Постанова № 13374987, 13.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 року Справа № 2а-6003/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.,

прокурора -прокурор відділу представництва інтересів громадян та

держави в судах прокуратури області

Прибіга І.О. (посвідчення від 13.05.2010 № 984)

та

представників сторін:

від позивача Тихонов О.А. (довіреність від 26.07.2010 б/н)

від відповідача начальник юридичного відділу

Чернобай С.С. (довіреність від 31.03.2010 № 3795/10)

головний державний податковий ревізор-інспектор відділу

організації перевірок підприємств стратегічних галузей

економіки управління податкового контролю юридичних

осіб ДПА в Луганській області

Зайченко Ю.С. (довіреність від 27.08.2010 № 10902/10)

головний державний податковий інспектор юридичного

управління ДПА в Луганській області

Мухіна О.В. (довіреність від 27.08.2010 № 10903/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат»

відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод»

до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

від 26 липня 2010 року № 0000532301/0 та № 0000542301/0,

від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, яка надійшла через канцелярію суду 21 вересня 2010 року за вхідним реєстраційний номером 44078 та ухвалою суду від 05 жовтня 2010 року прийнята та приєднана до справи (том 3, арк. справи 19, 30-31), просить:

- визнати нечинним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 26 липня 2010 року № 0000532301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 2633185,70 грн., у тому числі 1792322,00 грн. за основним платежем, 840863,70 грн. за штрафними (фінансовими санкціями);

- визнати нечинним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 26 липня 2010 року 0000542301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 2229715,50 грн., у тому числі 1486477,00 грн. за основним платежем, 743238,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями);

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у розмірі 896161,00 грн., у тому числі 0,00 грн. за основним платежем, 896161,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення від 26 липня 2010 року № 0000532301/0 та № 0000542301/0, від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0 винесені з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування фактичних обставин та наявних документів, і мають бути скасовані з таких підстав.

Оскаржувані податкові повідомлення рішення були винесені на підставі акта від 16 липня 2010 року № 95/23/21756908 «Про результати невиїзної документальної перевірки дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Епос-Транзит» з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року», яким, нібито, було встановлено заниження податку на прибуток підприємства за II-III квартали 2009 року та занижено податок на додану вартість за квітень-вересень 2009 року. Втім, зазначив у позовній заяві позивач, відповідач вже проводив перевірку підприємства позивача за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, результати якої було оформлено актом від 15 січня 2010 року № 1/23-21756908, і жодних порушень діючого законодавства згідно з цим актом не встановлено.

Також, у позовній заяві позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідач не використовував первинні документи позивача, а тому висновки про заниження податку на прибуток підприємства за II-III квартали 2009 року та податку на додану вартість за квітень-вересень 2009 року не відповідають дійсності. Між дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та приватним підприємством «Епос-Транзит» 01 квітня 2009 року було укладено договір № 01-04/09 на поставку товарів сировини та допоміжних матеріалів, що використовуються у виробництві морозива основної продукції дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод». Договір виконано сторонами, що підтверджено первинними документами, отримані товари використано у виробництві продукції дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод». Під час проведення перевірки поза увагою відповідача залишилися накладні на отримані від приватного підприємства «Епос-Транзит» товари, акти приймання-передачі, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо. Під час перевірки не було зясовано факт використання отриманих товарів у господарській діяльності підприємства позивача та не досліджено документи первинного обліку акти на оприбуткування, списання товарно-матеріальних цінностей, документи на реалізацію готової продукції тощо. За твердженням позивача, відповідач відмовляється досліджувати факт ведення позивачем основної діяльності, факт виробництва та реалізації готової продукції із так званих «відсутніх» товарів та факт сплати податків з операцій щодо реалізації продукції.

Позивач наполягає, що включення вартості товарів, отриманих від приватного підприємства «Епос-Транзит», до складу валових витрат та віднесення сум податку на додану вартість в складі вартості таких товарів до складу податкового кредиту цілком відповідає порядку формування валових витрат, визначеному Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», та порядку формування податкового кредиту, встановленому Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а висновки відповідача стосовно нікчемності договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 на підставах, визначених статтею 228 Цивільного кодексу України, взагалі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства і суперечать фактичним обставинам і документам. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами або стороною правочину, доказом якої може бути вирок суду в кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Крім того, зазначив позивач, акт від 16 липня 2010 року № 95/23/21756908 «Про результати невиїзної документальної перевірки дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Епос-Транзит» з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року» не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, оскільки містить необґрунтовані дані та субєктивні припущення, які не мають доказів, та не містить посилань на первинні документи, які взагалі під час перевірки не досліджувались.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та у доповненнях до позовної заяви.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 27.08.2010 № 10905 (том 1, арк. справи 79-83), заперечення проти адміністративного позову від 04.10.2010 № 12087 (том 3, арк. справи 23-27) та заперечення на доповнення до позовної заяви від 27.10.2010 № 18975 (том 6, арк. справи 135-136), в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке. Невиїзну документальну перевірку дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» проведено на підставі постанови слідчого про призначення невиїзної документальної перевірки від 13.07.2010. Під час перевірки використовувались первинні документи, а саме, - податкові накладні, виписані приватним підприємством «Епос-Транзит», договір від 01.04.2009, податкові декларації позивача, висновок експерта. Вказані документи було надано слідчим разом з постановою про призначення перевірки. Перевіркою встановлено, що одним з постачальників у квітні - вересні 2009 року було приватне підприємство «Епос-Транзит» (код ЄДРПОУ 35937601). Однак, згідно протоколу допита від 13.07.2010 у якості свідка у кримінальній справі № 02/10/8021 ОСОБА_6, директора приватного підприємства «Епос-Транзит», встановлено, що дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та його посадові особи йому не знайомі, на адресу вказаного підприємства ніяких товарів не реалізовувалось, тобто товар від приватного підприємства «Епос-Транзит» на дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» не постачався. Свідчення директора приватного підприємства «Епос-Транзит» підтверджені висновками судово-почеркознавчої експертизи. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої експертами НВЕКЦ при ДУМВС України в Донецькій області від 23.06.2010 № 461 щодо дійсності підписів на договорі від 01 квітня 2009 року № 01-04/09-Л та податкових накладних, отриманих дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» від приватного підприємства «Епос-Транзит», встановлено, що підписи на договорі та податкових накладних були виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (особами). Крім того, згідно податкової звітності у приватного підприємства «Епос-Транзит» відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, на підприємстві загальна чисельність працюючих складає 1 особу директора. Працівники, які виконували б укладені договори цивільно-правового характеру, відсутні, внаслідок чого зроблено висновок, що товари на виконання договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09-Л фактично не поставлялись та відповідно придбання таких товарів не відбулося. Зазначені докази є достатніми для висновку про нікчемність угоди від 01.04.2009, укладеної між дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та приватним підприємством «Епос-Транзит». Оскільки нікчемний правочин не породжує правових наслідків, він підлягає виключенню з податкового обліку. Зазначені обставини стали підставою для донарахування за результатами перевірки занижених податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень-вересень 2009 року та з податку на прибуток підприємства за II-III квартали 2009 року. Також, зазначив у запереченнях відповідач, після проведення перевірки дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» пропонувалось надати документи на підтвердження факту придбання товару від приватного підприємства «Епос-Транзит», однак, вказані документи не було надано.

У запереченнях на доповнення до позовної заяви від 27.10.2010 № 18975 відповідач зазначив, що актом перевірки від 16.07.2010 № 95/23-21756908 встановлено декларування позивачем недооцінених обєктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 1792322,00 грн., що є заниженням податкового зобовязання у великих розмірах. У звязку з цим на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача податковим повідомленням рішенням від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % від суми донарахувань з податку на прибуток підприємства в розмірі 896161,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 27.08.2010 № 10905 та від 04.10.2010 № 12087 та у запереченнях на доповнення до позовної заяви від 27.10.2010 № 18975. Також, у судовому засіданні представники відповідача зазначили, що одним із доказів нікчемності договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, укладеного приватним підприємством «Епос-Транзит» з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», внаслідок його безтоварності є відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від приватного підприємства «Епос-Транзит» товар.

На підставі заяви Прокуратури Луганської області від 06 грудня 2010 року № 05-1427вих.-10 з метою захисту інтересів держави від порушень або загрози порушень економічних інтересів, судом до участі у справі допущено прокурора (том 6, арк. справи 138).

У судовому засіданні прокурор підтримав позицію представників відповідача.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 31.07.1997, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1381120 0000 000543, на податковому обліку знаходиться у державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області (том 1, арк. справи 10-26, 27). Основним видом діяльності дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» згідно довідки з ЄДРПОУ від 18.02.2008 серії АБ № 067714, зокрема, є виробництво морозива (том 1, арк. справи 28).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 217569012092, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02 вересня 1997 року № 16439839 (том 1, арк. справи 29).

Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області з 13 липня 2010 року по 15 липня 2010 року відповідно до наказу державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 13.07.2010 № 393 та постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Луганській області про призначення невиїзної документальної перевірки від 13.07.2010 проведена невиїзна документальна перевірка дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 по взаємовідносинам з приватним підприємством «Епос-Транзит» (код ЄДРПОУ 35937601), за результатами якої складено акт від 16.07.2010 № 95/23/21756908 (том 1, арк. справи 30-53).

Згідно висновків акта перевірки від 16.07.2010 № 95/23/21756908 (том 1, арк. справи 52) перевіркою встановлені порушення дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод»:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1792322,00 грн., у тому числі по періодам: за II квартал 2009 року - 1239349,00 грн., за III квартал 2009 року № 552973,00 грн.;

- підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1486477,00 грн., у тому числі по періодам: квітень 2009 року 263755,00 грн., травень 2009 року 332489,00 грн., червень 2009 року 405829,00 грн., липень 2009 року 342885,00 грн., серпень 2009 року 99493,00 грн., вересень 2009 року 42026,00 грн.

Згідно з пунктом 2.10 акта перевірки від 16.07.2010 № 95/23/21756908 під час перевірки використано статутні та реєстраційні документи; декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки; звітні форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по контрагентам дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», приватного підприємства «Епос-Транзит»; декларації з податку на прибуток, уточнюючі розрахунки; акт перевірки дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» від 15.01.2010 № 1/23-21756908 з додатками; постанова слідчого від 13.07.2010; запит на проведення зустрічної перевірки з приватним підприємством «Епос-Транзит» від 28.12.2009 № 17758/23; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 13.07.2010; висновки судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої експертами НВЕКЦ при ДУМВС України в Донецькій області від 23.06.2010 № 461.

В акті перевірки від 16.07.2010 № 95/23/21756908 зазначено:

- дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно зависило валові витрати в сумі 7169286,00 грн., у тому числі за II квартал 2009 року 4957395,00 грн., III квартал 2009 року 2211891,00 грн., та на порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зависило податковий кредит за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 на суму 1486477,00 грн., у тому числі по періодам: квітень 2009 року - 263755,00 грн., травень 2009 року - 332489,00 грн., червень 2009 року - 405829,00 грн., липень 2009 року - 342885,00 грн., серпень 2009 року - 99493,00 грн., вересень 2009 року - 42026,00 грн., при відсутності фактичних поставок (придбання) продукції за договором від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, укладеним з приватним підприємством «Епос-Транзит». При відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування валових витрат та податкового кредиту (том 1, арк. справи 37, 39, 46, 48);

- відповідно до протоколу допиту від 13.07.2010 у якості свідка у кримінальній справі № 02/10/8021 директора приватного підприємства «Епос-Транзит» ОСОБА_6 встановлено, що йому дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та його посадові особи не знайомі, на адресу вказаного підприємства ніяких товарів не реалізовувалось, тобто фактично товар від приватного підприємства «Епос-Транзит» на дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» не постачався. Згідно податкової звітності та наданих свідчень директора приватного підприємства «Епос-Транзит» ОСОБА_6 встановлено, що у приватного підприємства «Епос-Транзит» відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, на даному підприємстві загальна чисельність працюючих складає 1 особу директора. Працівники, які виконували б укладені договори цивільно-правового характеру, відсутні. Вищевикладене свідчить про відсутність у приватного підприємства «Епос-Транзит» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Таким чином, товари на виконання договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 фактично не поставлялися та відповідно придбання таких товарів не відбулось (том 1, арк. справи 38, 47);

- угода від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, укладена приватним підприємством «Епос-Транзит» з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», має протиправний характер, по суті спрямована на заниження податкових зобовязань, незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемною. Внаслідок цього дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарів, які фактично не були поставлені і відповідно не призначались для використання в господарській діяльності, і неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у ціні фактично не поставлених та неотриманих товарів (том 1, арк. справи 39, 48);

- згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи, здійсненої експертами НВЕКЦ при ДУМВС України в Донецькій області від 23.06.2010 № 461 щодо дійсності підписів на договорі від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 та податкових накладних, отриманих дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» від приватного підприємства «Епос-Транзит», встановлено, що підписи на договорі та податкових накладних були виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (особами) (том 1, арк. справи 39, 48-49);

- податкові накладні від приватного підприємства «Епос-Транзит» складені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість (том 1, арк. справи 49-50).

На підставі акта перевірки від 16.07.2010 № 95/23/21756908 державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 та підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесла податкові повідомлення рішення:

- від 26 липня 2010 року № 0000532301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 2633185,70 грн., у тому числі 1792322,00 грн. за основним платежем, 840863,70 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (том 1, арк. справи 60);

- від 26 липня 2010 року 0000542301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 2229715,50 грн., у тому числі 1486477,00 грн. за основним платежем, 743238,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (том 1, арк. справи 61);

- від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у розмірі 896161,00 грн., у тому числі 0,00 грн. за основним платежем, 896161,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (том 3, арк. справи 22).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що вищезазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними, з огляду на нижчевикладене.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 01 квітня 2009 року між дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та приватним підприємством «Епос-Транзит» укладено договір № 01-04/09, предметом якого є поставка продавцем - приватним підприємством «Епос-Транзит», товару, кількість, якість та асортимент якого визначено у специфікаціях до договору. Поставка товару продавцем на склад покупця здійснюється за узгодженням сторін. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Приймання товару здійснюється покупцем за кількістю згідно товаросупровідних документів у присутності представника продавця за місцем відвантаження. Перелік товаросупровідних документів: накладна, податкова накладна. Термін дії договору до 31.12.2009 (том 6, арк. справи 140-141).

Виписками Луганської філії АТ «Брокбізнезбанк» по особовому рахунку позивача підтверджено факт перерахування дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» на рахунок приватного підприємства «Епос-Транзит» коштів в сумі 10245267,23 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1707544,55 грн., в рахунок оплати сировини за договором від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 (том 3, арк. справи 9-17).

Під час розгляду даної справи позивачем надано до суду копії податкових та видаткових накладних, відповідно до яких дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» у період з квітня 2009 року по вересень 2009 року включно дійсно придбано у приватного підприємства «Епос-Транзит» за договором від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 сировину та пакувальні матеріали для виготовлення морозива основної продукції позивача (у квітні 2009 року: податкові накладні том 1, арк. справи 187-212, видаткові накладні том 1, арк. справи 213-238; у травні 2009 року: податкові накладні том 2, арк. справи 1-36, видаткові накладні том 2, арк. справи 37-72; у червні 2009 року: податкові накладні том 2, арк. справи 73-107, видаткові накладні том 2, арк. справи 108-142; у липні 2009 року: податкові накладні том 2, арк. справи 143-175, видаткові накладні том 2, арк. справи 176-208; у серпні 2009 року: податкові накладні том 2, арк. справи 209-223, видаткові накладні том 2, арк. справи 224-238; у вересні 2009 року: податкові накладні том 2, арк. справи 239-248, видаткові накладні том 2, арк. справи 249-250).

Актом перевірки від 15.01.2010 № 1/23-21756908 «Про результати планової виїзної перевірки дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009» встановлено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 не встановлено його завищення або заниження. Проведеною перевіркою задекларовані суми податкового кредиту за травень-вересень 2009 року підтверджені. Проведеною перевіркою достовірності відображених у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показників за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 у загальній сумі 11759191,00 грн. на підставі таких документів: реєстрів отриманих податкових накладних, оригіналів отриманих від постачальників податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів з додатками по рахункам 30 «Каса», 31 «Рахунки у банках», 631 «Розрахунки с постачальниками та підрядниками», 6415 « Розрахунки по податку на додану вартість», 644 «Податковий кредит», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» завищення задекларованих субєктом господарювання показників не встановлено. Під час перевірки були надані усі відповідні документи (том 6, арк. справи 158-159).

Висновок про нікчемність угоди між дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та приватним підприємством «Епос-Транзит» внаслідок її безтоварності зроблено державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області на підставі інформації, викладеної в протоколі допиту ОСОБА_6, директора приватного підприємства «Епос-Транзит», від 13.07.2010, у якому ОСОБА_6 зазначив, що він особисто з посадовими особами дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» незнайомий та на адресу вказаного підприємства ніяких товарів не реалізовував (том 1, арк. справи 124-128).

Однак, у вказаному протоколі допиту також зазначено, що, починаючи з 2008 року, приватне підприємство «Епос-Транзит» здійснює роздрібну та оптову торгівлю продовольчими та іншими товарами широкого вжитку. При цьому приватне підприємство «Епос-Транзит» надає посередницькі послуги, своїх контрагентів ОСОБА_6 знаходив по телефону, особисто з представниками контрагентів не зустрічався, документи передавав через курєра або надсилав поштою. У 2009 році середньомісячний обсяг поставок продукції складав близько 5 млн. грн. у місяць. Крім того, у 2009 році спільно з ОСОБА_6 працював ОСОБА_7 за усною угодою, який займався веденням бухгалтерського обліку та складанням податкової звітності, однак, звіти підписувались особисто директором приватного підприємства «Епос-Транзит» ОСОБА_6

Висновок державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про невідповідність податкових накладних приватного підприємства «Епос-Транзит», на підставі яких дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» у квітні-вересні 2009 року сформовано податковий кредит, вимогам діючого законодавства зроблено відповідачем на підставі висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Донецькій області від 23.06.2010 № 461 про те, що підписи директора приватного підприємства «Епос-Транзит» ОСОБА_6 на договорі від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 та податкових накладних, виписаних на адресу дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», виконані не ОСОБА_6, а іншими особами (том 1, арк. справи 115-119, зворотній бік арк. справи 119).

Однак, суд вважає за необхідне зазначити про те, що висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Донецькій області від 23.06.2010 № 461, з огляду на вимоги статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу у даній справі.

Так, статтею 72 КАС України визначено підстави звільнення від доказування, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідач, в обґрунтування своєї позиції посилається на висновок експерта від 23.06.2010 № 461, однак, з вказаного висновку експерта вбачається, що проведення експертизи призначено в рамках кримінальної справи № 02/10/8021, порушеної стосовно ОСОБА_8 за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, який будучи посадовою особою директором товариства з обмеженою відповідальністю «Армус» під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в період з 01.02.2010 по 28.02.2010 в порушення положень статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» шляхом безпідставного формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента постачальника приватного підприємства «Ксилугмет Вест», умисно ухилився від сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 3584512,16 грн., що спричинило фактичне недоотримання грошових коштів в бюджет держави в особливо великих розмірах. При цьому, зазначено, що на експертизу надано документи, які відображують фінансово-господарську діяльність та податкову звітність приватного підприємства «Ксилугмет Вест», приватного підприємства «Інтерметлуга», приватного підприємства «ПКФ «Укрсбутпромтехснаб», ПКФ «Еквілунс», приватного підприємства «Лабрадор», приватного підприємства «Істлугпоставка-2006», приватного підприємства «Епос Транзит», приватного підприємства «Укрпромспецснаб» за 2008 2010 роки (том 1, арк. справи 96).

Згідно висновку експерта від 23.01.2010 № 461 підписи на договорі приватного підприємства «Епос-Транзит» з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 та податкових накладних приватного підприємства «Епос-Транзит» про поставку товарів дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» від імені директора приватного підприємства «Епос-Транзит» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (том 1, арк. справи 115-119, зворотній бік арк. справи 119).

Як вбачається з постанови про виділення матеріалів кримінальної справи для проведення додаткової перевірки від 16.07.2010 (том 1, арк. справи 95), слідчим відділом податкової міліції ДПА в Луганській області проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 02/10/8021 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Армус» (м. Луганськ, код ЄДРПОУ 35707196) за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_8, будучи посадовою особою директором товариства з обмеженою відповідальністю «Армус», під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в період з 01.02.2010 по 28.02.2010 в порушення положень статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» шляхом безпідставного формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента постачальника приватного підприємства «Ксилугмет Вест», умисно ухилився від сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 3584512,16 грн., що спричинило фактичне недоотримання грошових коштів в бюджет держави в особливо великих розмірах. В ході досудового слідства 14.06.2010 при проведенні обшуку за адресою «конвертаційного» центру, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, організатори якого надавали легальним субєктам підприємницької діяльності, у тому числі товариству з обмеженою відповідальністю «Армус», послуги з мінімізації податкових зобовязань шляхом перерахунку грошових коштів з метою їх подальшого переводу у готівку, були вилучені первинні бухгалтерські документи «транзитних» підприємств, які входили до складу «конвертаційного» центру, у тому числі документи приватного підприємства «Епос-Транзит» по взаєморозрахункам з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод». З метою проведення експертизи на предмет відповідності підписів на податкових накладних, підписаних директором приватного підприємства «Епос-Транзит» ОСОБА_6, які були вилучені в ході проведення обшуку, первинні бухгалтерські документи по взаєморозрахункам з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та зразки підписів ОСОБА_6 були направлені на дослідження та отримання висновків в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Згідно висновків експерта від 23.06.2010 № 461 первинні бухгалтерські документи по фінансово-господарським взаємовідносинам між приватним підприємством «Епос-Транзит» та дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» підписані не ОСОБА_6

Таким чином, експертом при складанні висновку від 23.06.2010 № 461 досліджувались податкові накладні, які, по-перше, було вилучені не у дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», а у інших осіб, а саме з «конвертаційного» центру, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, та, по-друге, вказані податкові накладні, якщо і мали реквізити, аналогічні тим, які було використано дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» при складанні податкових декларацій з податку на додану вартість, але є іншими податковими накладними, а тому висновок щодо наявності в них підпису іншої особи, а не директора приватного підприємства «Епос-Транзит» ОСОБА_6 не мають до них жодного відношення.

Висновки державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про нікчемність угоди від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 між дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» та приватним підприємством «Епос-Транзит» внаслідок її безтоварності під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Матеріалами справи (податковими та видатковими накладними за квітень-вересень 2009 року (том 1, арк. справи 187-212, 213-238; том 2, арк. справи 1-36, 37-72, 73-107, 108-142, 143-175, 176-208, 209-223, 224-238, 239-248, 249-250), виписками Луганської філії АТ «Брокбізнезбанк» по особовому рахунку позивача (том 3, арк. справи 9-17), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за квітень-вересень 2009 року (по складах цеху морозива (том 6, арк. справи 1-3, 4-5 (за квітень 2009 року), арк. справи 6-10, 11-12 (за травень 2009 року), арк. справи 13-17, 18-21 (за червень 2009 року), арк. справи 22-26, 27-29 (за липень 2009 року), арк. справи 30-34, 35-37 (за серпень 2009 року), арк. справи 38-41, 42-44 (за вересень 2009 року), по технічних цехах № 1 та № 2 (том 6, арк. справи 45-46, 47-48 (за квітень 2009 року), арк. справи 49-50, 51-52 (за травень 2009 року), арк. справи 53-55, 56-57 (за червень 2009 року), арк. справи 58-59, 60-61 (за липень 2009 року), арк. справи 62-63, 64-65 (за серпень 2009 року), арк. справи 66-67, 68-69 (за вересень 2009 року), по матеріальних складах № 1 та № 2 (том 6, арк. справи 70-77, 78 (за квітень 2009 року), арк. справи 79-87, 88 (за травень 2009 року), арк. справи 89-97, 98-99 (за червень 2009 року), арк. справи 100-108, 109 (за липень 2009 року), арк. справи 110-118, 119 (за серпень 2009 року), арк. справи 120-128, 129 (за вересень 2009 року), звітами про витрати сировини цехом морозива (том 4, арк. справи 1-19 (за жовтень 2009 року), арк. справи 20-29 (за вересень 2009 року), арк. справи 30-52 (за серпень 2009 року), арк. справи 53-78 (за липень 2009 року), арк. справи 79-105 (за червень 2009 року), арк. справи 106-129 (за травень 2009 року), арк. справи 130-152 (за квітень 2009 року), звітами про витрати сировини та вихід готової продукції по фризеро-фасувальному відділенню цеху морозива (том 5, арк. справи 1-20 (за жовтень 2009 року), арк. справи 21-31 (за вересень 2009 року), арк. справи 32-54 (за серпень 2009 року), арк. справи 55-80 (за липень 2009 року), арк. справи 81-105 (за червень 2009 року), арк. справи 106-129 (за травень 2009 року), арк. справи 130-152 (за квітень 2009 року), виробничими звітами про виготовлення вафельної продукції за квітень-жовтень 2009 року (том 3, арк. справи 40-190), звітами про основні показники діяльності підприємства за II та III квартали 2009 року (том 4, арк. справи 197-198), звітами про виробництво промислової продукції (робіт, послуг) за квітень-жовтень 2009 року (том 4, арк. справи 199-212), звітами про економічні показники за квітень-жовтень 2009 року (том 4, арк. справи 213-219) підтверджено товарність операцій поставки за договором від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, укладеним приватним підприємством «Епос-Транзит» з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», фактичну сплату позивачем отримувачем товарів, сум податку на додану вартість в ціні товару постачальнику таких товарів приватному підприємству «Епос-Транзит», які включені до складу податкового кредиту у податкових періодах квітень-вересень 2009 року, та використання отриманого товару у господарській діяльності дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод».

Посилання відповідача на те, що приватне підприємство «Епос-Транзит» не має основних засобів та не має інших працівників, крім директора, суд оцінює критично.

Так, з протоколу допиту ОСОБА_6 вбачається, що приватне підприємство «Епос-Транзит» надавало посередницькі послуги, а доставка продукції здійснювалась за домовленістю сторін. Крім того, ОСОБА_6 фактично залучив до роботи на приватному підприємстві «Епос-Транзит» ОСОБА_7 без укладання трудової угоди. Вказаний факт не виключає того, що ОСОБА_6 залучав до виконання окремих робіт також інших осіб без укладання трудових угод.

Приватне підприємство «Епос-Транзит» на час укладання та виконання умов договору від 01.04.2009 № 01-04/09 було наділено спеціальною податковою правосубєктністю, тобто є юридичною особою та зареєстровано у встановленому законом порядку у якості платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано доказів того, що податковим органом здійснювалась перевірка діяльності приватного підприємства «Епос-Транзит» та вказаною перевіркою встановлено порушення податкового законодавства посадовими особами приватного підприємства «Епос-Транзит».

Також суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність тверджень представників відповідача, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від приватного підприємства «Епос-Транзит» товар свідчить про безтоварність та нікчемність договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, укладеного приватним підприємством «Епос-Транзит» з дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод», з огляду на таке.

За умовами договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 поставка товару здійснюється продавцем на склад покупця за домовленістю сторін. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обовязок поставки товару на склад покупця, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з приватним підприємством «Епос-Транзит».

Матеріали справи свідчать, що позивачем правомірно у відповідності із нормами Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сформовані валові витрати та податковий кредит за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 по фінансово-господарським взаємовідносинам з приватним підприємством «Епос-Транзит». Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що позивачем товар (сировина та допоміжні матеріали, що використовуються у виробництві морозива) від приватного підприємства «Епос-Транзит» не було отримано та не використано в господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачу податковими повідомленнями - рішеннями від 26 липня 2010 року № 0000532301/0 по податку на прибуток підприємства, від 26 липня 2010 року 0000542301/0 по податку на додану вартість та від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0 по податку на прибуток підприємства податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції відповідачем визначені безпідставно та необґрунтовано, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правові акти індивідуальної дії субєкта владних повноважень, які не можуть бути визнані нечинними, а також те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішень субєкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог і визнати оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідача протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 26 липня 2010 року № 0000532301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 2633185,70 грн., у тому числі 1792322,00 грн. за основним платежем, 840863,70 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 26 липня 2010 року 0000542301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 2229715,50 грн., у тому числі 1486477,00 грн. за основним платежем, 743238,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0, яким дочірньому підприємству «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у розмірі 896161,00 грн., у тому числі 0,00 грн. за основним платежем, 896161,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» (ідентифікаційний код 21756908, місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, буд. 201-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 грудня 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська