Рішення № 13376919, 21.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.10 Справа№ 32/210 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40», м.Львів.

Про стягнення 11 023,14 грн.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Майорчак В.М. помічник військового прокурора Львівського гарнізону.

Від позивача : Долінська О.З. представник (довіреність №708 від 07.12.2010р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Військовим прокурором Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40», м.Львів про стягнення 11 023,14 грн. з яких 8 409,60 грн. основного боргу, 716,43 грн. пені, 975,51 грн. втрат від інфляції, 921,60 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 12.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2010р. Ухвалою суду від 07.12.2010р. розгляд справи відкладено на 21.12.2010р. з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити.

В судове засідання відповідач участі повноважного представника повторно не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому була надіслана ухвала від 12.11.2010р. про порушення провадження у справі, з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвала надсилалась на адресу вказану в позовній заяві, а саме: 79040, м.Львів, вул.Авіаційна, 7а.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу наданого на запит позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.12.2010р. за №7742657, вказано, що станом на 06.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»знаходиться за адресою: 79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Авіаційна, 7а. Даних про припинення юридичної особи не внесено.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 21.12.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд,-

встановив:

05.01.2009р. між Державним підприємством Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №12 (далі по тексту договір), відповідно до якого продавець приймає на себе зобовязання виготовити та передати згідно даного договору у власність покупця продукцію, що виготовляє продавець, надалі товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно п.5.1. та п.5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Покупець оплачує вартість товару на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів із дня його виставлення. По узгодженню сторін можлива оплата вартості товару протягом 3-х банківських днів з дня отримання товару відповідно до накладної, по якій він відпущений.

Позивач на виконання умов договору виготовив та передав відповідачу товар на загальну суму 14 000,00 грн. відповідно до накладної №924 від 23.09.2009р.

Проте, відповідач порушив свої зобовязання згідно п.5.2. договору, сплативши неповну суму заборгованості, відтак основний борг становить 8409,60 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 975,51 грн. інфляційних втрат та 921,60 грн. три проценти річних.

Крім того, позивач на підставі п.6.2. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 716,43 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 11 023,14 грн. з яких 8 409,60 грн. основного боргу, 716,43 грн. пеня, 975,51 грн. втрати від інфляції, 921,60 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору купівлі-продажу №12 підтверджується видатковою накладною №924 від 23.09.2009р. на суму 14 000,00 грн., яка підписана повноважними представниками сторін (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи). Товар був отриманий представником відповідача Ткачик Галиною Миколаївною (паспорт серії КВ №НОМЕР_1 від 12.07.1999р., виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області) згідно довіреності №265 від 23.09.2009р. (оригінал оглянуто судом).

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.5.2. договору відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару протягом 3-х банківських днів з дня отримання товару відповідно до накладної, по якій він відпущений.

Проте, відповідач порушив свої зобовязання згідно п.5.2. договору, сплативши неповну суму заборгованості, відтак основний борг становить 8409,60 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 8 409,60 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 975,51 грн. інфляційних нарахувань та 921,60 грн. три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п.6.2. договору покупець за порушення терміну оплати сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування від вартості неоплаченого товару.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню 716,43 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»(79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Авіаційна, 7а; р/р 260050000040756 у ВАТ «Фольксбанк»; МФО 325213; код ЄДРПОУ 17742918) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»(79040, м.Льівів, вул.Городоцька, 222; р/р 2600300601566 у Львівській філії «Укрексімбанк»; МФО 325019; код ЄДРПОУ 08006864) 8 409,60 грн. основного боргу, 975,51 грн. інфляційних нарахувань, 921,60 грн. три проценти річних, 716,43 грн. пені.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»(79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Авіаційна, 7а; р/р 260050000040756 у ВАТ «Фольксбанк»; МФО 325213; код ЄДРПОУ 17742918) в дохід Державного бюджету 110,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя