Постанова № 13374996, 17.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

17.03.2010 р. Справа № 2а - 5421/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Єнідогуш", <Позивач адресса > доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, <Відповідач адресса > за участю представниківвід позивача: Клюшин М.В.

від відповідача: Марченко О.О.

провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2009 року №0017482350, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2009 року №0017482350 до товариства з обмежено відповідальністю фірма "Єнідогуш" в частині застосування штрафних санкцій на суму 9154 гривні 80 копійок.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2010 року Справа № 2а 5421/09/1470

м. Миколаїв

15:43

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Єнідогуш»,

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

за участю представників

від позивача: Клюшин М.В.,

від відповідачів: Марченко О.О.

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2009 року №0017482350.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Єнідогуш»(далі ТОВ фірма «Єнідогуш») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2009 року №0017482350.

До суду надійшла заява від представника позивача про зміну позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2009 року №0017482350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9154,80 гривень: не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків Z звітів КОРО; здійснення реалізації товарів, на які виявлено нестачу на суму 2262,40 гривень та здійснення реалізації товарів на суму 1295 гривень, які не обліковані у встановленому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, свої доводи виклав в запереченнях, які знаходять в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновків про наступне.

27 травня 2009 року на підставі направлення на перевірку №1327/23-57 та №1328/23-517 від 22.05.2009 року посадовими особами ДПА було проведено перевірку ТОВ фірма «Єнідогуш».

За результатами перевірки посадовими особами ДПА у Миколаївській області складено Акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 27.05.2009 року №0547/14/00/23/25376611. Актом перевірки зафіксовано наступні порушення: при проведенні розрахункової операції через РРО порушено використання режиму попереднього програмування по найменуванню, ціні та обліку кількості товару фіскальний чек №2823, №2824; не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків Z звітів у КОРО №1403003203 від 06.12.2007 року, а саме відсутні Z звіт №1141, №1301, №1311, №1320, №1331, №1504; не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, невідповідність склала 17,10 гривень; в реалізації знаходиться пляшка Вино біле мускатне ігристе SV-0,75 л. за 31 грн. виробник ДП «Севастопольський винний завод», без наявності марки акцизного збору встановленого зразка, здійснення реалізації товарів, на які виявлено нестачу на суму 2262,40 гривень, та здійснення реалізації товарів на загальну суму 1295 гривень, які не обліковані у встановленому порядку.

За результатами проведеної перевірки, на підставі Акту перевірки від 27.05.2009 року №0547/14/00/23/25376611 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення від 11.06.2009 року №0017482350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 9325,30 гривень.

Представник позивача просив скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва 11.06.2009 року №0017482350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пунктів 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265)

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. Відповідно до п.п.9 статті 3 Закону №265 субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязанні: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно п.4 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до акту перевірки від 27.05.2009 року № 0547/14/00/23/25376611 податківцями зафіксовано не роздрукування фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій в 6 випадках.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що фіскальні звітні чеки не роздруковувались у звязку з тим, що підприємство у вказані дні не працювало, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає, що рішення субєкта владних повноважень необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

2. Відповідно до пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, пункт 12 статті 3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

За таких обставин, на думку суду, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за статтею 21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений. Навіть у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»не передбачається документів за якими товари обліковуються за місцем реалізації.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обовязковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним субєктивним критерієм, а також з згідно з «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України № 184 від 09.04.2009 року.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обовязковим.

Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.

Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.

Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»неможливо.

В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів на товар, який зазначений в описі.

Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку.

Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється, в першу чергу, поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

Безпосередньо на перевірку підприємства за його юридичною адресою, де зберігаються документи обліку та бухгалтерські документи, податківці не виходили.

У судовому засіданні представник позивача заперечував факт реалізації товару, який не облікований у встановленого порядку за місцем реалізації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9154,80 гривень за порушення п.9,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.2009 року №0017482350 до товариства з обмежено відповідальністю фірма "Єнідогуш" в частині застосування штрафних санкцій на суму 9154 гривні 80 копійок.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 29.11.2010 року.

Суддя І.А. Устинов