Ухвала суду № 13377468, 05.01.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"05" січня 2011 р.

6/01-12/6/11

Суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали

за позовом Колективного підприємства „Ремпобуттехніка” м. Хмельницький

до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Хмельницькій області м. Хмельницький

про визнання права власності на підвальне приміщення площею 127,3 кв. м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Грушевського, 45

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 р. позивач звернувся до суду із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Хмельницькій області м. Хмельницький про визнання права власності на підвальне приміщення площею 127,3 кв. м. за адресою: м. Хмельницький, вул.. Грушевського, 45.

Згідно п. п. 3, 3-1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України державне мито із заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У п. 3 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є визнання права власності на підвальне приміщення. Проте позивачем не вказано ціни позову та не сплачено державне мито у відповідному розмірі, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України.

За таких обставин платіжне доручення № 206 від 24.12.2010р. про сплату 102,00 грн. державного мита не може бути належним доказом сплати державного мита.

Також судом звертається увага на те, що позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подано платіжне доручення № 207 від 24.12.2010 р. про сплату 236 грн. за інформаційно-технічні послуги із зазначенням наступних реквізитів: одержувач –ВДК м. Хмельницький, код одержувача 23565225, банк одержувача: ГУ ДКУ у Хмельницькій області, код банку 815013, рахунок 31215259700002. Однак з 21.06.2010р. відповідно до доручення Міністерства фінансів України, звернення Державної судової адміністрації України, листа Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області від 18.06.2010р. № 18.1-09/123-5094 відкриті окремі рахунки за кодами класифікації доходів бюджету для зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських судах: код бюджетної класифікації доходів 22050003, символом звітності 264, рахунок 31211264700002, одержувач УДК у м. Хмельницькому, МФО 815013, банк одержувача ГУДКУ у Хмельницькій області, ОКРО 23565225.

За таких обставин, платіжне доручення № 207 від 24.12.2010 р. про сплату 236 грн. за інформаційно-технічні послуги не може бути належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 57 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, відповідно до п. 5.27 вимог до оформлювання документів Затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Як вбачається із поданих матеріалів, документи, додані до позовної заяви не можна вважати належними доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України та п. 5.27 вимог до оформлювання документів (копії належним чином не засвідчені), тому суд вважає, що вказаних доказів до поданих матеріалів позивачем не додано.

Згідно ст. 63 ГПК України суд повертає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо:

3) не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини;

4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3, 4, 10 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України , -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути без розгляду

У відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.1993р. №7-93 державне мито у сумі 102,00 грн., перераховане платіжним дорученням № 206 від 24.12.2010 р. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., перераховане платіжним дорученням № 207 від 24.12.2010 р. підлягають поверненню.

Видати довідки про повернення суми мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Додаток: позовна заява з доданими до неї матеріалами на 24 аркушах, в т.ч. платіжне доручення № 206 від 24.12.2010 р. про сплату державного мита в розмірі 102,00 грн., та платіжне доручення № 207 від 24.12.2010 р. про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.