Рішення № 13376934, 20.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10                                                                                           Справа № 31/187-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворит - Престиж", м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Марком - Захід", м. Львів

про:стягнення 13074,16 грн.

Суддя: Артимович В.М. Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від позивача:

від відповідача:не з’явився;

не з’явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства обмеженою відповідальністю „Фаворит - Престиж", м. Львів, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марком-Захід", м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 13074,16 грн., в тому числі основного боргу в сумі 10700,00 грн., пені в сумі 1154,34 грн., трьох процентів річних в сумі 310,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 909,51 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2010 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.11.2010 р.

Відповідачем 22.11.2010 року подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

В судове засідання 23.11.2010 року представники позивача і відповідача не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, пояснень суду щодо позову не надали.

Відповідачем 30.11.2010 року через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні повністю.

В судове засідання 30.11.2010 року представник відповідача з’явився, надав суду пояснення по суту спору, позовні вимоги заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві. Представник позивача повторно в судове засідання 30.11.2010 р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі судом відкладено розгляд справи на 20.12.2010 р.

В судове засідання 20.12.2010 р. сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 25.12.2009 р. було укладено договір № 25/12, згідно якого позивач, як виконавець, зобов’язався виконати на власний ризик, а відповідач, як замовник, прийняти та оплатити роботу.

Відповідно до укладеного договору позивач (виконавець за договором) взяв на себе зобов’язання виконати слюсарно –механічні, зварювальні та монтажні роботи по виготовленню сходового металокаркасу з площадками за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95, а відповідач (замовник за договором) зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 5.1 договору вартість робіт становила 26700,00 грн. Згідно підписаного сторонами акту здачі –прийняття робіт № 0000002 від 22.01.2010 р. позивачем виконано на користь відповідача робіт на загальну суму 26700,00 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплати авансом у трьохденний термін з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 70 % від вартості договору, а решту коштів протягом трьох банківських днів після підписання сторонами договору акту здачі –приймання виконаних робіт. Отже, остаточний розрахунок за виконані роботи відповідач повинен був здійснити не пізніше 26.01.2010 р.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідачем оплата виконаних робіт проводилась наступним чином: 10000,00 грн. - 25.12.2009 р., 3000,00 грн. –16.07.2010 р., 22.11.2010 р. –2000,00 грн., 26.11.2010 р. –3000,00 грн., 30.11.2010 р. –5700,00 грн., що підтверджується поданими сторонами суду банківськими виписками та копіями платіжних доручень.

У зв’язку з наведеним вище провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10700,00 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зважаючи на відсутність предмета спору.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що усі суперечки між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв’язуються відповідно до законодавства України в господарському суді по місцю знаходження відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відтак, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір, норми чинного законодавства, беручи до уваги, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 р., № 15-рп/2002встановлено добровільність досудового врегулювання спору, судом відхиляються доводи відповідача про безпідставність позовних вимог у зв’язку з тим, що позивач не звертався з претензією до відповідача.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що у разі, якщо протягом трьох днів з моменту підписання акту здачі –приймання робіт замовник не перерахував належні виконавцю кошти, то він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми договірної ціни, встановленої в п. 5.1 договору за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені, поданий позивачем, зважаючи на принцип диспозитивності, прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1154,34 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума трьох процентів річних становить 310,31 грн., а сума інфляційних нарахувань –909,51 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг погасив, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворит - Престиж", м. Львів, задоволити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 10700,00 грн. провадження у справі № 31/187-2010 припинити.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Марком - Захід" (79024, м. Львів, вул. Промислова, 60; код ЄДРПОУ 30337302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворит - Престиж" (79055, м. Львів, вул. На Четвертях, 62; код ЄДРПОУ 35620723) пеню в сумі 1154,34 грн., три проценти річних в сумі 310,31 грн., інфляційні нарахування в сумі 909,51 грн., державне мито в сумі 130,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя