Рішення № 13376350, 16.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.10 р. Справа № 20/268

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест”, м.Макіївка

про стягнення 134000,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Андрюхов С.Г. – директор, Савіна Т.Б. – дов.

від відповідача: Гольцова Г.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс”, м.Донецьк, із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест”, м.Макіївка, про стягнення 134000,00 грн. – суми заборгованості за договором поставки № 5 від 12 жовтня 2009 року, з яких 115989,60 грн. – заборгованість за неоплачений товар, 18010,40 грн. – „додаткова заборгованість згідно із п.5 договору”.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд накласти арешт на поточний рахунок 26009040000170 в ВАТ „VАВ Банк”, МФО 380537, код ЄДРПОУ 33333171, витребувати довідки про всі інші поточні та розрахункові рахунки в інших банках та, у разі відсутності грошей на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” накласти арешт на всі рахунки на майно підприємства задля подальшої реалізації майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору поставки № 5 від 12.10.09 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що погоджується із сумою основної заборгованості та відхиляє вимоги про стягнення „додаткової заборгованості” та вимоги про накладення арешту на рахунки та на майно ТОВ „Макстройінвест”. Зазначені вимоги відповідач вважає необґрунтованими та незаконними, у зв’язку із чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, відхилити клопотання позивача про накладення арешту на рахунки та майно відповідача та розстрочити виконання судового рішення стосовно виплати визначеної судом до стягнення суми строком на 12 місяців рівними щомісячними платежами.

07 грудня 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 115989,60 грн. – суму заборгованості за договором поставки № 5 від 12.10.09 р., 11791,22 грн. – суму пені, 13617,18 грн. – суму інфляції, 3412,95 грн. – суму 3% річних.

Дану заяву судом прийнято до розгляду.

У відзиві від 14.12.10 р. відповідач не погодився лише із розрахунком інфляційних втрат та вважає, що позивач при розрахунку індексу інфляції неправомірно не врахував період квітень-липень 2010 р.

16 грудня 2010 року позивач звернувся до суду із „Відповіддю на відзив відповідача”, в якій просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” у клопотанні про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

У судовому засіданні оголошували перерви з 25.11.10 р. до 14.12.10 р., з 14.12.10 р. до 16.12.10 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс” (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” (далі-Покупець) було укладено договір поставки № 5 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов’язався передати, а Покупець оплатити та прийняти бітум нафтовий шляховий БНД 60/90 та 90/130 ДСТУ 4044-2001 (із змін.) у кількості 30 тон за цінами та строками поставки, відповідно до умов Договору.

Згідно із п.4.1 Договору, Покупець здійснює оплату товару згідно із рахунком Продавця у строк, зазначений у рахунку на оплату. Рахунок повинен бути оплачений.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення п.4.1 Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 28% річних від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочки оплати до повного виконання зобов’язань.

На виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” прийняло бітум нафтовий шляховий 60/90 та 90/130 в кількості 30 тон за ціною 3388,60 грн. за 1 тону на суму 121989,60 грн., у тому числі ПДВ 20331,60 грн., за витратними накладними № 9 від 19.10.09 р. у кількості 20,3 т на суму 82546,30 грн., накладною № 10 від 22.10.09 р. у кількості 9,7 т на суму 39443,30 грн.

Відповідачем за поставлений товар було сплачено 6000,00 грн.

Отже, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати за виконані роботи у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, збільшив їх розмір та просить суд стягнути з відповідача 115989,60 грн. – суму заборгованості за договором поставки № 5 від 12.10.09 р., 11791,22 грн. – суму пені, 13617,18 грн. – суму інфляції, 3412,95 грн. – суму 3% річних.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором поставки № 5 від 12.10.09 р., витратними накладними, розрахунком позовних вимог.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 115989,60 грн. – суми заборгованості за договором поставки № 5 від 12.10.09 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13617,18 грн. – суми інфляції, 3412,95 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вони узгоджуються із приписами зазначеної статті, а їх розмір визначено позивачем правильно, з урахуванням фактичних обставин справи та динаміки індексу інфляції.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 11791,22 грн. – суму пені.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення п.4.1 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 28% річних від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочки оплати до повного виконання зобов’язань.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст.3 зазначеного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11791,22 грн. – суми пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки їх розмір визначено позивачем правильно, з урахуванням вищевикладеного.

Заперечення відповідача проти частини позовних вимог суд до уваги не приймає як такі, що не ґрунтуються на законі та не узгоджуються із приписами вищенаведеної ст.625 Цивільного кодексу України.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Клопотання позивача щодо забезпечення позову судом залишено без задоволення за недоведеністю позивачем наявності обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі.

Клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців судом залишено без задоволення, оскільки відповідач не надав суду доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та враховуючи заперечення та майнові інтереси позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест”, м.Макіївка, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” (86102, Донецька область, м.макіївка, вул.Лихачова, б.60; код ЄДРПОУ 33333171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтова Компанія „Нафтотранс” (83052, м.Донецьк, пр.Мира, 52; код ЄДРПОУ 30099845) 115989,60 грн. – суму заборгованості за договором поставки № 5 від 12.10.09 р., 11791,22 грн. – суму пені, 13617,18 грн. – суму інфляції, 3412,95 грн. – суму 3% річних, 2708,11 – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.12.2010 р.

Повне рішення складено 21.12.2010 р.

Суддя Донець О.Є.