11.2025 у сумі 42356,02 гр.

У відзиві на позов відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїни (в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX) було встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії», а згідно із редакцією закону, що діяла з 30.01.2024 на підставі Закону від 08.11.2023 № 3450-IX: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, було зупинено на строк дії такого стану.

Тож, перебіг строків позовної давності було призупинено з 2 квітня 2020 року на період карантину та з 17 березня 2022 року на час воєнного стану.

Законом України № 4434-ІХ, який набрав чинності 4 вересня 2025 року, виключено з Цивільного кодексу пункт, що зупиняв ці строки.

З урахуванням вищенаведених положень чинного закондавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період до липня 2017 р. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

Як встановлено судом, КП «Житлокомсервіс» з липня 2017 року по теперішній час надавались послуги з утримання багатоквартиного будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_1 , які відповідачі отримували та повинні оплатити.

З довідки про нарахування та оплату житлово - комунальних послуг по АДРЕСА_1 вбачається, що у спірний період підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг не здійснювалася, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за період з 02.07.2017 по 01.11.2025 (в межах позовної давності) в розмірі 27497,96 гр. (43 922,96 - 16425,00 = 27497,96(де 43 922,96 сума заборгованості станом на 01.12.2025 , 16425,00 сума заборгованості станом на 01.07.2017, різниця між ними складає суму заборгованості за вказаний період) яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог. При звернені до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 гр. Позов задоволено частково, а саме на 64,92%(27497,96/42356,02*100%), судовий збір підлягає стягненню у розмірі 1965,78гр (3028 гр*64,92%), по 982,89 гр з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 150, 156, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, ЄДРПОУ 34467793) заборгованість за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій за період з 02.07.2017 по 01.11.2025 у розмірі 27 497 (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто сім) гр. 96 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, ЄДРПОУ 34467793) судовий збір, пропорційно до задоволених у вимог у розмірі 1965,78 гр. по 982 гр. (дев`ятсот вісімдесят дві) гр 89 коп з кожного.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Суддя С.Л. Шаренко