Ухвала суду № 133776759, 30.01.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/550/26

провадження № 1-кс/405/401/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026120000000057 від 28.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вознесенськ, Миколаївської області, українцю, громадянину України, одруженому, маючому на утриманні двох малолітніх дітей, з вищою освітою, перебуваючому на посаді Вознесенського міського голови Миколаївської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

слідчий, за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого просив застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з підстав вказаних в клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких обґрунтованість підозри визнав, проте ризики, на які посилався у клопотанні слідчий та прокурор у своїй промові, не погодився.

Захисник вказав що злочин вчинений з необережності, при цьому проти повідомлення про підозру не заперечував. Зазначив, що підозрюваний характеризується виключно позитивно, має соціальні зв`язки, а тому ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України вважав не доведеними.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, у тому числі характеризуючи дані на підозрюваного, які надані у судовому засіданні захисником, заслухавши сторін, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12026120000000057 від 28.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.01.2026 керуючи автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить Виконавчому комітету Вознесенської міської ради, рухаючись по автомобільній дорозі Н-24 Благовіщенське-Миколаїв зі сторони м. Первомайськ Миколаївської області в напрямку смт. Голованівськ Кіровоградської області допустив порушення вимог п. 1.2 ПДР України згідно з якими «В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів», вимоги п. 1.5 ПДР України «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3 ПДР України «Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху.

Продовжуючи рух автомобілем по вищевказаній ділянці дороги, яка позначена відповідними попереджувальними для водія дорожніми знаками зимового утримання ПДР України, а саме 1.13 «Слизька дорога» та табличок до дорожніх знаків 7.12 «Ожеледиця» та 7.2.1 «Напрямок дії 5 км.», ігноруючи вимоги вказаних дорожніх знаків, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку і безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок свого руху, не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу, за даних погодних і дорожніх умов, які обумовлювалися мокрим покриттям проїзної частини, та наявності заокруглення її проїзної частини вліво по напрямку його руху, в результаті чого, грубо порушуючи вимоги п.10.1 ПДР України, згідно яких «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п.12.1 ПДР України згідно з яких «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», допустив занос керованого ним транспортного засобу на проїзній частині, з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху в безпосередній близькості перед автомобілем «Renault Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку.

Здійснивши виїзд та подальший рух по смузі зустрічного руху ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог п. 13.1 ПДР України «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу» та п. 13.3 ПДР України «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху», 28.01.2026 близько 15 години 50 хвилин на 34 км + 145,3 метри автомобільної дороги Н-24 Благовіщенське-Миколаїв на території Побузької територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, внаслідок порушень зазначених вимог ПДР України, допустив зіткнення керованого ним автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автомобілем «Renault Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Renault Meganе» ОСОБА_7 загинув на місці події, а пасажири автомобіля «Renault Meganе» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до лікувального закладу.

ОСОБА_4 , згідно рішення 1 сесії VIII скликання №1 від 17.11.2020 приступив до виконання повноважень міського голови Вознесенської територіальної громади та перебуває на даній посаді по теперішній час.

28.01.2026 о 23 год. 21 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри:

чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова могла вчинити правопорушення.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Кавала проти Туреччини" вказував, що « ..не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Крім того, слідчим суддею відзначається, що на даному етапі кримінального провадження вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей слід визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Обґрунтованість підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:

-рапортом єдиного обліку в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» від 28.01.2026;

-протоколом огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано наявність механічних пошкоджень, що виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме легкого автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та легкового автомобіля «Renault Meganе», реєстраційний номер НОМЕР_2 , місце зіткнення транспортних засобів, дорожні та погодні умови, наявність дорожньої розмітки та дорожніх знаків.

-протоколом огляду трупа ОСОБА_7 , де зафіксовано наявність візуальних зовнішніх тілесних ушкоджень особи;

-речовими доказами транспортними засобами, який має мехінічні пошкодження кузова, що виникли у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

-протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 Кримінального Кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням спеціального права.

Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В §35 рішення ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W.v.Switzerland» сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.

Крім цього, слідчий суддя зважає на те, що вільно пересуваючись в межах України підозрюваний перебуваючи на волі, може здійснювати психологічний тиск на учасників даного кримінального провадження.

Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу, тобто може вчинити інші злочини.

А тому, з урахуванням вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до якого зважаючи на тяжкість покарання та вагомість доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_4 може незаконно впливати, як особисто так і через інших осіб, на свідків, що вже допитані у кримінальному проваджені і дають викривальні свідчення так і тих, що підлягають встановленню та допиту, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь, з метою фальсифікації доказів на його користь, знищення, підробки, створення доказів, що стосуються досудового розслідування.

Інші ризики слідчим суддею не встановлені.

Відповідно до ч. та 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема є запобіжні заходи.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

У відповідності до п.3, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, заперечень підозрюваного та його захисника, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що середній сукупний дохід сім`ї підозрюваного складає понад 60 000 грн. на місяць.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Проте, беручи до уваги висунуту ОСОБА_4 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи соціальні зв`язки підозрюваного, його вік, рід занять, сімейний та майновий стан, відношення до вчиненого кримінального правопорушення, за наслідками якого загибла людина та підозрюваним вжито відповідних заходів щодо надання родині загиблого майнового відшкодування на поховання загиблого та лікування потерпілої особи у дорожньо-транспортній пригоді, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному заставу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2026 року на одну особу працездатного віку в розрахунку на місяць 3328 грн.

Таким чином, враховуючи те, що зазначене кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється, проти чого він не заперечував у судовому засіданні, є виключним випадком, слідчий суддя, беручи до уваги суспільно-політичну ситуацію в державі, зважаючи на сімейний та майновий стан підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для визначення застави понад межу вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 565 760 грн., що буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України.

Отже, висунуту ОСОБА_4 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України слідчий суддя вважає виключним випадком, оскільки підозрюваний займаючи посаду міського голови Вознесенської територіальної громади та перебуваючий на вказаній посаді по теперішній час є головною посадовою особою територіальної громади, його моральна відповідальність полягає у підзвітності за реалізацію передвиборчих обіцянок, прозорість дій та дотримання принципів відкритості, а соціальна відповідальність полягає у виконанні обов`язку діяти в інтересах всієї громади, забезпечуючи правопорядок та охорону свобод громадян. А тому, слідчим суддею відзначається, що даний випадок, яким спричинено загибель людини за участю підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до найсильніших чинників дестабілізації суспільства, які формують негативну репутацію як конкретному публічному службовцеві, так і публічній службі в цілому, наслідком чого є підрив авторитету держави.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на викладене слідчим суддею відзначається, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-197, 309, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 23 год. 21 хв. 28.01.2026 року до 23 год. 21 хв. 28.03.2026 року.

Визначити розмір застави у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 565 760 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; МФО 820172 ЄДРПОУ 26241445; рахунок UA 768201720355219001015002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 12026120000000057 від 28.01.2026 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 в строк до 28.03.2026 року наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні за винятком участі в процесуальних діях та в суді;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 23.21 год. 28.03.2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10