Рішення № 133760614, 03.02.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6482/25

Провадження №2/442/89/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судових засідань Лесович О.Ю.,

розглянувши в залі суду в м. Дрогобич в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 442/6482/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив :

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 28.10.2024 в розмірі 19891,44 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.10.2024 ОСОБА_1 встановила мобільний додаток «Монобанк». Відповідно до п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», далі - Умови, мобільний додаток «Монобанк» - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку.

Відповідно до п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг МоноБанк, Відповідач просив встановити кредитним ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % місяць з першого дня користування кредитом.

На підставі укладеного Договору та вищезазначених пунктів Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

AT «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором.

На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ УНІВЕРСАЛ БАНК за Договором станом на 04.06.2025 року становить 19891,44 грн., в тому числі:

-Загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 18648,74 грн.;

-Заборгованість за пенею 1242,7 грн.

-Заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн.

26.08.2025 суддя направила запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку.

Ухвалою від 11.09.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 24.09.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

24.09.2025 розгляд справи відкладено на 20.10.2025.

20.10.2025 від відповідача надійшов відзив, де зазначає, що позивачем було невірно нараховано розрахунки заборгованості за кредитним договором у визначених позовом розмірах, оскільки заява відповідача не містила інших положень та умов, окрім процентної ставки та розмір кредиту в сумі 3000 грн., доказів протилежного позивачем не було надано. Просить відмовити у задоволенні позову.

20.10.2025 розгляд справи відкладено на 05.11.2025.

06.11.2025 від представника позивача надійшла заява про продовження строку для подання відповіді на відзив.

11.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначає, що відповідач під час підписання Договору надала банку згоду на можливість зміни розміру кредитного ліміту. Відповідач жодного разу не повідомляла банк про те, що умови договору чи будь-які його положення є їй не зрозумілими або потребують додаткових роз`яснень. Аудіозапис розмови з відповідачем, у якому вона підтвердила факт розголошення ПІН-коду, є доказом, що підтверджує наявність її вини у здійсненні спірних операції. Просить позовні вимоги долучити повністю.

14.11.2025 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів.

05.11.2025 розгляд справи відкладено на 08.12.2025.

08.12.2025 розгляд справи відкладено на 12.01.2026.

15.12.2025 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

22.12.2025 від представника відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

22.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначає, що з позовними вимогами не погоджуються, вважають їх необргунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне: відсутність належності доказів укладення кредитного договору, відсутність доказів отримання саме кредитних коштів, недоведеність розміру заборгованості.

22.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що підписанням Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. Без погодження у мобільному застосунку monobank з Умовами і правилами надання банківських послуг не є можливий вхід у головне меню застосунку Monobank. А без переходу у головне меню застосунку жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту. Використання кредитних коштів підтверджується випискою, отже Боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку monobank, бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися додатком monobank жодним чином. виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/ цей рахунку/рахунок клієнта, тому разом з позовом позивачем було поданоДеталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку Відповідача, яка в свою чергу є допустимим, належним та достатнім доказом, що підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, факт та дату надання кредитних коштів, а також існування заборгованості і її розмір.

02.01.2026 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що подані Позивачем документи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо процентів та відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у заявлених Позивачем до стягнення розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позовної заяви долучив клопотання про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не повідомивши причини неявки, про розгляд справи був належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи у його відсутності не надходило, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Суд встановив, що 28.10.2024 ОСОБА_1 встановила мобільний додаток «Монобанк». Відповідно до п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», далі - Умови, мобільний додаток «Монобанк» - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку.

Пройшовши реєстрацію, одним із вищезазначених шляхів та надавши один із пакетів документів Відповідач підписав Анкету-заяву Клієнта до Договору про надання банківських послуг МоноБанк шляхом застосування цифрового власноручного підпису.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг

Підписавши Анкету-заяву Клієнт ознайомився та погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг МоноБанк, з підписанням якого 28.10.2024 в Мобільному додатку Договір набуває чинність.

Відповідно до п.п 4.2.19 п. 4 Розділу І Умов - на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, Клієнт зобов`язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.

Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, Банк має право для різних цілей, зокрема з метою повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, зміни умов Договору встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв`язку (повідомлення в мобільному додатку, повідомлення в месенджерах, дзвінки і так далі).

Відповідно до п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг МоноБанк. Відповідач просив встановити кредитним ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % місяць з першого дня користування кредитом.

На підставі укладеного Договору та вищезазначених пунктів Відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Кредитний ліміт, (зобов`язання Банку з кредитування) - розмір грошових коштів, зобов`язання з надання яких Клієнту бере на себе Банк з момент укладання Договору. До Кредитного ліміту відносяться в тому числі суми коштів, що можуть бути отримані Клієнтом за рахунок Кредитного ліміту з метою погашення заборгованості із сплати відсотків за користування Кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів, відповідно до п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов.

Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту може надаватись послуга - розстрочка/переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Пунктом 5 Розділу II Умов передбачено, що Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Сторони домовилися, що Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються Клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону Клієнта та/або у Мобільному додатку.

Відповідно до пунктну 5.9 Розділу II Умов на суму наданого Кредиту Банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах.

Відпоідно до п.5.11 Розділу II Умов клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати Щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в Мобільному додатку. При несплаті Щомісячного мінімального платежу Клієнт повинен сплатити штраф за несплату Щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж Клієнта як визнання Клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами.

Відповідно до п.5.16 Розділу II Умов у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50 % від суми, отриманого Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних. На період дії карантину Банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту.

AT УНІВЕРСАЛ БАНК свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Як вбачається із виписки руху коштів по картці за 04.06.2025 року ОСОБА_1 , за період з 28.10.2024 по 01.06.2025, кредитний ліміт (станом на 04.06.2025) становив 15000 грн, заборгованість (станом на 04.06.2025) 19929,45 грн; сума витрат за період 22089,45 грн, сума зарахувань за період 2160,00 грн (а.с.10).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.10.2024, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 04.06.2025 року становить 19891,44 грн (а.с.8).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12024141140000267 від 30.10.2024, правова кваліфікація кримінального провадження за ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Потерпілий: ОСОБА_2 . Короткий виклад обставин: невідома особа, шляхом обману, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, заволоділа її грошовими коштами із картки «монобанк» № НОМЕР_2 у сумі 20000 гривень та з картки «монобанк» № НОМЕР_3 у сумі 15000 гривень, чим заподіяла матеріальної шкоди (а.с.67).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит "і сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стосовно розв`язання спору у частині встановлення кредитного ліміту та нарахування відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає нижченаведене.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач 28.10.2024 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву.

Так, як було зазначено вище, згідно з вимогами ЦК України, законів № 675 та №851 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг (договір про надання банківських послуг «Monobank» укладений між банком та клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування що складається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank», Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів).

У пункті 3 Анкети-заяви, з-поміж іншого вказано, що клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Позивач вказує, що відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта (відбитки пальців, в тому числі за допомогою технології TouchID, або розпізнавання обличчя, в тому числі за допомогою технології FaceID). Таким чином, враховуючи те, що відповідачем було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до договору про надання банківських послуг.

Тож суд констатує, що відповідач не здійснював цілеспрямованих дій на відмову від отримання наданих йому позивачем банківських послуг, зокрема зміну кредитного продукту банку на виключно депозитний, а у разі відсутності такої можливості дій на розірвання договірних відносин з позивачем. Більше того, конклюдентні дії, що знайшли свій прояв у користуванні банківськими послугами, обґрунтовано давали підстави банку вважати наявність згоди на такі зміни.

У частині розв`язання спору щодо скоєння шахрайських дій, унаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 19891,44 грн суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 12, частини першою статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПКУкраїни).

Відповідно до статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див, зокрема, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №129/1033/13-ц).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (діяло на момент виникнення спірних правовідносин; далі Положення), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу 6 Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу 6 Положення).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни). З приводу цього припису основного акту цивільного законодавства Верховний Суд зауважував, що загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (постанов Верховного Суду від 18квітня 2022 року, справа № 520/1185/16-ц).

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа №6-71цс15) зазначено: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

З цієї правової позиції Верховного Суду України слідує, що для констатації вини користувача банківських послуг у порушенні правил користування відповідними фінансовими інструментами, зокрема у сфері забезпечення безпеки та конфіденційності, що призвели до несанкціонованого проведення платіжної операції, необхідним є безспірне доведення того факту, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню

ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд бере до уваги позицію найвищого суду у системі судоустрою України, висловлену ним у постанові від 08 лютого 2018 року (справа №552/2819/16-ц), відповідно до якої користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Верховний Суд також виснував, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог (постанова від 14 лютого 2018 року, справа №127/23496/15-ц).

Відповідно до Умов і правил клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених договором засобів його ідентифікації і аутентифікації (п. 8.11). Клієнт несе відповідальність перед банком за збиток і витрати, понесені банком в результаті порушення клієнтом умов або положень договору або законів і підзаконних актів України (п.8.12). У разі якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду (п.8.15). Банк не несе відповідальність перед клієнтом за операції, що здійснювались після передачі мобільного телефону, сім-карти третім особам (п. 8.16).

Суд зауважує, що відповідач особисто не здійснювала активних дій стосовно ініціювання випуску своєї картки.

З протоколу допиту потерпілої від 31.10.2024 вбачається, що 28.10.2024 відповідачка займалась пошуком підробітку у месенджері «Telegram». Тоді вона натрапила на телеграм-контакт, який був записаний як Полина. Тоді вона написала їй, що її цікавить підробіток. Полина повідомила, що робота полягає у крипто-трейдингу. Після чого вона сказала, що для роботи потрібна банківська картка «монобанк» та «А-банк». Відповідачка сказала ці додатки. Тоді вона сказала, що для перевірки їй потрібні фото відповідачки, фото паспорту, ідентифікаційного номеру та номер телефону. Ці фото відповідачка їй скинула. Тоді вона створила відповідачці картку у банку «монобанк» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Та картку у банкінгу «А-Банк», номера якої не знає, оскільки пісоя того вона зрозуміла, що це шахраї її одразу заблокували.

Після цього, як вона дізналась пізніше на картку «монобанк» № НОМЕР_3 було оформлено кредит на суму 15000 гривень. Вподальшому вказані кошти було зараховано на так звану «банку» у «монобанку» та вказано, що банку розбито 28.10.2024 та кошти перерахували на карту № НОМЕР_2 та вподальшому кошти у сумі 14000 гривень перерахували на карту № НОМЕР_4 , а ще 500 гривень було переслано на карту № НОМЕР_5 . Також на картку «монобанк» №4441111052732339 було оформлено декілька мікрозаймів на загальну суму 20000 гривень та вказані кошти переказано на картку № НОМЕР_6 та після цього оформили на цю ж картку монобанк ще декільна мікрозаймів на суму 20000 гривень та переказали їх на картку № НОМЕР_7 .

Відтак, алгоритм дій відповідача, докази, надані позивачем та проаналізовані у судовому засіданні, не свідчать про безспірність доведення того факту, що користувач своїми діями чи бездіяльністю, тобто винною поведінкою, сприяв здійсненню несанкціонованих платіжних операцій, що були здійснені 28.10.2024.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.

Суд бере до уваги правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (справа №336/3989/19), від 08 лютого 2018 року (справа №552/2819/16-ц), від 14лютого 2018 року (справа №127/23496/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа №691/699/16-ц), від 03 липня 2019 року (справа №537/3312/16-ц) та доходить висновку про те, що відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, негайно повідомила про цей факт правоохоронні органи та АТ «Універсал Банк», а банком не доведено винної поведінки, тобто дій чи бездіяльності відповідача, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

Доводи позивача про те, що відповідачкою в ході розмови з невідомою особою здійснено розголошення інформації, необхідної для здійснення банківських операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.

Окрім цього, відповідачка ОСОБА_1 повідомила правоохоронні органи про оформлення невідомою особою кредитної картки на та зняття коштів з неї.

31.10.2024 ОСОБА_1 допитано як потерпілу особу у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12024141140000267 від 30.10.2024 за фактом шахрайських дій про оформлення кредитної картки на заявницю та заволодіння кредитними коштами за ч.4 ст. 190 КК України.

Крім того, АТ «Універсал Банк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 28.10.2024 зняття коштів у розмірі 15000 грн. без її відома.

Суд ураховує, що у цих спірних правовідносинах саме ОСОБА_1 як споживач є «слабкою» стороною, позивач не довів винної поведінки відповідача, спрямованої на сприяння у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не з`ясував хто був володільцем банківської картки, емітентом якої є сам банк, що була використана у шахрайських діях. З огляду на це суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18. Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом № 2120-IX доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 61.

Вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем"

Відтак, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту слід відмовити.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані зрозглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 264 ЦПК України, статтями 207, 525,526, 527, 530 , 633, 634, 1049,1054 ЦК України, суд

ухвалив:

у позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ідентифікаційний код юридичної особи - 21133352, адреса: м. Київ, вул. Оленівська, буд.23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя Нагірна О.Б.