Ухвала суду № 133736835, 30.01.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/180/26

Провадження № 1-кс/348/108/26

30 січня 2026 року слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12026091200000039 про арешт тимчасово вилученого майна,

встановила:

29.01.2026 в суд надійшло клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна. В обґрунтування клопотання наведено таке. Невстановлена досудовим розслідуванням особа достовірно знаючи про введений в Україні воєнний стан та обмеження, які діють щодо виїзду за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, будучи обізнаним про наміри ОСОБА_4 потрапити до країн Європейського Союзу та відсутність у нього законних підстав для перетину державного кордону України, за допомогою мобільного телефону зв`язалась 27.01.2026 із останнім та повідомила ОСОБА_4 про те, щоб останній прибув до м. Івано-Франківська та в ході розмови пообіцяла організувати за грошові кошти в сумі 7000 доларів СІЛА незаконне переправлення останнього через державний кордон України до Республіки Румунії поза пунктами пропуску, шляхом подолання інженерно-технічних та контролюючих споруд ДПС України. Надалі з метою реалізації свого злочинного умислу невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, залучила до своєї злочинної діяльності ОСОБА_5 , який мав здійснити безпосереднє доставлення та переправлення спільно із невстановленою досудовим розслідуванням особою ОСОБА_4 через державний кордон України. В подальшому за вимогою невстановленої досудовим розслідуванням особи ОСОБА_4 28.01.2026 о 12:50 прибув до м. Івано-Франківськ, а саме до залізничного вокзалу м. Івано-Франківськ, де в подальшому, невстановленою досудовим розслідуванням особою за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 надано відповідні консультації ОСОБА_4 щодо способу незаконного переміщення через державний кордон України, визначено час, місце та спосіб його доїзду до державного кордону України для забезпечення безпосереднього переправлення через лінію такого поза офіційними пунктами пропуску в напрямку Республіки Румунія. Надалі, 28 січня 2026 року близько 21.00 ОСОБА_4 на виконання вказівок ОСОБА_5 та невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка діяла у групі з ОСОБА_5 , присів до транспортного засобу марки "Вольсваген" модель "Гольф", д.н.з. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_5 , та вирушили до державного кордону України для забезпечення безпосереднього переправлення через лінію такого поза офіційними пунктами пропуску в напрямку Республіки Румунія. Під час руху транспортного засобу на вимогу ОСОБА_5 , який діяв у групі із невстановленою досудовим розслідуванням особою ОСОБА_4 передав останньому грошові кошти у сумі 3300 доларів СІЛА, після чого ОСОБА_5 провів інсруктаж ОСОБА_4 щодо проходження блокпостів і перетину державного кордону України та продовжили рух до невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 мала здійснити незаконне переправлення ОСОБА_4 через державний кордон України. 28 січня 2026 року, близько 21 год. 30 хв. було здійснено затримання ОСОБА_5 . Крім цього, у автомобілі ОСОБА_5 , було виявлено свідка ОСОБА_7 . 29.01.2026 свідок ОСОБА_7 добровільно видав слідчому власний мобільний телефон марки ІРhоnе 11, зазначивши, що на ньому може міститися інформація про готування до вчинення кримінального правопорушення, що полягає в умисному переправленні осіб по за межами пунктів розпуску через державний кордон України. Враховуючи специфіку вчинення кримінального правопорушення, а також особливості доказування даного злочину, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на мобільний телефон марки ІРhоnе 11, який належить ОСОБА_7 , оскільки може містити інформацію яка становить інтерес досудового розслідування та може бути використаний як доказ у межах кримінального провадження. Тому, прокурор просить накластиарешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження його як речового доказу.

Прокурор у судовому засіданні просив клопотання задовольнити. Зазначив, що це майно було добровільно отримано від свідка, який не є підозрюваним і не звертався щодо повернення йому цього майна. Однак враховуючи те, що свідок може звернутися за поверненням мобільного телефону, є ймовірність, що майно може бути знищене, пошкоджене, втрачене тощо, а тому слід накласти на це майно арешт.

Власник майна у судове засідання не з`явився.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

Слід зазначити, що статус вилученого мобільного телефону у клопотанні визначений неправильно. Так, сторона обвинувачення вважає, що телефон є тимчасово вилученим майном.

Статтею 16 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна допускається без судового рішення на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Процесуальною підставою вилучення майна є протокол відповідної процесуальної дії (затримання, обшуку, огляду, вилучення).

Доказів, що вказане у клопотанні майно було вилучене у законного володільця немає. Натомість у ході розгляду клопотання було встановлено, що цей телефон був добровільно виданий законним володільцем 29.01.2026, оскільки інформація, яка у ньому знаходиться може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.

Таким чином, вказаний мобільний телефон не є тимчасово вилученим майном, оскільки для отримання цього доказу орган досудового розслідування не застосовував примус, а відповідно до ч.2 ст.100 КПК України він є речовим доказом, що добровільно наданий стороні. Такий речовий доказ має бути оглянутий стороною, якій його надали, результати огляду мають бути зафіксовані у відповідному процесуальному документі (протоколі огляду) і якщо він не містить доказової інформації - якнайшвидше повернений законному володільцю.

Наведене, не перешкоджає зверненню сторони обвинувачення із клопотанням про накладення на це майно арешту, що відповідає вимогам ч.1 ст.100 КПК України, однак враховуючи те, що особа, дані про причетність до вчинення кримінального правопорушення якої відсутні, добровільно видала свій телефон органу досудового розслідування, обгрунтованих підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на це майно, за відсутності точних даних про наявність на пристрої доказової інформації немає.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

На момент звернення із клопотанням дійсно існує сукупність підстав вважати, що вказаний у клопотанні мобільний телефон містить доказову інформацію. Однак огляд інформації, яка знаходиться у телефоні на момент звернення з клопотанням не проведений, а тому на момент розгляду клопотання неможливо оцінити можливість використання цього майна як речового доказу.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як вже було зазначено, вказаний телефон був добровільно виданий свідком. Про розгляд вказаного клопотання вказаний свідок не був повідомлений, оскільки у органу досудового розслідування відсутня інформація про його місце перебування, що підтвердив прокурор у ході розгляду клопотання. Відповідно до пояснень прокурора речовий докази знаходиться у камері зберігання речових доказів. З наведеного встановлено, що можливість його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження відсутня.

Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи правову підставу арешту майна, відсутність інформації про наявність на пристрої даних, які можуть бути доказом у кримінальному провадженні (копії протоколу огляду речового доказу), а також відсутність сукупності розумних підстав вважати, що вказане у клопотанні майно може бути приховуване, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, перетворене, передане чи відчужене, і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для законного володільця цього майна, який на тривалий час може бути позбавлений можливості користуватися своєю власність за обставин, коли достовірно невідомо чи містить ця річ доказову інформацію - в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 170 -173 КПК України, слідчий суддя,

постановила:

у задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон IPhone 11 - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу протягом п`яти днів може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1