Постанова № 13378630, 22.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 р. справа № 2а-23891/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «Молочна дистрибьюція - Донецьк»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень рішень

за участю представників сторін

від позивача: Азарова Л.Ю. за дов.

від відповідача:. Сергієнко А.І. за дов.

ВСТАНОВИВ

Позивач, дочірнє підприємство «Молочна дистрибьюція - Донецьк» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень від 05.10.2009 року № 0001532340/2 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та від 05.10.2009 року № 0001522340/2 з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, ним здійснювалась реалізація товару на імя фізичної особи ОСОБА_1 (без імені та по батькові) на протязі 2007 2008 років на загальну суму 17093480 грн. 99 коп. Підтвердженням договірних відносин з Сініциним позивач вважає надходженням від цієї фізичної особи грошових коштів на його розрахунковий рахунок з визначенням різних прізвищ, однак, як зазначає позивач, всі ці кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за відвантажені товари цій фізичній особі. Таким чином, позивач зазначає, що заниження валового доходу та бази оподаткування податком на додану вартість з його боку не мало місце.

Що стосується завищення валових витрат, то позивач зазначає, що витрати на встановлення охоронної сигналізації, на оплату послуг по продажу товарів ТОВ «ТД «Амстор» та сервісне обслуговування компютерної техніки були використані у господарській діяльності позивача та підтверджуються належними первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення та вважає, що ним правомірно встановлені порушення під час проведення перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна дистрибьюція - Донецьк» є юридичною особою, зареєстроване 02.10.2002 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, 23.07.10 було здійснено зміна найменування юридичної особи з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєвропродукт» на товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна дистрибьюція - Донецьк», індивідуальний код юридичної особи 32173197.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька (відповідач) була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 12.05.09 № 1118/23-2/32173197, в якому було встановлене порушення п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 , статті 5, пп.8.7.1 п.8.7 статті 8, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та п. 3.1 статті 3, пп. 7.3.1, п. 7.3 пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

21 травня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000852340/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6410932,7 грн., з яких 3582969 грн. основний платіж та 2827963,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000842340/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5173774,5 грн., з яких 2728327 грн. основний платіж та 2445447,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні податкові повідомлення рішення прийняті на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Заниження податку на прибуток спірним податковим повідомленням рішенням виявлено на підставі підпунктів п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 , статті 5, пп.8.7.1 п.8.7 статті 8, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки передбачено, що порушення повноти декларування податку на прибуток позивачем допущено за чотирма господарськими операціями:

1) позивачем занижено валовий доход на загальну суму 12903415 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 року - на 2090583 грн., за І квартал - 2104333 грн., ІІ квартал - 2119583 грн., ІІІ квартал - 3000583 грн. та IV квартал 2008 року - 3588333 грн., внаслідок не віднесення до складу валового доходу отриманих сум оплат за товари, що підлягають продажу на адресу покупця «ОСОБА_1» за видатковими накладними у жовтні-грудні 2007 року та 2008 рік на загальну суму 17093480 грн. 99коп.

2) позивачем до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2008 року неправомірно віднесені витрати по придбанню та монтажу системи АПС та СО2 у ТОВ СПТО «Охрана» у сумі 12903 грн. 37 коп

3) позивачем до складу валових витрат неправомірно віднесено суми винагород з реалізації товарів, які є власністю ТОВ «ТД Амстор» та які не повязані з господарською діяльністю позивача, у сумі 1140382 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 року 190137 грн., І квартал 172392 грн., ІІ квартал - 196566 грн., ІІІ квартал 325193 грн. та IV квартал 2008 року 256094 грн.

4) позивачем до складу валових витрат віднесені витрати (роботи по сервісному та технічному обслуговуванню компютерного обладнання), використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними первинними документами, у загальній сумі 270000 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 року 54000 грн., І квартал 54000 грн., ІІ квартал 54000 грн., ІІІ квартал 54000 грн. та IV квартал 2008 року 54000 грн.

Також позивачем здійснено завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 5177 грн., у тому числі: за ІІ квартал - на 1558 грн., ІІІ квартал - 1868 грн. та IV квартал 2008 року - 1751 грн. Позивачем збільшено балансову вартість основних фондів 2 групи на суму поліпшення у І кварталі 2008 року на 24930 грн. 39 коп. та ІІ кварталі 2008 року - на 6511,0 грн., яка також віднесена до складу валових витрат у першому та другому кварталах 2008 року.

В результаті зазначених порушень встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3582969 грн., у тому числі: за IV квартал 2007 року - на 583680 грн., за І квартал - на 582682 грн., за ІІ квартал - на 592926 грн., за ІІІ квартал - на 848636грн. та IV квартал 2008 року на 975045 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського районного суду міста Донецька від 30 квітня 2010 року по справі № 1п-77/10 встановлені певні обставини, а саме постачання молочної продукції на адресу вигаданих фізичних осіб з прізвищем «ОСОБА_1» та «Сініцина» не здійснювались, фактично зазначені грошові кошти були сплачені іншою особою ОСОБА_3, який діяв за попередньою домовленістю з директором позивача з метою ухилення від оподаткування.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу щодо встановленого порушення позивачем заниження валового доходу на загальну суму 12 903 415 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 року - на 2090583 грн., за І квартал - 2104333 грн., ІІ квартал - 2119583 грн., ІІІ квартал - 3000583 грн. та IV квартал 2008 року - 3588333 грн., внаслідок не віднесення до складу валового доходу отриманих сум оплат за товари, що підлягають продажу на адресу покупця «ОСОБА_1» за видатковими накладними у жовтні-грудні 2007 року та 2008 рік на загальну суму 17093480 грн. 99коп.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону 334 встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N996-XIV, із змінами і доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N168/704) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону 334 визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до підпункті 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону 334 визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону).

Судом встановлено, що позивачем у ІІІ кварталі 2008 року віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню та монтажу системи АПС та СО2 у ТОВ СПТО «Охрана» у сумі 12 903 грн. 37 коп. (декларація з податку на прибуток за ІІІ квартал 2008 року від 02.10.2008 року). Відповідно до рахунку від 1 вересня 2008 року № 185/09-01, виписаного ТОВ СПТО «Охрана» на адресу позивача, вартість монтажу системи АПС та СО2 складає 15484,04 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2580,67 грн. згідно договору № М 81/09. Позивачем та ТОВ СПТО «Охрана» складений акт приймання виконаних робіт монтажу системи АПС та СО2, який є додатком 2 до договору від 01.09.08 № М 81/09.

Податковим органом зазначено, що придбання та монтаж системи АПС та СО2 позивачем віднесено до складу основних фондів.

Суд зазначає, що віднесення охоронної системи до складу основних фондів повинно було бути здійснено позивачем після вводу в експлуатацію цієї системи. Позивачем суду не надано рахунку 63 «розрахунки з постачальниками» при придбанні цієї системи з подальшим віднесенням цих витрат на рахунки 152 «незавершене виробництво» та рахунок 10 «основні фонди». Матеріали справи містять акт № 1 на монтаж системи АПС та СО2 та акт № 2 на пусконаладчі роботи цієї системи, які не містять підписів посадових осіб сторін за договором та не скріплені печатками зазначених юридичних осіб. Також позивачем суду не надано договору від 01.09.08 № М 81/09, на виконання якого були здійснені господарські операції та віднесення сум за ними до складу валових витрат.

Таким чином, суд погоджує висновки податкового органу щодо завищення валових витрат позивачем у сумі 12 903 грн. 37 коп. за ІІІ квартал 2008 року.

Судом встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесені суми винагород ТОВ «ТД «Амстор» з реалізації товарів у сумі 1140382 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 року 190137 грн., І квартал 172392 грн., ІІ квартал - 196566 грн., ІІІ квартал 325193 грн. та IV квартал 2008 року 256094 грн.

Між Позивачем (Постачальник) та ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (Покупець) було укладено договір постачання №1726 від 06.12.06, згідно з пп.1.1 та 1.2 якого: Постачальник зобовязується поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість; право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Відповідно до умов додаткових угод №2 від 06.12.06 «Додаткові умови постачання товару до Договору постачання №1726 від 06.12.2006р.», №3 від 27.12.07 «Додаткові умови постачання товару до Договору постачання № 1726 від 06.12.2006р.» та без номеру від 01.10.08, Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати, зокрема, наступних сум винагород за введення нової позиції замість старої, за введення нового найменування товару, за місце в каталозі, за розміщення брендової стійки тощо.

Податковим органом під час перевірки встановлено, що списання товарів при їх реалізації відбувається за датою, яка зазначена у товарній накладній, та зроблено висновок, що на момент надання послуг ТОВ «ТД Амстор» (згідно з додатковими умовами до договору) позивач не є власником товарів, по яким надаються послуги. Крім того, податковим органом встановлено, що надані до перевірки акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) складені з порушенням пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», саме у первинних документах відсутнє найменування введених товарів, інформація про конкретні види інформаційних та інших послуг, наданих Замовнику, їх вимірниках та обсягу.

Суд погоджує висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат сум, які не повязані з господарською діяльністю позивача, у сумі 1140382 грн., оскільки на момент сплати послуг за реалізацію товарів, зазначені товари були власністю ТОВ «ТД Амстор» та такі витрати не повязані з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесені витрати (роботи по сервісному та технічному обслуговуванню компютерного обладнання), у загальній сумі 270000 грн., в тому числі: за IV квартал 2007 року 54000 грн., І квартал 54000 грн., ІІ квартал 54000 грн., ІІІ квартал 54000 грн. та IV квартал 2008 року 54000 грн.

Між Позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договори від 01.02.07 №5 від 02.01.08 №8. Згідно з умовами зазначених договорів (пп.1.2) роботи по технічному обслуговуванню обладнання включають, зокрема: щомісячне обслуговування обладнання по графіку без виклику Замовника; експертиза, тестування та перевірка функціонування всіх модулів, вузлів та деталей машин та обладнання, відповідно технічної документації виробника; регулювання, необхідність якого виникає у процесі експлуатації обладнання тощо. Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підприємцем ОСОБА_4 виконані роботи із сервісного обслуговування оргтехніки.

Податковим органом встановлено, що зазначені акти складені з порушенням пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а саме: у первинних документах відсутнє найменування обладнання, що обслуговувалось, інформація про конкретні види робіт, наданих Замовнику, їх вимірниках та обсягу.

Суд зазначає, що Позивачем під час розгляду справи не надано переліку компютерного обладнання, яке знаходилось на балансі позивача та сервісне обслуговування якого було здійснено підприємцем ОСОБА_4 Окрім цього, позивачем не доведено конкретні види робіт, наданих позивачу, їх вимірники та обсяги. Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за період січень 2007 року грудень 2008 року по субрахунку необоротні активи, розгорнуте сальдо складає 187 432,90 грн., з яких компютерне обладнання складає 82547,62 грн., з урахуванням отриманих послуг по сервісному обслуговуванню на суму 270 000,00 грн., що у три рази перевищує вартість компютерної техніки, яка у 2007-2008 роках знаходилась на балансі позивача. Таким чином, суд погоджує висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат сум, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними первинними документами, у загальній сумі 270000 грн.

Заниження податку на додану вартість спірним податковим повідомленням рішенням виявлено на підставі підпунктів 3.1 статті 3, пп. 7.3.1, п. 7.3 пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі-Закон 168).

Податковим органом під час проведення перевірки та визначенні податкових зобовязань з податку на додану вартість встановлено їх заниження на загальну суму 2580684 грн., у тому числі: за 2007 рік на 418116 грн., з них за жовтень 137283 грн., листопад 134833 грн. і грудень 146000 грн., за 2008 рік на 2162568 грн., з них за січень 116450 грн., лютий 176167 грн., березень 128250 грн., квітень 147750 грн., травень 125500 грн., червень 150667 грн., липень 171000 грн., серпень 182867 грн., вересень 246250 грн., жовтень 227500 грн., листопад 200667 грн., грудень 289500 грн.

В порушення пункту 3.1 статті 3 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкових зобовязань не включено податок на додану вартість з сум оплат, отриманих від фізичних осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5) на банківській рахунок підприємства як сплата за товар, що підлягає продажу, за жовтень-грудень 2007 року та 2008 рік в загальній сумі 2580684 грн.

За результатами перевірки питання повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму 147643 грн., у тому числі: за 2007 рік - на 27485 грн., з них за жовтень на 18532 грн., листопад 700 грн. і грудень - 8253 грн., за 2008 рік на 120158 грн., з них за січень 6373 грн., лютий - 30036 грн., березень 1800 грн., квітень 26055 грн., травень 12796 грн., червень 60 грн., липень 5630 грн., серпень 19450 грн., вересень 6605 грн., листопад 10697 грн. та грудень 656 грн.

В порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону 168 підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню послуг від ТОВ «ТБ «Амстор», які не призначаються для використання у господарській діяльності.

Внаслідок зазначених порушень встановлено завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 16123 грн., у тому числі за січень - на 9321 грн. і лютий 2008 року - на 6802грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 2728327 грн., у тому числі за 2007 рік на 431303 грн., з них за жовтень 155815 грн., листопад 135533 грн. і грудень 139955 грн., за 2008 рік на 2297024 грн., з них за січень 127800 грн., лютий - 208722 грн., березень 136852 грн., квітень 173805 грн., травень 138296 грн., червень 150727 грн., липень 176630 грн., серпень 202317 грн., вересень 252855 грн., жовтень - 227500 грн., листопад 211364 грн., грудень 290156 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Під час розгляду справи було встановлено, що зазначене порушення полягає у тому, що позивачем до складу податкових зобовязань не включено податок на додану вартість з сум оплат, отриманих від фізичних осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5) на банківській рахунок підприємства як сплата за товар, що підлягає продажу, за жовтень-грудень 2007 року та 2008 рік в загальній сумі 2580684 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність дій позивача під час визначення податкових зобовязань з податку на прибуток, а саме заниження позивачем валового доходу на загальну суму 12 903 415 грн. за спірною операцією з сум оплат, отриманих від фізичних осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5) на банківській рахунок підприємства як сплата за товар, що підлягає продажу, суд погоджує висновки податкового органу щодо не включення позивачем податку на додану вартість з сум оплат, отриманих від фізичних осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5) на банківській рахунок підприємства як сплата за товар, що підлягає продажу, за жовтень-грудень 2007 року та 2008 рік в загальній сумі 2580684 грн. та правомірність нарахування податку на додану вартість у зазначеній сумі.

Також відповідачем було встановлено, що виключивши суму зі складу валових витрат, повязаних зі здійсненням господарської діяльності, які досліджувались при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення у даному рішенні, позивач безпідставно сформував частину податкового кредиту у розмірі 147643, 00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність формування валових витрат позивачем за господарською операцією з ТОВ «ТД «Амстор» при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення у даному рішенні, правила включення сплачених за наслідками здійснення спірних господарських операцій сум податку на додану вартість відповідно до приписів пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не дотримані, що обумовлює неправомірність віднесення сум за цією господарською операцією до складу податкового кредиту у розмірі 147643,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, та судові витрати не підлягають присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 163, 165 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Молочна дистрибьюція - Донецьк» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень від 05.10.2009 року № 0001532340/2 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 6410932,70 та від 05.10.2009 року № 0001522340/2 з податку на додану вартість у розмірі 5173774,50 відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 27 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.