Рішення № 133776808, 12.01.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1054/25

Провадження № 2/392/190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 30.11.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ "Альфа Банк" угоду про надання споживчого кредиту № 500733358. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.03.2025 року утворилась заборгованість за Кредитним договором становить 69420,97 грн, яка складається із 49411,56 грн заборгованість за кредитом, 14449,62 заборгованість за відсотками, 5559,79 грн заборгованість за комісією. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ "АльфаБанк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа - Банк" на АТ "Сенс Банк". З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2025 року матеріали даної справи передано за підсудністю до Маловисківського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

01.12.2025 року відповідач ОСОБА_1 подала додаткові пояснення, в яких вказала, що позивач не пояснив умови про надання споживчого кредиту. Згідно Закону № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов`язання за кредитом: у випадку прострочення зобов`язань за кредитом не буде нараховано відсотки за кредитом, комісія, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню. Вважає, що вказані вище обставини свідчать про неправомірне нарахування позивачем відсотків по кредиту та комісії.

Представник позивача АТ«СЕНС БАНК» подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що на адний час не існує жодної норми , яка б забороняла Кредитором нараховувати проценти за користування кредитом. Відповідач в своїх поясненнях вказала номери Законів, які регулюють спірні правовідносини, проте не послалася на конкретні норми, які дійсно б свідчили, що проценти за користування кредитом та комісія нараховані неправомірно. Жодні штрафні санкції, як то пеня або штраф, а також нарахування передбачені ст.625 ЦК України (щодо яких дійсно встановлено обмеження на період дії воєнного стану) Відповідачу Банком не нараховуються, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 12.01.2026 року не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від неї не надходили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.11.2022 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено (оферту) Угоду про надання споживчого кредиту №500733358. Згідно умов якого сума кредиту становить 50087,51 грн. Строк кредиту 66 міс. Процентна ставка, % річних 12,99 %. Тип ставки фіксована. Процентна ставка може бути змінена шляхом укладання відповідної додаткової угоди. Дата повернення кредиту 30.05.2028 року.

Пунктом 3 передбачено, що Кредит надається Позичальнику для: -повернення заборгованості за кредитним договором 491019376 від 2020-01-30 року. Розмір - 36957,95 гривень, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа- Банк», ЄДРПОУ 23494714, - повернення заборгованості за кредитним договором 491019380 від 2020-01-30 року. Розмір - 13129,56 гривень, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Альфа- Банк», ЄДРПОУ 23494714.

Крім того, в Оферті зазначено, що в Додатку №1 до цієї Угоди та Додатку №4 до Договору, що є невід`ємною частиною Угоди, пропонується визначити: - детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки; - графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; - суми комісійної винагороди та інших платежів за Угодою.

Окрім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 500733358 від 30.11.2022 року.

З наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту 50087,51 грн., строк кредитування - 66 міс., процентну ставку 12,99%, а також штраф в розмірі 200,00 грн. за кожне прострочення платежу від 1 до 4 днів та 400,00 грн. за кожне прострочення платежу, яке триває 5 і більше днів.

Відповідно до клопотання ОСОБА_1 , що адресовано АТ «Альфа Банк» вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернулася до Банку, у зв`язку із фінансовими проблемами, що призвели до виникнення заборгованості за Акцептом/Офертою №491019376 від 2020-01-30р., №491019380 від 2020-01-30р. та просила розглянути можливість оформлення нового кредиту в сумі 50087.51 грн., для погашення заборгованості за Акцептом/Офертою №491019376, №491019380. У випадку, наявності переплати за кредитами, наданими їй згідно з Договорами №491019376 від 2020-01-30р., №491019380 від 2020-01-30р., після повного погашення, просила Банк перерахувати залишок коштів з рахунків № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в АТ «Альфа-Банк», на рахунок НОМЕР_4 відкритий згідно Договору №500733358 від 30.11.2022 р., укладеним із Банком.

Згідно меморіального ордера №1464580836 від 30.11.2022 року АТ «Сенс Банк» здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 на суму 50087,51 грн, призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором №500733358 від 30.11.2022 року.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5007333358 від 30.11.2022 року станом на 31.03.2025 року складає 69420,97 грн, яка складається із: 49111-56 грн заборгованості за кредитом, 14449,62 грн заборгованість по відсотках, 5559,79 грн- заборгованість по комісії.

З наданої позивачем виписки з 30.11.2022 до 31.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , користувалася наданими коштами.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, однак відповідач звернення проігнорувала, вимогу не задовольнила, погашення заборгованості не здійснила, чим порушила права позивача.

Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №500733358 від 30.11.2022 року та відсотків, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526, 527, 530, 625 ЦК України: одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

На порушення умов вказаного договору в частині сплати відсотків та основного боргу відповідачем систематично порушувався графік погашення кредиту.

Тому, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів ат відсотків за користування грошовими коштами.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №500733358 від 30.11.2022 року, у розмірі 63861,18 грн, яка складається із: 49411,56 грн- основного боргу, 14449,62 грн - відсотків.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що позивач провівши реструктуризацію кредиту у листопаді 2022 року не пояснив їй умови, оскільки на момент отримання акцепту на укладання угоди про надання споживчого кредиту відповідач не зверталася до ТОВ «Сенс Банк» із заявою про надання роз`яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору та підписавши угоду про надання споживчого кредиту, сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за договором № 500733358 від 30.11.2022 року, є правомірним.

Суд приймає доводи відповідача щодо неправомірного нарахування комісії та зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформував висновок щодо застосування норм права, вказавши, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, умовами кредитного договору від 30.11.2022 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 5559,79 грн.

Разом з тим, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що представником позивача не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 204/224/21 від 06.11.2023 року.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, в тому числі встановлювати вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 199/7014/20 від 01.02.2023 року.

За таких обставин, суд вважає, що умови кредитного договору, які встановлюють комісію є недійсними відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача комісії у розмірі 5559,79 грн, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на те, що штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню, суд не бере до уваги, з огляду на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що штрафи, пеню та інші фінансові санкції за прострочення кредитних платежів позивачем не нараховувалися.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2228,39 грн. (2422,40х63861,18/69420,97).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500733358 у розмірі 63861,18 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2228,39 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

- Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова