Постанова № 13373584, 27.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. справа № 2а-27864/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» металургійний завод», м. Донецьк

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області

про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасування рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнення з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме мито у розмірі 15152,43 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78792,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Биковського С.М. за дов. від 1 жовтня 2010 року

від першого відповідача: Головіна О.М. за дов. від 4 жовтня 2010 року

від другого відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» металургійний завод» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасування рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнення з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме мито у розмірі 15152,43 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78792,66 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасувати рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнути з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме мито у розмірі 15076,47 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78716,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для підтвердження митної вартості товару (вогнетривкої торкретмаси марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP, JEHEARTH 30BA, JEHEART 11, JEHEARTH 30RVO), яка була поставлена Фірмою «Т7 EUROPE Ltd» він надав до Східної митниці документи: контракт № Т7D 1096 від 01.10.2007р. укладений з Фірмою «Т7 EUROPE Ltd», специфікації до цього контракту, декларацію митної вартості ДМВ-1, вантажну митну декларацію за формою МД-2, інвойс на оплату від Фірми «Т7 EUROPE Ltd», залізничні накладні СМГС, які підтверджують факт постачання товару та кількість, сертифікат походження товару, сертифікат якості товару, пакувальні листи на товар, рахунки фірми посередника SMZ-REVІMEX в адресу фірми Ruskin industries Limited, приходні ордери № 184, 183, лист фірми Ruskin industries Limited № 0055/10 від 30.09.2010р., експортні вантажні митні декларації з перекладом.

Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 ним було надано звіт ТОВ «Консалтингова фірма «Грата» про відповідність ціни товару на момент перетину кордону ціні, передбаченої контрактом та специфікацією № 15 від 12.08.2010р. В наданні інформації щодо вартості торкретмаси фірмою Ruskin industries Limited позивачу було відмовлено, оскільки така інформація є конфіденційною. Позивач вважає, що надані ним документи були достатніми для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Проте, Східною митницею не було прийнято ДМВ-1 на товар, якою було задекларовано в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) партію вогнетривкої торкретмаси (далі - товар) за ціною, визначеною специфікацією № 15 в сумі 28029,10 Евро або 307197,73 грн. та надано картку відмови у прийнятті № 700000012/0/200030 від 08.10.2010р. і винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001227/1 від 07.10.2010р., яким митна вартість збільшена до 55454,00 Евро або 612773,91 грн. за 3-м методом, передбаченим ст. 269 МК України. У звязку з чим позивач був змушений здійснити митне оформлення товару декларацією № 700000012/2010/201587 за ціною 1,14 доларів США за 1 кг (всього 55454,00 доларів США або 612773,91 грн.), яка була встановлена Східною митницею рішенням про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/001227/1 від 07.10.2010р. В результаті цього, сума ПДВ сплачена до бюджету склала 128628,52 грн., в той час як за ціною договору повинна складати 65042,29 грн., отже сума надмірно сплаченого ПДВ становить 63640,23 грн., а сума державного мита сплачена до бюджету склала 30562,73 грн., в той час як за ціною договору повинна складати 15486,26 грн., отже сума надмірно сплаченого державного мита становить 15076,47 грн. Позивач зазначає, що визначення вартості товару 3-м методом, передбаченим статтею 269 МК України є безпідставним, оскільки позивач не проводив консультації із декларантом у відповідності до вимог частини 2 статті 266 МК України, що є порушенням права позивача при визначенні митної вартості товару, а також не врахував взаєморозрахунки між фірмами SMZ-REVІMEX, Ruskin industries Limited, «Т7 EUROPE Ltd» та ЗАТ «Донецьксталь» металургійний завод» за придбання вогнетривкої торкретмаси та експортними митними деклараціями фірми SMZ-REVІMEX щодо підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем до митного оформлення. Митний орган самостійно визначив митну вартість товару, використовуючи цінову базу ДМСУ подібних товарів, ціна яких є вищою за заявлену, не пояснюючи, чому не може бути застосований перший метод (за ціною контакту). Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позов. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 - Східна митниця в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що згідно статті 11 МК України до основних завдань, покладених на митні органи України, відноситься захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 МК України, зокрема, шляхом:

1.Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. 2.Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: -рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; -наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартістю прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст. 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує ЄАІС ДМСУ, а також інформацію електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини. Право митного органу на використання цього джерела інформації передбачено підпунктом 1 пункту 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМС України від 24.06.2009р. № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.2009р. за № 669/16685 (далі Порядок №602).

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень пункту 11 Порядку № 602, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант був зобов'язаний подати додаткові документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; калькуляцію фірми - виробника товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Позивач не надав зазначених документів, що унеможливило надання правового обґрунтування доцільності їх застосування під час митного контролю. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України, пункту 14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Крім того, Відповідач 1 стверджує, що фактично консультації з декларантом проводилися, проте довести проведення консультацій неможливо, оскільки форма їх проведення не встановлена законодавством. Разом з тим, відповідач зазначає, що в графі 8 ДМВ-2, поданої із коригуванням митної вартості на підставі оскаржуваного рішення митниці зазначено, що «метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки у митного органу є довідкова інформація про ціни на товар, метод 2 неприйнятний для застосування через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ціни на ідентичні товари». Зазначений запис свідчить про те, що декларант був обізнаний про підстави коригування митної вартості, що свідчить про проведення усних консультацій.

Таким чином, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування 3-го методу визначення митної вартості, враховуючи послідовність визначення митної вартості товарів, відповідно до вимог Порядку № 1766.

Представник Відповідача 1 - Східної митниці у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з тих самих підстав, які викладені в обґрунтування заперечень проти позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 грудня 2010 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі Відповідач 2) у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Думка Відповідача 2 стосовно заявлених позовних вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надано, тому, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача 2.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника Відповідача 1, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» металургійний заводі» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 09.08.2002р. код ЄДРПОУ 30939178 (арк. справи 149, 150).

Судом встановлено, що 01.10.2007р. між фірмою «Т7 EUROPE Ltd», Великобританія (Продавець) та ЗАТ «Донецьксталь» металургійний заводі» (Покупець) було укладено контракт № Т7D 1096 (арк. справи 66 73).

Відповідно до пунктів 1, 2 вищезазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує товар, номенклатура, ціни, умови, якість, терміни та умови поставки якого визначаються специфікаціями, які є невідємними частинами даного контракту.

07.10.2010р. позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (далі Порядок № 1766) надав Відповідачу 1 Декларацію митної вартості № №700000012/2010/201586, якою була задекларована митна вартість товару вогнетривкої торкретмаси марки «JEHEARTH» на загальну суму 28029,10 Евро або 307 197,73 грн.

Відповідно до статті 1 МК України митна декларація письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Тобто, митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі.

Відповідно до статті 1 МК України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 7 та 11 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта № 5 подав Відповідачу 1 наступні документи:

1)контракт № Т7D 1096 від 01.10.2007р. укладений з Фірмою «Т7 EUROPE Ltd»;

2)специфікації до цього контракту;

3)вантажну митну декларацію за формою МД-2;

4)інвойс на оплату від Фірми «Т7 EUROPE Ltd»;

5)залізничні накладні СМГС, які підтверджують факт постачання товару та кількість;

6)сертифікат походження товару;

7)сертифікат якості товару;

8)пакувальні листи на товар;

9)рахунки фірми посередника SMZ-REVІMEX в адресу фірми Ruskin industries Limited;

10) приходні ордери № 184, 183;

11)лист фірми Ruskin industries Limited № 0055/10 від 30.09.2010р.;

12)експортні вантажні митні декларації з перекладом (арк. справи 23 49, 66 75).

Крім того, позивач надав за власним бажанням звіт № 02/838/17763/755 ТОВ «Консалтингова фірма «Грата» про незалежну оцінку ринкової вартості вогнетривкої конкретмаси «Jehearth» (Словаччини) у кількості 68 тонн на момент перетину кордону відповідно до інвойсу № 1162/1 від 27.09.2010р. та контакту № Т7D1096 від 01.10.2007р. (арк. справи 50 64).

Позивач надав також до митного органу лист № 0055/10 від 30.09.2010р. фірми Ruskin industries Limited, яким йому було відмовлено в наданні інформації щодо вартості чергової партії торкретмаси, оскільки така інформація є конфіденційною (арк. справи 49).

Враховуючи надані позивачем документи до Східної митниці, суд приходить до висновку, що позивачем, відповідно до частини 1 статті 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проте, Відповідач 1 без врахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості позивачем документах, одразу предявив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У графі «Для відміток митного органу» ДМВ № 700000012/2010/201586 від 07.10.2010р. (арк. справи 16, 17) посадовою особою митного органу було зазначено, що у відповідності до Порядку № 1766, необхідно надати наступні документи:

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;

- калькуляція фірми - виробника товару;

- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант позивача на зворотному боці декларації митної вартості зазначив, що по 1 абзацу рахунки здійснюються протягом 90 днів з дати поставки товару, згідно контракту; по 2, 3, 4 абзацам є лист фірми Ruskin industries Limited № 0055/10 від 30.09.2010р. про неможливість надати прайс-листи, калькуляцію фірми - виробника, оскільки ця інформація є конфіденційною, фірма не розміщує інформацію про вартість продукції на сайтах та інших рекламних носіях.

Проте, Відповідач 1 не прийняв до уваги зазначені пояснення, тому 07.10.2010р. декларантом позивача було отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001227/1 від 07.10.2010р. (далі - Рішення про визначення митної вартості). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості Відповідача 1 визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 55454,00 Евро (арк. справи 14).

08.10.2010р. Відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000012/2010/201586, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000012/0/20030 від 08.10.2010р. В обґрунтування відмови Відповідач 1 посилався на те, що рішенням про визначення митної вартості № 700000006/2010/001227/1 від 07.10.2010р. здійснено коригування заявленої митної вартості товару у відповідності до вимог Порядку № 1766 та Порядку №602. (арк. справи 15).

Суд приходить до висновку, що Відповідач 1 визначив митну вартість товарів на підставі пункту 14 зазначеного Порядку № 1766 та відмовив позивачу в прийнятті Декларації митної вартості через відсутність додаткових підтверджуючих документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766.

Суд зазначає, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно статті 249 МК України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено МК України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон країни, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що право визначення митної вартості товарів надається декларанту відповідно до положень МК України, під митною вартістю розуміється ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, обчислюється відповідно до положень МК України та повинна базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Крім цього, митна вартість товарів, визначається із застосуванням певного вичерпаного переліку методів, при цьому умови їх застосування встановлюються тільки МК України.

Як зазначив Відповідач 1, у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 1766, позивач повинен надати на вимогу митного органу додаткові документи. Оскільки він їх не надав, Відповідачем 1, застосовано 3-й метод визначення митної вартості у відповідності до вимог статті 269 МК України та пункту 14 Порядку № 1766.

Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Пунктом 14 Порядку № 1766 передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, при здійснені контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця насамперед повинна додержуватися положень МК України та зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Проте, митним органом в судовому засіданні не доведено, що він зобовязував декларанта позивача визначити митну вартість товару іншим способом. Крім того, митну вартість товарів Відповідач 1 повинен був визначити на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, тобто у відповідності до вимог МК України, а не у відповідності до пунктів 11, 14 Порядку № 1766, яким визначається лише декларування митної вартості товарів, а не її визначення.

Суд не приймає посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової бази даних ЄАІС ДМСУ, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Митний орган, відмовляючи в застосуванні першого методу, послався на інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ і зазначив, що вартість подібних товарів складає 1,14 доларів США за 1 кг.

За таких підстав, відповідач повинен був визначити ціну товару за другим методом, оскільки відповідно до частини 1 статті 268 МК України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Між тим, в рішенні про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/0012271/1 від 07.10.2010р. відповідач не вказує на відсутність або наявність інформації для застосування цього методу.

За змістом статті 266 МК України, кожний наступний метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Митним органом не було застосовано жодного методу, окрім третього, для визначення митної вартості товару.

Як встановлено судом, декларантом та позивачем були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, суд не приймає посилання Східної митниці не те, що на її вимогу про надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, прейскурантів (прайс-листів) фірми виробника товару, калькуляції фірми - виробника товару, інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, позивач відмовився надавати ці документи, зазначивши, що додаткові документи по п. 2, 3, 4 надані не будуть, оскільки пунктом 11 Порядку № 1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі 2 «Для відміток митниці» декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Як вбачається з декларації митної вартості, декларант ознайомився з записом митного органу та зазначив, що по 1 абзацу рахунки здійснюються протягом 90 днів з дати поставки товару, згідно контракту; по 2, 3, 4 абзацам є лист фірми Ruskin industries Limited № 0055/10 від 30.09.2010р. про неможливість надати прас-листи, калькуляцію фірми - виробника, оскільки ця інформація є конфіденційною, фірма не розміщує інформацію про вартість продукції на сайтах та інших рекламних носіях.

У судовому засіданні представник Східної митниці пояснив, що консультації між митним органом та декларантом проводилися і полягали у тому, що митним органом було розяснено декларанту позивача, що митним органом не можуть бути застосований 1-й та 2-й методи визначення митної вартості. Проте, довести факт проведення консультацій митний орган не може.

Стаття 266 МК Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврдування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дій.

У звязку з чим, суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийнято Рішення про визначення митної вартості товару за третім методом та надана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки він діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права Позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено до бюджету ПДВ у сумі 63640,23 грн. та мито у сумі 15076,47 грн. (всього 78716,70 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 32454 від 11.10.2010р. та № 32572 від 12.10.2010р. (арк. справи 20, 21). Сума надмірно сплаченого ПДВ та мита не оспорюється жодною стороною та підтверджується наявністю на вантажних митних деклараціях відбитків штампів Східної митниці «Сплачено» із зазначенням дати та підписом відповідної посадової особи Східної митниці. За таких обставин матеріалами справи підтверджена надмірна сплата позивачем платежів.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» металургійний заводі» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.; скасування рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.; стягнення з державного бюджету надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме, мито у розмірі 15076,47 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78716,70 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000128/0/200030 від 08.10.2010р.

Скасувати рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001227/1 від 07.10.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені Закритим акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі, а саме, мито у розмірі 15076,47 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63640,23 грн., всього 78716,70 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 30 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.