Постанова № 13376093, 18.01.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2010 р.справа № 9/479/07-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. , Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання:Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 11 жовтня 2007 року у справі №13/455/07-АП-9/479/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

за участі прокурора Запорозької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000110801/0 від 15.03.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у грудні 2006р. на 7869424,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення платником податку норм пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; не погоджується з податковим органом щодо того, що коригування податкових зобовязань проведено неправомірно, - після строку, встановленого пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Наполягає на тому, що даний строк не поширюється на дії платника податку щодо корегування податкових зобовязань.

Позивач вважає, що Законом України «Про податок на додану вартість»не встановлено граничний строк проведення корегування податкових зобовязань та податкового кредиту.

Позивач також наполягає на правомірності включення до податкового кредиту листопада 2006р. суми 7807813,70грн. у звязку з подальшим використанням придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності.

Постановою від 11 жовтня 2007 року господарський суд Запорізької області задовольнив позов задоволено. При цьому, суд посилався на ст.ст.4,7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначення «господарська діяльність», надане у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.3, ст.42 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Відповідач наполягає на тому, що в порушення пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30.06.2005 року №702/10982 Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів»занижено податкові зобовязання декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року у розмірі 61610,21грн. у звязку з безпідставним зменшенням загальної суми податкового зобовязання.

Апелянт стверджує, що в порушення пп.7.4.1 .п.74 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2006 року на 7807813,70грн., яка не підлягає включенню до податкового кредиту у звязку з подальшим використанням придбаних товарів (послуг) не в межах господарської діяльності платника податку (реалізація виробленої продукції на експорт за цінами нижчими собівартості її виробництва). При цьому, апелянт посилався на п.4.5 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 11 жовтня 2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2007р. відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства за грудень 2006 року. ЩЗа результатами перевірки складено акт №194/08-01/00186542 аід 03.03.2007 року.

Як зазначено в акті, перевіркою встановлені порушення підприємством позивача:

- пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

- пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30.06.2005 року №702/10982

На підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення №000011081/0 від 15.03.2007 року, яким підприємству позивача зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року на суму 7869424грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Щодо завищення суми податкового кредиту на суму 7807 813,70грн. слід зазначити:

Відповідач не погоджується з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів (послуг), що були використані на виробництво готової продукції, яка в подальшому була реалізована на експорт за цінами, нижчими її собівартості, оскіьки важає, що ця діяльність позивача не повязана з господарською.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оцінкип зазначених обставин.

Так, відповідно до вимог пп.7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за стовкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності, постійною та суттєвою.

При цьому, діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції з цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податків може не отримати доходів, натомість - понести витрати. Законом не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких плвтник податків отримав дохід.

Слід зазначити, що господарська діяльність супроводжується здійсненням окремих господарських операцій, кожна з яких не обовзково і не завжди може ротвести до отримання доходу.

Так, за визначенням, що міститься у ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, оцінку доходності діяльності підприємства слід надавати за результатами відповідного звітного періоду.

Разом з тим, щодо суми збільшеня податкового кредиту на 61610,21грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ч.І ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно пп.7.2.3 п.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону встановлено, що платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбачено законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Колегія суддів погоджується із застосуванням в даному випадку норм пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, норми даного пункут Закону визначають граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). А саме: заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи час виникнення права позивача на податковий кредит щодо вищезазначеної суми (червень-липень 2003р.), є обгрунтованим висновок відповідача щодо безпідставності проведеного позивачем у листопаді 2006 року коригування зменшення ціни та кількості поставки товарів після закінчення граничного строку (строку давності) для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Керуючись ст.ст.195,196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 11 жовтня 2007 року у справі №13/455/07-АП-9/479/07-АП задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 11 жовтня 2007 року у справі №13/455/07-АП-9/479/07-АП скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя від 15.03.2007р. №0000110801/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 61610,21грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця з дня складання в повному обсязі.

Головуючий:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна

М.П. Кожан