Постанова № 13373512, 22.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 р. справа № 2а-26838/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

представника позивачаПоливанова Л.М.,

представника відповідачане зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010,-

В С Т А Н О В И В:

25.11.2010 ДП «Красноармійськвугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за період з 01.09.2010 по 03.11.2010, за наслідками якої складено акт № 280/15-32087941 від 11.11.2010. На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010. якими до позивача були застосовані штрафні санкції.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідачем безпідставно були визначені суми сплати податкового боргу з податку на додану вартість та змінено призначення платежу. Так, ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало платежі з податку на додану вартість згідно умов договорів про розстрочення податкового боргу, про що зазначав у призначенні платежу у платіжних дорученнях. Однак, відповідач врахував сплачені суми в якості погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість від 01.09.2010 та від 20.09.2010, та нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Вважає, що відповідачем було порушено право позивача самостійно визначати цільове призначення власних грошових коштів.

Посилаючись на ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 139 Господарського кодексу України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010 (а.с. 3).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що при перевірці позивача була використана компютерна автоматизована інформаційна система АРМ «Облік податків і платежів», платіжні документи та податкові декларації з ПДВ № 8409 від 20.09.2010 та № 8012 від 01.09.2010. Перевіркою встановлено, що позивач здійснив погашення податкового зобовязання згідно декларації № 8409 від 20.09.2010 у сумі 781735,05 грн. із затримкою на 29 днів, а також згідно декларації № 8012 від 01.09.2010 у сумі 24286,21 грн. із затримкою на 26 днів.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього Закону, якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення.

Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 40-41).

За таких обставин, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням наданих ним заперечень.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - державне підприємство „Красноармійськвугілля” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 25.03.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32087941, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України № 27 від 19.01.2006 (а.с. 22-30, 31, 32).

11.11.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка особової картки ДП «Красноармійськвугілля» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 01.09.2010 по 03.11.2010, за результатами якої складено акт № 280/15-32087941 від 11.11.2010 (а.с. 7).

Згідно з цим актом, перевіркою було встановлено, що ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало погашення податкового зобовязання згідно декларації вх. № 8409 від 20.09.2010 у сумі 781735,05 грн. із затримкою на 29 днів та згідно декларації вх. № 8012 від 01.09.2010 у сумі 24486,21 грн. із затримкою на 26 днів, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

11.11.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 4916421640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 29 днів нараховано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 78023,88 грн. (а.с. 5);

№ 4916411640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 34 дні нараховано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 5196,49 грн. (а.с. 6).

Суд звертає увагу, що у акті перевірки не зазначалося про затримку позивачем сплати узгодженої суми податкового зобовязання на 34 дні.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся 25.11.2010 до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (а.с. 3).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010, виходячи з наступного.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 позивачем було подано до ДПІ у м. Димитрові податкову декларацію з податку на додану вартість вх. № 8012 за липень 2010 року, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (р. 27) 4837129 грн. (а.с. 78-79).

20.09.2010 позивачем було подано до ДПІ у м. Димитрові податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (р. 27) 2008506 грн. (а.с. 80-83).

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено розрахунками штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням-рішенням (а.с. 8, 9), відповідач зарахував в якості сплати податкових зобовязань, визначених вказаними вище податковими деклараціями, суми, сплачені позивачем згідно платіжних доручень

від 29.10.2010 № 5325 на суму 600000 грн. із призначенням платежу ПДВ згідно договорів 8/24 від 31.03.2008, 43/24-113 від 31.07.2008, 9/24 від 31.03.2010 (а.с. 11)

від 27.09.2010 № 183 на суму 25000 грн. із призначенням платежу ПДВ згідно договору 9/24-113 від 31.03.2010 (а.с. 12),

від 20.10.2010 № 84 на суму 100000 грн. із призначенням платежу ПДВ згідно договорів 9/24-113 від 31.03.2010, 8/24 від 31.03.2008 (а.с. 13),

від 15.10.2010 № 77 на суму 20000 грн. із призначенням платежу ПДВ згідно договору 9/24-113 від 31.03.2010 (а.с. 14),

від 08.10.2010 № 53 на суму 35897 грн. із призначенням платежу ПДВ згідно договору 9/24-113 від 31.03.2010 (а.с. 15),

від 03.11.2010 № 115 на суму 26000 грн. із призначенням платежу ПДВ згідно договору 9/24 від 31.03.2010 (а.с. 10).

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується актом перевірки, що відповідачем здійснено врахування сум, що сплачені вищевказаним платіжним дорученням, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених податковими деклараціями від 01.09.2010 та від 20.09.2010. Зазначене погашення податкового боргу також знайшло своє відображення у зворотному боці облікової картки платника податку (а.с. 43-77).

Разом із тим, у призначенні платежу позивач вказував, що здійснює сплату ПДВ за договорами про розстрочення податкового боргу, а саме:

договору від 31.03.2010 № 9/24-113, за яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-3667/10/0570 та згідно з ухвалою суду від 31.03.2010 податкова інспекція надала ДП «Красноармійськвугілля» розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 4311306 грн. терміном на 36 місяців з 15.04.2010 по 15.04.2013 (а.с. 16-17);

договору від 31.03.2008 № 8/24-113, за яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-6946/08 від 31.03.2008 податкова інспекція надала ДП «Красноармійськвугілля» розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 8526809 грн. терміном на 120 місяців з 15.04.2008 по 16.04.2018 (а.с. 18-19);

договору від 31.07.2008 № 43/24-113, за яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-136/08 від 25.07.2008 податкова інспекція надала ДП «Красноармійськвугілля» розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 3156428,47 грн. терміном на 120 місяців з 15.08.2008 по 15.08.2018 (а.с. 20-21).

Зазначеними договорами передбачено, що розстрочена заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про розстрочення заборгованості.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок їх сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені п.п. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону, ст.9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

При цьому, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що п. 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обовязок саме податкового органу, як наприклад у п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

Суд звертає увагу, що у даному випадку мала місце саме сплата позивачем розстрочених податкових зобовязань, що регулюється ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якою також не передбачається право податкового органу зараховувати кошти, які надійшли в якості сплати розстрочених податкових зобовязань, на погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових декларацій.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на додану вартість встановлюються спеціальним законодавством (Законом України «Про податок на додану вартість»), то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковими повідомленнями-рішеннями № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 4916421640/0 від 11.11.2010, яким до державного підприємства «Красноармійськвугілля» застосовано штраф у розмірі 78023 (сімдесят вісім тисяч двадцять три) грн. 88 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 4916411640/0 від 11.11.2010, яким до державного підприємства «Красноармійськвугілля» застосовано штраф у розмірі 5196 (пять тисяч сто девяносто шість) грн. 49 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Красноармійськвугілля» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 грудня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.