Постанова № 13374374, 02.12.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 02а-7852/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біомедскло"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Житомирі, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 15.09.2010 року № 0001102304/0. Вказав, що оскаржуване рішення винесене на підставі акту № 6840/23-2/04763746 від 06.09.2010 р. позапланової документальної перевірки з питань правильності визначення суми ПДВ заявленої в рахунок майбутніх періодів по декларації за квітень 2010 р., яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалась в березні 2010 р., відповідно до якого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 184908 грн.. Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, суперечать нормам чинного законодавства, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від"ємного значення суми ПДВ стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб, за таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податку продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив. Пояснив, що Державною податковою інспекцією в м.Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Біомедскло" з питань правильності визначення суми ПДВ заявленої за рахунок майбутніх періодів по декларації за квітень 2010 р, яка виникла за рахунок з ПДВ від'ємного значення, що декларувались в березні 2010р., за результатими якої складено акт від 06.09.2010р. № 6840/23-2/04763746. Перевіркою встановлені порушення вимог п.1.8, ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення - рішення від 15.09.2010р. № 0001102304/0, відповідно до якого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 184908 грн.. Вважає висновки, зроблені в акті перевірки правомірними, оскільки право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при надмірній його сплаті до бюджету. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 19.08.2010р. за № 1474 працівниками Державної податкової інспекцієї у м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Біо мед скло" з питань правильності визначення суми ПДВ заявленої в рахунок майбутніх періодів по декларації за квітень 2010року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувались в березні 2010 року, за наслідками якої складено акт від 06.09.2010р. № 6840/23-2/04763746 (далі-акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що позивачем було порушено п.1.8, ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму ПДВ заявлену до відшкодування з бюджету за квітень 2010 року в розмірі 184908 грн..

Підставою для такого висновку стали отримані в ході перевірки дані щодо не включнення контрагентами позивача сум податку на додану вартість до податкових зобов"язань.

Суд, не погоджується з даним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон) бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону передбачено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону ).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що в період, що перевірявся, між позивачем та іншими суб"ктами господарської діяльності- ТОВ "Донбас інвест гарант", ТОВ "Опад", НВТІ "Компанія Економікс", ТОВ "Соланж трейд", ДП "Ремліфтмонтаж", ТОВ "Екологія груп", ТОВ "Приватенерготрейд" проведені господарські ооперації щодо поставки позивачу товарів (послуг). Передача товарів (послуг) була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких товариством сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актом перевірки.

Розрахунки за одержану продукцію позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ , є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Закон України "Про податок на додану вартість", так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів (послуг) .

Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представникоми ДПІ.

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України "Про податок на додану вартість ", останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобов’язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, суд вважає його безпідставним, оскільки дана норма визначає обов"язки органу державної податкової служби та не стосується обов"язків платника податку.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 15.09.2010 року № 0001102304/0 ДПІ в м.Житомирі прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкове повідомлення-рішення № 0001102304/0 від 15.09.2010 р..

Відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Біомедскло" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 07 грудня 2010 р.