Постанова № 13377602, 30.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

30.11.10                                                                                           Справа № 7/90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Давид Л.Л.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд», с.Селець Дубровицького району Рівненської області

на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.08.2010р.

у справі № 7/90

за позовом Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м.Дрогобич Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд», с.Селець Дубровицького району Рівненської області

про стягнення 153274,21 грн.

За участю представників:

позивача: Білинський М.Й.

відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.08.2010р. у справі № 7/90 задоволено позов Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м.Дрогобич Львівської області, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд», с.Селець Дубровицького району Рівненської області, на користь позивача заборгованість на загальну суму 153274,21 грн., в тому числі 133705,44 грн. боргу за виконані перевезення вантажу, 12538,14 грн. пені, 5161,02 грн. інфляційних нарахувань, 1869,61 грн. три відсотка річних, а також 1532,75 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 509, 526, 549, 612, 625, 909, 916, Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1 ,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та умов укладеного сторонами договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права, в позові відмовити повністю. Зокрема апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання ТзОВ фірми «Рекорд»про відкладення розгляду справи з метою вирішення в наступному питання щодо примирення сторін по справі, що, на думку апелянта, призвело до порушення прав відповідача, передбачених ст.22 ГПК України.

Відповідач не забезпечив участі представника в судовому засіданні. Натомість подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник за довіреністю № 01/10.2010 Орленко Наталя Миколаївна знаходиться у відпустці на оздоровлення, що стверджується наказом № 61 від 19.11.2010р. Вказане клопотання відхиляється судом, як таке, що спрямоване на затягування судового процесу, оскільки ГПК України не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть бути представниками юридичної особи - так у статті 28 ГПК України вказано, що представниками юридичних особи можуть бути, як особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, так і керівники підприємств, організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. З матеріалів справи не вбачається необхідності здійснення представництва інтересів відповідача саме громадянкою Орленко Н.М. Тим більше, що ухвалою суду від 26.10.2010р. за клопотанням відповідача розгляд справи уже відкладався у зв’язку з хворобою представника. У відповідності до ст.77 ГПК України господарський суд вправі відкласти розгляд справи лише в межах двохмісячного строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України. У даному випадку встановлений законом строк вирішення спору уже сплив. Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Клопотання про подання додаткових доказів апелянт не заявляв.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 30.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Рекорд»(замовник) та Закритим акціонерним товариством транспортно-експедиційним комбінатом «Західукртранс»(перевізник) укладено Договір № 5 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, що надаються замовником для перевезення автомобільним транспортом перевізника в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідно до п.2.1 договору сторони виступають від свого імені чи за дорученням організації, з якими вони мають прямі договірні відносини.

Відповідно до п.2.2 договору конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід’ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.2.3 договору перевезення виконуються перевізником на умовах чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту, Правил перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні, Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів 1956р. Конвенції МДП 1975р., Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення 1970р., Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 1957р.

Відповідно до п.3.1 договору замовник зобов’язаний своєчасно інформувати перевізника про графік готовності вантажів до відправлення.

Відповідно до п.3.1.2 замовник зобов’язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, його митне оформлення наступні терміни: - при здійсненні міжнародних перевезень - протягом 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження/розвантаження як на території України, так і за її межами не включаючи вихідні і святкові дні, якщо автомобіль не прибув раніше, ніж за 48 години до них; - при здійсненні внутрішніх перевезень - протягом 24 годин з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження/розвантаження не включаючи вихідні і святкові дні, якщо автомобіль не прибув раніше, ніж за 24 години до них.

Відповідно до п.3.1.3 договору замовник зобов’язаний забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, ветеринарного, карантинного, екологічного контролю і видачі вантажу одержувачу.

Відповідно до п.3.1.4 договору замовник зобов’язаний окремо узгоджувати з перевізником транспортування небезпечних, негабаритних вантажів, а також вантажів, які вимагають дотримання температурного режиму.

Відповідно до п.3.2.1 договору перевізник зобов’язаний надати письмове підтвердження про подачу автомобіля згідно прийнятої заявки.

Відповідно до п.3.2.3 договору перевізник зобов’язаний забезпечити подачу під завантаження/ розвантаження транспортний засіб, придатний та повністю готовий до перевезення обумовленого вантажу в погоджений сторонами термін.

Відповідно до п.3.2.4 договору перевізник зобов’язаний при завантаженні/розвантаженні звірити кількість та стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю та станом вантажу, зазначеного в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п.3.2.6 договору перевізник зобов’язаний доставити довірений відправником вантаж в обумовлений термін до місця призначення і видати його одержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору на підставі транспортних заявок № 293 від 27.10.2009р., № 300 від 30.10.2009р., № 318 від 10.11.2009р., № 299 від 30.10.2009р., № 326 від 13.11.2009р., № 327 від 16.11.2009р., № 331 від 18.11.2009р., № 339 від 21.11.2009р., № 332 від 18.11.2009р., № 364 від 01.12.2009р., № 365 від 02.12.2009р., № 367 від 03.12.2009р., № 374 від 08.12.2009р., № 345 від 24.11.2009р., № 363 від 01.12.2009р., № 378 від 09.12.2009р., № 353 від 27.11.2009р., позивачем було надано послуги відповідачу по здійсненню перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Україна - Словаччина.

Взяті на себе договірні зобов'язання по перевезенню вантажу позивач виконав в повному обсязі, вантаж в обумовлені строки було доставлено до пункту призначення, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR): № 149752, № 144751, № 143941, № 148657, № 143951, № 149778, № 144818, № 148947, № 144517, № 149903, № 148971, № 148392, № 143946, № 148866, № 143167, № 150532, № 150613, № 144472, № 149869, № 149903, № 150078, № 150537, № 142198, № 144829, № 149910, № 150075.

Позивачем відповідачу були виставлені для оплати рахунки № СФА-006239 від 07.11.2009р., № СФА-006243 від 07.11.2009р., № СФА-006506 від 12.11.2009р., № СФА-ООЄ507 від 13.11.2009р., № СФА-006562 від 11.11.2009р., № СФА-006368 від 12.11.2009р., № СФА-006240 від 04.11.2009р., № СФА-006626 від 23.11.2009р., № СФА-006625 від 20.11.2009р., № СФА-006629 від 20.11.2009р., № СФА-006748 від 26.11.2009р., № СФА-006849 від 30.11.2009р., № СФА-006627 від 23.11.2009р., № СФА-006750 від 24.11.2009р., № СФА-006848 від 01.12.2009р., № СФА-006667 від 01.12.2009р., № СФА-007053 від 08.12.2009р., № СФА-007073 від 10.12.2009р., № СФА-007089 від 11.12.2009р., № СФА-006628 від 01.12.2009р., № СФА-007176 від 16.12.2009р., № СФА-006870 від 01.12.2009р., № СФА-007052 від 08.12.2009р., № СФА-007175 від 18.12.2009р., № СФА-007812 від 08.12.2009р., № СФА-007897 від 18.12.2009р. за виконання транспортних послуг на загальну суму 139359 грн., направлені відповідачу поштою, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями поштових квитанцій (а.с. №104-129).

Відповідно до п.4.1 договору платежі за надані послуги по даному Договору, здійснюються в гривнях України, шляхом банківського переказу згідно рахунку виставленого Перевізником протягом 10 банківських днів, або іншим шляхом, вказаним в заявці.

Відповідачем частково було проведено оплату транспортних послуг по рахунку № СФА-006239 від 07.11.2009р. в сумі 4326,56 грн. та по рахунку № СФА-006243 від 07.11.2009р. в сумі 1327,00 грн.

На адресу позивача від відповідача надійшов гарантійний лист № 45/03-2010 від 15.03.2010р., в котрому ТОВ фірма «Рекорд»в особі Рашовського Володимира Володимировича гарантує здійснити оплату за транспортні послуги в строк до 30.04.2010р.. Проте зобов'язання відповідачем не виконано.

На момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 133705,44 грн. Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Відповідно до п.6.1 договору сторони несуть відповідальність за не належне виконання своїх зобов'язань, або зобов'язань своїх субпідрядників у відповідності до чинного законодавства України та міжнародного права.

Відповідно до п.6.7 договору у випадку виникнення простроченого платежу, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки за НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем за неналежне виконання зобов’язань нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що згідно з наданим розрахунком за період з 10.12.2009р. по 08.06.2010р. складає 12538,14 грн.

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з грудня 2009р. по червень 2010р. нараховано збитки від інфляції в розмірі 5161,02 грн. та три відсотки річних в розмірі 1869,61 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 133705,44 грн., інфляційні в сумі 5161,02 грн., три відсотки річних в сумі 1869,61 грн. та пені в розмірі 12538,14 грн. є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції по суті спору апеляційна скарга не містить.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушив передбачені ст.22 ГПК України права відповідача, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи господарським судом, а відтак не був позбавлений можливості реалізувати надані йому законодавством процесуальні права, зокрема право на судовий захист, однак наданими йому ГПК України правами не скористався, участі повноваженого представника в судовому засідання не забезпечив, відзиву на позов та доказів на спростування позовних вимог суду не подав, а відтак, суд першої інстанції правомірно скористався наданим йому ст.75 ГПК України правом та розглянув справу за наявними у ній матеріалами, яких було достатньо для вирішення спору по суті. Тим більше, що розгляд справи за клопотанням відповідача ухвалою суду від 03.08.2010р. відкладався, а про причини повторної неявки в засідання суду 27.08.2010р. відповідач у клопотанні від 26.08.2010р. не повідомив, тоді як представник позивача в судовому засіданні 27.08.2010р. спростував можливість примирення сторін та підтримав у повному обсязі вимоги викладені у позовній заяві, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 27.08.2010р. у справі № 7/90 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд», с.Селець Дубровицького району Рівненської області - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд»(Рівненська область, Дубровицький район, с.Селець, вул.Молодіжна, 16, р/р № 2600401002525 в РФ ВАТ «Кредобанк», м.Рівне, МФО 333670, ЗКПО 22570365, ІПН 225703617059) в дохід державного бюджету 766,38 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                            Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.