Ухвала суду № 133748597, 03.02.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/4190/24

Провадження №1-кп/504/330/26

УХВАЛА

03.02.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024150020000001 від 03.01.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

09.01.2026р. до суду надійшло клопотання захисника-адвоката ОСОБА_4 про зняття арешту з майна. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 від 02.07.2024 року було накладено арешт на вилучене 19.06.2024 майно під час особистого обшуку ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки Samsung, модель S23, у корпусі зеленого кольору, у справному стані, серійний номер: RFCW3193BKH, зі SIM-карткою НОМЕР_1 із забороною розпорядження, відчуження та користування. Доцільність накладення арешту обґрунтовано судом необхідністю проведення огляду мобільного телефону з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження. З огляду на те, що з моменту накладення арешту на майно минуло понад півтора роки, стадія досудового розслідування завершена, захисник вважає, що розумні строки для проведення всіх необхідних слідчих дій сплинули. Відтак відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. У зв`язку з цим арешт тимчасово вилученого майна в частині заборони розпорядження, відчуження та користування вказаним мобільним телефоном підлягає скасуванню, а саме майно - поверненню його законному власнику.

В судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали вказане клопотання і просили його задовольнити.

Прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки вказаний телефон є речовим доказом по справі.

Розглянувши клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпеченн я збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Мобільний телефон, з якого захисник просить скасувати арешт визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З тексту ухвали слідчого судді вбачається, що арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, а також для проведення огляду телефону з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати значення для кримінального провадження.

Згідно ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу ст.100 КПК України вбачається, що речові докази повинні бути збережені до закінчення кримінального провадження.

Оскільки мобільний визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, розгляд якого в суді триває, справа перебуває на стадії судового розгляду, огляд мобільного телефону не проводився, тому на теперішній час існує необхідність в подальшому забезпеченні збереження вказаного майна. Крім того, в судовому засіданні не було встановлено переконливого обґрунтування того, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. За викладених обставин, суд приходить до висновку, що на даний час я, відсутні правові підставі, передбачені ст.100 ч. 9 та ч. 4 ст.174 КПК України для прийняття остаточного рішення у справі щодо розпорядження арештованим майном, тому клопотання захисника про скасування арешту заявлено передчасно та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98, 100, 131, 170, 174, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_4 про зняття арешту з майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1