Рішення № 13376161, 04.01.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 січня 2011 р. Справа 9/218-10

за позовом:Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Української Академії Аграрних наук", код ЄДРПОУ 00496573 (вул. Наукова,1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226)

до:Фермерського господарства "Ростіна і В", код ЄДРПОУ 33731447 (с. Шершні, Тиврівський район, Вінницька область, 23304)

про стягнення 18313,4 грн. заборгованості

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Покотило В.М.- представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фермерського господарства "Ростіна і В" на користь державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Української Академії Аграрних наук" 18313,4 грн. заборгованості, з них основного боргу в сумі 18000,00 грн., пені в розмірі 313,40 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2010 року, за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/218-10 та призначено її до розгляду на 09.12.2010р.

Однак, на визначену дату судове засідання у справі № 9/218-10 не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Балтака О.О. на лікарняному з 08.12.10р. по 21.12.10р. включно.

Зважаючи на наведене, розгляд вищезазначеної справи ухвалою суду від 22.12.2010р. призначено на 04.01.2011р.

В судовому засіданні 04.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 04.01.2011р. не направив, відзиву на позовну заяву та документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 22.12.2010року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 29.11.2010року - с. Шершні, Тиврівський район, Вінницька область, 23304, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.12.2010р. (вх.8005 від 08.12.2010р.)

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 22.12.2010 року про призначення слухання по справі № 9/218-10, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/218-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.05.2010р. між державним підприємством "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Української Академії Аграрних наук" в особі директора Ріпамельника Віталія Петровича (продавець) та фермерським господарством "Ростіна і В" в особі голови фермерського господарства ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №28, відповідно до якого продавець зобов"язався відпустити по дорученню покупця саджанці яблуні 1с в кількості 1 500 штук (одна тисяча п"ятсот штук) по ціні 12.00 грн. з 20% ПДВ, за 1 шт. на суму 18 000 грн, в т.ч. 20% ПДВ 3 000,00 грн. Покупець зобов"язується отримати на місці по кількості і якості посадковий матеріал саджанці яблуні 1с. згідно п.2.1 договору та розрахуватися за одержаний товар до 30.09.2010р. ( п.п. 2.1; 2.2 договору).

Згідно п. 1.1 договору сторони домовилися провести взаєморозрахункові операції з куупівлі-продажу посадкового матеріалу з відстрочкою платежу до 30.09.2010р.

В п. 2.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків, вказаних у п.2.2 договору, покупець сплачує продавцю додатково до суми договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

На виконання вище вказаного договору позивач відповідно до видаткової накладної № РН-0000083 від 08.05.2010р. передав у власність відповідача товар, визначений у договорі на суму 18 000.00 грн., що підтверджується самою накладною та довіреністю серії ЯМА №406465 від 08.05.2010р. на отримання товару.

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки розрахунку з позивачем за переданий товар не провів, незважаючи на те, що останнім днем оплати за товар передбачено 30.09.2010р.

Тому, на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар становить 18 000,00грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 18 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 313,40 грн. - пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розрахунок проведений позивачем здійснений в межах, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в частині стягнення 313,40 грн.-пені підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову із стягненням з відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з фермерського господарства "Ростіна і В", код ЄДРПОУ 33731447 (23304, с. Шершні, Тиврівський район, Вінницька область, р/р2600543773 в Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805) на користь державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Української Академії Аграрних наук", код ЄДРПОУ 00496573 (вул. Наукова,1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226, р/р 26004000012791 в ПАТ "Індекс-Банк", МФО 300614) 18 000,00 грн. - основного боргу, 313,40 грн. - пені, 183,13 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 січня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (с. Шершні, Тиврівський район, Вінницька область, 23304)