Рішення № 133744453, 28.01.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1942/25

2/195/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(ЗАОЧНЕ)

28.01.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду смт.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа «Українська» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що 21 червня 2000 року між позивачем у справі - ОСОБА_1 та відповідачем у справі ОСОБА_2 , як членами Української Товарної біржі згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», було укладено біржовий договір купівлі продажу нерухомості, житлового будинку з надвірними будівлями, (далі Договір), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов, укладеного в письмовій формі договору купівлі-продажу нерухомості, позивач придбала Об`єкт Нерухомості: житловий будинок глинобитний обкладений цеглою з розміром житлової площі 19,90 кв.м. з надвірними будівлями: погріб Б, літня кухня В цеглові, вбиральня Г дощата, та споруди що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач з відповідачем досягли угоди щодо усіх істотних умов договору купівлі - продажу: про ціну, порядок передачі у її володіння придбаної нерухомості. Цей договір був укладений ними в письмовій формі на Українській Товарній біржі за реєстраційним номером № 106271 від 21 червня 2000 року у с-щі Томаківка і згідно діючого на той час законодавства набрав чинності, так як відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, тобто згідно діючого законодавства на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу, державна реєстрація правочину, в тому числі, і договору купівлі-продажу нерухомого майна, законом передбачена не була.

На виконання умов вказаного договору, в день підписання договору, позивач повністю сплатив вартість придбаного майна. Продавець отримав від нього грошові кошти та передав Об`єкт Нерухомості йому у володіння та користування. В нотаріальному порядку, згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК України (в ред. 1963 року), Договір посвідчено не було. Однак сторони умови Договору виконали.

Надалі позивач здійснив державну реєстрацію свого права власності в Марганецькому МБТІ, що підтверджується відповідними штампом із записами в Договорі від 21.06.2000 року за реєстровим № 1-84.

Як власник житлового будинку, позивач, за адресою розташування будинку, в 2009 році приватизувала земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, на якій розташований житловий будинок, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Під час укладання зазначеного договору купівлі-продажу через товарну біржу, позивач була впевнена в правильності та законності укладення такої угоди купівлі-продажу, оскільки, відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», у редакції, що діяла на момент укладання Договору купівлі-продажу, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Про обов`язковість нотаріального посвідчення біржового договору позивач раніше була необізнана, так як при укладенні Договору їй було роз`яснено, що цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 15 Закону України від 10.12 1991 року «Про товарну біржу»), а дізналася тільки при вирішенні питання про його відчуження.

Відповідно до норм ст. 657 діючого Цивільного кодексу України, вона не має змоги вільно розпорядитися належним їй нерухомим майном, так як договори купівлі - продажу об`єктів нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Ухвалою судді від 10.12.2025 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правила спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Івахненко О.О. подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи належним чином на офіційному сайті «Судової влади», від якої не надійшло до суду відзиву щодо позову або заяви про розгляд справи за її відсутності, або заяви про визнання позову.

Третя особа: Товарна біржа «Українська» в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про розгляд справи, будь-яких пояснень щодо позовних вимог не надала.

З урахуванням того, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних на те причин, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, оскільки представник позивача у своїй письмовій заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини.

Судом встановлено, що 21 червня 2000 року між позивачем у справі - ОСОБА_1 та відповідачем у справі ОСОБА_2 , як членами Української Товарної біржі згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», було укладено біржовий договір купівлі продажу нерухомості, житлового будинку з надвірними будівлями, (далі Договір), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Відповідно до умов, укладеного в письмовій формі договору купівлі-продажу нерухомості, позивач придбала Об`єкт Нерухомості: житловий будинок глинобитний обкладений цеглою з розміром житлової площі 19,90 кв.м. з надвірними будівлями: погріб Б, літня кухня В цеглові, вбиральня Г дощата, та споруди що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони у справі досягли угоди щодо усіх істотних умов договору купівлі - продажу: про ціну, порядок передачі у її володіння придбаної нерухомості. Цей договір був укладений ними в письмовій формі на Українській Товарній біржі за реєстраційним номером № 106271 від 21 червня 2000 року у с-щі Томаківка і згідно діючого на той час законодавства набрав чинності, так як відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, тобто згідно діючого законодавства на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу, державна реєстрація правочину, в тому числі, і договору купівлі-продажу нерухомого майна, законом передбачена не була.

На виконання умов вказаного договору, в день підписання договору, позивач повністю сплатив вартість придбаного майна. Продавець отримав від нього грошові кошти та передав Об`єкт Нерухомості йому у володіння та користування. В нотаріальному порядку, згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК України (в ред. 1963 року), Договір посвідчено не було. Однак сторони умови Договору виконали.

Надалі позивач здійснив державну реєстрацію свого права власності в Марганецькому МБТІ, що підтверджується відповідними штампом із записами в Договорі від 21.06.2000 року за реєстровим № 1-84 (а.с.8 на звороті).

Як власник житлового будинку, позивач, за адресою розташування будинку, в 2009 році приватизувала земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, на якій розташований житловий будинок, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Зазначені обставини підтверджуються: договором купівлі продажу нерухомості за реєстраційним номером № 106271 від 21 червня 2000 року (а.с 8); Технічним паспортом на житловий будинок (а.с. 9-10); Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 830728 (а.с. 11); Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 83072990 (а.с 12).

Зазначені та належні докази підтверджують те, що між позивачем та продавцем були досягнуті домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомості та відбулося повне виконання між ними договору.

Під час укладання зазначеного договору купівлі-продажу через товарну біржу, позивач була впевнена в правильності та законності укладення такої угоди купівлі-продажу, оскільки, відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», у редакції, що діяла на момент укладання Договору купівлі-продажу, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

З часу укладення договору купівлі-продажу нерухомості, позивач являється власником придбаного Об`єкту Нерухомості, вільно володіє ним та користується. Її прав власника ніхто не оспорює. Але відповідно до норм ст. 657 діючого Цивільного кодексу України, вона не має змоги вільно розпорядитися належним їй нерухомим майном, так як договори купівлі - продажу об`єктів нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за № 1952-IV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті, згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до діючого законодавства, а саме ст. 204 ЦК України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

Відповідно до ст. 321 ЦК України: «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Гарантії здійснення прав володіння, користування та розпорядження майном, їх захист також регламентовано ст.41 Конституції України, відповідно до якої громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об`єктами права державної та комунальної власності, відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно вимог ст. 47 ЦК України (в ред. 1963 року), недодержання в установлених законом випадках нотаріальної форми договору тягне за собою недійсність угоди, але, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Згідно діючого законодавства на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу, державна реєстрація правочину, в тому числі, і договору купівлі-продажу нерухомого майна, законом передбачена не була.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до діючого на даний час законодавства а саме ст. 204 ЦК України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

В відповідності до ст. 220 ЦК України: «Якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним».

Згідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України, у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За таких обставин, виходячи з приписів ст.16 ЦК України, це право підлягає захисту в судовому порядку.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просить судовий збір не стягувати з відповідача на користь позивача, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 268, 274, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа «Українська» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу Нерухомості: житловий будинок глинобитний обкладений цеглою з розміром житлової площі 19,90 кв.м. з надвірними будівлями: погріб Б, літня кухня В цеглові, вбиральня Г дощата, та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у с-щі Томаківка 21 червня 2000 року за реєстраційним номером № 106271 на Товарній біржі «Українська» (ЄДРПОУ 24514270).

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат ОСОБА_2 .

Відомості про сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ). .

Відповідач: ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Товарна біржа «Українська», ЄДРПОУ 24514270, місцезнаходження: 69063, вул. Комсомольська, 30, кім.201, м.Запоріжжя.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Л. А. Кондус