Постанова № 13378338, 16.12.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 рокуСправа № 2а-2828/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Пігулі І.Ю.,

за участю представника позивача Лошака В.О.,

представників відповідача Сахарчука А.А., Мельничука М.В.,

прокурора Рибака А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2010 року №0000762399/3,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс» (далі ТзОВ «Мавекс», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №0000762399/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Мавекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, якою встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що складено акт №550/2399/30555833 від 15.02.2010 року. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 27.02.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000762399/0, яким ТзОВ «Мавекс» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2372005грн. 60 коп. (у тому числі за основним платежем 1248424грн. 00коп., за штрафними санкціями 1123581грн. 60коп.).

Податкове повідомлення-рішення від 27.02.2010 року позивач оскаржив в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної та повторних скарг позивача приймалися рішення, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги без задоволення. Після прийняття рішення Державною податковою адміністрацією України (ДПА України) про результати розгляду повторної скарги, Луцькою ОДПІ прийняте та надіслане ТзОВ «Мавекс» податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №0000762399/3. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

В акті перевірки №550/2399/30555833 від 15.02.2010 року податковим органом зроблені висновки про завищення ТзОВ «Мавекс» в першому кварталі 2009 року валових витрат на суму 4993696грн. 00коп. через віднесення до їх складу відсотків за користування кредитними коштами, які нараховувалися платником податків в періоді, що не підлягав перевірці, та обліковувалися на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Позивач зазначає, що попередньою перевіркою податкового органу, яка проводилася за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, було підтверджено наявність нарахованих ТзОВ «Мавекс» та сплачених банку процентів за користування кредитними коштами, які станом на 30.06.2008 року не віднесені до складу валових витрат та рахувалися на рахунку бухгалтерського обліку 39 «Витрати майбутніх періодів». Такі витрати в розмірі 4993696 грн. 00 коп. у межах строку давності, визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач включив у податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2009 року, а тому вважає, що не порушив вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, під час розгляду первинної скарги позивача податковим органом було проведено з даного питання додаткову позапланову виїзну перевірку, про що складено акт №2630/2399/30555833 від 07.05.2010 року, в якому порушень щодо порядку формування валових витрат в першому кварталі 2009 року не встановлено. В рішенні №9573/10/25-006 від 20.05.2010 року про результати розгляду первинної скарги висновки додаткової перевірки до уваги не взяті. Крім того, під сумнів поставлене цільове використання ТзОВ «Мавекс» кредитних коштів та їх звязок з господарською діяльністю, доцільність, економічна вигода від укладеної кредитної угоди. З такою позицією Луцької ОДПІ позивач також не погоджується, оскільки помилок в бухгалтерському та податковому обліку допущено не було, витрати на суму 4993696 грн. 00коп. по сплаті відсотків за користування кредитними коштами правомірно відображені в податковій декларації з податку на прибуток в першому кварталі 2009 року. Позивач просить визнати нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.10.2010 року №0000762399/3.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив, що кредитний договір було укладено для поповнення обігових коштів протягом 2007-2008 років та придбання пального (нафтопродуктів), роздрібна торгівля якими є основною діяльністю ТзОВ «Мавекс». Кредитні кошти використані товариством в межах господарської діяльності і при проведенні планових виїзних перевірок за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року та за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року у відповідача не виникало сумнівів щодо цільового використання таких кредитних коштів. Понесені позивачем валові витрати на сплату відсотків за користування кредитом підтверджені кредитним договором, платіжними дорученнями на перерахування коштів. Представник позивача просить визнати нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.10.2010 року №0000762399/3.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 11.11.2010 року (т.1,а.с.89-90), та пояснили, що за результатами планової виїзної перевірки (акт перевірки №550/2399/30555833 від 15.02.2010 року) встановлено порушення ТзОВ «Мавекс» підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в першому кварталі 2009 року на суму 1248424грн. 00коп. Позивачем зайво віднесено до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 4993696грн. 00коп., які нараховувалися ТзОВ «Мавекс» у періоді, що не підлягав перевірці. В бухгалтерському обліку позивача відображено нарахування відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 8901532грн. 19коп., частина з них в сумі 3907836грн. 14 коп. була включена до складу валових витрат за четвертий квартал 2007 року, залишок в розмірі 4993696грн. 05коп. рахувався станом на 30.06.2008 року по бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». При проведенні додаткової перевірки (акт №2630/2399/30555833 від 07.05.2010 року) встановлено відповідність формування валових витрат згідно з вимогами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджено правомірність включення до їх складу витрат по сплачених відсотках за користування кредитними коштами в сумі 4993696 грн. 00 коп. Проте ДПА у Волинській області листом від 03.06.2010 року №3351/7/23-211 повідомило, що висновки акту №2630/2399/30555833 від 07.05.2010 року є неправомірними, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні справи. Крім того, вказані витрати ТзОВ «Мавекс» відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року, повинно було відобразити або в уточнюючому розрахунку за 2008 рік, або у податковій декларації в 2008-2009 роках у відповідному рядку 05.2 як самостійно виявлена помилка за результатами минулих податкових періодів. У висновках додаткової перевірки також відсутня інформація щодо цільового використання кредитних коштів, тобто яким чином кредитні кошти повязані з веденням господарської діяльності і яку економічну вигоду принесли товариству. Представники відповідача просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні прокурор, який вступив у справу за своєю ініціативою відповідно до поданого повідомлення від 23.11.2010 року №05-1208вих. (т.1,а.с.197), адміністративний позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях Луцької ОДПІ, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Мавекс» є субєктом господарської діяльності, зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1,а.с.78), з 08.09.1999 року взято на облік як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №952 від 01.10.2007 року (т.1,а.с.79).

Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Мавекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №550/2399/30555833 від 15.02.2010 року (т.1,а.с.11-33). Перевіркою встановлено завищення валових витрат за перший квартал 2009 року в розмірі 4993696грн. 00коп. через включення до їх складу відсотків за користування кредитними коштами, які нараховувалися позивачем у періоді, що не підлягає перевірці. За період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року відсотки нараховані (сплачені) банку за користування кредитними коштами становлять 3523144грн. 00коп., які обліковані по бухгалтерському обліку на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Станом на 01.01.2009 року по даному рахунку відображено витрати по сплачених (нарахованих) відсотках у розмірі 8516840грн. 00коп., частину з них в сумі 4993696грн. 05коп. позивачем віднесено до складу валових витрат у лютому 2009 року. ТзОВ «Мавекс» не надано для перевірки документів, на підставі яких нарахування відсотків у розмірі 4993696грн. 00коп. відноситься до періоду, що перевіряється. В акті перевірки від 15.02.2010 року з посиланням на підпункт 5.3.9 пункту 5.3, пункт 5.5 статті 5, статтю 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток на суму 1248424грн. 00коп.

27.02.2010 року на підставі акту перевірки №550/2399/30555833 від 15.02.2010 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000762399/0, яким ТзОВ«Мавекс» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2372005грн. 60коп., у тому числі за основним платежем 1248424грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1123581грн. 60коп. (т.1,а.с.34), та яке в подальшому було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Луцької ОДПІ №9573/10/25-006 від 20.05.2010 року (т.1,а.с.80-84), ДПА у Волинській області №3904/10/25-006 від 30.07.2010 року (т.1,а.с.58-62) та ДПА України №10289/6/25-0115 від 06.10.2010 року (т.1,а.с.68-69) первинна та повторні скарги ТзОВ «Мавекс» залишені без задоволення, суми податку на прибуток, визначені у первинному податковому повідомленні-рішенні, залишені без змін. Луцькою ОДПІ в подальшому були винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене, зокрема, після прийняття рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги позивача, Луцькою ОДПІ прийнято та надіслано ТзОВ «Мавекс» податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №0000762399/3 (т.1,а.с.70).

Судом також встановлено, що рішенням Луцької ОДПІ від 12.04.2010 року №7080/10/25-006 про продовження строку розгляду первинної скарги призначено проведення позапланової виїзної додаткової перевірки позивача з питань правомірності формування валових витрат в першому кварталі 2009 року по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 4993696грн. 00коп. (т.1,а.с.38-40). В акті №2630/2399/30555833 від 07.05.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мавекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року» в розділах 3.1.2 «Валові витрати» та 4 «Висновок» вказано, що додатковою позаплановою перевіркою повноти визначення валових витрат ТзОВ «Мавекс» за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року не встановлено їх завищення (т.1,а.с.41-51).

Такі висновки додаткової перевірки при прийнятті рішень про результати розгляду первинних та повторних скарг позивача при адміністративному оскаржені податковим органом не враховані. Крім того, в таких рішеннях та запереченні проти адміністративного позову податковий орган додатково обґрунтовує свою позицію посиланням на вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за№271/7592, згідно з якими позивач повинен був відобразити валові витрати за користування кредитними коштами або в уточнюючому розрахунку за 2008 рік, або у податковій декларації протягом 2008-2009 років у відповідному рядку 05.2 як самостійно виявлена помилка за результатами минулих податкових періодів. Луцька ОДПІ також зазначила, що у висновках додаткової перевірки не досліджено цільове використання кредитних коштів, що в сукупності з наведеними вище обставинами свідчить про порушення порядку формування валових витрат та заниження податку на прибуток позивачем.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями визначені в підпункті 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо правомірності формування валових витрат, звязку понесених витрат по виплаті процентів за користування кредитними коштами з господарською діяльністю позивача, порядку їх відображення в податковій звітності.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач Луцька ОДПІ не довела правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки акту перевірки №550/2399/30555833 від 15.02.2010 року про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, з огляду на таке.

Відповідно до статуту ТзОВ «Мавекс» позивач здійснює різні види діяльності (т.1,а.с.211-223), основною з яких є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, що також підтверджується довідкою АА №032889/78 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою 23.01.2009 року Головним управлінням статистики у Волинській області Державного комітету статистики України (т.1,а.с.224).

01.12.2005 року позивач (позичальник) уклав кредитний договір №4827 з Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15000000грн. 00коп. (т.1,а.с.159-161), до якого вносилися зміни додатковими угодами від 18.01.2006 року, 16.06.2006 року, 02.04.2007 року, 08.10.2007 року, 25.12.2007 року, 05.02.2008 року (т.1,а.с.162-169). Відповідно до пунктів 1.1.3, 3.1 вказаного кредитного договору кредит надавався на фінансування поточної діяльності підприємства, за користування кредитом передбачалася сплата відсотків.

01.10.2007 року позивач (позичальник) уклав кредитний договір №5770 з Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15000000грн. 00коп. (т.1,а.с.170-174), до якого вносилися зміни додатковими угодами від 01.10.2007 року, 25.12.2007 року, 05.02.2008 року, 28.03.2008 року, 30.04.2008 року, 05.05.2008 року, 02.02.2009 року (т.1,а.с.175-182). Відповідно до пунктів А2, А7 вказаного кредитного договору кредит надавався на фінансування поточної діяльності підприємства, за користування кредитом передбачалася сплата відсотків.

Отримані у кредит кошти були використані позивачем для закупівлі нафтопродуктів та проведення розрахунків з постачальниками, про що, зокрема, надано суду відповідні журнали бухгалтерських проводок ТзОВ «Мавекс» по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року (т.1,а.с.183-191).

За користування кредитними коштами позивачем були нараховані (сплачені) банку відсотки в розмірі 8516839грн. 53коп., з яких 4993696грн. 05коп. віднесені до складу валових витрат у першому кварталі 2009 року (т.1,а.с.192). Перерахунок коштів на погашення процентів за користування кредитом проведений ТзОВ «Мавекс» Закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» згідно з платіжними дорученнями в період з 16.05.2007 року по 25.06.2008 року (т.1,а.с.124-134, 151-155). В бухгалтерському обліку нарахування відсотків по кредитних договорах відображено на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Досліджені в судовому засіданні докази, на думку суду, є належними доказами, які свідчать про звязок витрат позивача по виплаті процентів за отриманими кредитами з веденням господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи наведені вище положення пункту 1.32 статті 1, пунктів 5.1, 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норми Господарського кодексу України (ГК України).

Відповідно до статей 42, 43, 44 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

З урахуванням зазначених норм та встановлених обставин у справі, суд вважає, що діяльність позивача щодо укладення господарських договорів, у тому числі кредитних, направлена на отримання доходу, зокрема, в матеріальній формі, і є звичайною господарською діяльністю підприємства. Зі змісту укладених позивачем кредитних договорів №4827 від 01.12.2005 року, №5770 від 01.10.2007 року вбачається, що їх метою є отримання ТзОВ «Мавекс» коштів для виконання господарських операцій, зокрема, проведення розрахунків з постачальниками нафтопродуктів та підвищення доходів від здійснення основних напрямків господарської діяльності, у звязку з чим виплата позивачем за час дії цих договорів процентів за банківськими кредитами повязана з веденням його господарської діяльності та обумовлена останньою. Таким чином, позивач мав право на віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696грн. 05коп.

Судом також встановлено, що зазначені витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696грн. 05коп. відображені ТзОВ «Мавекс» у рядку 04.13 «інші витрати» в розділі 04 «валові витрати» декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2009 року (т.1,а.с.193). Оскільки в ході розгляду справи підтверджено витрати позивача в розмірі 4993696грн. 05коп., тому суд приходить до висновку про правомірність їх відображення у складі «інших витрат» при обчисленні валових витрат за перший квартал 2009 року, та вважає необґрунтованим посилання відповідача на можливість відображення таких витрат лише в уточненому розрахунку за 2008 рік або у податковій декларації в 2008-2009 роках у відповідному рядку 05.2 як коригування валових витрат через самостійно виявлену помилку за результатами минулих податкових періодів.

При цьому, суд також враховує те, що попередньою плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Мавекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року 30.06.2008 року (акт перевірки №1469/2301/30555833 від 02.12.2008 року) відображено наявність у позивача станом на 30.06.2008 року по бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» витрат по сплачених відсотках за користування кредитними коштами на суму 4993696грн. 05коп. (т.1,а.с.71-72). Разом з тим, цією ж перевіркою не виявлено порушень в частині заниження валових витрат через не відображення витрат по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 4993696грн. 05коп., а тому позивач безпідставно посилається на те, що в податковому обліку позивача за 2008 рік допущена помилка, яку можна було усунути лише через подання платником податків уточнюючого розрахунку протягом 2008 року або відобразити в податковій декларації в 2008-2009 роках як самостійно виявлену помилку.

Достовірність та повнота нарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток визначаються через перевірку контролюючим органом правильності обчислення валових доходів та валових витрат і в актах документальних перевірок результатів діяльності платника податків мають відображатися не лише факти заниження валових доходів або завищення валових витрат, які мають наслідком збільшення податкового зобовязання, а й факти завищення валових доходів та заниження валових витрат, що призводять до зменшення податкового зобовязання.

Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

За наведених вище обставин, податкові інспектори контролюючого органу, які проводили перевірку ТзОВ «Мавекс», зобовязані були при перевірці правильності обчислення податку на прибуток встановити як завищення, так і заниження валових витрат. Проте в акті перевірки №1469/2301/30555833 від 02.12.2008 року відсутнє посилання на заниження валових витрат позивачем за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року в частині не віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом у розмірі 4993696грн. 00коп., що виключає можливість на даному етапі стверджувати відповідачу про наявність помилки, допущеної в попередніх податкових періодах.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (з наступними змінами та доповненнями), яким передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 даного Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобовязань адміністративні штрафи не накладаються.

В даному випадку судом не встановлено факту заниження податкових зобовязань з податку на прибуток, оскільки позивач мав підтверджені та реально понесені витрати (по сплаті відсотків за користування кредитними коштами), що впливають при обчислені податку на прибуток в сторону його зменшення.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Суд зауважує, що відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592 (з наступними змінами та доповненнями), скориговані валові витрати (рядок декларації 06), які приймають участь у визначенні обєкта оподаткування, визначаються за формулою (04 ± 05), тобто як сума (різниця) рядків 04 «валові витрати» (в тому числі 04.13 «інші витрати») та 05 «коригування валових витрат» (в тому числі 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатів минулих податкових періодів»). Тобто, в будь-якому випадку сума витрат (чи відображена вона у складі інших витрат чи витрат як самостійно виявлена помилка минулих податкових періодів) впливає і бере участь в кінцевому визначенні скоригованих валових доходів та обчисленні обєкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за№ 271/7592, не містять норм, які б встановлювали відповідальність за виправлення помилки, яка не призвела до заниження податкового зобовязання.

Таким чином, на підставі системного аналізу наведених вище правових норм, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Мавекс» не допущено завищення валових витрат в першому кварталі 2009 року на суму сплачених відсотків за користування кредитними коштами, позивачем дотримані вимоги статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому у Луцької ОДПІ були відсутні правові підстави визначати позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1248424грн. 00коп. та застосувати штрафну санкцію на суму 1123581грн. 60коп.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.10.2010 року №0000762399/3.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача підлягає до стягнення з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп., сплачений згідно платіжного доручення №327 від 25.10.2010 року (т.1,а.с.3).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 13 жовтня 2010 року №0000762399/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс» судовий збір в розмірі 3 гривні 40копійок (три гривнісорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх