Постанова № 13374403, 13.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6874/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черняхович І.Е. ,

при секретарі - Карасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Житомирі № 0000582304/0 від від 07.06.2010 року та № 0000582304/1 від 11.08.2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 497791 грн. Позивач не погоджується з зазначеним рішенням відповідача, оскільки вважає, що його висновки суперечать вимогам чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у письмовому запереченні. Свою правову позицію обґрунтували тим, що в порушення п.1.8 ст. 1 Закону України " Про податок на додану вартість" платником завищено суму заявлену до відшкодування. Обґрунтовуючи свою позицію, представники відповідача вказали, що деякі контрагенти позивача по ланцюгу або відсутні за місцем знаходження, або ліквідовані, внаслідок чого неможливо підтвердити реальність надходження ПДВ до бюджету.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

31 травня 2010 року представниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок за серпень, вересень, грудень 2009 року та січень 2010 року станом на 31 травня 2010 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 3084/23-2/32744172 від 31 травня 2010 року (далі - Акт перевірки).

Відповідно до вказаного Акту перевірки податковим органом встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" порушено п.1.8. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 497791,00 грн., а саме:

- 139674,00 грн. - за серпень 2009 року;

- 316915,00 грн. - за вересень 2009 року;

- 33046,00 грн. - за грудень 2009 року;

- 8156,00 грн. - за січень 20010 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки 07 червня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі винесено податкове повідмлення-рішення № 0000582304/0. Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач 11 червня 2010 року в порядку апеляційного узгодження звернувся до ДПІ у м. Житомирі зі скаргою на спірне податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПІ у м. Житомирі від 11 серпня 2010 року № 46207/10/25-003 податкове повідомлення-рішення № 0000582304/0 від 07 червня 2010 року залишено без змін, а скарга Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" - без задоволення. Вказана обставина стала підставою для прийняття повідомлення-рішення № 0000582304/1 від 11 серпня 2010 року.

Суд вважає, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення є незаконними і вони підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів/робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду податковими та видатковими накладними які приєднані до матеріалів справи та банківськими документами, які оглянуті в судовому засіданні.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового - рішення слугував висновок Акта перевірки ДПІ у м. Житомирі про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ПАТ "Житомирський меблевий комбінат".

Враховуючи вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників

Факт одержання від постачальника позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямого постачальника - відповідачем не оспорюється.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Суд вважає, що несплата контрагентами постачальника позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів не сплати контрагентами по ланцюгу сум ПДВ до бюджету, акт перевірки лише містить висновок, що деякі з контрагентів ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" по ланцюгу мають ознаки фіктивності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На думку суду, факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, лише тоді, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або, що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

ДПІ у м. Житомирі, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, проте помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення до суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000582304/0 від 07 червня 2010 року та № 0000582304/1 від 11 серпня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" 6 грн.80 коп. сплаченого судового збору.

           Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 17 грудня 2010 р.