Рішення № 13377362, 28.12.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р. Справа № 20/176

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства .L.KAR. Фарм-Сервіс»

до відповідача підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 5 067 грн. 97 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: ОСОБА_1.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство .L.KAR. Фарм-Сервіс»(надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 (надалі Відповідач) на свою користь заборгованість за отриманий Відповідачем товар в сумі 4 557 (чотири тисячі пятсот пятдесят сім) грн. 94 коп. та пеню в розмірі 507 (пятсот сім) грн. 03 коп.. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що проданий по договору купівлі-продажу від 1 січня 2010 року (надалі Договір; а.с. 10).

Позивач неодноразово, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшував позовні вимоги. В останній поданій суду заяві (а.с. 58) Позивач, в звязку з проведеними Відповідачем оплатами, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за отриманий Відповідачем товар в сумі 52 (пятдесят два) грн. 79 коп. та пеню в розмірі 507 (пятсот сім) грн. 03 коп.. Також, в даній заяві Позивач просить провести розгляд справи без участі представника Позивача.

Враховуючи усе вищевказане, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Позивача за наявними у справі матеріалами.

28 грудня 2010 року в господарський суд надійшов відзив Відповідача (а.с. 64-65) на позовну заяву, в якому Відповідач, з підстав вказаних у відзиві просить суд зменшити розмір нарахованої пені. Відповідач в судовому засіданні, ознайомившись з заявою Позивача про зменшення позовних вимог (а.с. 58) визнав позов в частині стягнення боргу в сумі 52 (пятдесят два) грн. 79 коп., та просить суд зменшити розмір нарахованої пені.

Заслухавши пояснення Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що згідно видаткової накладної РФ-0015765 від 18 лютого 2010 року (а.с. 11-13) Відповідач отримав від Позивача товар, зазначений в даній накладній, на загальну суму 1 191 (одна тисяча сто девяносто одна) грн. 48 коп..

Відповідно до видаткової накладної РФ-0022010 від 9 березня 2010 року (а.с. 14-16) Відповідач отримав від Позивача товар, зазначений в даній накладній, на загальну суму 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 92 коп..

Згідно видаткової накладної РФ-0022103 від 9 березня 2010 року (а.с. 17-19) Відповідач отримав від Позивача товар, зазначений в даній накладній, на загальну суму 1 958 (одна тисяча девятсот пятдесят вісім) грн. 54 коп..

Відповідно, Відповідач отримав від Позивача по вищевказаних накладних товар на загальну суму 4 557 (чотири тисячі пятсот пятдесят сім) грн. 94 коп..

При досліджені видаткових накладних РФ-0015765 від 18 лютого 2010 року (а.с. 11-13), РФ-0022010 від 9 березня 2010 року (а.с. 14-16) та РФ-0022103 від 9 березня 2010 року (а.с. 17-19) судом встановлено, що в даних накладних не вказано підставу, по якій здійснено відпуск будівельних матеріалів. Суд, своїми ухвалами (а.с. 1, 40, 55), зобовязував Позивач подати суду: обґрунтування передачі товару Відповідачу саме по Договору та докази на підтвердження цього. Позивач, в свою чергу, не подав суду витребувані ухвалами суду (а.с. 1, 40, 55) обґрунтування та докази. За таких обставин, Позивач, відповідно до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду, що вищевказані поставки здійснені саме по Договору.

Враховуючи те, що в даних видаткових накладних не вказано підставу, по якій здійснено продаж товару по вищенаведених накладних (з урахуванням попереднього абзацу даного судового рішення), суд робить висновок, що дана поставка здійснена не на виконання Договору, а за усною домовленістю сторін (за позадоговірними відносинами сторін).

Водночас, у даних накладних встановлено термін оплати та банківські реквізити Позивача, які відповідають банківським реквізитам, що вказані у позовній заяві (а.с. 2-3) що в свою чергу свідчить про те, що Відповідачу був відомий рахунок Позивача, на який слід перераховувати кошти за отримані будівельні матеріали. Дане не спростовано і самим Відповідачем в судовому засіданні від 28 грудня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно 1 статті 181 Господарського кодексу України: допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалося вище у даному судовому рішенні, вищевказаних видаткових накладних встановлено строк оплати товару, а саме: накладна РФ-0015765 від 18 лютого 2010 року (а.с. 11-13) термін оплати до 23 лютого 2010 року; накладна РФ-0022010 від 9 березня 2010 року (а.с. 14-16) термін оплати до 14 березня 2010 року; накладна РФ-0022103 від 9 березня 2010 року (а.с. 17-19) термін оплати до 14 березня 2010 року.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно, зобовязання Відповідача щодо оплати за вищевказаними накладними мало бути здійсненим в строк (термін), вказаний у цих накладних.

26 жовтня 2010 року та після порушення справи № 20/176 Відповідач частково сплатив Позивачу суму заборгованість за отриманий по вищевказаних накладних товар (а.с. 66-68).

Станом на 28 грудня 2010 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий по вказаних вище накладних товар становить 52 (пятдесят два) грн. 79 коп.. Доказів погашення решти заборгованості Відповідач суду не представив.

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку про підставність вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості (з огляду на усе вищевказане не по Договору, а за усною домовленістю сторін) в сумі 52 (пятдесят два) грн. 79 коп..

На основі статтей 11, 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 181, 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 52 (пятдесят два) грн. 79 коп. заборгованості ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Також у позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 507 (пятсот сім) грн. 03 коп..

Як вже зазначено вище у даному судовому рішенні, продаж товару по видаткових накладних РФ-0015765 від 18 лютого 2010 року (а.с. 11-13), РФ-0022010 від 9 березня 2010 року (а.с. 14-16) та РФ-0022103 від 9 березня 2010 року (а.с. 17-19) здійснено не на виконання Договору, а за усною домовленістю сторін.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування пені (штрафних санкцій) за порушення зобовязання (при забезпеченні виконання зобовязання) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину) в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобовязання.

Враховуючи усе вищевказане та те, що продаж товару по видаткових накладних РФ-0015765 від 18 лютого 2010 року (а.с. 11-13), РФ-0022010 від 9 березня 2010 року (а.с. 14-16) та РФ-0022103 від 9 березня 2010 року (а.с. 17-19) здійснено не на виконання Договору (правочину), господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача нарахованої пені в розмірі 507 (пятсот сім) грн. 03 коп..

Судові витрати, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та відображено у заяві Позивача про зменшення позовних вимог (а.с. 58), сплачені відповідачем Позивачу, а тому вони судом не розподіляються.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, 35705, Рівненська область, Здолбунівський район, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства .L.KAR. Фарм-Сервіс», 23500, Вінницька область, Шаргородський район, м. Шаргород, вул. Леніна, 272В, код 13334866 52 (пятдесят два) грн. 79 коп. заборгованості.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 04.01.2010р.

Суддя Василишин А.Р.