Рішення № 133721612, 22.01.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3929/25

Провадження № 2/191/1786/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 січня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощука О.В.

за участю секретаря Рибак М.П.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.11.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22034000093240. Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

Згідно умов договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 року, АТ «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) відступлено право вимоги за кредитним договором № 22034000093240 від 01.11.2018 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ: 43453613), а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до відповідача.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» становить 37 428,19 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 28 148,83 грн.; заборгованість по відсотках: 2 493,46 грн.; заборгованість по комісії: 6 785,9 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Цикл Фінанс» просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором у розмірі 37 428,19 грн., сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Представником позивача Кеню Д.В. при зверненні до суду із даним позовом зазначено, що позовні вимоги остання підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та без подання відзиву.

Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

01.11.2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000093240, у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти в сумі 31 000 грн., строк кредитування 60 місяців; з кінцевою датою повернення кредиту до 01 листопада 2023 року, з відсотковою ставкою 0,001% річних на строкову заборгованість та 56,0% річних на прострочену заборгованість у порядку ч.2 ст. 625 ЦПК України.

Згідно з випискою по особовому рахунку відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 22034000093240 від 01.11.2018 року.

З розрахунків заборгованості у додатках 1, 2, 3 до кредитного договору № 22034000093240 від 01.11.2018 року вбачається, що станом на 27.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Кредит Дніпро» становила 37 428,19 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 28 148,83 грн.; заборгованість по відсотках: 2 493,46 грн.; заборгованість по комісії: 6 785,9 грн.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл фінанси» укладено договір факторингу № 28/03/2024, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «Цикл Фінанс», а ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 22034000093240 від 01.11.2018 року.

З платіжної інструкції № 6041 від 28 березня 2024 року вбачається оплата ТОВ «Цикл Фінанс» на рахунок АТ «Банк Кредит Дніпро» грошових коштів за договором факторингу № 28/03/2024 від 28 березня 2024 року.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Таким чином, до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 22034000093240 від 01.11.2018 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 22034000093240 від 01.11.2018 року становить 37 428, 19 грн.

З наданим позивачем розрахунком заборгованості суд погоджується частково щодо заборгованості по тілу кредиту у розмірі 28 148,83 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 2 493,46 грн. оскільки така заборгованість позивачем доведена належним чином.

Щодо наявності заборгованості відповідача за комісією слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що у п. 1.2 Договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір щомісячної комісії за обслуговування кредиту становить 1,99 % від суми кредиту.

Разом з тим, жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять, як і не містить таких даних розрахунок заборгованості.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що оскільки відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, пункти про нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставним та вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Можливість самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на нікчемність умов спірного договору в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником та простроченої комісії), відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01 лютого 2023 року справа № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Судом встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу в цій справі становлять 5 000 грн., що підтверджено відповідними письмовими документами, враховуючи обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати позивачем в даній справі є співмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження:04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за кредитним договором №22034000093240 від 01.11.2018 року у розмірі 30 642,29 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 28 148,83 грн.; заборгованість по відсотках: 2 493,46 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 983 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя О. В. Форощук