Рішення № 133770112, 03.02.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/23/26

Провадження № 2-а/595/14/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026

м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

В складі

головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1909335 від 03 листопада 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн., та провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог посилається на те, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у постанові вказано, що 30 жовтня 2025 року близько 18:30 год. у с. Зубрець позивач нібито, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши, що йому завдали тілесних ушкоджень, «проте такого не було». Позивач із постановою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що прийнята без належного з`ясування всіх обставин, із порушенням основних принципів притягнення особи до адміністративної відповідальності та вимог до доведеності події і складу правопорушення. Зауважує, що у справах за ст.183 КУпАП вирішальним є не саме по собі те, підтвердилась чи не підтвердилась інформація, а наявність умислу особи ввести в оману правоохоронців, тобто доведеність того, що повідомлення було саме завідомо неправдивим. Для відповідальності за ст. 183 КУпАП необхідно довести не просто те, що певні відомості не підтвердилися, а те, що виклик був завідомо неправдивим, тобто що особа усвідомлювала неправдивість повідомлення і діяла умисно. У постанові цього не показано: наведено лише загальне твердження «такого не було», однак не розкрито, чому зроблено висновок, що позивач точно знав, що повідомляє неправду. Окремо в постанові зазначено, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак жодного обґрунтування цього твердження не наведено. Так само у постанові не пояснено, чому повідомлення про тілесні ушкодження визнано неправдивим. Також зазначає, що подія, про яку йдеться, датована 30.10.2025, тоді як постанова складена лише 03.11.2025. Зазначає, що про існування оскаржуваної постанови позивач фактично дізнався лише після надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу. До цього моменту позивачу не вручали копію постанови серії ЕГА №1909335, належним чином не повідомляли про її винесення та не забезпечили можливості своєчасно реалізувати право на оскарження і захист. Таким чином, висновок про вчинення позивачем правопорушення за ст. 183 КУпАП зроблено формально, без належного встановлення суб`єктивної сторони правопорушення (умислу), тоді як саме умисел на повідомлення завідомо неправдивої інформації є обов`язковою ознакою складу цього правопорушення. На підставі наведеного просить поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову серії ЕГА № 1909335, а провадження у справі закрити.

23 січня 2026 року на адресу Бучацького районного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він не погоджується із даним позовом з наступних підстав. Оскаржувана постанова серії ЕГА № 1909335 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП була складена 03.11.2025 року. Натомість позовна заява датована 08.01.2026. У своїй заяві позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише після надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу. До цього моменту, як стверджує позивач він не отримував копію постанови, належним чином його не повідомляли про її оскарження і захист. При перегляді оскаржуваної постанови ЕГА № 1909335 від 03.11.2025 року у вступній частині документа встановлено наступне: «03.11.2025 Чортківський район с. Зубрець вулиця Веприк. 30.10.2025 близько 18:30 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння здійснив завідомо неправдивий виклик спец. служб, а саме поліції і, повідомивши, що йому нанесли тілесні ушкодження про те такого не було». Під час прослуховування запису телефонної розмови (що надійшло на лінію «102») (Audio 2026-01-19) ОСОБА_1 з поліцейським ОСОБА_1 стверджує, що на нього нападають. На запитання поліцейського, хто саме, яка їх кількість і коли відбувся напад, позивач не може надати чітку відповідь, лише вказує, що не знає осіб, які нападають, а напад відбувся в центрі біля магазину і на завершення розмови висловлює фразу: «Я їх здолав». Під час розмови з поліцейським ОСОБА_1 , не може чітко вказати, який саме напад здійснений на нього. В один момент позивач говорить, що на нього нападають, через декілька секунд стверджує, що з ним невідомі б`ються, а потім говорить, що йому погрожують, додаючи, що напад відбувся неподалік магазину в період 18-19 год. Коли ж поліцейський запитує, чи потрібна ОСОБА_1 медична чи інша допомога, останній відповів, що не потрібно йому медичної допомоги, «бо він їх здолав». З метою з`ясування обставин про які позивач ОСОБА_1 по телефону розповідає поліцейському, працівниками поліції 03.11.2025 відібрано пояснення у працівника - продавця магазину, біля якого, з слів ОСОБА_1 відбувся напад невідомих на нього. Будучи опитаною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканка с. Зубрець, Чортківського району Тернопільської області, повідомила, що 30.10.2025 перебуваючи на своєму робочому місці - в приміщенні магазину «Продукти» в с. Зубрець Чортківського району Тернопільської області помітила, як о 17 год. 45 хв. до магазину зайшов ОСОБА_1 , який перебував в стані сп`яніння. Після цього, ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 , що магазин зачиняється, а тому ОСОБА_1 потрібно виходити з магазину, що останній і зробив. Опитана зазначила, що 30.10.2025, близько 18 год. поруч з приміщенням магазину не помічала, аби ОСОБА_1 невідомі особи наносили тілесні ушкодження. Щодо змісту позовної заяви, в частині пропуску строку на оскарження, то пропуск строку на оскарження позивач не обґрунтовує жодними належними та допустимими доказами та взагалі не наводить мотивів такого пропуску. Адже, в постанові ЕГА № 1909335 в графі «Примірник постанови отримав» наявна дата: «03.11.2025» та рукописний особистий підпис, виконаний кульковою ручкою від імені особи відносно якої винесено постанову - ОСОБА_1 . Таким чином, документально підтверджено, що 03.11.2025 ОСОБА_1 після винесення постанови ЕГА № 1909335 вручено її копію, про що останній рукописно зазначив. А відтак, позивачу 03.11.2025 стало відомо про те, що відносно нього винесено процесуальне рішення у вигляді постанови. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність. Крім того, просить заслухати в якості свідка працівника поліції відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Боднарука І.І.

29 січня 2026 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, згідно якої, він зазначає, що поданий відповідачем відзив містить заперечення щодо обґрунтованості позову, а основний акцент зроблено на твердженні про пропуск строку звернення до суду та на тому, що нібито позивач отримав постанову 03.11.2025 і поставив підпис у графі «Примірник постанови отримав». З такими доводами позивач не погоджується, оскільки вони не підтверджені належними доказами, суперечать фактичним обставинам і спрямовані на перекладення на позивача наслідків неналежного оформлення матеріалів та неналежного повідомлення особи. Вважає, що позивач послідовно зазначає, що копію постанови йому не вручали, постанову за його участі належним чином не оформляли, він її не підписував, а про існування постанови дізнався лише після відкриття виконавчого провадження. Після цього позивач отримав копію постанови у відповідь на адвокатський запит, а саме 29.12.2025 року, і звернувся до суду без зволікань. Саме ці обставини є визначальними для оцінки поважності причин пропуску строку, якщо суд дійде висновку, що строк формально минув, і для вирішення питання про поновлення строку. Посилання відповідача на наявність дати та підпису в бланку постанови не доводить факту реального вручення постанови позивачу і не спростовує доводів позивача. Позивач прямо заперечує справжність підпису, оскільки підпис у постанові не є схожим на підпис позивача, а сам факт вручення заперечується. За таких умов тягар доведення належного вручення постанови та реальної участі позивача у її оформленні покладається саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову. Окремо звертає увагу суду на те, що позиція відповідача щодо обставин події та доказів є суперечливою та вибірковою. Відповідач посилається на пояснення продавця магазину як на ключовий доказ того, що начебто «ніякого нападу не було», водночас не враховує, що ці пояснення охоплюють інший фрагмент часу та іншу локацію, ніж та, про яку говорить Позивач під час виклику на лінію «102». Зі змісту аудіозапису вбачається, що позивач повідомляв про те, що на нього нападають біля церкви, а не біля магазину. Це прямо спростовує тезу відповідача про те, що подія стосувалася саме магазину, і показує, що пояснення працівника магазину фізично не можуть охоплювати всю картину і не можуть слугувати доказом відсутності події в іншому місці. Саме аудіозапис виклику підтверджує, що позивач на момент дзвінка перебував у стані тривоги та переживання за своє здоров`я, оскільки вважав, що на нього нападають невідомі особи. Для складу правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, ключовим є не те, підтвердилася чи не підтвердилася інформація згодом, а те, чи була доведена завідомість, тобто усвідомлення особою неправдивості повідомлення та спрямованість її дій на введення поліції в оману. У підсумку зазначає, що доводи відповідача про пропуск строку є формальними та не враховують ключової обставини, що позивачу не вручали постанову і він не підписував її, а про існування постанови дізнався лише у зв`язку з виконанням. Доводи відповідача щодо суті правопорушення не містять доведення умислу і завідомості, а матеріали, на які посилається відповідач, містять внутрішні суперечності щодо локації та фактичних деталей події. Відсутність належної технічної та процесуальної фіксації складання адміністративних матеріалів не може бути використана проти позивача, оскільки саме відповідач зобов`язаний довести правомірність свого рішення, а не перекладати на особу негативні наслідки власної недбалості чи формального підходу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у відсутності позивача та його представника, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення за наступних підстав.

Так, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підстави та порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності визначені у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а порядок розгляду позову на дії і рішення суб`єкту владних повноважень врегульовані КАС України.

Відповідно до постанови серії ЕГА № 1909335 від 03.11.2025, 30.10.2025 близько 18:30 год. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши, що йому нанесли тілесні ушкодження, проте такого не було, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн.

Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Аналіз викладеного у спірній постанові порушення вказує на те, що позивачу інкримінується завідомо неправдивий виклик поліції.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

Об`єктивна сторона правопорушення за ст. 183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Тож склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень ст. 10 КУпАП особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто в даному випадку для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу позивача щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.

Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.

Сам факт виклику поліції не свідчить, що виклик завідомо неправдивий. «Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції як адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, оскільки завданням поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, охорона прав і свобод людини (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України»).

Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов`язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації не є правопорушенням.

Указане відповідає принципу: Neminem laedit qui suo jure utitur (нікого не ображає той, що користується своїм правом). Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №10/5026/995/2012.

Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами статті 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Проте, із наданого відповідачем аудіозапису звернення на спеціальну лінію «102» не вбачається, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.

Зі змісту позову вбачається, що позивач здійснив виклик працівників поліції, оскільки вважав, що йому загрожує небезпека.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на лінію «102».

Тож долучені до матеріалів справи аудіозаписи не підтверджують факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.

Суд, погоджується з доводами позивача, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких ОСОБА_1 визнано винним за статтею 183 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, а також факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.

Також суд враховує, що навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Крім того, в пункту 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, матеріали справи не містять, а також не містять доказів наявності ознак суб`єктивної сторони правопорушення, а саме: прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, а тому постанова серії ЕГА № 1909335 від 03.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив заслухати в якості свідка поліцейського ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 проте, в обґрунтування такого клопотання не зазначив, які обставини свідки можуть додатково повідомити суду, окрім тих, які зазначені в постанові.

Крім цього, як установлено судом вище, жодних інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП відповідачем суду не надано.

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 29.04.2020, ухваленій у справі № 161/5372/17, зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися, для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

З урахуванням викладеного суд не вбачав підстав для задоволення клопотання про виклик свідка та здійснював розгляд справі на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, представник позивача просить про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався після отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження. Представник позивача отримав копію постанови у відповідь на адвокатський запит у відділ ДВС 29.12.2025, після чого подав позов до суду.

Наведені обставини підтверджуються відповіддю Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області від 29.12.2025 року на адвокатський запит до ДВС.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП.

Відповідно до вказаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Так, правова норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

З оскаржуваної постанови вбачається, що в графі «Примірник постанови отримав» 03.11.2025 та наявний підпис особи.

Належність підпису на оскаржуваній постанові в графах «Примірник постанови отримав» позивач заперечує, зазначає що копію постанови він не отримував.

Доказів отримання постанови ОСОБА_1 відповідачем не надано, зокрема, не надано жодних матеріалів, які б фіксували вручення постанови ОСОБА_1 , технічної та процесуальної фіксації складання адміністративних матеріалів.

Причини пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку є поважними, а тому суд доходить до переконання, що ОСОБА_1 слід поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1909335 від 03 листопада 2025 року.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (пункт 52), де зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова ЕГА №1909335 від 03.11.2025 про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Крім того, позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № Р6Х5-3Т9В-Р144-5ТСЕ від 08.01.2026.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 3,5,72-77,121,132,139, 241-246,257- 258, 260, 268 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Поновити строк для оскарження постанови серії ЕГА №1909335 від 03 листопада 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст.183КУпАП.

Скасувати постанову серії ЕГА № 1909335 від 03 листопада 2025, винесену інспектором відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного управління поліції Головного управління поліції в Тернопільській області Боднаруком І.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Р. О. Содомора