Постанова № 13374986, 08.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2010 року Справа № 2а-5483/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 23.12.2008 реєстр. № 9537)

від відповідача -головний державний податковий інспектор юридичного

відділу Домніна М.В. (довіреність від 11.01.2010 № 4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про скасування податкових повідомлень рішень від 27 травня 2010 року № 0000971742/0, № 0000981742/0 та № 0000991742/0,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення рішення від 27 травня 2010 року про визначення податкових зобовязань з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій № 0000971742/0 по податку на додану вартість, № 0000981742/0 по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професії та № 0000991742/0 по податку з доходів найманих працівників.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення від 27 травня 2010 року № 0000971742/0, № 0000981742/0 та № 0000991742/0 прийняті незаконно та безпідставно з таких підстав.

По-перше, позапланова перевірка, за результатами якої були складені акти від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 та № 00570/2435916332/216 та винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, на думку позивача, була проведена в порушення абзацу 8 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі постанови податкової міліції ДПА в Луганській області від 26 квітня 2010 року по кримінальній справі № 41/10/8025 без рішення суду. Постанова про порушення кримінальної справи від 15 квітня 2010 року № 41/10/8025 була скасована постановою Ленінського районного суду м. Луганська 11 червня 2010 року як така, що винесена без достатніх приводів та підстав.

По-друге, у 2009 році була проведена планова документальна перевірка за період з 01.10.2008 по 30.09.2009, яка оформлена актом документальної перевірки від 22.12.2009 № 01353/2435916332/216. Будь-яких зауважень з приводу фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 під час планової документальної перевірки у 2009 році не виникло. Всі документи під час цієї перевірки були надані в повному обсязі, про що свідчить опис документів.

По-третє, всі суми, які були включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат по фінансово-господарським операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів, підтверджені документально (договорами на постачання паливно-мастильних матеріалів, рахунками на оплату, накладними на відпускання товару, податковими накладними, квитанціями до приходних касових ордерів, актами приймання-передавання векселів), що знайшло своє відображення в актах перевірок від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 та № 00570/2435916332/216.

По-четверте, про проведення позапланової документальної перевірки з питання утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період з 01.04.2007 по 28.04.2010 позивача не повідомляли, з наказом про проведення цієї перевірки ніхто позивача не ознайомлював та направлення на перевірку не надавав, про надання приміщення для проведення цієї перевірки ніхто не просив, як зазначено в акті перевірки. Дана перевірка була сфабрикована працівниками відповідача при безпосередній участі працівників податкової міліції м. Свердловська в рамках кримінальної справи, порушеної у відношенні позивача. Під час проведення обшуку 26.04.2010 на території майнового комплексу за адресою: м. Свердловськ, вул. Чайковського, 200-а, були присутні люди, що зазначені в акті перевірки, які прийшли для того, щоб працевлаштуватися на роботу. Працівники податкової міліції шляхом залякування та психологічного тиску примусили осіб, зазначених в акті перевірки, надати показання проти позивача. Ці події відбувались за відсутності позивача. Зазначені в акті особи ще не почали працювати у позивача, а тому порушень законодавства з його сторони не було.

Під час судового розгляду справи позивач також надав пояснення по справі від 30.08.2010 (арк. справи 104-109) та від 01.11.2010 (арк. справи 144-146).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та у поясненнях по справі від 30.08.2010 та від 01.11.2010 .

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов від 03.08.2010 № 12314/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 82-91). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

За доводами позивача позапланова перевірка проведена з порушенням абзацу 8 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки відсутнє рішення суду, що є підставою для проведення такої перевірки. Однак, зауважив відповідач, позивачем в даному випадку не враховано, що частиною 9 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Наказ від 11.05.2010 № 170 на проведення перевірки позивача було видано керівником державної податкової інспекції в м. Свердловську відповідно до пункту 7 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» - стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків (постанова слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПА в Луганській області від 26.04.2010 та слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ в м. Свердловську по кримінальній справі № 41/10/8025).

Рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки поряд із рішенням суду, яке як підстава передбачено цією нормою.

При цьому, рішення суду, як виняткову підставу для проведення позапланової документальної перевірки, необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, прямо не зазначених у статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що узгоджується, зокрема, із тими приписами, якими передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, оформленого наказом. З викладеного, відповідач робить висновок, що порушення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» під час перевірки позивача з боку відповідача відсутні.

Також відповідач зазначив, що формальні порушення порядку проведення перевірки та складання акта перевірки самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання недійсним повідомлення - рішення.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 27.05.2010 № 0000971742/0 відповідач у своїх запереченнях зазначив, що це податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акта від 18.05.2010 № 00569/2435916332/216 позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» за період з 01.06.2009 по 30.09.2009.

Проведеною перевіркою було встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (постачальник) в особі директора ОСОБА_10 укладено дійсний договір від 12.06.2009 № 12/06-09, а також між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (постачальник) в особі директора ОСОБА_5 укладено дійсний договір від 28.08.2009 № 283/09, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак вони є нікчемними. Право фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод, не виникає.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 27.05.2010 № 0000981742/0 відповідач у своїх запереченнях зазначив, що це податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акта від 18.05.2010 № 00569/2435916332/216 позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» за період з 01.06.2009 по 30.09.2009, яким встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», у результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік на суму 700901,47 грн. (внаслідок неправомірного включення до валових витрат витрат з придбання товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» за нікчемними угодами). Також, перевіркою було встановлено, що операції по транспортуванню товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» не відображені в обліку та звітності субєктів господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 Товарно-транспортні накладні, інші документи, які свідчать про доставку, транспортування та вантажні роботи відсутні.

У звязку з вищезазначеним, відповідач вважає, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно-транспортної накладної, позивач не мав право на включення до складу валових витрат витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» на загальну суму 2847933,30 грн. та товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» на загальну суму 1823743,15 грн.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 27.05.2010 № 0000991742/0 відповідач у своїх запереченнях зазначив, що це податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акта від 18.05.2010 № 00570/2435916332/216 документальної планової виїзної перевірки з питань утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платників податку за період з 07.09.2006 по 28.04.2010, в якому зазначено, що громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були допитані в якості свідків по кримінальній справі № 41/10/8025, згідно наданих пояснень працювали у позивача без оформлення трудових правовідносин і заробітну плату отримували на руки без підписання будь-яких документів.

Відповідно пояснень вищевказаних осіб позивачем їм було виплачено заробітної плати: громадянину ОСОБА_6 за відпрацьовані 60 днів (з 01.02.2010 по 26.04.2010) - 4200,00 грн.; громадянину ОСОБА_7 за відпрацьовані 5 місяців (з 02.11.2009 по 26.04.2010) 10000,00 грн.; громадянину ОСОБА_8 за відпрацьовані 37 місяців (з 01.04.2007 по 26.04.2010) 37000,00 грн., всього позивачем виплачено заробітної плати 51200,00 грн. З виплаченої громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, заробітної плати в сумі 51200,00 грн., утримання та перерахування до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб позивачем не здійснювалось, що є порушенням підпункту 8.1.1 та підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 «Про податок з доходу фізичних осіб». Нарахована сума податку з доходів громадян за ставкою 15 % з 01.04.2007 по 28.04.2010 складає 7680,00 грн. (51200,00 x 15%).

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 03.08.2010 № 12314/10.

Також, у судовому засіданні у якості свідка було допитано гр. ОСОБА_6, який пояснив суду, що він давно знайомий з ОСОБА_3 і іноді йому допомагав по роботі. В той день, коли його було допитано у якості свідка по кримінальній справі - 26 квітня 2010 року, він прийшов до ОСОБА_3 з питання працевлаштування на роботу, про що і говорив особі, яка його допитувала. Протокол допиту свідка від 26 квітня 2010 року він підписав, оскільки без такого підписання його не відпускали до додому. І взагалі, він не думав, що все це так серйозно, оскільки особа, яка його допитувала, сказала, що це лише формальність.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області з 11.05.2010 по 17.05.2010 проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (код ЄДРПОУ 36406910) та з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (код ЄДРПОУ 36590999) за період з 01.06.2009 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 (арк. справи 17-48).

Згідно висновків акта перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 перевіркою встановлені порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_3: статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», у результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік на суму 700901,47 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 933336,00 грн., у тому числі по періодах: червень 2009 року 148172,00 грн., липень 2009 року 8074,00 грн., серпень 2009 року 413341,00 грн., вересень 2009 року 363749,00 грн. (арк. справи 47).

В акті перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 зазначено:

1) по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (код ЄДРПОУ 36406910):

- при проведенні перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 встановлено, що між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (постачальник) в особі директора ОСОБА_10 укладено дійсний договір від 12.06.2009 № 12/06-09. На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (постачальник) виписує на адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (покупець) за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 рахунки, накладні, податкові накладні на загальну суму 2847933,30 грн. (без урахування ПДВ), загальна сума з ПДВ 3417519,98 грн. Також, при перевірці досліджено, що посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» від імені директора ОСОБА_10 за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 виписано квитанції до прибуткового касового ордеру на імя ОСОБА_3 на загальну суму 191900,00 грн. та складено акт, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості прийнято простий вексель АА 0579020 від 28.07.2009 номіналом 889031,95 грн. (арк. справи 21-26);

- старшим о/у ГВПМ ДПІ у Соломянському районі м. Києва ст. лейтенантом податкової міліції І.В. Шевченко було опитано громадянина ОСОБА_10 (засновника та керівника підприємства) з приводу причетності його до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Відповідно пояснень, наданих ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка Сумської області, наприкінці лютого 2009 року він познайомився з чоловіком який відрекомендувався як ОСОБА_2, який запропонував йому зареєструвати, за матеріальну винагороду, підприємство. В звязку із скрутним матеріальним становищем він погодився на реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс». Після реєстрації у всіх необхідних установах, всі статутні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» ОСОБА_10 передав вищевказаному чоловіку, якого більше не бачив. Крім того, ОСОБА_10 пояснив, що до фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» він ніякого відношення не має, угод від імені даного підприємства не укладав, податкову звітність не складав, документів фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» не підписував та нікому цього робити не доручав, підприємство він зареєстрував заради отримання матеріальної винагороди, без мети зайняття підприємницькою діяльністю (арк. справи 26);

- відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» - ОСОБА_10, не підтверджує факту причетності до здійснення фінансово-господарських операцій вищевказаного підприємства та не визнає підпис від її імені на угодах та інших фінансово-господарських документах своїм. Враховуючи вищевикладене, договір, рахунки, накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, акт приймання передачі векселя вважаються такими, що укладені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, яке значиться стороною в договорі. Дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину і є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом. Отже, фізична особа підприємець ОСОБА_3 проводив розрахунки з контрагентом без мети реального настання правових наслідків, а з ціллю включення до складу валових витрат, як наслідок заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Виходячи з цього, договір від 12.06.2009 № 12/06-09 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» не спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак він є нікчемним. Оскільки в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, зазначені угоди між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» є нікчемними, а право фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод, не виникає (арк. справи 27);

- перевіркою встановлено, що операції по транспортуванню товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» не відображені в обліку та звітності субєкта господарювання фізичної особи ОСОБА_3 Товарно-транспортні накладні, інші документи, які свідчать про доставку, транспортування та вантажні роботи відсутні. Рахунки, накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів не підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс». У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат, у звязку з чим фізична особа підприємець ОСОБА_3 не мав право на включення до складу валових витрат витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» на загальну суму 2847933,30 грн. (арк. справи 27-31);

2) по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (код ЄДРПОУ 36590999):

- при проведенні перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» за період з 01.06.2009 по 31.12.2009 встановлено, що між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (постачальник) в особі директора ОСОБА_5 укладено дійсний договір від 28.08.2009 № 283/09. При перевірці досліджено, що посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» від імені директора ОСОБА_5 за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 на імя ОСОБА_3 виписано рахунки, накладні, податкові накладні на загальну суму 1823743,15 грн. (без урахування ПДВ), загальна сума з ПДВ 2188491,77 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 137500,00 грн. (арк. справи 31-34);

- старшим слідчим СО ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ст. лейтенантом податкової міліції ОСОБА_12 було опитано громадянина ОСОБА_5 (засновника та керівника підприємства) з приводу причетності його до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Будучи опитаним, ОСОБА_5, показав, що до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має ніякого відношення. Також встановлено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» використовувались для прикриття незаконної діяльності. Враховуючи вищевикладене, договір, рахунки, накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів вважаються такими, що укладені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, яка значиться стороною в договорі. Дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину і є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом. Отже, фізична особа підприємець ОСОБА_3 проводив розрахунки з контрагентом без мети реального настання правових наслідків, а з ціллю включення до складу валових витрат, як наслідок заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Виходячи з цього, договір від 28.08.2009 № 283/09 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» не спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак він є нікчемним. В результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість (арк. справи 34-35);

- перевіркою встановлено, що операції по транспортуванню товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» не відображені в обліку та звітності субєкта господарювання фізичної особи ОСОБА_3 Товарно-транспортні накладні, інші документи, які свідчать про доставку, транспортування та вантажні роботи відсутні. Рахунки, накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів не підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс». У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат, у звязку з чим фізична особа підприємець ОСОБА_3 не мав право на включення до складу валових витрат витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів від товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» на загальну суму 1823743,15 грн. (арк. справи 35-38);

- відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 за період 2009 року неправомірно віднесено (завищено) витрати у сумі 4671676,45 грн. (2847933,30 + 1823743,15), внаслідок чого державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 зроблено перерахунок податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік і до сплати підлягає нарахована сума податку з доходів фізичних осіб за остаточним розрахунком у розмірі 700901,47 грн. (арк. справи 38-39).

На підставі акта перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 2 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» винесла податкові повідомлення - рішення від 27 травня 2010 року:

- № 0000971742/0, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1400004,00 грн., у тому числі 933336,00 грн. - за основним платежем, 466668,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 57);

- № 0000981742/0, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професії» у розмірі 700901,47 грн., у тому числі 700901,47 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. (нуль гривень нуль копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 58).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що вищезазначені податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

Фактично, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професії за податковими повідомленнями - рішеннями від 27 травня 2010 року № 0000971742/0 та № 0000981742/0 слугував висновок акта перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 про нікчемність укладених фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс», який зроблений на підставі письмових пояснень громадянина ОСОБА_10 (засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс») та громадянина ОСОБА_5 (засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс») з приводу причетності їх до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, а також внаслідок відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно-транспортної накладної, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для віднесення витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат.

Окрім пояснень громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в підтвердження нікчемності правочинів, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс», жодних інших доказів не наведено.

Пояснення громадянина ОСОБА_10 (засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс») та громадянина ОСОБА_5 (засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс»), суд визнає такими, що не є належним доказом факту фіктивного підприємництва та нікчемності правочинів, оскільки приписами статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Із змісту статті 65 Господарського кодексу України випливає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, який діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами тощо, у межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідачем не надано суду обвинувального вироку за вказаним вище злочином, що набрав законної сили, щодо громадянина ОСОБА_10, засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс», та громадянина ОСОБА_5, засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» або щодо інших осіб, які здійснювали управління підприємством, в тому числі і у фінансово-господарській діяльності.

Ухвалою суду від 01 листопада 2010 року для всебічного, повного, обєктивного та правильного вирішення справи витребувані додаткові докази, на підставі яких суд повинен встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін (арк. справи 161-162). А саме:

- від головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва витребувана належним чином засвідчена копія пояснень громадянина ОСОБА_10 (засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (ідентифікаційний код 36406910), відібраних старшим оперуповноваженим старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_11, а також письмові пояснення, чи порушувалась відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (ідентифікаційний код 36406910) кримінальна справа за фіктивне підприємництво. Якщо так, ухвалою вимагалось письмово повідомити суду данні, які не складають слідчої таємниці, що стали підставою для порушення кримінальної справи, та надати суду належним чином засвідчену копію постанови про порушення кримінальної справи;

- від головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва витребувана належним чином засвідчена копіюя пояснень громадянина ОСОБА_5 (засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (ідентифікаційний код 36590999), відібраних старшим слідчим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_12 а також пояснення, чи порушувалась відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (ідентифікаційний код 36590999) справа за фіктивне підприємництво. Якщо так, ухвалою вимагалось письмово повідомити суду данні, які не складають слідчої таємниці, що стали підставою для порушення кримінальної справи, та надати суду належним чином засвідчену копію постанови про порушення кримінальної справи.

Листом від 11 листопада 2010 року за № 490 слідче відділення податкової міліції державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва надіслало копію пояснення ОСОБА_5 від 04 липня 2009 року та повідомило, що кримінальна справа відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (ідентифікаційний код 36590999) не порушувалась (арк. справи 170).

З наданих пояснень ОСОБА_5 від 04 липня 2009 року вбачається, що ці пояснення стосуються створення та діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Фірон ЛТД». В поясненнях зазначено, що ОСОБА_9 не є засновником та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Фірон ЛТД» та ніколи їм не був. Жодних пояснень з приводу причетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» ОСОБА_5 не надавалось (арк. справи 171-172).

Листом від 19 листопада 2010 року за № 7495/9/26-09/4 головний відділ податкової міліції державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва надіслав копію пояснень громадянина ОСОБА_10 без дати та повідомив, що кримінальні справи відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (ідентифікаційний код 36406910) за фіктивне підприємництво не порушувались (арк. справи 179).

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В акті перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 відображено, що на виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» (постачальник) виписує на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (покупець) податкові накладні на загальну суму 3417519,98 грн., в т.ч. ПДВ 569586,61 грн., які були дослідженні в ході перевірки. Виписані податкові накладні підписані ОСОБА_10 директором товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс». Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до реєстру отриманих податкових накладних, а саме: червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року. Загальні суми у реєстрах отриманих податкових накладних за період: червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року відповідають даним рядка 17 Декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди (арк. справи 41). Посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс», від імені директора ОСОБА_5 за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 виписано податкові накладні на імя ОСОБА_3 на загальну суму 2186491,77 грн. (з урахуванням ПДВ), сума ПДВ - 364748,66 грн. Виписані податкові накладні підписані ОСОБА_5 - директором товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс». Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до реєстру отриманих податкових накладних, а саме вересень 2009 року. Загальні суми у реєстрах отриманих податкових накладних за вересень 2009р. відповідають даним рядка 17 Декларації з ПДВ за відповідний звітний період (арк. справи 44).

Наявність податкових накладних по фінансово-господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» також підтверджується описом оригіналів документів № 2 до протоколу обшуку від 26 квітня 2010 року (арк. справи 110-121).

Крім того, актом перевірки від 22 грудня 2009 року № 01353/2435916332/216 (арк. справи 66-74) зафіксовано, що порушень встановленого порядку ведення результатів підприємницької діяльності не встановлено, перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи (звіті платника єдиного податку), з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки, розбіжностей не виявлено (арк. справи 73).

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що за наслідками проведеної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 відповідачем зроблено висновок лише про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 933336,00 грн. Питання щодо завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість внаслідок здійснення продажу отриманих паливно-мастильних матеріалів за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 в сумі 1000259,00 грн., які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2009 року, відповідачем не зясовувалось та не досліджувалось, хоча в акті перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 відповідач зазначив, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на встановлений підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, яка визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість без дослідження, зясування та врахування при спірній перевірці обставин щодо завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість внаслідок здійснення продажу отриманих паливно-мастильних матеріалів за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 в сумі 1000259,00 грн., які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2009 року.

Висновок відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат, суд вважає помилковим з огляду на нижчевикладене.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З системного аналізу вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що по своєму змісту наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахункових, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.

Зазначений в акті перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з буквального розуміння застосовується у єдиному випадку - у разі відсутності будь-яких документів, що підтверджують здійснення господарської операції та є підставою для її відображення в податковому та бухгалтерському обліку.

Документальним підтвердженням витрат, здійснюваних як оплата вартості паливно-мастильних матеріалів, які придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, є рахунки, накладні, податкові накладні (податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом) та квитанції до прибуткових касових ордерів, які згідно акта перевірки від 18 травня 2010 року № 00569/2435916332/216 та опису оригіналів документів № 2 до протоколу обшуку від 26 квітня 2010 року були в наявності у ОСОБА_3

Із аналізу фактичних обставин справи та чинного законодавства випливає, що відсутність товарно-транспортної накладної при відвантаженні, транспортуванні та отриманні товару від покупця може лише свідчити про недотримання стороною вимог, які предявляються до перевезення вантажу, та жодним чином не може свідчити про безпідставність зарахування витрат, що були здійснені за отриманий товар до складу валових витрат та отримання товару у продавця. Товарно-транспортна накладна є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Вищезазначені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також матеріали справи свідчать, що позивачем правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс». Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що позивачем товар (паливно-мастильні матеріали) від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» не було отримано та не використано в господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачу податковими повідомленнями - рішеннями від 27 травня 2010 року № 0000971742/0 по податку на додану вартість та № 0000981742/0 по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професії податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції визначені відповідачем безпідставно та необґрунтовано, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Також, судом під час судового розгляду справи встановлено, що державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області з 12.05.2010 по 18.05.2010 проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період з 01 квітня 2007 року по 28 квітня 2010 року, за результатами якої складено акт від 18 травня 2010 року № 00570/2435916332/216 (арк. справи 49-56).

Згідно висновків акта перевірки від 18 травня 2010 року № 00570/2435916332/216 перевіркою встановлені порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 підпункту 8.1.1 та підпункту 8.1.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, - неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7680,00 грн., з виплаченої суми оподатковуваного доходу заробітної плати найманим працівникам (арк. справи 55-56).

В акті перевірки від 18 травня 2010 року № 00570/2435916332/216 (арк. справи 54-55) зазначено, що слідчим відділом податкової міліції державної податкової інспекції в м. Свердловську 26 квітня 2010 року було допитано в якості свідка по кримінальній справі № 41/10/8025 громадян:

- ОСОБА_6 (різноробочий фізичної особи - підприємця ОСОБА_3) з питання трудових взаємовідносин з вказаним підприємцем. Відповідно пояснень, наданих ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Луганська, з лютого 2010 року по теперішній час він працює різноробочим у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, режим роботи з 8 до 16 години, вихідні субота, неділя. Заробітна плата складає 60-70 грн. в день, отримував на руки без підписання будь яких документів;

- ОСОБА_7 (різноробочий фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.) з питання трудових взаємовідносин з вказаним підприємцем. Відповідно пояснень, наданих ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Свердловська Луганської області, з листопада 2009 року по теперішній час він працював різноробочим на базі фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Заробітна плата складає 2000,00 грн. в місяць. Взагалі від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ним було отримано заробітної плати 10000,00 грн. Договір про трудові відносини з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не укладав;

- ОСОБА_8 (різноробочий фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.) з питання трудових взаємовідносин з вказаним підприємцем. Відповідно пояснень, наданих ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Свердловська Луганської області, з 2005 року по теперішній час він працював різноробочим на базі фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Заробітна плата складає 900,00 грн. в місяць. Договір про трудові відносини з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не укладав. На прохання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 17.11.2005 зареєструвався підприємцем за додаткову матеріальну винагороду (100,00 грн. в місяць).

Відповідно пояснень вищевказаних осіб фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було виплачено заробітної плати: гр. ОСОБА_6 за відпрацьовані 60 днів (з 01.02.2010 по 26.04.2010) - 4200,00 грн.; гр. ОСОБА_7 за відпрацьовані 5 місяців (з 02.11.2009 по 26.04.2010) - 10000,00 грн.; гр. ОСОБА_8 за відпрацьовані 37 місяців (з 01.04.2007 по 26.04.2010) - 37000,00 грн. Всього фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 виплачено заробітної плати - 51200,00 грн.

З виплаченої громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заробітної плати в сумі 51200,00 грн., утримання та перерахування до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не здійснювалось, що є порушенням підпункту 8.1.1 та підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходу громадян» податок з доходу нараховується за ставкою 15%. Таким чином, нарахована сума податку з доходів громадян з 01.04.2007 по 28.04.2010 складає 7680,00 грн. (51200,00 x 15%).

На підставі акта перевірки від 18 травня 2010 року № 00570/2435916332/216 державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесла податкове повідомлення - рішення від 27 травня 2010 року № 0000991742/0, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок з доходів найманих працівників» у розмірі 23040,00 грн., у тому числі 7680,00 грн. - за основним платежем, 15360,00 грн. грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 59).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

У відповідності із підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, порушення з боку позивача - неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7680,00 грн., з виплаченої суми оподатковуваного доходу заробітної плати найманим працівникам, встановлено відповідачем на підставі протоколів допитів свідків від 26 квітня 2010 року, які було надано слідчим відділом податкової міліції державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до перевірки. Саме спираючись на вказані протоколи відповідач дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, ухиляється від сплати до Державного бюджету України податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, суд не може погодитися з даними висновками проведеної перевірки, оскільки, на думку суду, висновки органу державної податкової служби про порушення вимог податкового законодавства не можуть спиратися тільки на протоколи допиту свідків.

Як зазначено у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, орган державної податкової служби має встановлювати порушення з боку платника такого податку на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.

Зазначеним Порядком визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Суд вважає, що відповідачем в акті перевірки було зазначено дані, які є необґрунтованими та непідтверджені належними доказами. На думку суду, належними доказами є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а не протоколи допиту свідків. Суд вважає, що зазначені протоколи допиту свідків можуть братися до уваги лише у сукупності з іншими доказами, які повинні міститися саме у первинних документах.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом; податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, про що зазначено у пункті 2.1 статті 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за № 960/8281.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Дослідивши акт перевірки від 18 травня 2010 року № 00570/2435916332/216 та документи, які були використані відповідачем при проведенні перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що відповідачем взагалі не встановлено та не підтверджено належними доказами факт перебування громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у трудових відносинах з позивачем.

Тобто, державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області в ході перевірки не встановлено, чи є фізична особа підприємець ОСОБА_3 по відношенню до громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 податковим агентом, тобто його обовязку нараховувати, утримувати та сплачувати до Державного бюджету України податок з доходів цих осіб.

Крім того, суд зауважує, що кримінальна справа № 41/10/8025 порушена у відношенні ОСОБА_3 за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України за фактом умисного ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професії за червень-вересень 2009 року на суму 1633334,00 грн. за результатами відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Абатіс» (арк. справи 63-65). Жодного відношення до діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Абатіс» громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мають, а тому правові підстави для допиту зазначених осіб у якості свідків в рамках кримінальної справи № 41/10/8025 були відсутні.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачу податковим повідомленням - рішенням від 27 травня 2010 року № 0000991742/0 по податку з доходів найманих працівників податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції визначені відповідачем безпідставно та необґрунтовано, внаслідок чого зазначене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69, 70, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 травня 2010 року № 0000971742/0, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1400004,00 грн. (один мільйон чотириста тисяч чотири гривні нуль копійок), у тому числі 933336,00 грн. (девятсот тридцять три тисячі триста тридцять шість гривень нуль копійок) за основним платежем, 466668,00 грн. (чотириста шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят вісім гривень нуль копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 травня 2010 року № 0000981742/0, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професії» у розмірі 700901,47 грн. (сімсот тисяч девятсот одна гривня сорок сім копійок), у тому числі 700901,47 грн. (сімсот тисяч девятсот одна гривня сорок сім копійок) - за основним платежем, 0,00 грн. (нуль гривень нуль копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 травня 2010 року № 0000991742/0, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок з доходів найманих працівників» у розмірі 23040,00 грн. (двадцять три тисячі сорок гривень нуль копійок), у тому числі 7680,00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят гривень нуль копійок) - за основним платежем, 15360,00 грн. (пятнадцять тисяч триста шістдесят гривень нуль копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 13 грудня 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська